Рішення

від 18.01.2023 по справі 921/604/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 січня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/604/22

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Качунь І.Є.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КОМЕНЕРГО-ТЕРНОПІЛЬ"

про стягнення 55 099,25 грн заборгованості, з яких: 37 999,54 грн боргу за спожиту електричну енергію; 10 101,59 грн пені, 6 263,91 грн інфляційних нарахувань, 734,21 грн - 3% річних

за участі представника позивача: Гайдук У.П.- довіреність.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява ТОВ "Тернопільелектропостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КОМЕНЕРГО-ТЕРНОПІЛЬ" про стягнення 55 099,25 грн заборгованості.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що його контрагентом не виконано належним чином умови договору про постачання електричної енергії №3395 від 01.01.2019 в частині повної оплати за спожиту електричну енергію, через що в останнього виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Відповідач у жодне судове засідання не з`являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання ухвал на адресу, яка зазначена у позовній заяві.

З даного приводу суд зазначає, що частиною 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В свою чергу, поштова кореспонденція, яка надсилалася відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду із зазначенням "адресат відсутній за вказаною адресою".

За визначенням, що законодавець навів у п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, серед іншого, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом врахована правова позиція Верховного Суду, що викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення Товариства про час, місце та дату розгляду справи. Тому наявні підстави стверджувати, що останній є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст.251 ГПК України суд вирішує справу без присутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась за правилами ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, судом встановлено наступне.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 (далі - Правила). Приписами пункту 7 зазначеного нормативно - правового акту обумовлено, що Споживачем договір із Постачальником універсальних послуг укладається шляхом, зокрема, підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії.

З 01.01.2019 ТОВ "Тернопільелектропостач" є постачальником електричної енергії за вільними цінами відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018.

Як наслідок, 02.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (Постачальник) та ТОВ КК "КОМЕНЕРГО-ТЕРНОПІЛЬ" (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №3395, шляхом подання Заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

У розумінні пункту 1.1 цього правочину він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Споживача до цього договору згідно заяви-приєднання, що є додатком №1 до договору.

Згідно з п.2.1 договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до Методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №3 до договору.

Ціна за електричну енергію визначається Постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 договору та у відповідності до Методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором (п.5.3.).

За умовами п.5.7 договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатись Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.8 договору).

Умовами пункту 5.10 угоди визначено, що оплата рахунків Постачальника за договором здійснюється Споживачем у строки, визначені в рахунках, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем відповідного рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у Комерційній пропозиції, прийнятій Споживачем.

Відповідно до п. 5.16 договору комерційна пропозиція, яка є додатком 3 до цього договору, має містити наступну інформацію:

1) ціну (тариф) постачання електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи);

2) спосіб оплати (необхідно обрати лише один з варіантів: попередня оплата, по факту, плановий платіж);

3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати;

4) визначення способу оплати послуг з розподілу через постачальника з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи та/або напряму з оператором системи (необхідно обрати лише один з варіантів);

5) розмір пені за порушення строку оплати або штраф;

6) розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг;

7) термін дії договору та умови пролонгації;

8) можливість надання пільг, субсидій.

Після прийняття споживачем комерційних пропозицій постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.

Пунктом 6.2 договору закріплено зобов`язання Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Згідно з підпунктами 1, 2, 5 п. 7.1 договору Постачальник має право отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами договору; контролювати правильність оформлення Споживачем платіжних документів; проводити разом зі Споживачем звіряння фактично спожитих обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акта.

Підпунктом 2 п.7.2. укладеного правочину Постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки Споживачу відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднання (п.13.1. договору).

У заяві-приєднання зазначено початок постачання - 01.01.2019. Термін дії комерційної пропозиції договору - до 31.12.2021.

