Постанова

від 24.01.2023 по справі 461/6120/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/6120/19 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/811/1516/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідача ОСББ «Кримське» Кузняр В.В., Яцківа І.М.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 травня 2022 року в складі судді Юрківа О.Р. в справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кримське»,Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради,за участю третіх осіб: Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об`єднання по агропромисловому будівництві «Львівоблагропромбуд», Комунальної установи «Львівського міського центру приватизації державного житлового фонду» про визнання права на приватизацію, визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

встановив:

У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом доГалицької районної адміністрації Львівської міської ради, ОСББ «Кримське», за участю третіх осіб: Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об`єднання по агропромисловому будівництві «Львівоблагропромбуд», Комунальної установи «Львівського міського центру приватизації державного житлового фонду» про визнання права на приватизацію, визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Вимоги обгрунтовані тим, що з 1998 року проживає ужитловій кімнаті АДРЕСА_1 , а зареєстрований за вказаною адресою з 17 серпня 2000 року. Зазначена кімната виділена позивачу як працівнику підприємства ОСОБА_3 , який на той час входив до складу Львівського комбінату будматеріалів «Агропромбуд» на балансі котрого на той момент перебував гуртожиток холостяцького типу. ОСОБА_1 стверджує, що кімната була виділена йому на підставі відповідних розпоряджень та ордеру Львівського комбінату будматеріалів «Агропромбуд».

З 2000 року проживає та користується приміщенням № НОМЕР_1 , що згідно експлікації інвентаризаційної справи (аркуш справи 41) є житловою кімнатою та знаходиться на першому поверсі гуртожитку. Зазначене також додатково вбачається із листа відповіді голови ОСББ «Кримське» Галицькій районній адміністрації від 01.08.2016 та інвентаризаційного акту володіння фізичною особою жилими приміщеннями у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , де зазначено, що вказана кімната площею 21,9 кв. м. є житловою.

У період 2013-2016 років органом місцевого самоврядування вирішувались питання про передання вказаного відомчого гуртожитку у власність територіальної громади м. Львова (праве крило, у якому знаходяться кімнати позивача); реєстрацію такого права комунальної власності; надання дозволу на приватизацію його житлових та нежитлових (допоміжних) приміщень, з передання такого на баланс ЛКП «Снопківське», а згодом ОСББ «Кримське» (ухвала Львівської міської ради № 2082 від 07.02.2013, рішення Львівської міської ради №443 від 31.05.2013, ухвала Львівської міської ради №3313 від 15.05.2014, наказ Департаменту житлового господарства та інфраструктури №378 від 29.06.2016, акт прийняття-передачі гуртожитку з балансу ЛКП «Снопківське» на баланс ОСББ «Кримське», дані державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на праве крило гуртожитку площею 2590,7 кв. м., з матеріалів інвентаризаційної справи Львівського ОКП БТІ на гуртожиток АДРЕСА_3 .

З 2015 року, відповідно до вимог закону, мешканцями гуртожитку розпочато процес приватизації приміщень гуртожитку, а саме Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради утворено Комісію з інвентаризації житлових приміщень у гуртожитках; проведено інвентаризацію приміщень гуртожитку, про що складено відповідні інвентаризаційні акти володіння фізичною (фізичними) особою жилими приміщеннями, а також рядом громадян на основі, зокрема, і вказаних документів, перевірки інших необхідних документів, укладено договори найму жилих приміщень з органом місцевого самоврядування, отримано відповідні рішення Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та свідоцтва про право власності на жилі приміщення, право власності зареєстроване у відповідних реєстрах.

ОСОБА_1 зазначає, що звернувся до ОСББ «Кримське» та Галицької районної адміністрації, щодо приватизації належної йому житлової кімнати АДРЕСА_1 .

Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради проведено інвентаризацію кімнати 42 житлового приміщення із складенням відповідного акту. Однак, такий інвентаризаційний акт володіння фізичною особою жилими приміщеннями у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 ініціативною групою ОСББ «Кримське» не підписаний, що повинно бути здійснено ними як уповноваженою особою, на балансі якої перебуває гуртожиток (ОСББ) та відповідно до розпорядження Галицької районної адміністрації від 12.05.2015 № 162.

Позивач вважає, що бездіяльність уповноважених осіб ОСББ унеможливлює подальший процес здійснення приватизації згаданого приміщення гуртожитку.

