Рішення

від 23.01.2023 по справі 920/1007/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.01.2023м. СумиСправа № 920/1007/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/1007/22

за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Пак (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 144/3, оф. 2, м. Суми, 40021)

про стягнення 2000 грн 00 коп.

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 2000 грн 00 коп. заборгованості за виконані роботи зі створення (розробки) вебсайту.

Ухвалою від 06.12.2022 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1007/22, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала від 06.12.2022 про відкриття провадження у справі, що була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження, повернута до суду 13.12.2022 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Станом на 23.01.2023 відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до матеріалів справи, для виконання робіт по створенню вебсайту, позивач направив відповідачу пропозицію укласти договір № 12-06082021 від 06.08.2021.

За умовами зазначеного договору відповідач доручає, а позивач зобов`язується виконати роботу по створенню вебсайту, надати її результат відповідачу, а останній, в свою чергу, зобов`язується прийняти результат роботи та оплатити її.

Строк виконання робіт складає 30 календарних днів після отримання передплати на розрахункових рахунок виконавця (п. 1.3 договору).

Робота вважається виконаною виконавцем після підписання акту здачі-прийому виконаних робіт замовником.

Згідно з п. 2.2.4. договору замовник зобов`язаний протягом двох робочих днів після виконання робіт підписати акт здачі-прийому виконаних робіт або надати перелік недоліків для виправлення. В інших випадках робота вважається виконаною.

Відповідно до пункту 3.3. договору, у відповідності до договору повна вартість виконаної виконавцем роботи складає 10 000 грн. без ПДВ та сплачується наступними етапами: 3000 грн. протягом трьох календарних днів після отримання рахунку; 3000 грн - протягом трьох календарних днів після затвердження дизайну сайту; 4000 грн - протягом 3 календарних днів після розміщення сайту в мережі Інтернет.

Договір № 12-06082021 від 06.08.2021 відповідач не підписав.

Відповідно до платіжних доручень № 456 від 06.08.2021 на суму 3000 грн, № 478 від 02.09.2021 на суму 3000 грн відповідач здійснив часткову оплату роботи з розробки вебсайту з посиланням у призначенні платежу на договір № 12-06082021 від 06.08.2021.

Разом з листом від 21.10.2021 № 01 позивач направив відповідачу для підписання акт надання послуг № 47 від 21.10.2021 щодо розробки вебсайту вартістю 10000 грн з проханням підписати акт або надати перелік недоліків для виправлення, сплатити заборгованість в сумі 4000 грн. 00 коп.

Листом від 02.11.2021 № 02 позивач повторно направив відповідачу для підписання акт надання послуг № 47 від 21.10.2021.

Акт надання послуг відповідач не підписав; відповідно до платіжного доручення № 582 від 19.11.2021 частково оплатив роботи з розробки вебсайту в сумі 2000 грн. з посиланням у призначенні платежу на договір № 12-06082021 від 06.08.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав зобов`язань щодо повної оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2000 грн 00 коп.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ч. 2 ст. 644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

З аналізу зазначених норм убачається, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з виконання робіт шляхом укладення договору підряду у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України).

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів на спростування факту виконання позивачем робіт з розробки вебсайту відповідач не подав, як і доказів обґрунтованої відмови від прийняття робіт та підписання акту надання послуг. Після надсилання позивачем відповідачу листів від 21.10.2021 та від 02.11.2021 разом з актом надання послуг, з вимогою погасити заборгованість в сумі 4000 грн., відповідач відповідно до платіжного доручення № 582 від 19.11.2021 частково оплатив роботи з розробки вебсайту в сумі 2000 грн. з посиланням у призначенні платежу на договір № 12-06082021 від 06.08.2021.

Водночас відповідач не розрахувався за виконані роботи повністю, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача; заборгованість становить 2000 грн 00 коп. Доказів сплати боргу чи обґрунтованих заперечень проти позову відповідач не подав.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати в повному обсязі виконаних робіт, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2000 грн 00 коп. заборгованості.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Суд встановив, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав ордер на надання правничої допомоги серії ВМ № 1020900 від 19.10.2021, виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 01/10 від 19.10.2021, а також додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 19.10.2021 (акт розрахунку) згідно з яким за виконання доручення, передбаченого договором про надання правової допомоги № 01/10 від 10.10.2021 клієнт сплатив адвокату кошти (гонорар) в сумі 2000 грн., а адвокат прийняв 2000 грн. від клієнта як гонорар.

Ні договору про надання правової допомоги № 01/10 від 19.10.2021, ні договору про надання правової допомоги № 01/10 від 10.10.2021 позивач не подав. Також позивачем не подано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, доказів на підтвердження того, що відповідні витрати на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом справи.

За цих обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн у справі № 920/1007/22, у зв`язку з чим відмовляє позивачу у відшкодуванні таких витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Пак (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 144/3, оф. 2, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 43318210) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. номер НОМЕР_1 ) 2000 грн 00 коп. заборгованості, 2481 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 27.01.2023.

СуддяД. В. Вдовенко