Рішення

від 17.01.2023 по справі 216/1684/22

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/1684/22

Провадження № 2/216/701/23

РІШЕННЯ

іменем України

17 січня 2023 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кацюби В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці, про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 08.07.2002 працює на підприємстві відповідача на різних посадах, а з 23.05.2005 на посаді апаратника очищення стічних вод 3 розряду в цеху з ремонту обладнання. В період з 2017-2021 роки перебував у щорічних відпустках та користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення у наступній хронології: за 2017 рік 2105,00 грн, за 2018 рік 2301,25 грн, за 2019 рік 2508,75 грн, за 2020 рік 2627,50 грн, за 2021 рік 4540,00 грн. А мала бути у розмірі: за 2017 рік - 3200,00 грн, за 2018 рік - 3723,00 грн, за 2019 рік 4173,00 грн, за 2020 рік 4723,00 грн, за 2021 рік 6000,00 грн. Тобто, сума недоплаченої допомоги на оздоровлення становить: за 2017 рік 1095,00 грн, за 2018 рік 1421,75 грн, за 2019 рік 1664,25 грн, за 2020 рік 2095,50 грн, за 2021 рік 1460,00 грн. Станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою жодних доплат на відшкодування матеріальної допомоги на оздоровлення за спірні періоди додатково відповідачем не нараховано та не виплачено. Отже, сума недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення становить 7736,50 грн. Крім того, позивач є членом Первинної профспілкової організації відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця». Позивач звернувся із заявою до Голови ППО Криворізького локомотивного депо з проханням врегулювання питання щодо отримання недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення. Як було повідомлено, з аналогічного питання ще у вересні 2019 року профспілка вже зверталася до відповідача та отримала відповідь, що до даних правовідносин застосовується прийнята спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. №Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом». Пунктом 3.1.5 Колективного договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та вільної профспілки машиністів в особі їх виробничого органу на 2011-2012 роки, дія якого продовжена у 2022 році і до, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. Згідно з п. 1.4 Колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі інші на конференції трудового депо. З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 9122,50 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 1850,00 грн.

Позивач, відповідно до ч. 1 ст. 276 ЦПК України, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування якого зазначає, що пунктом 3.1.5 Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за №60/11 від 24 жовтня 2011 року встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. В подальшому, відповідно до п.п.3, 5розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06 грудня2016 року встановлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, передбачених колективним договором усіх рівнів. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Зокрема, у пункті 5розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06 грудня2016 року зазначено: «установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб». Відповідно до вищезазначеного спільною вказівкою голови правління ПАТ «Укрзалізниця», члена Правління та голови Профспілки залізничників і транспортних будівельників України Бубняка В.М. від 29 березня 2017 року №Ц/6-25/713-17 та спільною постановою керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. №Н32/20, П-4-5г від 31 березня 2017 року, постановлено застосовувати з 01 квітня 2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат, передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом». Таким чином, вимога щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі не менше мінімальної заробітної плати не відповідає вимогам п.п.3, 5розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06 грудня2016 року. Не внесення до теперішнього часу відповідних змін до колективного договору не надає права вимагати виплат, які суперечать Закону, оскільки, як вказувалось вище, п.5розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06 грудня2016 року чітко зазначено, щодо внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб». Представник відповідача вважає, що колективний договір, укладений між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів, в особі їх виборного органу, зареєстрованого за №60/11 від 24 жовтня 2011 року в частині виплати матеріальної допомоги у розмірі не менше мінімальної заробітної плати є недійсним, оскільки прямо суперечить положенням п.п.3, 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Таким чином, з моменту прийняттяЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06 грудня 2016 рокуумови п.3.1.5 Колективного договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів, в особі їх виборного органу, зареєстрованого за №60/11 від 24 жовтня 2011 року, в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі не менше мінімальної заробітної плати не створюють юридичних наслідків для відповідача у вигляді обов`язку виплачувати матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі не менше мінімальної заробітної плати. У позовній заяві позивач стверджує, що відповідачем начебто погіршуються умови договору про працю виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 125% прожиткового мінімуму, а не в розмірі не менше ніж мінімальна заробітна плата по Україні. Разом з тим, після набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06 грудня 2016 рокуфактичний розмір матеріальної допомоги на оздоровлення не змінювався, а змінилась лише розрахункова величина. Тобто,Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06 грудня 2016 рокузмінено підхід до визначення розмірів посадових окладів і заробітної плати працівників, а також інших виплат (наприклад, для розрахунку розміру плати за надання адміністративних послуг, у колективних договорах та угодах усіх рівнів). Тобто цим Законом запроваджено нову розрахункову величину для визначення розмірів тих чи інших виплат шляхом заміни мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум. Велика Палата Верховного Суду України дійшла висновку, що з прийняттямЗакону №1774-VІІІв Україні було змінено підхід щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не лише при визначенні посадових окладів, а й щодо розрахунку всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата. Аналіз такого правового регулювання дає підстави зробити висновок про те, що законодавець заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати, про що зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04 листопада 2020 року у справі №200/9195/19-а. Крім того, застосовуючи розрахунковий розмір матеріальної допомоги на оздоровлення у вигляді 125% прожиткового мінімуму відповідачем не порушується будь-який інший Закон, а навпаки вбачається саме дотримання вимогЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06.12.2016.

У зв`язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписамист. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі»рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно достатті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно достатті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач з 10.06.2003 працює на підприємстві відповідача на посаді помічника машиніста електровозу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним робочу.

Згідно зі ст.2цього Закону заробітна плата складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочуваних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з п.п.2.3.3 п.2.3 Розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України №5 від 13.01.2014 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713, дія якої поширюється на всіх юридичних осіб та їх відокремлені підрозділи незалежно від форм власності й організаційно-правових форм господарювання, та яка розроблена відповідно доЗаконів України «Про державну статистику»та «;Про оплату праці»з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до фонду оплати праці.

Отже, матеріальна допомога на оздоровлення, виплата якої передбачена пунктом 3.1.5 Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011 всім працівникам АТ «Українська залізниця» та яка носить систематичний характер, входить до структури заробітної плати у розумінністатті 2 Закону України «Про заробітну плату».

У період з 2017-2021 роки перебував у щорічних відпустках та користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення у наступній хронології: за 2017 рік 2105,00 грн, за 2018 рік 2301,25 грн, за 2019 рік 2508,75 грн, за 2020 рік 2627,50 грн, за 2021 рік 4540,00 грн. А мала бути у розмірі: за 2017 рік - 3200,00 грн, за 2018 рік - 3723,00 грн, за 2019 рік 4173,00 грн, за 2020 рік 4723,00 грн, за 2021 рік 6000,00 грн. Тобто, сума недоплаченої допомоги на оздоровлення становить: за 2017 рік 1095,00 грн, за 2018 рік 1421,75 грн, за 2019 рік 1664,25 грн, за 2020 рік 2095,50 грн, за 2021 рік 1460,00 грн. Станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою жодних доплат на відшкодування матеріальної допомоги на оздоровлення за спірні періоди додатково відповідачем не нараховано та не виплачено. Отже, сума недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення становить 7736,50 грн.

Первинна профспілкова організація Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці направила вимогу за №56 директору Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» Кужавському М.С. та голові Дорожньої профспілкової організації Букрєєву О.В. від імені трудового колективу щодо приведення у відповідність до діючого законодавства порядку виплати і розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, повернення незаконно недоплаченої допомоги на оздоровлення.

Листом від 24.09.2019 Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» відмовило у задоволенні вимоги, посилаючись на те, що регіональна філія не є юридичною особою, а є відокремленим структурним підрозділом АТ «Українська залізниця», і здійснює свою діяльність у межах доведених контрольних завдань з основних фінансово-економічних показників, розпоряджень, вказівок тощо органів товариствавідповідно спільної вказівки голови правління ПАТ «Укрзалізниця» Бальчуна В., члена правління ОСОБА_2 та Голови профспілки залізничників і транспортних будівельників України Бубняка В.М. від 29.03.2017 №Ц/6-25/713-17, прийнято спільну постанову керівництва Регіональної філії «Придніпровська залізниця» та президії Дорпрофсожу від 31.03.2017 № Н32/20, П-4-5г щодо застосування в діючому колективному договорі з 01.04.2017 замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункової величини «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

Згідно зі ст.10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 13КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Пунктом 3.1.5. Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

Дія Колективного договору продовжена у 2022 році і до укладання колективного договору АТ «Укрзалізниця», що підтверджується постановою №2-СП від 14.12.2021.

Відповідно до спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 постановлено застосовувати з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом».

Згідно з п.1.4. Колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі інші на конференції трудового депо.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», тобто на момент прийняття спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1600,00 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2000,00 грн.

Відповідно до Закону України«Про державнийбюджет Українина 2018рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1860,00 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2325,00грн.

Відповідно до Закону України«Про державнийбюджет Українина 2019рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1 921,00 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 401,25 грн.

Відповідно до Закону України«Про державнийбюджет Українина 2020рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 2 102,00 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 627,50 грн.

Відповідно до Закону України«Про державнийбюджет Українина 2021рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 2 270,00 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2837,50 грн.

Таким чином, прийняття спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а на конференції трудового депо, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн, отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає застосуванню не спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, яка погіршує становище працівників, а п. 3.1.5. Колективного договору на 2011-2012 роки.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Щодо посилань відповідача, зазначених у письмовому відзиві, суд вважає, що прийняттяЗакону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» №1774-УІІІ від 06 грудня 2016 рокуне створює юридичних наслідків щодо застосування п.3.1.5. Колективного договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» та спільним представницьким органом залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів виборного органу, зареєстрованого за №60/11 від 24 жовтня 2011 року, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п.3.1.5. якого визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята 31 березня 2017 року спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. №Н32/20, П-4-5г від 31 березня 2017 року про застосовування з 01 квітня 2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», прийнята з порушенням вимог Колективного договору, отже не підлягає застосуванню при визначні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення. Крім того, є необґрунтованою позиція відповідача щодо застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати. До такої правової позиції дійшов Верховний Суд розглянувши справу №552/3404/17.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачу частини матеріальної допомоги на оздоровлення, у період з 2017 року по 2021 рік у розмірі 7736,50 грн є неправомірними, тому заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 1850,00 грн, оскільки вони підтверджуються договором про надання правової допомоги, ордером, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Товкун А.В., актом про надання правової допомоги, а також квитанцією.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 992 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 12, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 276-279, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці, про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення - задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 7736,50 грн (сім тисяч сімсот тридцять шість гривень п`ятдесят копійок).

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 1850,00 грн (одна тисяча вісімсот п`ятдесят гривень).

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5ст.265 ЦПК України:

1) позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

2) відповідач: акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815;

3) третя особа: Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці, код ЄДРПОУ: 38334293, юридична адреса: 50023, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича, 93.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