Рішення

від 27.01.2023 по справі 760/3142/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/7061/22

Справа № 760/3142/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КВАРТЕТ, 16-В» /далі - ОСББ «КВАРТЕТ, 16-В»/ (код ЄДРПОУ: 42967053; адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 16-В) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

10.02.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшов вказаний позов, в якому позивач просить суд:

-визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання у передбачений законом строк відповіді на заяву позивача від 13.09.2021 та зобов`язати відповідача письмово надати відповіді на питання, які були порушені позивачем, в його заяві від 13.09.2021;

-стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у розмірі 5 000,00 грн, за заподіяну моральну шкоду;

-стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в даній справі в тому числі й витрати на правову (правничу) допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 15.02.2022.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 16.02.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Доводи позову

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що йому на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_2 , в якому створено ОСББ «Квартет, 16-В».

Зазначає, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12.02.2021 у справі № 760/31546/19 визнано недійсним рішення правління ОСББ «Квартет, 16-В» про обмеження доступу до 22-го технічного поверху в багатоквартирному будинку та зобов`язано усунути перешкоди позивачу в користуванні евакуаційним виходом, який знаходиться на 22-му технічному поверсі, шляхом здійснення демонтажу за власний рахунок ОСББ «Квартет, 16-В» металевої зварювальної огороджувальної конструкції, яка розміщена з зовнішньої сторони дверей квартири АДРЕСА_3 .

У зв`язку з викладеним, зазначає, що 13.09.2021 він направив ОСББ «Квартет, 16-В» заяву, в якій звернув увагу на наявність вказаного рішення та просив об`єднання повідомити наступне:

-«чи влаштовані на шляху евакуації на 22-му поверсі від евакуаційного виходу з квартири АДРЕСА_2 перешкоди, які унеможливлюють проведення вільної евакуації людей?

-в якому стані знаходяться двері, які ведуть до сходової площадки (клітини) з 22-го поверху в будинку АДРЕСА_4 , а саме, чи двері: забиті, заварені, замкнуті на замки, болтові з`єднання чи інше, що унеможливлює відкривання дверей зсередини?

-в тому випадку, якщо на шляху евакуації на 22-му поверсі від евакуаційного виходу з квартири АДРЕСА_2 існують перешкоди, які унеможливлюють проведення вільної евакуації людей, прошу Вас в найкоротші строки усунути такі перешкоди, а також забезпечити мені безперешкодний доступ до спільного майна нашого будинку, зокрема, сходової площадки (клітини), до якої я можу потрапити через евакуаційний вихід своєї квартири з 22-го поверху».

Зі слів позивача, вказану заяву від 13.09.2021, ОСББ «Квартет, 16-В» отримало 15.09.2021, але лише через 50 днів (03.11.2021) направило позивачу свою відповідь у вигляді листа від 20.09.2021, в якому відсутня запитувана позивачем інформація.

Зазначає, що 11.11.2021 позивач повторно звернувся з аналогічною заявою до ОСББ «Квартет, 16-В», яка була отримана 07.12.2021 та проігнорована відповідачем.

Разом з тим, 11.11.2021, на адресу ОСББ «Квартет, 16-В» направлено адвокатський запит, в якому порушено ті ж самі питання, що і в заяві від 13.09.2021, але вказаний адвокатський запит не був отриманий відповідачем та повернувся за закінченням терміну зберігання.

Також, в позові вказується, що 30.11.2021 представником позивача, направлено повторний адвокатський запит з аналогічним змістом, який також не був отриманий відповідачем та повернувся за закінченням терміну зберігання.

Позивач звертає увагу, що строк на надання відповіді на заяву позивача починає свій відлік з 15.09.2021, але в передбачений законом строк ОСББ «Квартет, 16-В» не надало відповідь на порушені позивачем питання в заяві від 13.09.2021, що підтверджує протиправність поведінки ОСББ «Квартет, 16-В».

У зв`язку з такими обставинами, позивач вказує, що неправомірними діями ОСББ «Квартет, 16-В», йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в пережитому сильному емоційному стресі та неможливості вести нормальний спосіб життя, докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права.

Щодо правової позиції відповідача

Відповідач своїм правом подання відзиву не скористався. Копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви із доданими до неї матеріалами отримав 03.08.2022, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.

Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу Солом`янського районного суду міста Києва не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити правову позицію останнього щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

До позовної заяви долучено копію заяви від 13.09.2021, за підписом позивача, адресовану ОСББ «Квартет, 16-В» в якій він просив повідомити наступне:

- «чи влаштовані на шляху евакуації на 22-му поверсі від евакуаційного виходу з квартири АДРЕСА_2 перешкоди, які унеможливлюють проведення вільної евакуації людей?

- в якому стані знаходяться двері, які ведуть до сходової площадки (клітини) з 22-го поверху в будинку АДРЕСА_4 , а саме, чи двері: забиті, заварені, замкнуті на замки, болтові з`єднання чи інше, що унеможливлює відкривання дверей зсередини?

- в тому випадку, якщо на шляху евакуації на 22-му поверсі від евакуаційного виходу з квартири АДРЕСА_2 існують перешкоди, які унеможливлюють проведення вільної евакуації людей, прошу Вас в найкоротші строки усунути такі перешкоди, а також забезпечити мені безперешкодний доступ до спільного майна нашого будинку, зокрема, сходової площадки (клітини), до якої я можу потрапити через евакуаційний вихід своєї квартири з 22-го поверху».

Вказана заява була направлена цінним листом з описом вкладення та отримана відповідачем 15.09.2021, що підтверджується копіями опису вкладення, накладної, чеку, а також інформацією з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта», сторінка «трекінг відправлень», які долучені в якості додатків до позову.

На вказану заяву ОСББ «Квартет, 16-В» надало відповідь від 20.09.2021, зі змісту якої не вбачається наявність відповіді на поставлені позивачем, в заяві від 13.09.2021, питання, оскільки за змістом такої відповіді вказано наступне:

«Правлінням Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В" уважно було розглянуто Вашу заяву від 13 вересня 2021 року. У відповідь на дану заяву за її змістом повідомляємо наступне.

У разі особистого незадоволення діяльністю членів правління ОСББ "Квартет, 16-В", ви можете створити ініціативну групу з не менш як 3-х співвласників (ч. З ст. 10 Закону про ОСББ) та скликати Загальні збори ОСББ "Квартет, 16-В", на які винести питання про припинення діяльності діючого складу правління та спробувати отримати під час проведення зборів більше 50 відсотків голосів співвласників.

Додатково інформуємо, що Голова Правління та члени правління ОСББ "Квартет, 16-В" виконують свої обов`язки на громадських засадах та не мають визначеного розміру матеріального й іншого заохочення.»

Така відповідь була направлена позивачу від ОСББ «Квартет, 16-В» 03.11.2021, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на описі вкладення у цінний лист, накладною та копією конверта з трек-номером відправлення.

11.11.2021, позивачем, на адресу ОСББ «Квартет, 16-В» було повторно направлено заяву з аналогічними питаннями, яка не була отримана відповідачем, що підтверджується копіями опису вкладення, накладної, чеку та інформацією з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта», сторінка «трекінг відправлень», які долучені в якості додатків до позову.

Вказане відповідачем не спростовано, доказів протилежного суду не надано.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Положеннями ч. 2 ст. 2 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - ЗУ «Про ОСББ») передбачено, що цей Закон регулює, зокрема, відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні.

Відповідно до абз. 1, 4, 5, 6 ст. 4 ЗУ «Про ОСББ» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно з абз. 4 ст. 1 ЗУ «Про ОСББ» співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Позивач є співвласником будинку АДРЕСА_4 , що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про ОСББ», виконання зобов`язань об`єднанням належить до повноважень його правління відповідно до статуту об`єднання.

Абзацем 4 ч. 1, 2 ст. 14 ЗУ «Про ОСББ» передбачено, що співвласник має право, зокрема, одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання.

Статтею 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники мають право одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання, безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом, ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії.

За змістом ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про звернення громадян», заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

За змістом ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з запитом від 13.09.2021, однак обґрунтовану відповідь по суті поставлених питань у передбачений законом строк не отримав.

Оскільки абз. 4 ч. 1, 2 ст. 14 ЗУ «Про ОСББ» передбачено, що співвласник має право, зокрема, одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання, то відповідач зобов`язаний надати позивачу відповідь на запитувану ним інформацію.

Разом з тим, суд звертає увагу, що положеннями ст. 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту, як визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо ненадання у передбачений законом строк відповіді на заяву позивача від 13.09.2021.

Необхідність захисту цивільного права або інтересу іншим способом, в частині цієї позовної вимоги, позивач не обґрунтував.

Однак, положеннями п. 5 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Вказаний спосіб захисту застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Крім того, що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи спір в частині визначення розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом. Наразі немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, почуття врівноваженості. Тому будь-яка компенсація моральної шкоди може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Керуючись приписами ст. 23 ЦК України суд, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, враховує обставини, при яких моральна шкода була заподіяна, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, глибину та тривалість душевних страждань позивача, час та зусилля, які були ним витрачені для відновлення свого попереднього стану.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

На підставі викладеного та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає, що позивачем не доведено, що пережиті ним негативні емоції, спричинені ненаданням відповідачем відповіді на його запит від 13.09.2021, досягли рівня страждання.

При цьому суд звертає увагу на те, що моральна шкода, як і будь-яка інша позовна вимога, є предметом доказування, а тому обов`язок доказування моральної шкоди покладається саме на ту сторону, яка просить про її стягнення. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 815/2603/16, від 16.10.2019 у справі № 815/6107/17 і від 04.03.2020 у справі № 815/2215/15.

Проаналізувавши обставин справи, наявні у ній докази та наведені норми закону, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1, п. 1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Щодо судового збору

Приписами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено 1 984,80 грн судового збору за подання позову, що підтверджується квитанцією № 7897129 від 07.02.2022 (а.с. 1).

За таких обставин, враховуючи обставину часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 992,40 грн судового збору.

Щодо витрат на правову допомогу

Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне:

«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».

Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем, зокрема, заявлено попередній орієнтовний розмір витрат на правову допомогу у сумі 50 000,00 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи позивачем, зокрема, долучено:

-копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 28/01/22 від 28.01.2022, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським Бюро «Ярослава Піскового» (за змістом п. 5.3 якого загальна вартість наданих послуг за цим договором складає 25 000,00 грн);

-копію акту про прийняття-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги № 28/01/22 від 28.01.2022;

-копію рахунку № 28/01/22-Р від 28.01.2022 на суму 25 000,00 грн;

-квитанцію до прибуткового касового ордеру № 31/01-О від 31.01.2022 на суму 25 000,00 грн.

Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 вказано, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідач своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не подав, жодних заперечень з приводу розміру витрат на правову допомгу, заявленого позивачем не надав.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд звертає увагу на те, що справа розглядалась у письмовому провадженні.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Вирішуючи останнє, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 160/6899/20, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 16.11.2022 у справі 922/1964/21 вказано, що суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити розмір витрат на правову допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи викладене, а також, зокрема, складність справи, вимоги позивача, які є немайновими, обсяг виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що визначений позивачем розмір витрат не відповідає критеріям розумності та пропорційності до предмета спору.

Враховуючи часткове задоволенні позовних вимог, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у даній справі складає 5 000,00 грн, оскільки саме така сума відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості, реальності, розумності та пропорційності до предмета спору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 142, 206, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» (код ЄДРПОУ: 42967053; адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 16-В) письмово надати відповідь на питання, які були порушені ОСОБА_1 в його заяві від 13.09.2021.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» (код ЄДРПОУ: 42967053; адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 16-В) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ):

- 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) судового збору;

-5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень) витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич