Постанова

від 24.01.2023 по справі 400/1600/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/1600/22Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 по справі № 400/1600/22 за позовом ОСОБА_1 до Вільнозапорізької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 30.11.2021 року № 235, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним адміністративним позовом у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ХІ позачергової сесії VІІІ скликання Вільнозапорізької сільської ради від 30.11.2021 року № 235 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Вільнозапорізьку сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована в межах території Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами с. Показне), за її заявою від 20.10.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що в жовтні 2021 року позивачка звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Відповідач Рішенням ХІ позачергової сесії VІІІ скликання Вільнозапорізької сільської ради від 30.11.2021 № 235 відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 .

Рішення мотивоване тим, що земельна ділянка площею 4,9 га кадастровий номер 4824581200:06:000:0446 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (оренда, емфітевзис) у формі аукціону окремими лотами згідно з додатком, затвердженим рішенням сесії Вільнозапорізької сільської ради від 30.11.2021 №189.

Позивачка вважає, зазначену відмову неправомірною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на те, що відмовляючи у задоволенні заяви, відповідач порушив норми Земельного кодексу України та принцип розсудливості, оскільки дії відповідача всіляко спрямовані на перешкоджання позивачці в реалізації її права отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Відповідач відзив на адміністративний позов у встановлений ухвалою про відкриття строк не надав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 27 жовтня 2022 року відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянтка, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначав, що на момент прийняття оскаржуваного рішення від 30.11.2021 № 189 земельну ділянку за кадастровим номером 4824581200:06:000:0446 вже було включено до переліку земельних ділянок , право оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами;

рішенням відповідача від 30.11.2021 № 189 не було визначено про проведення земельних торгів, тобто перелік земельних ділянок, затверджений цим рішенням не є переліком земельних ділянок в розумінні пункту «а» ч.4 ст. 136 Земельного кодексу України.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що 20.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до Вільнозапорізької сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована в межах території Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами с. Показне).

За результатами розгляду вказаного клопотання позивачки Вільнозапорізькою сільською радою прийнято Рішення ХІ позачергової сесії VІІІ скликання Вільнозапорізької сільської ради від 30.11.2021 року №235, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , з підстав того, що земельна ділянка площею 4,9 га кадастровий номер 4824581200:06:000:0446 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (оренда, емфітевзис) у формі аукціону окремими лотами згідно з додатком, затвердженим рішенням сесії Вільнозапорізької сільської ради від 30.11.2021 №189.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент прийняття оскаржуваного позивачем рішення Вільнозапорізької сільської ради від 30.11.2021 №235, дану земельну ділянку вже було включено до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, а тому встановлені обставини свідчать про обґрунтованість посилань відповідача - суб`єкта владних повноважень на положення ст. 136 ЗК України, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому приписи статті 136 Земельного кодексу України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 116 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 118 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 116 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.При цьому додатковою підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах.

Тотожного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2021 року у справі №340/1037/20, від 15 липня 2021 року у справі №520/3930/19.

Як вже встановлено судом першої інстанції, підставою для відмови апелянтці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стало те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянки включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах.

Отже, як слідує із матеріалів справи, бажана позивачкою земельна ділянка з кадастровим номером 4824581200:06:000:0446 дійсно була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах відповідно до рішення Вільнозапорізької сільської ради № 189 від 30.11.2021.

Так, процедура продажу земельних ділянок державної та комунальної власності та прав на них на земельних торгах передбачена главою 21 Земельного кодексу України "Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах" (статті 134-139).

Згідно вказаних норм можна виділити наступні етапи земельних торгів:

- добір земельних ділянок для продажу;

- підготовка лотів до земельних торгів;

- проведення торгів та встановлення їх результатів;

- оприлюднення інформації про проведені торги.

Згідно із положеннями ч. 4 ст. 136 ЗК України, проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:

а) виготовлення, погодження та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою у випадках, визначених цим Кодексом;

б) стартова ціна лота;

в) строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки;

г) (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги;

ґ) проект договору купівлі-продажу, оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 136 ЗК України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Із аналізу вказаних норм слідує, що заборона відчужувати та надавати у користування земельні ділянки розпочинає свою дію з моменту включення цієї ділянки до переліку земельних ділянок право оренди на які виставляються на земельні торги.

Перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

При цьому, фактично, формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вільнозапорізької сільської ради від 30.11.2021 №189 земельна ділянка з кадастровим номером 4824581200:06:000:0446 включена відповідачем в перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги.

В свою чергу, відповідно до положень Земельного Кодексу, процедурі виставлення земельної ділянки на торги передує процедура підготовка лотів до проведення земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення дати проведення земельних торгів.

У рішенні відповідача від 30.11.2021 № 189 земельна ділянка зазначена з кадастровим номером 4824581200:06:000:0446, що є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі та свідчить про її попередню державну реєстрацію та правомірність рішення відповідача про виставлення вказаної земельної ділянки на земельний аукціон.

Представник апелянтки акцентує увагу на порушення процедури підготовки лоту до аукціону, а саме на те, що після вчинення всіх вище перерахованих дій, зокрема, визначення дати та місця проведення земельних торгів можна стверджувати, що земельна ділянка виставлена на торги та відповідно діє заборона на відчуження, передачу в заставу та надання у користування.

Оцінюючи сукупність дій вчинених суб`єктом владних повноважень, а саме добір земельних ділянок для продажу, державну реєстрацію земельної ділянки, присвоєння кадастрового номера, рішення про віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок та права на них, які можуть бути виставлені на земельний аукціон, тобто наведена процедура складається з кільком необхідних дій та рішень органу місцевого самоврядування та Державного Земельного кадастру є абсолютним етапом, рознесені у часі та можуть бути оскарженні в окремими предметами у судовому порядку.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Прийняття відповідних рішень потребує певного проміжку часу, зокрема організація забезпечення легальності голосування відповідне виділення коштів з метою фінансування цих заходів тощо.

Отже, колегія суддів висновує, що етап підготовки лоту передбачений ст. 136 Земельного Кодексу України до виставлення лоту на земельні торги не завершений, а не порушений як стверджує ОСОБА_1 .

Таким чином, з аналізу приписів ст. 136 ЗК України слідує, що наявність у чинному законодавстві України обмежень щодо передачі у користування земельної ділянки, віднесеної до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, встановлені обставини свідчать про обґрунтованість посилань відповідача - суб`єкта владних повноважень на положення ст. 136 ЗК України, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Апеляційний суд принагідно зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц.

Апеляційний суд звертає увагу, що рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на бажану земельну ділянку не позбавляє права на звернення до відповідача за дозволом на розробку проекту землеустрою на іншу земельну ділянку.

Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити частково, визнавши протиправним та скасувавши рішення відповідача від 30.11.2021 № 235 та зобов`язавши Вільнозапорізьку сільську раду повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га з урахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції стосовно колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року по справі № 400/1600/22 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.