Рішення

від 23.01.2023 по справі 910/5293/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/5293/22Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкелль Фрешенет Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард - С Логістик»

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

1. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

2. ОСОБА_1

про стягнення 33 221, 17 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.01.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 33 221, 17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, вищезазначеною ухвалою, було залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_1 в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. 19.07.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард - С Логістик» надійшов відзив на позовну заяву.

01.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард - С Логістик» надійшло клопотання про витребування доказів.

02.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкелль Фрешенет Україна» надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.10.2022 та витребувано у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» докази по справі.

У судовому засіданні 24.10.2022 представник позивача та відповідача надали усні пояснення по справі, представники третіх осіб у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 було відкладено розгляд справи на 14.11.2022.

14.11.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард - С Логістик» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 14.11.2022 представник позивача надав усні пояснення по справі, представники третіх осіб та відповідача у судове засідання не з`явились

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 12.12.2022.

22.11.2022 від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.01.2023.

У судовому засіданні 23.01.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.01.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2021 в м. Києві, громадянин України ОСОБА_1 (далі - третя особа 2), який перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД-С ЛОГІСТИК» (далі - Відповідач)та виконував трудові обов`язки на автомобілі марки «Renault» державний номерний знак НОМЕР_1 , при проїзді перехрестя нерівнозначних доріг рухаючись по другорядній дорозі не надав дорогу іншим учасникам дорожнього руху, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Skoda» державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить - Товариству з обмеженою відповідальністю «Хенкелль Фрешенет Україна» (далі - Позивач) на праві приватної власності, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2021 року у справі №761/6649/21 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201167620, строк дії якого становить з 14.09.2020 по 13.09.2021, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «УНІКА» (далі - третя особа 1).

Враховуючи зазначену обставину, позивач, звернувся до третьої особи 1 із заявою від 11.02.2021 про виплату матеріального збитку по полісу № 201167620 від 14.09.2020.

16.07.2021 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» було перераховано на банківський рахунок Позивача страхове відшкодування (вартість матеріального збитку) у сумі 19 665,69 грн. без ПДВ.Розмір страхового відшкодування позивачем у встановленому порядку не оскаржувався.

Однак, згідно заказ-наряду № 110 від 16.07.2021р. відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля позивача було здійснено ТОВ «ДРІМ КАРС», загальна вартість якого з урахуванням заміни деталей склала 56 820 (п`ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять) гривень в т.ч. ПДВ 9 470,02 грн.

Зазначена вартість відновлювального ремонту була сплачена позивачем на користь ТОВ «ДРІМ КАРС» згідно рахунку на оплату № 158 від 01.09.2021р. платіжними дорученнями: № 2 від 23.09.2021, № 4 від 22.10.2021 та № 8754 від 05.11.2021р.

Як було зазначено вище, ПрАТ «СК «УНІКА» було виплачено ТОВ «Хенкелль Фрсшенет Україна» страхове відшкодування (вартість матеріального збитку) у сумі 19 665, 69 грн. без ПДВ.

Враховуючи викладене, Позивачем, недотримано страхове відшкодування від Відповідача у розмірі 33 221, 17 грн., що призвело до звернення до Господарського суду.

Відповідно до п. 9.4. cт. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до положень cт. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування за Договором страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Щодо стягнення страхового відшкодування, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі 910/7449/17, у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17, а також і у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 916/2517/17.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Задорожнім Р.О. було укладено договір про надання правової допомоги № 77 від 03.06.2021р. (далі - Договір правової допомоги) та додаток № 5 від 25.01.2022р. до Договору (далі - Додаток № 5), предметом якого є захист прав та законних інтересів Клієнта.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що розмір гонорару та порядок його оплати визначається Сторонами у Додатках до цього Договору.

У Додатку № 5 сторонами визначено розмір винагороди (гонорару) та порядок її оплати, а саме:

2.1. Розмір винагороди (гонорар) Адвоката за надані, згідно даного додатку, юридичні послуги становить 9 000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп.

2.2. Оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 3-ох днів з дня виставлення Адвокатом рахунку на оплату.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1283/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРВАРД-С ЛОГІСТИК» (Україна, 02141, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛАРИСИ РУДЕНКО, будинок 6 А, ідентифікаційний код 38748449) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Хенкелль Фрешенет Україна» (Україна, 01010, місто Київ, вул.Острозьких Князів, будинок 32/2, 1 поверх, ідентифікаційний код 30373419) грошові кошти в розмірі 33 221 (тридцять три тисячі двісті двадцять одна) грн. 17 коп. витрати на правничу(правову) допомогу в розмірі - 9 000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.01.2023.

Суддя І.В. Алєєва