Просив визнати за ним право на приватизацію житлової кімнати АДРЕСА_1 , визнати протиправним не підписання інвентаризаційного акту володіння фізичною особою жилим приміщенням у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 ініціативною групою ОСББ «Кримське», дозволити йому приватизацію вказаної житлової кімнати у гуртожитку без підпису ініціативної групи ОСББ «Кримське», зобов`язати Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради прийняти інвентаризаційний акт на приміщення житлової кімнати АДРЕСА_1 , без підпису представників ОСББ «Кримське» для вирішення питання про укладення договору житлового найму на це приміщення.

Оскаржуваним рішенням Галицького районногосуду м.Львова від26травня 2022року узадоволенні позову ОСОБА_1 до Галицькоїрайонної адміністраціїЛьвівської міськоїради,Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Кримське»,Управліннякомунальної власностіДепартаменту економічногорозвитку Львівськоїміської ради,Виконавчого комітетуЛьвівської міськоїради,Львівської міськоїради,заучастю третіхосіб:Львівського обласногокооперативного міжгосподарськогооб`єднання поагропромисловому будівництві«Львівоблагропромбуд»,Комунальної установи«Львівського міськогоцентру приватизаціїдержавного житловогофонду» провизнання правана приватизацію,визнання дійпротиправними тазобов`язання довчинення дійвідмовлено забезпідставністю позовнихвимог.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає рішення таким, що ухвалене судом за неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Зазначає, що був вселений у гуртожиток на законних підставах, після початку процесу приватизації у 2013-2016 роках, багатьма мешканцями гуртожитку приватизовано займані ними кімнати та оформлено право власності на ці об`єкти нерухомого майна.

Бажаючи використати своє право на приватизацію, також почав оформляти відповідні документи, серед яких мав бути інвентаризаційний акт, однак ініціативною групою ОСББ «Кримське» йому відмолено у підписі такого, що унеможливило подальший процес інвентаризації.

Вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що спірне приміщення у гуртожитку є нежитловим приміщенням-кабінетом. Зокрема, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а містить інформацію лише про площу та конфігурацію об`єкту нерухомості.

Покликається на рішення Галицького районного суду м. Львова від 05.11.2019, яким відмовлено Управлінню комунальної власності у задоволені позовних вимог про звільнення самовільно зайнятого приміщення, у якому встановлено, що відповідна кімната була виділена ОСОБА_1 , як працівнику підприємства ОСОБА_3 , який входив до Львівського комбінату будматеріалів «Агропромбуд», на балансі якого перебував гуртожитом на АДРЕСА_3 .

Також зазначає про інвентаризацію приміщень Галицькою районною адміністрацією, про що складено Акт, у якому зазначено, що жиле приміщення № 42 площею 21,9 кв.м. використовується як житло.

Вважає, що суд прийшов помилкового висновку про те, що оскільки у позивача є власне житло, він є особою, на яку не поширюється дія норм ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», оскільки у статті 1 цього закону власне визначено сферу дії такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир будинків державного житлового фонду житлових приміщень у гуртожитках на підставах передбачених законом, при цьому, свого права приватизації до цього часу позивач не реалізував, а квартира, що є у власності є подарованою, а не приватизованою.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 травня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив з того, що приватизація приміщень гуртожитку здійснювалась наступними етапами: спочатку, проводилась інвентаризація приміщень гуртожитку, за наслідками якої складались інвентаризаційні акти, після цього, на підставі інвентаризаційних актів та поточної документації районна адміністрація Львівської міської ради укладала з мешканцями гуртожитку договори житлового найму, за наявності яких та за наслідками перевірки дотримання 5-ти річного строку постійного проживання громадян у гуртожитку приймалось рішення щодо передачі приміщень гуртожитку у власність громадян мешканців гуртожитку.

Так, під час проведення у червні 2016 року Галицькою районною адміністрацією інвентаризації приміщень гуртожитку обстежено приміщення №42, про що складено відповідний інвентаризаційний акт, в якому зазначено, що жиле приміщення №42 площею 21,9 кв.м. на першому поверсі житлової будівлі використовується як житло з відома власника (володільця, балансоутримувача) гуртожитку ТОВ «Жек-Агро» громадянином ОСОБА_1 , реєстрація місця проживання з 2000 року.

В інвентаризаційному акті зазначено про здійснення ОСОБА_1 оплати за житлово-комунальні послуги на підставі квитанцій і про наявність в обстежуваному приміщенні меблів, побутових приладів, електротехніки.

Цей інвентаризаційний акт листом Галицької районної адміністрації від 05.07.2016 скеровано для підписання голові ОСББ «Кримське», однак, такий повернуто до районної адміністрації не підписаним.

У своєму листі від 01.08.2016, адресованому голові Галицької районної адміністрації, голова ОСББ «Кримське» навела мотиви відмови від підписання вказаного інвентаризаційного акту, посилаючись на рішення загальних зборів мешканців будинку від 18.07.2016 про не підписання цього акту у зв`язку з неправомірним виділенням кімнат в гуртожитку окремим його мешканцям, у тому числі й кімнати № 42.

Окремо суд зазначив, що для одержання права на приватизацію кімнати у гуртожитку необхідно враховувати такі критерії як фактичне проживання особи в гуртожитку протягом п`яти років та відсутність в особи власного житла, при цьому позивач забезпечений житлом, зокрема володіє на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_4 .

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України, судова колегія враховує таке.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силуст. 12 ЦПК Українизобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ізст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

Статтею 345 ЦК Українизакріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

У частині третій статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Зазначені норми є загальними, оскільки відсилають до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Статтею 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення № 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

При цьому, передача квартир (будинків) у власність громадянина здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, які прийняті не пізніше місяця з дня прийняття заяви громадянина.

Організації приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовитися мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації зайнятого ними житла, крім, передбачених законом.

Перелік таких підстав чітко визначений у законодавстві і є вичерпним.

До таких належить особисте право на приватизацію (частина другастатті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четвертастатті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"), частина другастатті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Судом встановлено, щопозивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 15-16).

Згідно із довідкою ТзОВ «ЖЕК АГРО» з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації № НОМЕР_3 від 01.03.2016, ОСОБА_1 прописаний та проживає у гуртожитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 26).

Як вбачається із інформаційної довідки № 286045444 від 22.11.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, гуртожиток, що знаходиться на АДРЕСА_3 , загальною площею приміщень - 2590,7 кв. м. з перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Львова (т. 2, а. с. 24).

В свою чергу, відповідно до технічного паспорта інвентарний номер 687 від 30.01.2014 приміщення АДРЕСА_1 є нежитловим приміщенням кабінетом з площею 21,9 кв. м. (т. 2, а. с. 20-23).

15.05.2014 Львівською міською радою прийнято ухвалу № 3313 «Про залишення цілісного майнового комплексу на АДРЕСА_3 у статусі «гуртожиток» та надання дозволу на приватизацію його житлових і нежитлових (допоміжних) приміщень», якою вирішено залишити цілісний майновий комплекс на АДРЕСА_3 та надати дозвіл на приватизацію його житлових і нежитлових (допоміжних) приміщень, а ЛКП «Снопківське» прийняти на баланс приміщення цього гуртожитку.

Відповідно до цієї ухвали, органом приватизації приміщень у житловій будівлі гуртожитку, які призначені для постійного проживання громадян, визначено Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, а органом з оформлення документів про передачу у власність громадянам приміщень у гуртожитку визначено відділ приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова, якому доручено підготовку та оформлення зазначених документів з врахуванням вимог щодо п`ятирічного фактичного місця проживання та реєстрації мешканців гуртожитку відповідно до чинного законодавства України.

Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради доручено укласти з мешканцями цього гуртожитку договори житлового найму на підставі інвентаризаційних актів та поточної технічної документації (п. 4 Ухвали).

Інвентаризаційні акти повинні були складатись після проведення інвентаризації житлових приміщень гуртожитку.

Враховуючи наведене, колегія суддів розділяє висновок суду першої інстанції про те, що приватизація приміщень гуртожитку здійснювалася відповідними етапами, а саме: спочатку, проводилась інвентаризація приміщень гуртожитку, за наслідками якої складались інвентаризаційні акти, після цього, на підставі інвентаризаційних актів та поточної документації відповідна районна адміністрація Львівської міської ради укладала з мешканцями гуртожитку договори житлового найму, за наявності яких та за наслідками перевірки дотримання 5-ти річного строку постійного проживання громадян у гуртожитку приймалось рішення щодо передачі приміщень гуртожитку у власність громадян мешканців гуртожитку.

Так, 12.05.2015 Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження №162 «Про утворення комісії з інвентаризації житлових приміщень у гуртожитках», до складу якої, окрім представників районної адміністрації, відділу житлового господарства, Львівської міської ради, входили також представники балансоутримувача і представники мешканців гуртожитків (ініціативна група).

У березні 2016 року власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 створено ОСББ «Кримське», головою якого є ОСОБА_4 .

Наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №378 від 29.06.2016 затверджено Акт приймання-передачі гуртожитку на АДРЕСА_3 з балансу ЛКП «Снопківське» Галицької районної адміністрації на баланс ОСББ «Кримське».

У подальшому, на виконання ухвали Львівської міської ради від 15.05.2014 №3313 «Про залишення цілісного майнового комплексу на АДРЕСА_3 у статусі «гуртожиток» та надання дозволу на приватизацію його житлових і нежитлових (допоміжних) приміщень», враховуючи розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 12.05.2015 №162 «Про утворення комісії з інвентаризації житлових приміщень у гуртожитках», Галицькою районною адміністрацією проведено інвентаризацію приміщень гуртожитку, за результатами якої складено інвентаризаційні акти.

Зокрема, під час проведення у червні 2016 року Галицькою районною адміністрацією інвентаризації приміщень гуртожитку обстежено приміщення №42, про що складено відповідний інвентаризаційний акт, в якому зазначено, що жиле приміщення №42 площею 21,9 кв.м. на першому поверсі житлової будівлі використовується як житло з відома власника (володільця, балансоутримувача) гуртожитку ТзОВ «Жек-Агро» громадянином: ОСОБА_1 - реєстрація місця проживання з 2000 року.

В інвентаризаційному акті зазначено про здійснення ОСОБА_1 оплати за житлово-комунальні послуги на підставі квитанцій і про наявність в обстежуваному приміщенні меблів, побутових приладів, електротехніки.

Зазначений інвентаризаційний акт листом Галицької районної адміністрації від 05.07.2016 скеровано для підписання голові ОСББ «Кримське», однак, такий повернуто до районної адміністрації без підпису.

Натомість, у своєму листі від 01.08.2016, адресованому голові Галицької районної адміністрації, голова ОСББ «Кримське» навела мотиви відмови від підписання вказаного інвентаризаційного акту, посилаючись на рішення загальних зборів мешканців будинку від 18.07.2016 про не підписання цього акту у зв`язку з неправомірним виділенням кімнат в гуртожитку окремим його мешканцям, у тому числі й кімнати № 42.

Відповідно достатті 379 ЦК Українижитлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Прокопович проти Росії" Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначив, що концепція "житла" за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. "Житло" - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Чи є місце конкретного проживання "житлом", що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі "Баклі проти Сполученого Королівства" від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

У цьому контексті колегія суддів враховує судові рішення у справі №461/8486/17, а саме рішення Галицького районного суду м. Львова від 05.11.2019 та постанову Львівського апеляційного суду від 11.05.2021, якою зазначене рішення залишено без змін, якими відмовлено у задоволенні позову Управліннякомунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення.

Відповідно до вимог ч. 4ст. 82 ЦПКУкраїниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду із позовною заявою позивач ОСОБА_1 свої вимоги зводить до того, що з 2000 року проживає та користується приміщенням № НОМЕР_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , звернувся до ОСББ «Кримське» та Галицької районної адміністрації, щодо приватизації належної йому житлової кімнати, однак інвентаризаційний акт володіння фізичною особою жилими приміщеннями у гуртожитку не підписаний ініціативною групою ОСББ «Кримське», що унеможливлює подальший процес здійснення приватизації згаданого приміщення гуртожитку.

Відповідно частини 1статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до частини 2статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Статтею 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"визначено сферу дії цьогозакону, яка поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

При цьому, у ч. 2 цієї статті наведено перелік громадян на яких цей закон не поширюється.

Наведене спростовує висновки суду першої інстанції про те, що наявність у позивача житла свідчить про реалізацію ним своїх житлових права та неможливість застосувати до спірних правовідносин ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Більше того, як вбачається із матеріалів справи, житло, яким володіє позивач, останній набув у 2019 році, тобто значно пізніше початку здійснення ним процедури із приватизації житла, крім цього не може залишитися поза увагою суду і те, що таке житло набуте ним у дар, тобто безоплатно.

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Колегія суддів виходить з того, що предметом даної справи є визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити заходи, спрямовані на реалізацію права на приватизацію.

Поряд з цим, вирішення вказаних питань та прийняття відповідних рішень належить виключно до компетенції відповідачів та від дій позивача не залежить.

Таким чином, якщо орган місцевого самоврядування та приватизаційний орган зволікають з винесенням відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передачу спірного житла у приватну власність.

Аналогічні висновки щодо ефективності зазначеного способу захисту права на приватизацію також було висловлено Верховним Судом у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Як зазначив ЄСПЛ у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою.

Як вбачається, із матеріалів справи, позивачу надано ордер № 2 на вселення у будинок на АДРЕСА_3 , а з 2000 року зареєстрований та проживає у кімнаті 42 цього гуртожитку, що беззаперечно підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, відповідними документами підтверджено право позивача на користування відповідним житловим приміщенням гуртожитку, відтак позивач, як і інші мешканці гуртожитку, звернувся щодо приватизації належного йому житлового приміщення.

Як вже зазначалося, Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради проведено інвентаризацію приміщень гуртожитку із складенням відповідного акту, однак, такий інвентаризаційний акт володіння фізичною особою жилими приміщеннями у гуртожитку, зокрема приміщенням № НОМЕР_1 , яке стосується позивача, ініціативна група ОСББ «Кримське» не підписала, що фактично унеможливлює подальший процес здійснення приватизації позивачем на що останній має право згідно вимог закону.

Колегія суддів враховує те, що Акт інвентаризація має бути підписаний ОСББ «Кримське», що визначено розпорядженням Галицької районної адміністрації від 12.05.2015 №162 без альтернатив, як особою, на балансі якої перебуває гуртожиток.

Разом з цим, у листі про відмову від підписання інвентаризаційного акту голова ОСББ «Кримське» посилається на рішення загальних зборів мешканців будинку від 18.07.2016, яким нібито встановлено неправомірне виділення кімнат у гуртожитку окремим його мешканцям, у тому числі й кімнати №42.

Поряд з цим, колегія суддів не перевіряє підстави чи законність вселення позивача ОСОБА_1 у спірне приміщення, оскільки такі обставини не є предметом даного судового провадження, при цьому враховує час з якого останній зареєстрований та проживає у такій.

Відповідні дії ОСББ «Кримське», на переконання колегії суддів, свідчать про протиправну бездіяльність, яка жодним чином не ґрунтується на вимогах закону та призвела до порушення права ОСОБА_1 на вирішення питання щодо приватизації.

Зважаючи на вказане, позивачу необхідно дозволити приватизацію приміщення гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , площею 21,9 кв.м. без підпису ініціативної групи ОСББ «Кримське» в інвентаризаційному акті володіння фізичною особою жилими приміщеннями у гуртожитку, без зобов`язання вчинити ОСББ певні дії, що може призвести до неможливості виконання рішення суду та виникнення нового спору.

Такий же спосіб захисту порушеного права позивача не суперечитиме вимогам закону та надасть змогу позивачу реалізувати своє право на приватизацію, що свідчить про те, що вимоги про визнання дій протиправними та дозволити приватизацію без підпису голови ОСББ «Кримське» є підставними.

При цьому, остання із заявлених вимог про зобов`язання Галицьку районну адміністрацію прийняти інвентаризаційний акт без підпису голови ОСББ «Кримське» є передчасною, оскільки таке питання, що є одним із етапів приватизації приміщень у гуртожитку, може бути вирішеним Галицькою районною адміністрацією після усунення перешкод, про які йшлося вище, які усунуті даним рішенням суду та не могло бути вирішене позитивно до отримання відповідних інвентаризаційних документів затверджених усіма уповноваженими особами, зокрема, комісією ОСББ.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, тому оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кримське» необхідно скасувати з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення відповідних вимог.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 травня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кримське» скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним непідписання інвентаризаційного акту володіння фізичною особою жилими приміщеннями у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , площею 21,9 кв.м. ініціативно групою ОСББ «Кримське».

Дозволити ОСОБА_1 приватизацію приміщення гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , площею 21,9 кв.м. без підпису ініціативної групи ОСББ «Кримське» в інвентаризаційному акті володіння фізичною особою жилими приміщеннями у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 25 січня 2023 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк