Постанова

від 23.01.2023 по справі 910/168/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2023 р. Справа№ 910/168/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко А.І.

Яковлєва М.Л.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/168/22

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/168/22 (суддя Плотницька Н.Б.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 60 027,85 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" з вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 60 027 грн 85 коп. збитків, завданих незбереженням вагонів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вагонів позивача під час їх перебування на залізничній колії, у зв`язку з чим вагони №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315 були пошкодженні, що стало підставою проведення їх технічного огляду та ремонту та завдало збитків позивачу на загальну суму 60 027 грн 85 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" збитки, заподіяні незбереженням прийнятих до перевезення вагонів у сумі 51 225 грн 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 937 грн 12 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 51 225 грн 05 коп., які поніс позивач, у зв`язку із необхідністю технічного обслуговування вагонів. Водночас, суд зазначив, що позивачем не було доведено обґрунтованості позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, а саме - позивачем не доведено, що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток на спірну суму, тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди в розмірі 8 802 грн 80 коп судом відмовлено.

10.06.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого заявник просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 275 грн 00 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" витрати на правничу допомогу у розмірі 22 275 грн 00 коп.

Задовольняючи заяву позивача, суд виходив з того, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із предметом позову та ступенем складності справи.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 в частині стягнення з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 51225,05 грн збитків та витрат по сплаті судового збору 1937,12 грн на користь ТОВ "Рейл Інжиніринг". В цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до тверджень щодо недоведення позивачем реальної необхідності звертатись до іншої особи за послугами з організації ремонту, оскільки вказаний ремонт за твердженням позивача, здійснили спеціалізовані підприємства самої залізниці, а тому на думку скаржника позивачем було безпідставно включено до суми збитків вартість організації ремонту та вартість нового обладнання.

15.08.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/168/22.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді доповідачу) (складу суду) від 15.08.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В.

Крім того, не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 по справі №910/168/22 та ухвалити нове рішення, в якому частково задовольнити вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу виходячи з критерію розумності їхнього розміру.

Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з розміром заявлених витрат позивача на професійну правничу допомогу, зокрема відповідач вважає, що в даному випадку справа має незначну складність, а обсяг наданих послуг з правничої допомоги не доведений, зокрема відсутнє підтвердження оплати таких послуг (платіжне доручення чи касовий ордер).

15.08.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/168/22.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді доповідачу)(складу суду) від 15.08.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/168/22 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/168/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

05.09.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/168/22 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Прийнято для спільного розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 з апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/168/22, розгляд яких здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

20.09.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" надійшов відзив на апеляційні скарги, які позивач просить суд залишити без задоволення.

Стосовно апеляційної скарги на рішення суду від 30.05.2022 позивач наголошує, що в матеріалах справи наявні достатні докази щодо порушення відповідача, його протиправної поведінки та вини, збитків позивача та причинного зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками, які позивач би не поніс за умови дотримання відповідачем вимог Статуту залізниць України.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення суду позивач зазначає, що обсяг правничої допомоги є доведеним, а факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування таких витрат у разі надання стороною необхідних доказів на підтвердження надання відповідних послуг.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3162/22 від 05.10.2022, відповідно до рішення зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022, з метою дотримання передбачених законом процесуальних строків розгляду вищевказаної справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/168/22 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/168/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/168/22.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у травні 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача.

Позивач стверджує, що на підставі залізничних накладних №№ 45459930, 45498490, 45320389, 45498417, 42891523 та 45319167 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів № № 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315, орендарем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг".

Зазначені вагони знаходяться у користуванні (володінні) позивача на підставі Рамкового договору фінансового лізингу № 6020-FL від 19.12.2019 (далі - Рамковий Договір), укладеного між ТОВ «ОТП Лізинг» (далі - Лізингодавцем) та ТОВ «Рейл Інжиніринг» (далі - Лізингоодержувач), відповідно до п. 2.1. якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу зобов`язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування Лізингоодержувачу предмет лізингу, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Рамкового Договору.

У травні 2020 року вказані вагони знаходились в оренді у ТОВ «Рейл Лоджистікс» на підставі Договору № 2-272/08-19 оренди залізничного рухомого складу від 30.08.2019 (далі - Договір оренди), укладеного між ТОВ «Рейл Лоджистікс» (далі - Орендар) та ТОВ «Рейл Інжиніринг» (далі - Орендодавець), відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад (далі - РС, вагони або рухомий склад). Номери РС, кількість, модель, дати побудов і вид РС вказуються в Актах прийому-передачі до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.2. Договору оренди, Акт прийому-передачі підписується уповноваженими представниками сторін на підтвердження факту передачі вагонів в/з оренди.

Згідно з пп. 3.1.2 п. 3.1. Договору оренди, Орендодавець зобов`язаний здійснювати планові (деповські і капітальні) ремонти РС, а також технічне обслуговування (поточні ремонти), ТОВ-1, ТОВ-2.

Позивач стверджує, що під час перебування вагонів № № 58839986, 53720595, 56515612, 58842113, 59211144, 58920901 на залізничній колії останні були пошкоджені.

Відповідно до доданих до позовної заяви доказів, Структурним підрозділом "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Структурним підрозділом "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" складено повідомлення на ремонт або технічне обслуговування вагонів форми ВУ-23М: № 8349 щодо вагону № 58818899, № 9542 щодо вагону № 56346828, № 8376 щодо вагону № 59207092, № 8371 щодо вагону № 58843616, № 8381 щодо вагону № 59223594, № 1994 щодо вагону № 53550315.

За результатами технічного огляду вагонів №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315, які були відставлені від експлуатації, вагонними депо, що здійснювали такий огляд, були сформовані Дефектні відомості на ремонт вантажних вагонів (форма ВУ-22, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц) із зазначенням виконаних робіт.

Для організації та виконання ремонту зазначених вагонів, ТОВ «Рейл Інжиніринг» звернулось до ТОВ «Каргоремтранс», між якими укладено Договір надання послуг з організації ремонту вагонів № ТО-04/2020-RE від 02.01.2020 (далі - Договір надання послуг), відповідно п. 1.1. якого, Виконавець від свого імені за дорученням Замовника приймає на себе зобов`язання надавати послуги з організації технічного обслуговування ТОв-1 / ТОв-2, ревізії системи розвантаження та підготовки під навантаження (далі - ремонт) вантажних вагонів (далі - вагон) на території України, країн СНГ та Балтії, а Замовник на умовах цього Договору приймає на себе зобов`язання прийняти та оплатити послуги.

На підставі вказаного договору були підписані Акти здачі приймання робіт (надання послуг) № 307 від 30.05.2020 та № 367 від 30.06.2020. Факт понесення вказаних витрат підтверджується платіжними дорученнями №1684 від 01.07.2020 та №1765 від 30.07.2020.

Звернувшись з даним позовом до суду, позивач посилається на те, що відповідач як перевізник належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вагонів позивача під час їх перебування на залізничній колії, у зв`язку з чим вагони № № 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315 були відчепленні через несправність, що стало підставою проведення їх технічного огляду та ремонту на загальну суму 51 225 грн 05 коп.

Також позивачем заявлено до стягнення упущену вигоду в сумі 8 208 грн 80 коп., яка складається з недоотриманих орендних платежів за оренду вагонів №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно зі статтею 5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до пункту 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 856 від 28.09.2004, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним товариством "Українська залізниця" на підставі накладних №№ 45319167, 42891523, 45498417, 45320389, 45498490, 45459930 здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг", а саме: №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315.

У статті 8 Статуту вказано, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до пункту 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Судом встановлено, що було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, які полягали у разобладнанні ручного стояночного гальма.

За фактом встановлення разобладнання ручного стояночного гальма, вагони №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315 власності (оренди) позивача були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Відповідно до пункту 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктів 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до ТОВ «Каргоремтранс» для проведення ремонтних робіт на якому і були виконані роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М.

Для ремонту пошкоджених вагонів №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315 позивачем здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 51 225 грн 05 коп.

Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551 (z0828-99), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданих йому вагонів.

Згідно з статтею 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт", підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

У відповідності до статті 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У свою чергу суд відзначає, що в даному випадку мова йде про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), а відтак статус такого майна (чи вантаж, чи порожні вагони) для встановлення складу цивільного правопорушення принципового значення немає.

Частиною 1 статті 114 Статуту встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Згідно з пунктом 2 статті 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Аналізуючи викладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 51 225 грн 05 коп., які поніс позивач у зв`язку із необхідністю технічного обслуговування вагонів, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 51 225 грн 05 коп., заподіяних відповідачем, у зв`язку із незабезпеченням схоронності переданих йому вагонів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відтак, перевіривши наявні матеріали справи та з огляду на приписи вказаної статті, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем реальної необхідності звертатись до іншої особи за послугами з організації ремонту колегією суддів відхиляються як безпідставні, враховуючи при цьому, що відповідачем не спростовано належними доказами відсутність своєї вини у незабезпеченні схоронності переданих йому вагонів.

Щодо позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди колегія суддів зазначає наступне.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Позивач у позовній заяві наводить розрахунок упущеної вигоди, який містить дати, з яких спірний вагон знаходився на ремонті, дату повернення спірного вагону з ремонту, кількість днів простою, загальну кількість днів, протягом яких спірний вагон знаходився на ремонті та розмір плати за використання одного вагону за одну добу.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано жодного первинного документу, який підтверджував би потребу в користуванні орендарем спірних вагонів, тоді як відповідно до п. 4.9. Договору оренди, оренда плата розраховується виходячи з фактичного роботи кожного вагона протягом звітного періоду за вирахуванням часу відповідно до п. 4.9.1. (платанові види ремонту), 4.9.2. (технічне обслуговування ТОв-1, ТОв-2 (поточні ремонти)) та 4.9.3. (ревізія системи розвантаження).

Отже, наведені позивачем розрахунки розміру упущеної вигоди базуються на визначенні можливого прибутку не можуть бути належним доказом збитків, оскільки є теоретичним припущенням можливого очікування доходу, що, водночас, не підтверджено первинними документами, які б свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг би отримати позивач від використання вагону.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування упущеної вигоди, яка за своєю суттю є припущенням, покладає на кредитора обов`язок навести достатні обґрунтування, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем не було доведено обґрунтованості позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, як і не доведено, що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток на спірну суму.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення упущеної вигоди в розмірі 8 802 грн 80 коп. як не доведених та не обґрунтованих.

Також судова колегія наголошує, що вказані обставини сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оспорюються.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 51 225,05 грн збитків, заподіяних незбереженням прийнятих до перевезення вагонів. При цьому, підстави для задоволення вимоги щодо стягнення упущеної вигоди в розмірі 8 802,80 грн відсутні.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи, дано їм належну правову оцінку, а висновки суду ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/168/22.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/168/22.

Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" (замовник за договором) та Адвокатським бюро "ОПРИСНЯК" (виконавець за договором) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 3/1121-Ю відповідно до умов якого виконавець зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів замовника та надавати інші види правничої (правової) допомоги замовнику на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншим чинним законодавством, а замовник зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору зміст та вартість послуг, обумовлених даним договором, визначається сторонами у додатковій угоді до даного договору, яка є його невід`ємною частиною.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до « 31» грудня 2022 року (пункт 8.1. договору).

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 01.11.2021 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 3/1121-Ю від 01.11.2021 відповідно до умов п.5.1. договору сторони погодили вартість послуг виконавця за договором. Якщо інше не буде погоджено в додаткових угодах, вартість послуг виконавця складає:

1.1. 2 700,00 (дві тисячі сімсот) грн., без ПДВ, за 1 (одну) годину роботи адвоката у справах замовника;

1.2. У разі прийняття судом рішення (постанови) на користь замовника у судових провадженнях, у яких виконавець здійснює надання правової допомоги в інтересах замовника, замовник додатково сплачує виконавцю гонорар успіху, розмір якого становить 50 % (п`ятдесят відсотків) від загальної вартості наданих виконавцем послуг.

Відповідно до звіту від 08.06.2022 про надані послуги за період з 12.11.2021 по 08.06.2022 відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги № 3/1121-Ю від 01.11.2021 на виконання умов договору про надання правової допомоги від 01.11.2021 з метою захисту інтересів замовника, сторони погоджують надані виконавцем послуги у справі № 910/168/22 на суму 22 275, 00 грн.

На підтвердження витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 22 275 грн 00 коп. представником позивача долучено до матеріалів справи наступні документи:

- копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 3/1121-Ю від 01.11.2021;

- копію ордеру від 19.11.2021 серії АІ № 1175267;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.10.2019;

- копію додаткової угоди № 1 від 01.11.2021 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 3/1121-Ю від 01.11.2021;

- копію звіту від 08.06.2022 про надані послуги за період з 12.11.2021 по 08.06.2022 відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги № 3/1121-Ю від 01.11.2021;

- копію акта надання послуг № 1 від 08.06.2022.

Дослідивши надані докази, суд визнає вказані документи належними, допустимими та достатніми доказами для підтвердження факту понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Доводи відповідача про ненадання позивачем підтвердження оплати таких послуг (платіжне доручення чи касовий ордер) судова колегія відхиляє з огляду на те, що відповідно до усталеної судової практики Верховного суду (зокрема, у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18) витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За викладених обставин, судова колегія визнає доведеним позивачем розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Щодо доводів відповідача стосовно не співмірності заявлених витрат суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015).

Разом з цим, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

Також суд звертає увагу, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Врахувавши доводи скаржника щодо неспівмірності та завищення розміру заявлених адвокатських витрат, перевіривши матеріали справи, судова колегія наголошує, що належних доказів або обґрунтувань, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат на послуги адвоката у справі, відповідач не надав, що у свою чергу свідчить про недоведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі № 910/5410/19).

Як було зазначено вище колегією суддів, позивачем підтверджено належними та допустимими доказами понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, а з огляду на заявлений предмет спору та розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із предметом позову та ступенем складності справи.

За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/168/22.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/168/22 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/168/22 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції оскаржуваних рішень.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/168/22 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на рішення суду у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Крім того, оскільки ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та 22.08.2022 дія оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 та дія додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/168/22 відповідно була зупинена з огляду на приписи ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України та у зв`язку з прийняттям постанови за результатами їх апеляційного перегляду, дія вказаних рішень підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/168/22- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/168/22 - залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/168/22 - залишити без змін.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

5. Матеріали справи № 910/168/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді А.І. Тищенко

М.Л. Яковлєв