Ухвала

від 25.01.2023 по справі 693/453/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/25/23 Справа № 693/453/21 Категорія: ст. 181, 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючогоОСОБА_2 , суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 секретар учасники справи:ОСОБА_5 прокурор підозрюванаОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жашківського районного суду Черкаської області від 06 січня 2023 року про обрання міри запобіжного заходу щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, не одруженої, працюючої головним бухгалтером комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківського району», має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в:

05 січня 2023 року старший слідчий СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням розміру застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720 грн.

В обґрунтування заявлених в клопотанні вимог зазначив, що ОСОБА_7 , маючи єдиний умисел на привласнення бюджетних коштів, у травні 2018 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, досягла із ОСОБА_9 попередньої змови щодо привласнення на свою користь бюджетних коштів, шляхом безпідставного завищення ОСОБА_9 у електронних відомостях нарахування коштів для відправлення до АТ КБ «Приватбанк» та платіжних дорученнях розмірів грошових коштів, які підлягали виплаті на користь ОСОБА_7 в якості заробітної плати.

Для реалізації єдиного умислу на привласнення на свою користь бюджетних коштів ОСОБА_7 використала у ході вчинення злочину належний їй банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий останньою у АТ КБ «Приватбанк», відомості про який були обліковані в бухгалтерії вказаного підприємства для здійснення їй виплат в якості нарахованої заробітної плати як працівнику даного підприємства.

Також ОСОБА_7 надала ОСОБА_9 можливість розпоряджатись електронним цифровим підписом головного бухгалтера комунального закладу Жашківської районної ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківського району» (з 11.05.2018 комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківського району»).

У подальшому, ОСОБА_9 в ході складання платіжних доручень від комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківського району» банківській установі АТ КБ «Приватбанк» на перерахування грошових коштів в якості заробітної плати щомісячно двічі на місяць у період часу з 21.05.2018 по 29.05.2020 вносила до них недостовірні відомості шляхом завищення загальної суми грошових коштів, яка підлягала перерахуванню, після чого подавала вказані платіжні доручення із завідомо недостовірною інформацією до Управління Державної Казначейської служби України в Жашківському районі.

Крім того, на виконання єдиного злочинного умислу, спрямованого на привласнення бюджетних коштів на користь ОСОБА_7 , ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_7 її електронний цифровий підпис як головного бухгалтера комунального закладу Жашківської районної ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківського району» (з 11.05.2018 комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківського району») з метою його використання для підписання підроблених офіційних документів та подальшого передання до банківської установи АТ КБ «Приватбанк».

У ході реалізації єдиного злочинного умислу на привласнення бюджетних коштів ОСОБА_7 , зловживаючи службовим становищем, діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_9 , маючи доступ до електронної системи «Клієнт-Банк» банківської установи АТ КБ «Приватбанк», через яку здійснюється обмін інформацією між споживачем банківських послуг вищевказаним підприємством та відповідною банківською установою, а також маючи можливість вносити відомості до документів, які через вказану електронну систему подаються до АТ КБ «Приватбанк», у період часу з 21.05.2018 по 29.05.2020 безпідставно вносила до електронних відомостей нарахування коштів для відправлення до АТ КБ «Приватбанк» неправдивих даних щодо розміру грошових коштів, які підлягали виплаті ОСОБА_7 в якості заробітної плати, здійснюючи завищення відповідних сум, що підлягали виплаті їй.

У подальшому, ОСОБА_7 після внесення недостовірної інформації до електронних відомостей нарахування коштів для відправлення до АТ КБ «Приватбанк» щодо завищених розмірів грошових коштів, які підлягали виплаті їй в якості заробітної плати, підписала дані відомості своїм електронним цифровим підписом та сприяла ОСОБА_9 у поданні їх через електронну систему «Клієнт-Банк» до банківської установи АТ КБ «Приватбанк».

23 грудня 2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваній у вигляді тримання під вартою обґрунтовувано тим, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 06 січня 2023 року клопотання ст. слідчого СВ УРУП ГУНП в Черкаській області кап. поліції ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково.

Застосовано стосовно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто з 06 січня 2023 року по 28 лютого 2023 року включно, заборонивши залишати місце свого проживання з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня.

Покладено на підозрювану ОСОБА_7 такі обов`язки:

- заборонити залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Виконання ухвали покладено на ВП №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області.

Ухвала суду обґрунтована тим, що стороною обвинувачення не доведено наявність всіх вказаних у клопотанні ризиків щодо застосування міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, тому слідчий суддя вважав, що до ОСОБА_7 можливо застосувати запобіжний захід, пов`язаний з ізоляцією від суспільства, але не пов`язаний з позбавленням волі, тобто у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період доби.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу слідчого судді Жашківського районного суду Черкаської області від 06 січня 2023 року та постановити нову, якою клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити. Обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

У апеляційній скарзі вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вважає, що слідчим суддею не надано належної оцінки ступеню вираженості вказаних у клопотанні ризиків.

На думку апелянта, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, вона може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Зазначає, що усвідомлення підозрюваною необхідності наявності вузькоспеціалізованих знань у сфері економічного аналізу та бухгалтерського обліку для виявлення відповідних кримінальних правопорушень, можливості їх маскування рядом зовні законних бухгалтерських операцій може спонукати її до вчинення розкрадань, пов`язаних з використанням професійних знань.

Тому обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою прокурор вважає обґрунтованим.

Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників справи, вивчивши матеріали, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 зазначеної статті.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, на виконання вимог частин 1, 2 статті 194 КПК України, зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статті 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених частиною 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені статтею 178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими такі обставини обґрунтовуються.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених статтею 177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.

Як вбачається з матеріалів справи, слідчий суддя під час розгляду зазначеного клопотання правильно встановив, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Враховуючи викладене, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, прийшов до обґрунтованого висновку щодо необхідності застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу.

Відповідно до вимог статей 177, 178, 183, 194, 200 КПК України та пункту «е» частини 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950 року), міра запобіжного заходу у виді взяття під варту обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи його втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про не доведення наявності ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді, що до підозрюваної ОСОБА_7 можливо застосувати запобіжний захід, пов`язаний з ізоляцією від суспільства, але не пов`язаний з позбавленням волі, тобто у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період доби, що забезпечить її належну процесуальну поведінку.

Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз`яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тому посилання прокурора про необхідність застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку із тяжкістю злочину, у вчиненні якого вона підозрюється, на думку колегії суддів є безпідставним.

Одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, є домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до частин 2, 6 статті 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є безпідставними. Так, слідчим суддею повно та всебічно досліджено матеріали клопотання, характеризуючі дані про особу підозрюваної, у судовому засіданні заслухано думку учасників справи та надано належну оцінку обґрунтованості підозри та наявності ризиків, вказаних в клопотанні.

Колегія суддів також враховує, що з моменту застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби 06 січня 2023 року до постановлення даної ухвали судом апеляційної інстанції даних про порушення підозрюваною застосованого обмеження прокурором не надано, що свідчить про ефективність застосованого слідчим суддею запобіжного заходу та відсутність підстав для зміни його на більш суворий тримання під вартою, як того просить прокурор.

Крім того, на час розгляду апеляційної скарги прокурором не надано доказів ухилення ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, прокурора чи суду під час перебування під домашнім арештом у певний період доби.

Твердження прокурора в апеляційній скарзі про те, що застосування іншого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, не забезпечить виконання покладених на ОСОБА_7 обов`язків та не буде здатним запобігти наявним ризикам, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки вказані обставини не спростовують правильності висновків суду та були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги прокурора, на думку колегії суддів суттєвими не являються та не можуть бути підставами для обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує застосування запобіжних заходів, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду, та прийшов до обґрунтованого висновку про не доведення прокурором необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та належним чином мотивував своє рішення.

Порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 181, 183, 309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жашківського районного суду Черкаської області від 06 січня 2023 року про обрання міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді