Постанова

від 16.10.2007 по справі 29/438-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29/438-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16.10.2007р.м.Київ№ 29/438-А

За позовом       Приватного підприємства "Ромб"

До                      Васильківської об'єднаної ДПІ Київської області

Про                    визнання недійсним повідомлення-рішення

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Суддя  Усатенко І.В.    

Представники:

Від позивача         Господарюк В.І. –предст. (довір. в справі)           

                               Панкулич В.І. –держ. под. інсп. (довір. в справі)

Від відповідача    Воловенко О.М. –держ. под. інсп. (довір. в справі)

                               Березанська С.В. –гол. держ. под. інсп. (довір. в справі)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Васильківської ОДПІ Київської області №000432340/0 від 25.05.2007 та №000422340 від 25.05.2007.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України 11.09.2007, 01.10.2007 та 11.10.2007 в судовому засіданні оголошувалась перерва, в зв'язку з чим постанова приймається зазначеною датою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зменшення позивачу бюджетного відшкодування та донарахування податку на додану вартість є неправомірним, оскільки позивачем не порушувались вимоги пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на той факт, що гральні автомати, придбані у компанії "Villart Gmbh" на суму 1420919,51 грн. та в подальшому реалізовані на суму 1141743,19 грн. не були використані в господарській діяльності підприємства та не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП "Ромб", направлених на отримання доходу, чим порушено пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області 25.05.2007 прийняті податкові повідомлення –рішення:

№000432340/0, яким позивачу згідно пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР зменшено  суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 164667,00 грн. та донараховані штрафні санкції на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 37094,50 грн.;

№000422340/0, яким позивачу згідно пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 69725,00 грн. та донараховані штрафні санкції на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 32796,70 грн. Всього –102521,70 грн.

Спірне повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків Акту перевірки №766-23-1-12/22838643 від 21.05.2007, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в 2006 році на 164667,00 грн., в т.ч. в березні –56440,00 грн., в квітні –21049,00 грн., в травні –58423,00 грн., в червні –1512,00 грн., в липні –14436,00 грн., в серпні –12807,00 грн. та заниження за листопад 2005 –4710,00 грн., грудень 2005 –5614,00 грн., травень 2006 –10215,00 грн., березень 2007 –6886,00 грн. Такі висновки акту перевірки базуються на тому, що гральні автомати не були використані в господарській діяльності підприємства та не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП  "Ромб", направлених на отримання доходу підприємства.

Суд не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Як свідчать матеріали справи та встановлено в самому акті перевірки позивачем відповідно до умов договору від 15.08.2005, укладеного з Компанією  "Villart Gmbh", було придбано у останнього гральні автомати в кількості 88 штук. Ціна за контрактом складає 44400,00 євро (279176,32 грн.). Рішенням митного органу при імпорті цього товару була визначена вартість в розмірі 1420919,51 грн. З митної вартості товару позивачем було сплачено ПДВ в розмірі 284183,90 грн., які віднесено до податкового кредиту.

Гральні автомати позивачем було реалізовано:

ТОВ "Українська екологія" згідно договору №11/0001 від 17.11.2005 в кількості 67 штук на загальну суму 501246,76 грн., в т.ч. ПДВ –83541,13 грн. Факт продажу підтверджується видатковою накладною №РН-0000012 від 17.11.2005, розрахунки за товар здійснені в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (в матеріалах справи);

СПД Тхорик І.Д. згідно договору №12/0001 від 01.12.2005 в кількості 21 штука на суму 155253,42 грн., в т.ч. ПДВ –25875,57 грн. Факт продажу підтверджується видатковою накладною №РН-0000014 від 01.12.2005, розрахунки за товар здійснені в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (в матеріалах справи).

Як вбачається з вищенаведеного та не заперечується позивачем, останній реалізував придбаний товар за ціною, нижчою від митної вартості товару, але вищою за фактурну вартість.

Крім того, позивачем було реалізовано Шиденко О.П. згідно договору №1-1/3 від 01.03.2007 в кількості 3 штуки загальною вартістю 28231,03 грн., в т.ч. ПДВ –4705,17 грн. Факт продажу підтверджується видатковою накладною №РН-0000001 від 03.03.2007, розрахунки за товар здійснені в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (в матеріалах справи). При цьому позивачем не заперечується встановлений в акті перевірки факт придбання вказаних гральних автоматів за ціною нижчою від ціни реалізації.

Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу), здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства (ст.1 Закону України "Про підприємства"). Прибуток підприємства є - основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності. Підприємство самостійно планує свою діяльність (ст.20 Закону) і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги та з необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів. Держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства (ст.27 Закону), у т.ч. право підприємства при здійсненні господарської та іншої діяльності з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства з боку державних, громадських і кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Державні органи і службові особи можуть втручатись у діяльність підприємства тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, або виникнення у зв'язку з цим спірних питань, підприємство має право звернутися до суду чи арбітражного суду з заявою про визнання такого акта недійсним.

Можливість підприємств реалізовувати продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або договірній основі встановлює 23 стаття Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91 р. N 887-ХІІ.

Згідно статті 1 Закону України "Про підприємництво" №698-ХТ від

07.02.91р., підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню

слуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичні

особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку,

встановленому законодавством.

Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності і здійснює господарську діяльність відповідно до норм Закону України "Про підприємництво".

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:  вільний вибір видів діяльності; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством.

Держава гарантує (ст.12 Закону) всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду чи арбітражу з заявою про визнання такого акта недійсним.

Відповідно до п. 1 Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових матеріальних цінностей”, затвердженого Наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15.12.1999р. №149/300, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.1999р. №921/4214 (надалі –Положення про уцінку) уцінка, відповідно до даного положення, проводиться для товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, що залежались (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість (далі –товари, продукція), та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).

Відповідно до п. 25 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2.11.1999р. за №751/4044 запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату їх балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. При цьому під чистою вартістю реалізації розуміється очікувана ціна реалізації запасів на умовах звичайної діяльність за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва і збут (п. 4). Різниця між первісною вартістю запасів та їхньою чистою вартістю є сумою уцінки матеріальних активів.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про підприємства в Україні” №887-ХІІ від 27.03.1991р.  підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами та тарифами, які встановлюються самостійно або на договірних засадах, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами і тарифами.

Закон України "Про ціни та ціноутворення", Закон України "Про підприємництво" та Закон України  "Про підприємства в Україні" надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції що передбачається до продажу та містять заборону державним органам втручатись в господарську діяльність підприємства, крім випадків, передбачених законодавчими актами, положеннями діючого законодавства не передбачено, що недосягнення мети (тобто отримання прибутку), є порушенням чинного законодавства і відповідно, окремі операції, за якими ця мета не досягнута не є господарськими операціями.

Матеріали справи свідчать про відсутність з боку позивача будь-яких порушень діючого законодавства про ціни і ціноутворення, оскільки стосовно такого виду продукції, яку придбавав/продавав позивач, державні ціни та тарифи не встановлені.

Крім того, жодним законодавчим актом не заборонений продаж товарів за ціною нижчою від митної вартості товару, та вищою за фактурну вартість, у т.ч. і за ціною нижчою від ціни придбання.

Відповідно до п. 1.32 Закону України "Про оподаткування підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Позивач заперечує, що в даному випадку в нього була відсутня господарська діяльність, оскільки відповідач вказує в акті перевірки на продає товару. Крім того позивач зазначає, що продаж товару за ціною, вищою за ціну придбання та нижчу за митну вартість не впливає на формування податкового кредиту по ПДВ, оскільки податок на додану вартість нараховується і сплачується платником податку з митної вартості придбаного товару, якщо така вартість є більшою за вартість придбання товару.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що діяльність позивача по купівлі-продажу контрагентам за ціною нижчою за ціну придбання була направлена на отримання доходу. Позивач здійснював саме господарську діяльність, придбаний товар був використаний у власній господарській діяльності підприємства (в подальшому реалізований).

Згідно п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель (пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7).

Той факт, що позивачем була сплачена сума податку на додану вартість від митної вартості товару не заперечується відповідачем.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий  кредит звітного періоду складається із сум податків,  сплачених (нарахованих) платником  податку  у  звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,  послуг),  вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва  (обігу)  та основних   фондів   чи   нематеріальних   активів,  що  підлягають амортизації.

У разі коли платник придбає товари (роботи,  послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат  виробництва (обігу)  і  не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким  придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються (пп. 7.4.4).

З огляду на наведене, порушень пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивач не припускався.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували правомірність дій позивача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 25.05.2007  №000432340/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 25.05.2007  №000422340/0.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Ромб" (м. Київ, проспект Григоренка, 28-В, рахунок №2600600700400 в філії КРУ ВАТ КБ "Надра", МФО 320564, ідентифікаційний код 22838643) судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                                              І.В. Усатенко

          Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –22.10.2007.