Рішення

від 30.01.2023 по справі 911/446/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2023 р. Справа № 911/446/22

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши без повідомлення (виклику) сторін, заяву Фізичної особи-підприємця Кирися Віталія Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення

за позовом Фізичної особи-підприємця Кирися Віталія Анатолійовича

до Приватного підприємства ТД Смерека

про стягнення 213 750,79 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Кирися Віталія Анатолійовича (далі ФОП Кирись В.А./позивач) до Приватного підприємства ТД Смерека (далі ПП ТД Смерека/відповідач) про стягнення 213 750,70 гривень, з яких: 210 625,17 гривень основного боргу, 1 325,62 грн 3% річних та 1 800,00 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2022 у справі №911/446/22 прийнято позовну заяву ФОП Кирися В.А. до розгляду та відкрито провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, а також: надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, зобов`язано відповідача у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України надати докази сплати позивачу 210 625,17 гривень.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.12.2022 у справі №911/446/22 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Приватного підприємства ТД Смерека на користь Фізичної особи-підприємця Кирися Віталія Анатолійовича210 625,17 гривень основного боргу, 1 325,62 грн 3% річних та 1 800,00 грн інфляційних втрат та 3 206,26 грн судового збору.

06.01.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Кирися Віталія Анатолійовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Приватного підприємства ТД Смерека 15 000,00 грн судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Згідно статтей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до змісту позовної заяви ФОП Кирисем В.А. вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складає суму судового збору та орієнтовно 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Також, у позовній заяві зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу буде документально підтверджено в ході судового розгляду та надано детальний розрахунок наданих послуг, попри це, з посиланням на ч. 8 ст. 129 ГПК України, зауважено на поданні доказів судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

З огляду вказаного вище, оскільки рішення у даній справі постановлено 30.12.2022 суд дійшов висновку, що останнім днем передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку для подання доказів понесення судових витрат є 04.01.2023.

Як слідує з відмітки органу зв`язку на конверті, у якому надійшла заява Фізичної особи-підприємця Кирися Віталія Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення, таку заяву здано на пошту для відправлення до суду 03.01.2023, тобто в межах визначених процесуальним законом строків.

Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 128 ГПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Поряд з тим відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

В розрізі наведеного суд вважає за необхідне вказати, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Так, на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, із відповідно поданою заявою надано копії таких документів:

- договору про надання правової допомоги №09/2022 від 07.02.2022, укладеного між ФОП Кирисем В.А. та Адвокатським об`єднанням «Сергійчук і партнери», та додатку №1 до вказаного договору;

- рахунку на оплату №01-09/2022 від 03.01.2023 на суму 15 000,00 грн;

- підписаного ФОП Кирисем В.А. та Адвокатським об`єднанням «Сергійчук і партнери» акта прийому-передачі наданих послуг №01 від 03.01.2023 на суму 15 000,00 грн, з якого слідує, що відповідна сума складається з 14 880,00 грн гонорару за складання та подання до суду позовної заяви про стягнення з ПП ТД Смерека 213 750,70 гривень, з яких: 210 625,17 гривень основного боргу, 1 325,62 грн 3% річних та 1 800,00 грн інфляційних втрат, а також з 120,00 грн відшкодування вартості поштових відправлень у господарській справі №911/446/22;

- квитанції до прибуткового касового ордера від 03.01.2023 на суму 15 000,00 грн.

Водночас, відповідно до змісту заяви про ухвалення додаткового рішення, позивач зазначив, що:

- з наданого акту прийому-передачі наданих послуг №01 від 03.01.2023 вбачається надання адвокатським об`єднанням юридичних послуг стосовно супроводу в суді справи №911/446/22, зокрема складання та подання позову, як наслідок ціна відповідних послуг на суму 15 000,00 грн була узгоджена шляхом внесення відповідних пунктів в умови договору та підписання додатку №1 до нього, що детально визначає вартість таких послуг;

- згідно ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок по доведенню неспівмірності витрат покладється на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як слідує з укладеного позивачем з адвокатським об`єднанням договору про надання правової допомоги, пунктами 3.1.7., 3.1.8., 4.1., 4.1.1., 4.7. такого правочину визначено відповідно такі умови:

- клієнт зобов`язаний своєчасно у встановлені цим договором строки оплачувати вартість наданих послуг;

- відшкодовувати адвокатському об`єднанню додаткові витрати, понесені у зв`язку з виконанням договору, що не включаються в предмет договору та пов`язані з компенсацією фактичних витрат, зокрема інших платежів;

- сторони досягли згоди, що оплата послуг (робіт) за цим договором буде здійснюватися таким чином: отримання винагороди адвокатським об`єднанням відбувається у формі гонорару, розмір якого визначається додатком 1 вартість послуг адвокатського об`єднання на основі погодинної ставки з попереднім авансуванням, розмір якого погоджується сторонами;

- за результатами наданих послуг (виконаних робіт) або їх частини сторонами підписується акт прийому-передачі наданих послуг, який є підставою для оплати клієнтом гонорару адвокатського об`єднання або його частини.

Поряд з тим пунктом 4.3. договору та додатком №1 до нього передбачено, що до гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору, зокрема поштові витрати.

З огляду на вказане вище суд дійшов висновку, що включене до акта прийому-передачі наданих послуг №01 від 03.01.2023 відшкодування вартості поштових відправлень у господарській справі №911/446/22 на суму 120,00 грн не є гонораром у розумінні укладеного позивачем з адвокатським об`єднанням договору, як наслідок розмір таких витрат має підтверджуватись за загальними правилами доказування.

Однак ані матеріали позовної заяви у зазначеній справі, ані заява про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи не містять доказово підтвердженого мотивування понесення адвокатським об`єднанням поштових витрат під час розгляду справи №911/446/22 у відповідній сумі 120,00 грн.

Водночас до позовної заяви додано лише квитанцію АТ «Укрпошта» від 08.02.2022 на суму 30,00 грн стосовно відправлення адвокатським об`єднанням відповідачу копії позовної заяви, а тому суд дійшов висновку, що сума обґрунтованих та підтверджених адвокатських витрат, необхідних для надання правничої допомоги, складає 30,00 грн.

Наданий же позивачем акт №01 від 03.01.2023 не є безумовною підставою для відшкодування за рахунок відповідача витрат адвоката, відмінних від правових послуг, у зазначеному в акті розмірі, оскільки вказаний акт за договором визначено лише як підставу для сплати гонорару, як наслідок розмір інших витрат має бути не лише доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Посилання позивача на ч. 6 ст. 126 ГПК України визнаються судом неспроможними, позаяк у зазначеній ситуації судом застосовано передбачені ч. 5 ст. 129 ГПК України критерії вирішення питання про розподіл судових витрат, що може бути здійснено і без заявлення клопотання про зменшення витрат та не звільняє позивача від передбаченого процесуальними приписами порядку доведення обставин понесення судових витрат, відмінних від витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару.

Також в розрізі зазначеного вище судом враховано, що:

- під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд керується в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову (пункти 1-2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, може не присуджувати особі, на користь якої ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення;

- згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у додатковій ухвалі від 10.12.2020 у справі №913/459/19, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, зокрема, з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

З огляду на вказане вище суд дійшов висновку, що відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 90,00 грн, а тому заявлені до стягнення витрати є обґрунтованими та реальними у розмірі 14 910,00 грн.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129, ст. 244 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Кирися Віталія Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення і, відповідно, ухвалення додаткового рішення про:

- покладення на Приватне підприємство ТД Смерека 14 910,00 грн судових витрат Фізичної особи-підприємця Кирися Віталія Анатолійовича на професійну правничу (правову) допомогу;

- відмову у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кирися Віталія Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача 90,00 грн відшкодування вартості поштових відправлень у господарській справі №911/446/22.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 237, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Кирися Віталія Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства ТД Смерека (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6, , ідентифікаційний код 35040712) на користь Фізичної особи-підприємця Кирися Віталія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) 14910 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот десять) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

3. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кирися Віталія Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача 90,00 грн відшкодування вартості поштових відправлень у господарській справі №911/446/22 відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.01.2023.

Суддя В.А. Ярема