Рішення

від 27.01.2023 по справі 360/6390/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2023 року Справа № 360/6390/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за відсутності учасників справи за адміністративним позовом адвоката Ковтун Любові Яківни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі- представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач І), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач ІІ), в якому позивач просить суд:

-визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV періоду роботи на Шахті № 3-БІС д/п Торезантрацит з 02.09.1991 по 22.08.2000, та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати в страховий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії періоди роботи на Шахті № 3-БІС д/п Торезантрацит з 02.09.1991 по 22.08.2000.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.09.2021 він звернувся до відділу обслуговування громадян № 4 (м. Лисичанськ) Управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою та документами на призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з вимогами статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.09.2021 № 121130003533 позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 1 на дату звернення.

В рішенні зазначено, що за наданими документами та з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж роботи склав 31 рік 01 місяць 13 днів, пільговий стаж - 02 роки 05 місяців 02 дні, що не дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.

За наявним стажем 31 рік 01 місяць 13 днів, на умовах діючого на даний час законодавства, право на пенсійну виплату виникає після досягнення 58 років тобто з 16.07.2028.

Із вказаним рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 26 листопада 2021 року вирішено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року вирішено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області та визначено дату підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 01 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 16.09.2022 вирішено подальший розгляд адміністративної справи № 360/6390/21 здійснювати на підставі її матеріалів в електронній формі.

Враховуючи дистанційний режим роботи суду в період воєнного стану та відсутність клопотань сторін про призначення справи до розгляду в судовому засіданні, з метою дотримання безпеки учасників процесу та працівників апарату суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи в електронній формі за відсутності учасників справи та відсутності необхідності в допиті свідків та експерту відповідно до вимог частини 9 статті 205 КАС України.

05.01.2022 від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що 09 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком згідно з ст. 114 Закону України.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке і приймало рішення за заявою позивача № 121130003533 від 16.09.2021, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону 1058, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Відповідач І зазначає, що оскільки заява та подані документи управлінням не розглядалися та рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не приймалось, тому відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати в страховий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії періоди роботи на «Шахті № 3-Б1С д/п «Торсзантрацит» з 02.09.1991 по 22.08.2000.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

06.01.2022 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що позивач 09.09.2021 звернувся до відділу обслуговування громадян № 4 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058.

До заяви позивача були додані копія паспорту НОМЕР_1 , копія ідентифікаційного номеру Позивача, трудова книжка НОМЕР_2 від 02.09.1991, копія військового квитка НОМЕР_3 від 21.05.1989, копія диплому № НОМЕР_4 від 01.07.1989, копії довідок про стаж роботи. За наслідком розгляду наданого пакету документів та Індивідуальних відомостей про застраховану особу, було встановлено, що страховий стаж позивача становить 31 рік 1 місяць та 13 днів, з яких, страховий стаж на пільгових умовах 2 роки 5 місяців 2 дні.

Стосовно ж зауважень позивача щодо врахування до пільгового стажу періодів роботи з 02.09.1991 по 22.08.2000, відповідач ІІ звертає увагу, що відомості з трудової книжки позивача не дають чіткого визначення періодів та пільгового характеру виконуваної роботи і мають бути підтверджені додатковими відомостями чи матеріалами.

Також зазначає, що «Шахта № 3-БІС д/п «Торезантрацит» зареєстрована на тимчасово непідконтрольній українській владі території та перереєстрацію не здійснювало. Відомості чи матеріали, які надійшли з непідконтрольної території викликають суттєвий сумнів в достовірності зазначеної в них інформації та вимагають додаткової перевірки. Управління не має можливості здійснити перевірку первинних документів, оскільки останні знаходяться на непідконтрольній території, а інших належних відомостей чи матеріалів на підтвердження пільгового характеру спірних періодів роботи до управління не надходило. У зв`язку з зазначеним, управління не має можливості зарахувати спірний період роботи позивача з 02.09.1991 по 22.08.2000 до пільгового стажу. Інших належних відомостей чи матеріалів, щодо підтвердження наявності в позивача пільгового страхового стажу роботи, до управління не надходило.

Отже, оскільки страховий стаж позивача становить 31 рік 1 місяць та 13 днів, з яких, страховий стаж на пільгових умовах 2 роки 5 місяців 2 дні, що не є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з вимогами частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058, Рішенням пенсійного органу від 16.09.2021 року, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії.

Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та просить відмовити в повному обсязі.

Тому саме наявність в позивача пільгового підземного стажу за списком №1, що надає право на призначення пенсії є спірним питанням цієї справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 виданого Лисичанським МВ УДМС України в Луганській області 16.07.2015 та карткою фізичної особи платника податків.

09 вересня 2021 року позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 4 (м. Лисичанськ) Управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п.1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУПФУ в Донецькій області № 121130003533 вiд 16.09.2021 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в якому зазначено, що вік заявника становить 51 рік, за наданими документами та з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж роботи становить 31 рік 01 місяць 13 днів, пільговий стаж 02 роки 05 місяців 02 дні.

Листом від 01.10.2021 № 1200-0106-8/41007 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомлено позивача про результати розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 09.09.2021 та направлено копію рішення №121130003533 вiд 16.09.2021 про відмову про призначення пенсії.

Відповідно до протоколу призначення пенсії, що доданий до відзиву ГУПФУ в Луганській області, станом на 14.09.2021, страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 01 місяць 13 днів, пільговий стаж за списком №1 - 02 роки 05 місяців 02 днів.

Записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_6 від 02.09.1991 містить такі відомості щодо спірного періоду його роботи:

Шахта 3-Біс д/п «Торезантрацит»:

запис № 6 - 02.09.1991 - прийнято учнем підземного гірника 2 розряду (наказ від 06.09.1991 №154/к);

запис № 7 11.10.1991 - переведено підземним гірником 3 розряду (наказ від 25.10.1991 №184/к);

запис № 8 - 10.07.1992 - переведено підземним прохідником 5 розряду (наказ № 120-к від 27.07.1992);

запис № 9 - 13.10.1994 переведено машиністом підземних установок 3 розряду (наказ № 161-к від 14.10.1994);

запис № 10 - 17.04.1995 переведено підземним майстром- підривником 4 розряду (наказ № 61-к від 18.04.1995);

запис № 11 - 24.12.1999 переведено підземним прохідником 5 розряду (наказ № 188-к від 24.10.1999);

запис № 12 - 22.08.2000 звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ № 140-к від 21.08.2000);

запис №18 - 15.03.2005 - прийнято підземним гірником 3 розряду (наказ від 16.03.2005 № 49-к);

запис №19 06.04.2005 звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ № 61-к від 07.04.2005).

Зазначені записи завірені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, а також внесені відомості про документи, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Наявність в позивача пільгового підземного стажу за списком №1 також підтверджена доданими до позову індивідуальними відомостями про застраховану особу ОК-5 за 1999, 2000, 2005 роки (за 2005 рік - 17 днів).

На підтвердження спірних періодів роботи позивачем до суду надано уточнюючі довідки: № 1-586, № 1-588, № 1-587 від 23.02.2014, видані Державним підприємством «Шахта №3-Біс», а також копії наказів № 886, від 30.12.1994, № 343 від 28.12.1999, видані Шахтою 3-Біс д/п «Торезантрацит» про надання прав на пенсію на пільгових умовах.

Згідно з листом Головного управління статистики у Луганській області від 28.09.2021 № 15291/8 Державне підприємство «Шахта № 3-БІС» (код ЄДРПОУ 32367056) та Державне відкрите акціонерне товариство Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Торезантрацит» шахта З-БІС (код ЄДРПОУ 00175892) станом на 15.09.2021 на обліку в ЄДРПОУ серед зареєстрованих на території Луганської області не перебувають. Дані про ліквідацію зазначених підприємств на території Луганської області в ЄДРПОУ відсутні.

Отже, на момент звернення із заявою про призначення пенсії, ОСОБА_1 виповнилось 51 рік, що не заперечується сторонами. Відповідачі дійшли висновку про наявність у позивача загального стажу - 31 рік 01 місяць 13 днів, пільгового стажу за списком №1 - 02 роки 05 місяців 02 дні. При цьому пенсійним органом при винесені рішення не зарахований до пільгового стажу період роботи позивача з 02.09.1991 по 22.08.2000 на «Шахті № 3-БІС д/п «Торезантрацит», оскільки зазначена шахта зареєстрована на тимчасово непідконтрольній українській владі території та перереєстрацію не здійснювала, а отже зазначений період є спірним в цій справі.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991№ 1788-XII (Закон №1788) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон №1058).

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-1V на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з вимогами абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону № 1058-ІV в редакції, що була чинною на час звернення позивача за призначенням пенсії, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом, станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (09.09.2021) позивач досяг віку 51 рік, і відповідач визнав у рішенні той факт, що позивач має загальний стаж роботи 31 рік 01 місяць 13 днів, з них стаж пільговий - 02 років 05 місяців 02 днів, який зараховано за індивідуальними відомостями застрахованої особи форми ОК-5 за 1999, 2000, 2005 роки, отже наявність такого стажу не є спірною.

Судом також встановлено, що позивач має спірний стаж роботи за підземними професіями за період до набрання чинності Законом №1058, тобто до впровадження системи загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, отже цей стаж з 02.09.1991 по 22.08.2000 на «Шахті № 3-БІС д/п «Торезантрацит» (9 років 11 місяців 10 днів), на зарахування якого розповсюджуються вимоги Закону №1788.

Згідно до статті 100 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Вимогами підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Спірні періоди роботи позивача до 01.01.2004, отже мають бути підтверджені документами про стаж, що визначені Порядком № 637.

За приписами пунктів 1 та 20 Порядку № 637,

-основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка;

-за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами;

-у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 № 412, а також Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року № 110, що мали чинність протягом спірного періоду позивача, визначали всі необхідні відомості щодо яких мали бути внесені записи в трудові книжки працівників роботодавцями.

Зазначені інструкції не містили прямих вимог щодо необхідності внесення записів в трудову книжку в розділ «відомості про роботу» щодо зайнятості працівника повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, а також відомостей про вид палива, яке використовувалося в котельні, чи виробляла вона тепло для виробничих потреб підприємства або для побутових потреб.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що трудова книжка позивача не повинна містити такі записи.

Під час дослідження трудової книжки позивача серії НОМЕР_6 від 02.09.1991 судом встановлено, що у ній відсутні записи про атестацію робочого місця позивача за підземними професіями щодо періоду роботи з 02.09.1991 по 22.08.2000 на «Шахті № 3-БІС д/п «Торезантрацит», стаж роботи на яких підлягає зарахуванню до пільгового стажу за списком №1 при вирішенні питання щодо пенсійного забезпечення особи.

Щодо відсутності записів про атестацію робочого місця в трудовій книжці позивача за спірний період суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 4.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

В той же час, як передбачено пунктом 4.5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації вперше проведеної після 21 серпня 1997 року право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

З аналізу вище вказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Порядок та умови проведення такої атестації набули чинності з 21.08.1992.

Відповідно до Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Зазначеної позиції дотримується й Верховний Суд в постанові від 23.10.2018 в справі №348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Тому зазначений період роботи позивача за підземними професіями з 02.09.1991 по 22.08.2000 на «Шахті № 3-БІС д/п «Торезантрацит» відповідачем має бути зараховано повністю як до пільгового підземного стажу за списком №1 так і до страхового.

Крім того, для підтвердження спірного періоду роботи позивачем надані уточнюючи довідки від 23.02.2014 № 1-586, № 1-583, № 1-588, № 1-587, якими підтверджено, що ОСОБА_3 працював на Шахті № 3-БІС д/п Торезантрацит в спірний період, а саме: з 02.09.1991 по 22.08.2000, вказані довідки підписані керівником, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером. Також в зазначеній довідці міститься інформація про те, що позивач працював в зазначений період повний робочий день під землею за професією, яка відноситься до списку №1 відповідно до Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994.

Окрім іншого, позивачем надані копії наказів № 886, від 30.12.1994 та № 343 від 28.12.1999, видані Шахтою 3-Біс д/п «Торезантрацит», якими підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за списком №1 за підземними професіями, на яких працював позивач.

При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що неможливість відповідача провести перевірку відповідності записів трудової книжки первинним документами, не повинна покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача.

Аналогічні за змістом висновки з приводу подібних правовідносин відображені у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 (справа №583/392/17).

Щодо можливості прийняти довідки, та інші первинні документи щодо пільгового стажу позивача, завірені підприємством на непідконтрольній українській владі території, суд дійшов такого висновку.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Донецької та Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації його права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд також зазначає, що чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території України. Крім того, положенням частини 3 статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить в залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу і призначення пенсії.

Посилання відповідача на те, що підприємство, яке видало позивачу довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів, розміщене на тимчасово окупованій території України, суд не приймає, оскільки відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду по справі № 175/4336/16-а від 28 серпня 2018 року та по справі № 172/718/17 від 27 лютого 2018 року.

Отже, суд дійшов висновку, що пенсійним органом неправомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки пільговий підземний стаж роботи позивача за списком №1 з 02.09.1991 по 22.08.2000 (за відомостями трудової книжки, що складає 9 років 11 місяців 20 днів), а також за період з 15.03.2005 по 06.04.2005 (17 днів за відомостями реєстру застрахованих осіб) складає понад 10 років такого стажу.

Як наслідок, наявними є підстави для скасування судом рішення саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.09.2021 № 121130003533 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком та зобов`язання призначити пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.

При цьому обов`язок щодо поновлення порушених прав позивача суд покладає саме на відповідача ІІ, оскільки саме до нього позивач звертався з заявою про призначення пенсії і в нього перебувають на даний час матеріали електронної пенсійної справи, які йому були повернуті відповідачем І після прийняття оскарженого рішення, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вище викладене, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та згідно з вимогами п.10 ч.2 ст.245 КАС України обрати інший спосіб захисту порушеного права позивача, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.09.2021 № 121130003533 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати позивачу до пільгового підземного стажу роботи за списком №1 період з 02.09.1991 по 22.08.2000 на «Шахті № 3-БІС д/п «Торезантрацит», та призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за його заявою від 09.09.2021, а також виплатити заборгованість.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн, що підтверджується квитанцією від 19.10.2021 №10.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій територіальних органів Пенсійного фонду України і позовні вимоги підлягають задоволенню лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 454,00 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 78, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, місцезнаходження: пл.. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.09.2021 № 121130003533 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу роботи за списком №1 період з 02.09.1991 по 22.08.2000 на «Шахті № 3-БІС д/п «Торезантрацит» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за її заявою від 09.09.2021, а також виплатити заборгованість.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву від 09.09.2021 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.С. Шембелян