Відповідно до обраної Споживачем Комерційної пропозиції "Універсальна" (Додаток №3 до договору) постачання електричної енергії на об`єкти Споживача здійснюється Постачальником за тарифами, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2018 №1177. Оплата договірних (замовлених) обсягів споживання електричної енергії здійснюється протягом розрахункового періоду плановими платежами з остаточним розрахунком. Планові платежі здійснюються у наступному порядку: 1-й платіж за 3 банківські дні до 10 числа розрахункового періоду у розмірі 30% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії; 2-й платіж за 3 банківські дні до 20 числа розрахункового періоду у розмірі 35% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії; 3-й платіж за 3 банківські дні до 28 числа розрахункового періоду у розмірі 35% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний період. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач самостійно розраховує суму планового платежу шляхом множення очікуваної закупівельної ринкової ціни на електроенергію із додаванням тарифу на послуги Постачальника, тарифу на послуги з передачі та тарифу на послуги з розподілу на обсяг електричної енергії, заявленої на розрахунковий період із врахуванням відсотка планового платежу. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію надає Постачальник та отримує Споживач самостійно не пізніше третього робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані Постачальником рахунки підлягають оплаті Споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, Споживачем було підписано Заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток №1 до договору) для забезпечення електроенергією об`єктів, що розташовані за адресами, вказаними у Додатку "А" до заяви-приєднання).

Відповідно до умов договору, позивач надав своєму контрагенту у період з травня по жовтень 2021 року послуги з постачання електричної енергії на загальну суму 107 366,64 грн, що підтверджується доданими до позову копіями рахунків за активну енергію, а саме:

- №40/3395 від 31.05.2021 на суму 10 746,40 грн;

- №40/3395 від 30.06.2021 на суму 17 019,20 грн;

- №40/3395 від 31.07.2021 на суму 25 569,60 грн;

- №40/3395 від 31.08.2021 на суму 32 864,24 грн;

- №40/3395 від 30.09.2021 на суму 36 334,40 грн;

- №40/3395 від 31.10.2021 на суму 47 832,80 грн.

Як стверджує позивач, саме за цей період відповідач сплачував вищевказані рахунки несвоєчасно та не в повному обсязі.

Згідно довідки №589 від 05.11.2022 відповідачем з травня по жовтень 2021 року було спожито електричної енергії обсягом 44 198 кВт/год.

Однак, ТОВ КК "КОМЕНЕРГО-ТЕРНОПІЛЬ" було проведено лише часткову оплату за використану електроенергію, з огляду на що його заборгованість перед позивачем станом на 11 листопада 2021 року склала 47 832,80 грн.

В подальшому, 12 листопада 2021 року між ТОВ "Тернопільелектропостач" (Постачальник) та ТОВ КК "КОМЕНЕРГО-ТЕРНОПІЛЬ" (Боржник) було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за електричну енергію, відповідно до п.1.1. якого Постачальник електричної енергії надає Боржнику реструктуризацію погашення заборгованості, що виникла на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №3395, яка утворилася станом на 12.11.2021, що включає борг на суму 47 832,80 грн.

У п.2.1. сторони погодили графік погашення заборгованості:

- 6 833,26 грн, термін оплати до 03.12.2021;

- 6 833,26 грн, термін оплати 04.01.2022;

- 6 833,26 грн, термін оплати до 04.02.2022;

- 6 833,26 грн, термін оплати до 04.03.2022;

- 6 833,26 грн, термін оплати до 04.04.2022;

- 6 833,25 грн, термін оплати до 04.05.2022;

- 6 833,25 грн, термін оплати до 03.06.2022.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 06.06.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.4.1.).

Як стверджує позивач, саме на виконання своїх зобов`язань згідно договору про реконструкцію боргу, відповідачем здійснено часткову оплату боргу на загальну суму 9833,26 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості Боржника становить 37 999,54 грн.

В матеріалах справи відсутні докази повної оплати ТОВ КК "КОМЕНЕРГО-ТЕРНОПІЛЬ" вартості електричної енергії за вказаний період або отримання Споживачем електроенергії в іншому об`ємі.

ТОВ "Тернопільелектропостач" зверталось до Господарського суду Тернопільської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ КК "КМЕНЕРГО-ТЕРНОПІЛЬ" за спожиту електроенергію. Судом 31.08.2022 видано судовий наказ №921/386/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго - Тернопіль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" 37 999 грн 54 коп. боргу.

Разом з тим, ухвалою суду від 16.09.2022 вищевказаний судовий наказ був скасований, у зв`язку із поданням ТОВ КК "Коменерго-Тернопіль" відповідної заяви.

Оскільки, борг відповідачем залишається неоплаченим, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю , виходячи з наступних міркувань.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

В розумінні статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відносини пов`язані із поставкою електричної енергії є відносинами у сфері електроенергетики та регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та нормативно-правовим актами у сфері електроенергетики.

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За приписами ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.

Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч.7 ст.56 Закону).

Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії" (ч.11 ст. 56 Закону).

У п.п. 72 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Умовами ч.2 ст. 2 Закону визначено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку, які затверджуються Регулятором.

Постановою №312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" затверджено типовий договір про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до Правил).

У п.1.2.7 Правил зазначено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, на підставі укладеного договору №3395 від 02.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу, до умов якого останній (як споживач) приєднався заявою - приєднанням, як до публічного договору, обравши Комерційну пропозицію "Універсальна".

Згідно п.3 ч.1 ст.57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону).

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

В ході судового розгляду судом з`ясовано, що на умовах укладеного між сторонами договору №3395 від 02.01.2019 відповідач у повному обсязі взятих на себе зобов`язань не виконав, допустивши борг на суму 47 832,80 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що одним із правових наслідків порушення зобов`язання є зміна його умов.

У спірних правовідносинах, уклавши 12 листопада 2021 року договір про реструктуризацію заборгованості за електричну енергію, його контрагенти, домовившись між собою, погодили новий графік погашення боргу, змінивши тим самим, за взаємною згодою умови договору №3395 від 02.01.2019 щодо строку виконання грошового зобов`язання відповідача з оплати поставленої йому електроенергії.

Досліджуючи правову природу цього правочину, з урахуванням правових позицій, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №340/385/17, Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №609/67/18, суд констатує, що договір про реструктуризацію не є договором новації. Також ця угода не є самостійним правочином у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України.

Відтак суд прийшов до висновку, що договір про реструктуризацію заборгованості від 12 листопада 2021 року є лише похідним правочином від договору №3395 від 02.01.2019, направленим на зміну строку виконання основного зобов`язання. Однак, і строки оплати боргу, що визначені договором про реструктуризацію ТОВ КК "КОМЕНЕРГО-ТЕРНОПІЛЬ" фактично дотримані не були.

На підставі вищевикладеного, та зважаючи на відсутність доказів оплати відповідачем вартості отриманої електроенергії, позовна вимога про стягнення заборгованості у сумі 37 999,54 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.11 договору про постачання електричної енергії, Комерційної пропозиції "Універсальна" у разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а також 3% річних та інфляційні нарахування.

Відповідно до п.3.6. договору про реструктуризацію за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань Боржник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем при нарахуванні пені враховано ч.7 Прикінцевих положень ГК України, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 встановлено карантин, який діє з 12.03.2020 і продовжений до 30.04.2023. Відтак, Електропостачальник нарахував своєму контрагенту пеню за період з 05.01.2022 по 16.11.2022 на загальну суму 10 101,59 грн.

Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, враховуючи графік погашення заборгованості, визначений у договорі про реконструкцію боргу, розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня та розмір боргу, суд здійснивши відповідний перерахунок вважає, що до стягнення підлягає заявлена сума пені в повному розмірі.

Щодо заявлених річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із наданого Товариством розрахунку, за неналежне виконання умов Договору його контрагентом, останньому за період з 05.01.2022 по 16.11.2022 нараховані 3 % річних в сумі 734,21 грн та 6 263,91 грн інфляційних нарахувань.

Оцінивши подані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, враховуючи суму боргу, графік погашення заборгованості, визначений у договорі про реконструкцію боргу, судом встановлено, що позивачем вірно обраховано та правомірно заявлено суми інфляційних нарахувань та 3% річних.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В силу ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як наслідок, судом задовольняються вимоги про стягнення з відповідача 37 999,54 грн боргу за спожиту електричну енергію; 10 101,59 грн пені, 6 263,91 грн інфляційних нарахувань, 734,21 грн - 3% річних, як таких, що підтверджені матеріалами справи та законодавчими актами, які регламентують спірні правовідносини.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КОМЕНЕРГО-ТЕРНОПІЛЬ" (вул. Патріарха Любомира Гузара, буд. 1 м. Тернопіль, 46024, код ЄДРПОУ 35414648) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (п-т Злуки, буд. 2В, м. Тернопіль, 46007, код ЄДРПОУ 42145798) 37 999 (тридцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 54 коп. боргу за спожиту електричну енергію; 10 101 (десять тисяч сто одну) грн 59 коп. пені, 6 263 (шість тисяч двісті шістдесят три) грн. 91 коп. інфляційних нарахувань, 734 (сімсот триста чотири) грн 21 коп. трьох відсотків річних, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 27.01.2023.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко