Рішення

від 27.01.2023 по справі 922/2297/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2297/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітл-Групп" (52071, Дніпропетровська обл., с. Дослідне, вул. Наукова, буд. 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (61019, м. Харків, проспект Ново-Баварський, буд. 118) про стягнення 12104,44 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітл-Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" про стягнення 12104,44 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 9600,00 грн., пеня у розмірі 768,00 грн., 3% річних у розмірі 192,53 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1543,91 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2481,00 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування на внутрішньому та міжнародному сполученні №14 від 15.09.2021 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості транспортно-експедиційних послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України на адресу суду не надходило.

15.12.2022 та 20.12.2022 на електронну та поштову адресу господарського суду Харківської області подано відзив на позовну заяву (вх. №16377, 16656), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітл-Групп" (надалі позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (надалі відповідач, замовник) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування на внутрішньому та міжнародну сполученні №14 (надалі Договір), відповідно до умов п. 1 якого, договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за транспортно-експедиційні послуги (далі ТЕП), що надаються експедитором замовнику, пов`язані з перевезенням вантажів в міжнародному і внутрішньому автомобільному сполученні.

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що замовник доручає, а експедитор приймає на себе обов`язки за рахунок коштів замовника організувати перевезення вантажів замовника та здійснити розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів замовника.

Відповідно до пункту 2.2. Договору на кожні окремі ТЕП оформлюється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід`ємною частиною договору. Надання та підтвердження заявки замовника проводиться за допомогою факсимільного зв`язку або електронною поштою (номер факсу та електронна адреса вказані в розділі 11 "Адреси і реквізити сторін".) Така заявка замовника має юридичну силу оригінала.

Умовами пункту 3.1. Договору передбачено, що замовник інформує експедитора про обсяги необхідних транспортно-експедиційних послуг, кількості і потрібного виду автомобільного транспорту, не пізніше 48 годин до початку перевезення. Інформація передається у вигляді заявки, що містить наступну інформацію: дату і точну адресу місця навантаження і розвантаження вантажу із зазначенням контактних телефонів; маршрут руху; необхідний рухомий склад; відомості про вантаж (вага, вартість та ін.); адреси проведення митного оформлення під час навантаження та розвантаження вантажу; терміни доставки вантажу одержувачу; сума фрахту, форма і строки оплати ТЕП; митниці, перетину кордонів; особливості перевезення конкретного вантажу; інші додаткові інструкції. Замовник несе юридичну відповідальність за достовірність інформації, указаної в заявці, яка є невід`ємною частиною договору.

За змістом пункту 3.2. Договору подача і підтвердження заявки проводиться за допомогою факсимільного зв`язку або електронною поштою (номер факсу та електронну адресу експедитора-замовника вказано в розділі 11 "Адреси і реквізити сторін"). Така подача і підтвердження заявки має юридичну силу оригіналу.

Пунктом 4.2. п.п. 4.2.7., 4.2.10 Договору передбачено, що експедитор зобов`язаний забезпечувати доставку вантажу вантажоодержувачу в зазначені в заявці терміни та надавати замовнику рахунок на оплату здійснених експедиторських послуг, акт виконаних робіт та у разі залучення до перевезення вантажу третіх осіб докладати звіт про використання коштів клієнта, з наданням ксерокопій актів виконаних робіт між експедитором та третіми особами.

Умовами пункту 5.1. Договору погоджено, що ціни за договором попередньо встановлюються і узгоджуються сторонами перед кожним перевезенням за допомогою заявки, що є невід`ємною частиною договору. Остаточна сума фрахту вказується в рахунку-фактурі на кожну виконану ТЕП і може змінюватися, виходячи з складності виконання заявки, штрафних санкцій та інших підтверджених або узгоджених витрат, понесених експедитором при виконанні ТЕП. В такому разі остаточна сума фрахту погоджуються з замовником.

Відповідно до пункту 5.2. Договору розрахунки за виконання ТЕП здійснюють шляхом банківського переказу замовником грошових коштів на рахунок експедитора, за умови надання документів зазначених в п. 4.2.10.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що вартість послуги містить в собі винагороду експедитора за надані послуги.

Згідно з пунктом 5.4. Договору оплата організації перевезення і винагороди експедитора проводиться протягом 30 (тридцяти) днів з моменту доставки вантажу, якщо інше не зазначено в заявці. Підставою для оплати ТЕП замовником є акт виконаних робіт, якщо інше не обумовлено в заявці.

Пунктом 5.5. Договору визначено, валютою договору є гривня України. Всі розрахунки між замовником та експедитором здійснюються в гривнях.

Відповідно до пункту 10.1. Договору договір набирає чинності з моменту його підписання і буде діяти до 31 грудня 2022 р.

З матеріалів справи вбачається заявка на перевезення №3-000000085439 від 18.02.2022, що є додатком до договору №14 від 15.09.2021, яка укладена між ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" як замовником та ТОВ "ІТЛ-Групп" як виконавцем та товарно-транспортна накладна №77 від 21.02.2022.

Окрім того, позивачем оформлено Акт надання послуг №85439 від 22.02.2022 за договором №14 від 15.09.2021 в якому зазначено найменування робіт, послуг: компенсація витрат на організацію перевезення Дніпро-Харків вартістю 7600,00 грн. та експедиційна винагорода вартістю 400 грн., всього 9600 грн., разом з ПДВ.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача заявку на перевезення №3-000000085439 від 18.02.2022, акт надання послуг №85439 від 22.02.2022 (2 екземпляри), рахунок на оплату по замовленню №85439 від 22.02.2022 та ТТН №77 від 21.02.2022, про що свідчать опис вкладення з поіменним переліком документів, фіскальний чек АТ "Укрпошта" та поштова накладна №4910111769088 від 11.11.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про належне виконання перед відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування на внутрішньому та міжнародному сполученні №14 від 15.09.2021 та заявки на перевезення №3-000000085439 від 18.02.2022 в частині надання транспортно-експедиційних послуг. При цьому позивачем наголошено, що відповідачем порушено взяті на себе договірні зобов`язання та не здійснено сплати вартості наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо), відповідно до вимог законодавства.

Виходячи зі змісту наведеної норми, перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання. Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб`єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу.

Водночас статтею 929 ЦК України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування також може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

В силу частини 1 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Згідно з статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор зобов`язаний надавати транспортно експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування на внутрішньому та міжнародну сполученні №14.

Умовами пункту 1.2. Договору сторони погодили, що замовник доручає, а експедитор приймає на себе обов`язки за рахунок коштів замовника організувати перевезення вантажів замовника та здійснити розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів замовника.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що на кожні окремі транспортно-експедиційні послуги оформлюється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід`ємною частиною договору. Надання та підтвердження заявки замовника проводиться за допомогою факсимільного зв`язку або електронною поштою (номер факсу та електронна адреса вказані в розділі 11 "Адреси і реквізити сторін".) Така заявка замовника має юридичну силу оригінала.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" як замовником та ТОВ "ІТЛ-Групп" як виконавцем укладено заявку на перевезення №3-000000085439 від 18.02.2022, що є додатком до договору №14 від 15.09.2021. За змістом вказаної заявки вбачається адреса завантаження: Україна, Дніпропетровська область, Дніпро, вул. Сухий острів, 3. Адреса розвантаження: Україна, Харківська область, Харків, пр-т. Ново-Баварський, 118. Контакти на завантаженні 0506794326, 0957455396, контакти на розвантаженні: 0506794326 Алла Александровна. Найменування вантажу: вироби з металу. Маса 9,8 т. Об`єм 20 м. куб. Спосіб навантаження/розвантаження, параметри вантажу/тип пакування верхня/без пакування. Тип транспорту/умови перевезення: тент/-ремені кріплення. Дата, час прибуття на завантаження 21.02.2022 9:00:00. Дата, час прибуття на розвантаження 22.02.2022 8:00:00. Сума фрахту 9600 грн. Умови оплати: Б/Г з ПДВ 100% через 15 банківських днів після прибуття на розвантаження. Марка і держ. номера а/м.: DAF AE2201OM, Vin-код: НОМЕР_1 . ПІБ водія ОСОБА_1 / ВXO 497366. Контакти водія: НОМЕР_2 . Пунктом 5 додаткових умов заявки передбачено, що факсимільна копія має силу оригіналу.

Заявка на перевезення №3-000000085439 від 18.02.2022 містить підписи замовника та виконавця, що скріплені відтисками печаток сторін.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (далі - Правила) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до пункту 13.1. Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Із матеріалів справи вбачається оформлена товарно-транспортна накладна №77 від 21.02.2022. За змістом зазначеної товарно-транспортної накладної слідує наступне: замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", ЄДРПОУ 19364229, пр. Ново-Баварський, буд. 118, м. Харків, Харківська обл., 61019; вантажовідправник Товариство з додатковою відповідальністю "Феріт", ЄДРПОУ 13428745, вул. Сухий острів, буд. 3, м. Дніпро, 49000; вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", ЄДРПОУ 19364229, пр. Ново-Баварський, буд. 118, м. Харків, Харківська обл., 61019. Автомобільним перевізником виступає ТОВ "Ітл-Групп", водій ОСОБА_1 , ВХО 497366, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер) - DAF AE2201OM; 2003; XLRAS85XC0E601653. Вага автомобіля без вантажу 10500 кг., з вантажем 25300 кг.

З товарно-транспортної накладної №77 від 21.02.2022 також вбачається пункт навантаження: вул. Сухий острів, буд. 3, м. Дніпро; пункт розвантаження м. Харків, пр. Ново-Баварський, 118. Отримав водій/експедитор ОСОБА_1 . Супровідні документи на вантаж: сертифікат №114,115 від 21.02.2022 р., накладна №77 від 21/02/2022.

Товарно-транспортна накладна №77 від 21.02.2022 так само містить підписи та печатки вантажовідправника у графі "здав" та вантажоодержувача у графі "прийняв". При цьому жодних відміток/зауважень відповідача як вантажоодержувача щодо кількості, якості або своєчасності отриманого товару зазначена товарно-транспортна накладна №77 від 21.02.2022 не містить, що спростовує твердження відповідача про ненадання позивачем транспортно-експедиційних послуг.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що транспортний засіб позивача як експедитора прибув в пункт розвантаження у визначену та погоджену з відповідачем у заявці №3-000000085439 від 18.02.2022 дату та місце.

У зв`язку із цим, позивачем оформлено Акт надання послуг №85439 від 22.02.2022 за договором №14 від 15.09.2021 в якому зазначено найменування робіт, послуг: компенсація витрат на організацію перевезення Дніпро-Харків вартістю 7600,00 грн. та експедиційна винагорода вартістю 400 грн., всього 9600 грн. з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов пункту 4.2.10 Договору позивачем направлено засобами поштового зв`язку на належну адресу відповідача заявку на перевезення №3-000000085439 від 18.02.2022, акт надання послуг №85439 від 22.02.2022 (2 екземпляри), рахунок на оплату по замовленню №85439 від 22.02.2022 та ТТН №77 від 21.02.2022, про що свідчать опис вкладення з поіменним переліком документів, фіскальний чек АТ "Укрпошта" та поштова накладна №4910111769088 від 11.11.2022, що також спростовує твердження відповідача про відсутність доказів надання зазначених документів відповідачу.

Умовами пункту 5.2. Договору погоджено, що розрахунки за виконання ТЕП здійснюють шляхом банківського переказу замовником грошових коштів на рахунок експедитора, за умови надання документів зазначених в п. 4.2.10.

Відповідно до пункту 5.3. Договору вартість послуги містить в собі винагороду експедитора за надані послуги.

Згідно з пунктом 5.4. Договору оплата організації перевезення і винагороди експедитора проводиться протягом 30 (тридцяти) днів з моменту доставки вантажу, якщо інше не зазначено в заявці. Підставою для оплати ТЕП замовником є акт виконаних робіт, якщо інше не обумовлено в заявці.

Як зазначено судом вище, між ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" як замовником та ТОВ "ІТЛ-Групп" як виконавцем укладено заявку на перевезення №3-000000085439 від 18.02.2022, що є додатком до договору №14 від 15.09.2021. За змістом вказаної заявки вбачається, зокрема, дата, час прибуття на завантаження 21.02.2022 9:00:00. Дата, час прибуття на розвантаження 22.02.2022 8:00:00. Сума фрахту 9600 грн. Умови оплати: Б/Г з ПДВ 100% через 15 банківських днів після прибуття на розвантаження.

Враховуючи зазначене, кінцева дата здійснення відповідачем оплати за надану позивачем транспортно-експедиційну послугу до 15.03.2022 включно.

У відповідності до частини 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц наголошує, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Отже, однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Натомість матеріали справи не містять доказів, що свідчать про виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг у розмірі 9600,00 грн. в погоджений між сторонами умовами заявки на перевезення №3-000000085439 від 18.02.2022 строк, що свідчить про прострочення відповідачем виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9600,00 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 192,53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1543,91 грн., суд зазначає наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 192,53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1543,91 грн., суд зазначає, що подані нарахування у повній мірі відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунки виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 192,53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1543,91 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 768,00 грн., суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 2 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами пункту 6.13. Договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати виконаних транспортно-експедиційних послуг, замовник оплачує експедитору пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати платежу, але не більше 8% від суми заборгованості.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку пені у розмірі 768,00 грн. суд встановив, що здійснене нарахування також у повній мірі відповідає обставинам справи, вимогам законодавства, погодженим між сторонами умовам договору, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 768,00 грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Варто відмітити, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Однак, всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог відповідачем суду не надано. При цьому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Наявні в матеріалах справи докази були у повному обсязі досліджено судом, і наведених вище обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (61019, м. Харків, проспект Ново-Баварський, буд. 118, код ЄДРПОУ 19364229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітл-Групп" (52071, Дніпропетровська обл., с. Дослідне, вул. Наукова, буд. 1, код ЄДРПОУ 37865529) основну заборгованість у розмірі 9600,00 грн., пеню у розмірі 768,00 грн., 3% річних у розмірі 192,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 1543,91 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "27" січня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова