Постанова

від 19.01.2023 по справі 688/1305/15-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 688/1305/15-ц

Провадження № 22-ц/4820/118/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю прокурора,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Михайлюцької сільської ради до Шепетівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Макухіна Ольга Григорівна, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акта та договору дарування земельної ділянки, витребування земельної ділянки у державну власність, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Цідик А.Ю. від 28 вересня 2022 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року перший заступник прокурора Хмельницької області, звертаючись з цим позовом в інтересах держави в особі Держгеокадастру у Хмельницькій області до відповідачів, вказував, що розпорядженням голови Шепетівської РДА №239/2010 року від 01.07.2010 року на підставі заяви ОСОБА_3 (теперішнє прізвище ОСОБА_4 у зв`язку з реєстрацією шлюбу) від 25.06.2010 року їй надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства на території Михайлюцької сільської ради із земель запасу.

Розпорядженням Шепетівської РДА №261/2010-р від 16.07.2010 року затверджено виготовлений проект землеустрою і передано земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6825584600:07:066:0144 у власність ОСОБА_3 , яка в подальшому отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЛ №667257 від 26.07.2010 року. У подальшому ОСОБА_3 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_1 , уклавши 06.08.2010 року договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Макухіною О.Г. та зареєстрований в державному реєстрі правочинів за №1911.

Проте ОСОБА_3 не мала наміру на реалізацію свого права на отримання земельної ділянки - із заявою про надання їй у власність спірної земельної ділянки до райдержадміністрації вона не зверталася, жодних дій, спрямованих на її оформлення не вчиняла, державний акт на право власності на земельну ділянку не отримувала, інших осіб на подальшу реалізацію спірної земельної ділянки не уповноважувала.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 не мала волевиявлення на отримання земельної ділянки та ведення на ній особистого селянського господарства, ділянка передана їй у власність з порушенням земельного законодавства, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання незаконними та скасувати розпоряджень Шепетівської РДА №239/2010-р від 01.07.2010 року та №261/2010-р від 16.07.2010 року та визнання недійсним виданого на їх підставі державного акта на право власності на земельну ділянку.

Крім того, висновком земельно-технічної експертизи від 29.02.2015 року №2055/2059/14-26 встановлено, що проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 та іншим особам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району, не відповідає вимогам чинного законодавства станом на 16.07.2010 року.

У зв`язку з тим, що державний акт серії ЯЛ №667257 від 26.07.2010 року ОСОБА_3 видано незаконно, наявні підстави для визнання недійсним і договору дарування, укладеному нею з ОСОБА_1 .

Тому прокурор просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 01.07.2010 року № 239/2010, від 16.07.2010 року № 261/2010-р в частині надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га; затвердження цього проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га;

визнати недійсними державний акт серії ЯЛ №667257 від 26.07.2010 року на право власності на земельну ділянку площею 2 га, виданий ОСОБА_3 , та договір дарування земельної ділянки від 06.08.2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

витребувати земельну ділянку з кадастровим номером №6825584600:07:066:0144 площею 2 га, розташовану на території Михайлюцької сільської ради у ОСОБА_1 .

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26.01.2022 року замінено у справі Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на його правонаступника Михайлюцьку сільську раду.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2022 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 01.07.2010 року №239/2010-р в частині надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16.07.2010 року №261/2010-р в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га.

Визнано недійсним державний акт серії ЯЛ №667257 від 26.07.2010 року на право власності на земельну ділянку площею 2 га, виданий ОСОБА_3 на підставі розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації від 16.07.2010 року №261/2010-р, яка в подальшому подарована ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 06.08.2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Витребувано земельну ділянку з кадастровим номером №6825584600:07:066:0144 площею 2 га, розташовану на території Михайлюцької сільської ради у ОСОБА_5 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати як незаконне та ухвалити нове, яким відмовити у позові. Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим документам. Висновок суду про те, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 без її волевиявлення на отримання земельної ділянки, не відповідає дійсності, оскільки питання щодо виконання підпису ОСОБА_2 у заяві до Шепетівської районної державної адміністрації від 25.06.2011 року іншою особою не встановлено. При отриманні державного акта вона поставила свій підпис у Книзі записів, що підтверджує її волевиявлення на отримання ділянки у власність.

В суді відповідачка ОСОБА_2 позов визнала, проте визнала проти своєї волі, під тиском працівників правоохоронних органів. За таких обставин у суду не було підстав для задоволення позову.

У відзиві Хмельницька обласна прокуратура просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Суд першої інстанції правильно встановив, що згідно висновку експерта №51п від 25.03.2014 року рукописний запис « ОСОБА_3 » у заяві до Шепетівської РДА від 25.06.2010 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виконаний не нею, а іншою особою.

Крім того, згідно висновку земельно-технічної експертизи від 29.02.2015 №2055/2059/14-26, проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 та іншим особам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району, не відповідає вимогам чинного станом на 16.07.2010 року законодавства - завдання на виконання робіт не містить підпису замовниці ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції правильно врахував, що вказані висновки надані атестованими судовими експертами, та відповідають положенням статті 102 ЦПК України. У справі наявний протокол допиту ОСОБА_3 , за її показаннями вона не підписувала і не подавала заяву про виділення земельної ділянки, не отримувала державний акт - паспорт та ідентифікаційний код надавала одногрупнику для оформлення екскурсійної поїздки.

В засіданні апеляційного суду прокурор підтримала апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.

Повторне клопотання представника апелянта ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи відповідно до ст. 372 ЦПК України судом відхилене, зважаючи на відсутність доказів його тимчасової непрацездатності у зв`язку з хворобою, неподання аналогічної заяви апелянтом та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи.

Судом встановлено, що 25.06.2010 року на ім`я голови Шепетівської районної державної адміністрації, подано заяву від імені ОСОБА_7 про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Михайлюцької сільської ради орієнтовною площею 2 га із земель запасу сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням голови Шепетівської РДА «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №239/2010-р від 01.07.2010 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Михайлюцької сільської ради із земель запасу.

Приватним підприємцем ОСОБА_8 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. В додатках до вказаного проекту міститься розписка ОСОБА_3 від 02.07.2010 року про те, що вона не отримувала безоплатно у приватну власність на території України земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а також містяться протоколи обстеження і погодження меж земельних ділянок від 05.07.2010 року №1, №2, №3, №4 та №5, що відводяться у власність ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 .

Розпорядженням голови Шепетівської районної державної адміністрації №261/10-р від 16.07.2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Михайлюцької сільської ради із земель запасу сільськогосподарського призначення, в т.ч. ОСОБА_3 площею 2 га.

На підставі розпорядження Шепетівської районної державної адміністрації №261/2010-р від 16.07.2010 року 26.07.2010 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №667257, відповідно до якого вона є власником земельної ділянки площею 2 га у межах згідно з планом, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, призначена для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, з кадастровим номером 6825584600:07:066:0144. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №011076400029.

06.08.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Макухіною О.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1911. Згідно договору ОСОБА_3 безоплатно передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, розташовану на території Михайлюцької сільської ради (за межами населених пунктів) Шепетівського району Хмельницької області.

Згідно висновку експерта №51п від 25.03.2014 року (п. 16), проведеної експертом НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області Басюком М.В., призначеної постановою старшого слідчого СВ СУ УМВС України в Хмельницькій області від 12.03.2014 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014240270000003, встановлено, що рукописний запис « ОСОБА_3 » у заяві до Шепетівської РДА від 25.06.2010 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Судовий експерт Басюк М.В. в судовому засіданні суду пояснив, що підтримує висновки, які надані ним у висновку експерта №51п від 25.03.2014 року. При проведені експертного дослідження йому направлялися заява ОСОБА_3 до Шепетівської РДА від 25.06.2010 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки підписів та почерку ОСОБА_3 , про що зазначено у самому висновку.

За висновком земельно-технічної експертизи №2055-2059/14-26 від 29.01.2015 року, проведеної у кримінальному провадженні №42014240270000003, розроблений та затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, в т.ч. ОСОБА_3 на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області не відповідає вимогам чинного станом на 16.07.2010 року законодавства - завдання на виконання робіт не відповідає типовому зразку, затвердженому постановою КМУ від 04.03.2004 року №266 «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», оскільки на ньому відсутній підпис ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.01.2022 року, відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:066:0144 у Державному реєстрі наявні, земельна ділянка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 .

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності достатніх та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_13 без її волевиявлення на отримання земельної ділянки, оскільки вона не зверталася із заявою до Шепетівської районної державної адміністрації про надання їй ділянки. Тому наявні підстави для визнання незаконним і скасування оспорюваних розпоряджень, визнання недійсними державного акта і договору дарування та витребування земельної ділянки від ОСОБА_1 на підставі ст. 388 ЦК України.

Проте з цими висновками не можна погодитися в повному обсязі.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з приписом ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі - не більше 2 гектара (п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Частинами першою та четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В силу ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції правильно констатував, що згідно висновку почеркознавчої експертизи №51п від 25.03.2014 року (п. 16), проведеної у кримінальному провадженні №42014240270000003, рукописний запис « ОСОБА_3 » у заяві до Шепетівської РДА від 25.06.2010 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

При цьому дійсно, за змістом пункту 17 вказаного висновку експертизи та його дослідницької частини дати відповідь на питання, чи виконаний підпис у заяві до Шепетівської РДА від 25.06.2010 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 чи іншою особою, не видалося за можливе, оскільки досліджувані від імені ОСОБА_3 підписи малоінформативні, короткозмістовні, і містять обмежену кількість графічного матеріалу, що дозволяє встановити кількість загальних і окремих ознак, які б в сукупності утворювали індивідуально-характерний комплекс ознак, достатній для висновку про виконавця підпису.

Разом з тим, суд також обґрунтовано взяв до уваги заяву ОСОБА_14 про визнання позову, а також її письмові пояснення суду (а.с. 203-204 тому 2, а.с.52-54 тому 3), за якими вона не підписувала і не подавала заяву про надання їй земельної ділянки, не отримувала державний акт, а паспорт та ідентифікаційний код надавала одногрупнику для оформлення екскурсійної поїздки.

Ці пояснення ОСОБА_2 є детальними, послідовними і цілком узгоджуються з її показаннями в якості свідка у кримінальному провадженні №42014240270000003 (протокол допиту свідка від 05.05.2014 року, а.с. 17-21 тому 1), які вона дала, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 визнала позов у суді проти своєї волі, під тиском працівників правоохоронних органів не ґрунтується на жодних доказах.

В свою чергу апелянтом супереч нормам ст.ст. 12, 82 ЦПК України також не представлено жодних достатніх та допустимих доказів на спростування наведених вище доказів.

Суд належно оцінив допустимість, достовірність кожного наведеного доказу, а також достатність і взаємний зв`язок усіх доказів у їх сукупності, і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на отримання у власність спірної земельної ділянки, а отже, передачу їй у власність земельної ділянки з порушенням закону - ч.3 ст. 203 ЦК, ч.6 ст. 118 ЗК України.

В той же час, задовольняючи позовні вимоги прокурора в частині визнання незаконним і скасування оспорюваних розпоряджень, визнання недійсними державного акта і договору дарування суд першої інстанції неправильно застосував норми цивільного законодавства та правові позиції Великої Палати Верховного Суду.

Так Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 359/3373/16-ц від 23 листопада 2021 року (п.п. 148-151) вказала, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, державного акта про право власності на земельну ділянку першого власника недійсними (незаконними) та їх скасування також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, не є ефективним способом захисту, адже задоволення таких вимог не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Такі правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18), тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог про визнання незаконними і скасування оспорюваних розпоряджень, визнання недійсними державного акта і договору дарування саме з вказаних підстав.

Згідно зі статтею 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

З врахуванням викладеного, оскільки, як встановлено судом, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, на підставі незаконного рішення державного органу, якому держава делегувала повноваження щодо розпорядженнями землями державної власності, то належним і достатнім способом відновлення права держави на неї слід здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача ОСОБА_1 .

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практики ЄСПЛ (рішення у справах «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року), втручання в право особи на мирне володіння майном має бути законним, повинно переслідувати «суспільний, публічний» інтерес та бути пропорційним визначеним цілям.

ОСОБА_2 , незаконно набувши право власності на земельну ділянку площею 2га з кадастровим номером 6825584600:07:066:0144, не мала права її відчужувати, про що набувач ОСОБА_1 не знав та не міг знати, а тому правильним є висновок суду про наявність підстав для витребування цієї земельної ділянки у останнього у державну власність.

Рішення в частині витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, при цьому втручання держави у його право власності є виправданим та справедливим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі як національного багатства, переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, при цьому дотримується справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача.

З врахуванням наведеного оскаржуване рішення в частині визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акта та договору дарування земельної ділянки слід скасувати та відмовити в частині цих вимог. В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2022 року в частині визнання незаконними та скасування розпоряджень про визнання незаконними та скасування розпоряджень Шепетівської РДА №239/2010-р від 01.07.2010 року та №261/2010-р від 16.07.2010 року, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №667257 від 26.07.2010 року та договору дарування земельної ділянки від 06.08.2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , скасувати і в позові в частині цих вимог відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 січня 2023 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк