Постанова

від 18.09.2007 по справі 48/275-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/275-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18.09.2007р.м.Київ№ 48/275-А

17:59

За позовомЗаступника прокурора Подільського району м. Києва  в інтересах держави в особі  Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

доПриватного підприємства «АП «Укртранс»

про стягнення 32 572,82 грн.

          Суддя  Сулім В.В.

Секретар судового засідання Мисник Т.М.  

Представники:

від прокуратуриЧервінька К.А. –пред за довір.

від позивача Дахова О.С. –пред за довір., Поліщук С.А. –пред за довір.

від відповідача Романчук Г.М. –пред за довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Подільського району м. Києва звернувся до Господарського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом про стягнення з Приватного підприємства «АП «Укртранс» 32 572,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.07 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст. 49, 51, 130 КАС України.

Крім цього, представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.45-46 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 45, 46 КАС України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до  ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХII для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 20 вказаного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Позивач зазначає, що у 2006 році відповідач у відповідності до наведених положень законодавства мав працевлаштувати 12 інвалідів, проте ним було працевлаштовано лише п‘ять осіб. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати на Приватному підприємстві «АП «Укртранс»становить 4653,26 грн.

З урахуванням наведеного позивач стверджує, що відповідач повинен сплатити на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 32 572, 82 грн. Оскільки відповідачем у визначений законом термін цього зроблено не було, то за таких обставин позивач просить стягнути вказану суму у примусовому порядку.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що позивач неодноразово повідомляв центр зайнятості про наявність вільних місць для інвалідів та відповідач жодного разу не направив до нього осіб для працевлаштування. Таким чином, оскільки відповідач здійснив всі дії для працевлаштування інвалідів, то він не повинен сплачувати зазначені у позовній заяві кошти на рахунок позивача.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності-інвалідів" (далі - Закон) передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Згідно частини 6 статті 20 Закону фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів, надання позик на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, забезпечення інвалідів технічними реабілітаційними засобами, оплата навчання та перекваліфікація здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.

Частиною 2 статті 19 Закону передбачено, що нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, визначаються для всіх підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання) у розмірі не менше 4 % від загальної кількості працюючих; якщо працює від 8 до 25 чоловік —встановлюється норматив у кількості 1 робочого місця.

Статтею 20 Закону (в редакції Закону №20494-ВР від 14.10.1994) встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання), де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Порядок і терміни сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 “Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 № 1767 (із змінами та доповненнями, далі –Порядок) суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком N 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком N 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно зі звітом про зайнятість інвалідів за 2006 рік, наданим відповідачем 26.02.2007 до Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (копія –в матеріалах справи), середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2006 році становила 291 осіб. Водночас у вказаному звіті вказано, що підприємством працевлаштовано лише п'ять інвалідів, разом з цим вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати за нормативом, –12 осіб.

Як підтверджено матеріалами справи та підтверджене відповідачем, у 2006 році Приватне підприємство „АП „Укртранс” відповідно до наведених положень законодавства мало створити 12 робочих місць і працевлаштувати 12 інвалідів, чого зроблено не було.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону (з змінами внесеними відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” від 6.10.2005р.) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Відповідно  до ч. 1 ст. 18  Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до п.3 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 № 314 (зі змінами та доповненнями, далі –Положення № 314), яке було чинне на момент виникнення заборгованості робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Таким чином, суд не приймає  до уваги твердження позивача, що незабезпечення інвалідами підприємство відповідача Київським міським центром зайнятості в Подільському районі та інших центрів зайнятості звільняє  відповідача від сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 5 Положення № 314 підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів..

Таким чином Приватне підприємство „АП „Укртранс” не виконало норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" чітко та в імперативній формі встановлений законодавцем норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином незалежно від форми власності та господарювання на всі підприємства розповсюджується однаковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Якщо підприємство не спроможне створити робочі місця для інвалідів та ввести їх в дію шляхом працевлаштуванням інвалідів, вони сплачують штрафну санкцію до Державного бюджету України. Штрафна санкція за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів носить альтернативний характер, в тому підприємство (об'єднання), установа, організація або дотримується нормативу, або сплачує певну суму до Державного бюджету України.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати на Приватного підприємства „АП „Укртранс”  становить 4653,26 грн.

Відтак, наданий позивачем розрахунок розміру штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць із розрахунку середньої заробітної плати за рік обґрунтовано складає 32 572,82 грн.

Відповідно до п. 11 Порядку контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 158-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства „АП „Укртранс”(Адреси: 04071, м. Київ, вул. Набережна-Лугова, 6, 07401, м. Бровари-1, Київська область, вул. Кірова, 2, а/с 626, код ЄДРПОУ 31170085) з будь-якого виявленого рахунку на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31219230700001 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ УДК м. Києва  24262621, код призначення платежу 50070000;01) адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць, призначених  для працевлаштування  за 2006 рік у сумі 32 572 (тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят дві) гривні 82 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                               В.В. Сулім