Рішення

від 16.01.2023 по справі 1.380.2019.004091

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004091

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої-судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Гавінської М.В.,

представника позивача Ганаса А.Б.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Львіввугілля» (далі також позивач, ДП «Львіввугілля») в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також відповідач, ДПС) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2019 № 0003941308.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням № 0003941308 від 10.04.2019. Вважає обставини, викладені в Акті перевірки такими, що не відповідають дійсності та зроблені на підставі припущень без належного об`єктивного вивчення усіх обставин та доказів. Позивач зазначає, що грошове зобов`язання по сплаті ПДФО визначене в податковому повідомленні-рішенні № 0003941308 від 10.04.2019 частково знаходилось за межами встановленого п.102.1 ст.102 ПК України строку давності 1095 календарних днів, отже визначене грошове зобов`язання по сплаті ПДФО в такому податковому повідомленні-рішенні відбулося з порушенням строку давності. Крім того, зазначає, що розрахунок повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб контролюючим органом застосовано до позивача пп.127.1 ст.127 ПК України без належного розрахунку, що передбачає штрафну санкцію у розмірі 50% та 75% суми податку, що була несвоєчасно перерахована до бюджету, однак фіскальним органом не надано доказів винесення податкового повідомлення-рішення, яким позивачу була б збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб двічі протягом року, що передував прийняттю оскарженого податкового повідомлення -рішення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 у справі №1.380.2019.004091 позов задоволено повністю визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0003941308 від 10.04.2019 року, винесене Головним управлінням ДФС у Львівській області.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.004091 без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.06.2022 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 скасовано і направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Аналізуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховним Судом встановлено, що: «За змістом позовної заяви ДП «Львіввугілля» ВП «Шахта «Відродження» визнає, що станом на 31.01.2019 Підприємство не сплатило до бюджету ПДФО в сумі 1 642 301,61 грн, яка визначена йому до сплати згідно з податковим повідомленням-рішенням як заборгованість з цього податкового платежу (в акті перевірки 1 642 301.61 грн виявлена та вказана як утримана Підприємством з виплачених доходів (заробітної плати), але не сплачена до бюджету) та факт затримки сплати (перерахування) до бюджету самостійно утриманих сум податку на доходи фізичних осіб з огляду на затримку виплати заробітної плати. Фактично позивач оспорює застосування до нього ГУ ДПС штрафних (фінансових) санкцій, передбачених статтею 127 ПК, та розмір застосованих санкцій.

Суди попередніх інстанцій, однак, не врахували вказані обставини, тому стверджувати, що суди правильно встановили обставини справи, а відтак і що правильно застосували норми матеріального права, не можна.

Як вже зазначено, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок щодо розмежування податкових правопорушень, за які встановлена відповідальність нормами статті 126 та статті 127 ПК, врахувавши при цьому висновок Верховного Суду у постанові від 21.01.2020 у справі № 820/11382/15-а. В цій постанові колегія суддів палати з розгляду податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що нормами статті 127 ПК встановлено відповідальність платника податків, в тому числі, і податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податку, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням. Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Відповідно до висновку в цій же постанові податковим правопорушенням за статтею 126 ПК є вчинення дії платником податків (податковим агентом) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але із затримкою (несвоєчасно), тоді як за статтею 127 ПК - бездіяльність платника податків (податкового агента), тобто ненарахування, неутримання та/або несплата ПДФО до або під час виплати доходу на користь іншої особи. Кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності, передбаченої нормами статті 127 ПК, є порушення платником податків (податковим агентом) встановлених правил щодо утримання податку з джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету (до виплати заробітної плати або одночасно з виплатою заробітної плати).

Колегія суддів, яка здійснює касаційний перегляд цієї справи (справи № 1.380.2019.2019.004091) не знаходить підстав для відступу від такого застосування норм статей 126 та 127 ПК.

Разом з тим, колегія суддів не може зробити висновок, чи правильно застосували ці норми суди першої та апеляційної інстанцій, оскільки ці норми судами попередніх інстанцій щодо спірних правовідносин фактично не застосовані. Суди лише навели в ухвалених судових рішеннях норми пункту 126.1 статті 126 та пункту 127.1 статті 127 ПК, а висновок щодо правомірного застосування контролюючим органом до Підприємства штрафних санкцій на підставі цих норм не зробили.

Так само, не зробили суди попередніх інстанцій і висновку щодо обґрунтованості доводу позивача, що з визначенням йому в податковому повідомленні-рішенні суми податкового зобов`язання в розмірі 1 642 301.61 грн контролюючий орган повторно нарахував цю суму податку, оскільки вона обліковується Підприємством в бухгалтерському обліку як не перерахована до бюджету, тобто самостійно визначена.

Оцінка цього доводу позивача потребує застосування, зокрема, норм пункту 54.2, підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 57.1 статті 57 ПК.

Відповідно до пункту 54.2 статті 54 ПК грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК).

Абзацом другим пункту 57.1 статті 57 ПК визначено, що податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Проаналізувавши вказані норми, можна зробити такий висновок: якщо податковий агент, який виплатив дохід, нарахував та утримав податок з такого доходу, і це відтворено у його податковому обліку, але не сплатив (не перерахував) утриману суму податку до бюджету, контролюючий орган, виявивши цей факт, зобов`язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Внаслідок наведеного вище порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам частин першої третьої статі 242 КАС щодо законності та обґрунтованості судового рішення.».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2022 у справі № 1.380.2019.004091 головуючою суддею визначено суддю Сидор Н.Т.

Ухвалою судді від 05.07.2022 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 1.380.2019.004091 за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 19.09.2022 клопотання представника відповідача про заміну відповідача на правонаступника задоволено. Замінено відповідача у справі Головне управління ДПС у Львівській області (код за ЄДРПОУ 43143039) на його правонаступника Головне управлінням ДПС у Львівській області (код за ЄДРПОУ ВП 43968090).

Ухвалою суду від 19.09.2022, занесеною в протокол судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю, з підстав висвітлених у відзиві на позов. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що оскільки за позивачем рахувався податковий борг, на погашення якого були направлені кошти, сплачені позивачем в рахунок поточних податкових зобов`язань, відповідачем було правомірно нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань на підставі ст.126 ПК України. Також, відповідач вважає, що ним не було порушено строків передбачених ст. 102 ПК України та вважає, що ним правильно було застосовано положення ст.127 ПК України, оскільки частина податкових зобов`язань взагалі не сплачувалась.

В спростування заперечень відповідача, висвітлених у відзиві на позовну заяву, позивачем подано відповідь на відзив.

Заслухавши вступне слово представників сторін, покази свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку Відокремленого підрозділу Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» (26307842) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.01.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.10.2014 по 30.01.2019, за наслідками якої 14.03.2019 складено акт № 404/14.6/26307842 (далі акт перевірки).

Згідно з висновками, зробленими в акті перевірки, підприємство позивача порушило:

пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.54.2 ст.54, п.87.9 ст.87, ст.167, пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб на суму 1642301,61 грн, та порушення граничного терміну сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період;

пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, п.п.1.5 пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, встановлено несплату (неперерахування) військового збору на суму 181445,28 грн, та порушення правил сплати (перерахування) військового збору за весь період що перевіряється більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

На підставі акту перевірки контролюючим органом складено:

- податкове повідомлення-рішення № 0003941308 від 10.04.2019, у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 7392622,13 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 1642301,61 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 5750320,52 грн.

Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій в податковому повідомленні-рішенні зазначено статті 126 та 127 ПК України.

До податкового повідомлення-рішення надано розрахунок сум платежів та фінансових санкцій.

За результатами розгляду скарги позивача Державна фіскальна служба України прийняла рішення про результати розгляду скарги від 01.07.2019 № 29764/6/99-99-11-05-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 10.04.2019 №0003941308 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо строку звернення позивача до суду, то суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення № 0003941308 від 10.04.2019.

Рішення про результати розгляду скарги від 01.07.2019 № 29764/6/99-99-11-05-01-25, скеровано відповідачем 01.07.2019 згідно відтиску на поштовому конверті та отримано таке рішення позивачем 09.07.2019, про що зазначає і сам відповідач.

До суду із цим позовом ДП «Львіввугілля» звернулося 06.08.2019, що вбачається із фіскального чеку від 06.08.2019 на відправлення рекомендованої кореспонденції (позовної заяви із додатками). В суді позов зареєстрований 09.08.2019 під вх. № 28733.

З наведеного суд робить висновок про помилковість тверджень відповідача, що позивач звернувся до суду із цим позовом 29.08.2019, а відтак і про помилковість тверджень відповідача про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду із цим позовом.

Вирішуючи цей спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п.п. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 171.1 п. 171 ПК України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 110.1 ст. 110 ПК України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, підставою для визначення платнику податків грошового зобов`язання на підставі статей 126 та 127 ПК України є встановлення податковим органом факту несплати чи несвоєчасної сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у конкретних періодах та відповідно встановлення періоду затримки сплати такого.

При цьому, висновок контролюючого органу про порушення правил сплати (перерахування) податків чи інших обов`язкових платежів повинен бути зроблений з покликанням на первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, регістри бухгалтерського обліку, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів та із зазначенням звітного періоду, до якого вони належать (назва, дата і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції).

З акта перевірки від 14.03.2019 № 404/14.6/26307842, висновки якого стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо встановити, на підставі яких саме документів відповідач зробив висновки про несплату (неперерахування) позивачем податку на доходи фізичних осіб та порушення правил сплати (перерахування) цього податку та в які саме періоди.

Також в акті перевірки, як і в розрахунках сум податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій до акта перевірки відсутнє обчислення терміну порушення правил сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб.

Суд також звертає увагу, що у доданому до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розрахунок нарахованих сум податку та штрафних санкцій до акта перевірки від 14.03.2019 № 404/14.6/26307842 також містить лише суми основного боргу та фінансових санкцій з зазначенням порушеної статті Податкового кодексу України, без арифметичного розрахунку повноти та своєчасності перерахування до бюджету вказаної у податковому повідомленні-рішенні збільшеної суми податкового зобов`язання.

Таким чином, застосовуючи до позивача фінансову санкцію за порушення строків сплати податку на доходи фізичних осіб за порушення п. 126.1 ст. 126 ПК України, відповідач не зазначає у поданому розрахунку кількість днів затримки сплати податку на доходи фізичних осіб по кожному періоду (місяцю), що є підставою до застосування (не застосування) 10% чи 20% штрафної санкції до погашення суми податкового боргу.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ревізори-інспектори ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які проводили перевірку позивача, також не змогли пояснити нарахування штрафних санкцій, визначених ст. 126 та ст. 127 ПК України. Зокрема свідок ОСОБА_2 показав, що строк перевірки був короткий, а обсяг такої перевірки великий, тому не встигли взяти до уваги усі платіжні доручення. Показав, що сум і періодів не визначали, дивились приблизно, коли застосувати 10%, а коли 20% штрафних санкцій. Коли ж була сплата нарахованого грошового зобов`язання в більшій сумі, то штраф не застосовували взагалі.

Резюмуючи, суд наголошує, що не зазначення кількості днів затримки сплати податку на доходи фізичних осіб унеможливлює перевірку правомірності застосування відповідачем штрафних санкцій, оскільки норми ст. 126 ПК України застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати податку. При цьому розмір такої санкції безпосередньо залежить від тривалості затримки такої сплати.

Без належного розрахунку застосованих штрафних санкцій, а також відсутності повної інформації щодо змісту порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, що підтверджують наявність факту порушення неможливо перевірити і слушність доводів позивача про неправомірність застосування до нього штрафу згідно пункту 127.1 статті 127 ПК України.

Щодо аргументів позивача про визначення грошового зобов`язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні з порушенням строку давності, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З акта перевірки видно, що перевірка повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб проводилась за період з 01.01.2015 по 30.01.2019. При цьому сума несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1642301,61 грн визначена відповідачем за період з січня 2015 року по січень 2019 року.

Ця ж сума віднесена до суми основного зобов`язання у спірному податковому повідомленні-рішенні, з якої здійснено нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що визначена в спірному податковому повідомленні-рішенні сума грошового зобов`язання за основним платежем є сумою боргу за період 01.01.2015 по 30.01.2019.

З огляду на викладене, обґрунтованими є доводи позивача про те, що нарахована та несплачена платником податків з 01.01.2015 по 30.01.2019 сума податку на доходи фізичних осіб станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення знаходилася за межами встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України строку давності - 1095 календарних днів. Отже визначене грошове зобов`язання за основним платежем в спірному податковому повідомленні-рішенні відбулось з порушенням строку давності.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні спірного рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, застосовуючи визначені ч. 2 ст.19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України критерії правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що відповідач діяв неправомірно, прийнявши необґрунтоване, без урахуванням усіх обставин, податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Державного підприємства «Львіввугілля» (вул. Б.Хмельницького, 26, м. Сокаль, Червоноградський район, Львівська область, 8001; код ЄДРПОУ 32323256) в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ ВП 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням ДФС у Львівській області від 10.04.2019 № 0003941308.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2023.

Суддя Сидор Н.Т.