Рішення

від 16.01.2023 по справі 911/1459/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1459/22

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА (16562, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Голінка, вул. Незалежності, буд. 57)

до Державного сільськогосподарського підприємства Головний селекційний центр України (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Новокиївське шосе, буд. 1-А)

про стягнення 1875560,00 грн. попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020 р.,

секретар судового засідання: Ковальчук С.О.

від позивача: Вознюк Д.В. (ордер серія АІ № 1256379 від 04.10.2022 р.);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА (далі СТОВ УКРАЇНА, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного сільськогосподарського підприємства Головний селекційний центр України (далі ДСП «ГСЦ України», відповідач) про стягнення 1875560,00 грн. попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020 р., за яким відповідачем не було поставлено оплаченого позивачем товару на суму 1875560,00 грн., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1875560,00 грн. попередньої оплати, а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.08.2022 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.10.2022 р.

Підготовче засідання відкладалось.

12.09.2022 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 12159/22 від 12.09.2022 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечує, а також просить суд витребувати у позивача оригінал договору купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020 р., з огляду на таке.

Зокрема, у позовній заяві зазначено, що 24.03.2020 р. між СТОВ «Україна» та ДСП «ГСЦ України» укладено договір купівлі-продажу № 12/20, копію якого додано до позовної заяви. Однак, за результатами інвентаризації підприємства відповідача не встановлено наявності оригіналу договору купівлі-продажу № 12/20, укладеного між СТОВ «Україна» та ДСП «ГСЦ України», у зв`язку з чим відповідачем ставиться під сумнів наявність документального оформлення правочину між сторонами, з огляду на що останній і зазначає про необхідність витребування судом оригіналу договору, укладеного між СТОВ «Україна» та ДСП «ГСЦ України» № 12/20 від 24.03.2020 р., як основного доказу, на який посилається позивач. Поряд з цим, відповідач зазначав, що відсутність документального оформлення правочину між відповідачем та позивачем нівелює позовні вимоги останнього щодо необхідності виконання обов`язку відповідачем за договором в силу відсутності належної правової підстави набуття ним грошових коштів позивача. Тобто, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав неналежним способом.

03.10.2022 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 26.09.2022 р. (вх. № 13690/22 від 03.10.2022 р.), за змістом якої позивачем надані пояснення щодо форми, в якій укладався між сторонами договір купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020 р. Також позивач відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві, та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зазначаючи таке.

Позивач звертає увагу, що відповідач не спростовує отримання від позивача оплати за договором. Також відповідач не спростовує і те, що внаслідок відмови від виконання договору він повернув позивачу частину грошових коштів. Поряд з цим, позивач зазначав, що оригінал договору купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020 р. у СТОВ «Україна» також відсутній. Копія договору, яка була надана суду разом із позовною заявою, роздрукована з файлу у форматі pdf, що міститься на комп`ютері головного бухгалтера підприємства позивача. Зазначений договір був укладений сторонами шляхом обміну їх сканованими копіями з вимогою подальшого обміну копій на оригінали, що відповідає п. 12 вказаного договору. Укладення договору також підтверджується скріншотами електронної переписки головного бухгалтера відповідача ОСОБА_1 та головного бухгалтера позивача. Крім договору, сторони обмінювались іншими документами, серед яких акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 р. по 29.07.2020 р., який містить відомості про стан взаємних розрахунків за договором. Позивач зазначав, що за відсутності оригінального примірника підписаного обома сторонами договору, як єдиного документа, достатнім для визнання його укладеним є наявність сканованої копії такого договору, якщо сторони про це зазначили у самому договорі, та наявність інших обставин, що підтверджують виконання сторонами умов договору. Позивач виконував свої грошові зобов`язання за договором, зокрема, з попередньої оплати вартості товару. Відповідач, у свою чергу, отримавши від позивача грошові кошти за договором, вчинив дії, що свідчать про прийняття ним виконання грошового зобов`язання позивача. Крім того, на виконання норм податкового законодавства, відповідач зареєстрував податкові накладні № 9 від 24.03.2020 р., № 1 від 02.04.2020 р., № 2 від 03.04.2020 р., № 3 від 10.04.2020 р., № 6 від 15.06.2020 р., за змістом яких відповідач сам зазначив клас урожаю кукурудзи, керуючись умовами п. 3 договору, а не призначення платежів, зазначених позивачем у платіжних дорученнях. Водночас, відповідач повернув позивачу лише частину попередньої оплати товару за договором у розмірі 2000000,00 грн., вказавши у платіжних дорученнях реквізити договору.

Розглянувши у судовому засіданні 07.11.2022 р. клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналу договору купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020 р., суд, без виходу до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою залишив його без задоволення, з огляду на надання позивачем пояснень щодо обставин укладення зазначеного договору між сторонами справи шляхом обміну сканованими копіями та фактичної відсутності оригіналу договору, викладеного в письмовій формі у вигляді єдиного документа.

21.11.2022 р. до Господарського суду Київської області від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА надійшло клопотання б/н від 14.11.2022 р. (вх. № 16656/22 від 21.11.2022 р.) про долучення доказів відправлення відповіді на відзив, за змістом якого останнє просить суд долучити до матеріалів даної справи фіскальний чек від 11.11.2022 р., накладну № 1650102521011 від 11.11.2022 р. та опис вкладення до цінного листа № 1650102521011 від 11.11.2022 р.

У судовому засіданні 08.12.2022 р. представник позивача підтримував позовні вимоги та заявив про надання суду всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2022 р. було закрито підготовче провадження і призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 16.01.2023 р.

У судовому засіданні 16.01.2023 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно.

Ухвалу суду про закриття підготовчого провадження і призначення судового засідання з розгляду справи по суті від 08.12.2022 р. у даній справі було направлено на адресу відповідача 14.12.2022 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0103282827321, та отримано останнім 21.12.2022 р.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Поряд з цим, відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 р., у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьова проти України» від 03.04.2008 р. зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

У судовому засіданні 16.01.2023 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

24.03.2020 р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА (покупець) та Державним сільськогосподарським підприємством Головний селекційний центр України (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 12/20 (шляхом обміну сканованих копій договору), відповідно до п. 3 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити кукурудзу 3 класу українського походження урожаю 2020 року, насипом, на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 4 договору погоджено кількість товару, який повинен поставити продавець.

У відповідності з п. 5.1 договору ціна за одну метричну тонну товару складає 3900,00 грн., у т.ч. ПДВ. Вартість товару - 3978000,00 грн. Остаточна загальна кількість та вартість договору визначається сумою видаткових накладних, що підтверджують передачу товару від продавця покупцю.

Пунктом 6 договору передбачено строк поставки товару з 01.10.2020 р. по 01.12.2020 р.

Умовами п. 7.1 договору встановлено, що покупець здійснює попередню оплату за товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця частково, або в обсязі вартості товару згідно з п. 5.1, але не більше 3978000,00 грн., не пізніше ніж за 3 три дні до моменту передачі товару продавцем покупцеві.

У разі, якщо поставка товару від продавця до покупця не відбудеться (в тому числі частково), незалежно від причин до 31.12.2020 р., продавець зобов`язаний не пізніше наступного дня кінцевої дати поставки письмово повідомити покупця про відмову від поставки (недопоставки) товару (п. 10.2 договору).

Згідно з п. 10.3 договору впродовж 3-х банківських днів, з дати отримання відповідної вимоги, продавець зобов`язаний повернути покупцю на поточний банківський рахунок в повній мірі кошти в сумі кредиторської заборгованості перед покупцем.

Відповідно до п. 12 договору підписані належним чином факсимільні та факсові копії договору мають повну юридичну силу до моменту наступного надання оригіналів.

СТОВ УКРАЇНА було перераховано ДСП ГСЦ України попередню оплату вартості товару в розмірі 3978000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9547 від 24.03.2020 р. на суму 322560,00 грн., № 9612 від 02.04.2020 р. на суму 234000,00 грн., № 9627 від 03.04.2020 р. на суму 1599000,00 грн., № 9679 від 10.04.2020 р. на суму 1170000,00 грн., № 10014 від 15.06.2020 р. на суму 550000,00 грн., з призначенням платежу «за кукурудзу по договору № 12/20 від 24.03.2020 р.».

Відповідач, отримавши від позивача грошові кошти за договором, вчинив дії, що свідчать про прийняття ним виконання грошового зобов`язання позивача шляхом реєстрації наступних податкових накладних: № 9 від 24.03.2020 р. на суму 322560,00 грн., в т.ч. ПДВ. Опис (номенклатура) товарів/послуг - кукурудза 3 класу (за ціною 3250,00 грн. без ПДВ). Податкова накладна зареєстрована в ЄРПН; № 1 від 02.04.2020 р. на суму 234000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Опис (номенклатура) товарів/послуг - кукурудза 3 класу (за ціною 3250,00 грн. без ПДВ). Податкова накладна зареєстрована в ЄРПН; № 2 від 03.04.2020 р. на суму 1599000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Опис (номенклатура) товарів/послуг - кукурудза 3 класу (за ціною 3250,00 грн. без ПДВ). Податкова накладна зареєстрована в ЄРПН; № 3 від 10.04.2020 р. на суму 1170000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Опис (номенклатура) товарів/послуг - кукурудза 3 класу (за ціною 3250,00 грн. без ПДВ). Податкова накладна зареєстрована в ЄРПН; № 6 від 15.06.2020 р. на суму 550000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Опис (номенклатура) товарів/послуг - кукурудза 3 класу (за ціною 3250,00 грн. без ПДВ). Податкова накладна зареєстрована в ЄРПН.

Однак, відповідачем не було здійснено поставку товару, за який позивачем було здійснено передплату.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, відповідач повернув позивачеві 2000000,00 грн. попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 2061 від 27.10.2020 р. на суму 400000,00 грн., № 2060 від 27.10.2020 р. на суму 600000,00 грн., № 2069 від 03.11.2020 р. на суму 400000,00 грн., № 2071 від 03.11.2020 р. на суму 500000,00 грн., № 2092 від 13.11.2020 р. на суму 100000,00 грн., з призначенням платежу «НВПЗ за кукурудзу по договору № 12/20 від 24.03.2020 р.».

У зв`язку із частковим поверненням передоплати за договором, на виконання своїх обов`язків, передбачених податковим законодавством, відповідач подавав на реєстрацію в ЄРПН розрахунки коригування кількісних і вартісних показників: № 1 від 27.10.2020 р. до податкової накладної № 9 від 24.03.2020 р. на суму ПДВ 53759,94 грн. Опис (номенклатура) товарів/послуг - кукурудза 3 класу (за ціною 3250,00 грн. без ПДВ). Розрахунок коригування підписаний КЕП головними бухгалтерами відповідача і позивача, в ЄРПН не зареєстрований. Реєстрація розрахунку коригування зупинена, що підтверджується квитанцією від 11.11.2020 р.; № 2 від 27.10.2020 р. до податкової накладної № 1 від 02.04.2020 р. на суму ПДВ 39000,00 грн. Опис (номенклатура) товарів/послуг - кукурудза 3 класу (за ціною 3250,00 грн. без ПДВ). Розрахунок коригування підписаний КЕП головними бухгалтерами відповідача і позивача, в ЄРПН не зареєстрований; Реєстрація розрахунку коригування зупинена, що підтверджується квитанцією від 11.11.2020 р.; № 3 від 27.10.2020 р. до податкової накладної № 2 від 03.04.2020 р. на суму ПДВ 73906,73 грн. Опис (номенклатура) товарів/послуг - кукурудза 3 класу (за ціною 3250,00 грн. без ПДВ). Розрахунок коригування підписаний КЕП головними бухгалтерами відповідача і позивача, в ЄРПН не зареєстрований. Реєстрація розрахунку коригування зупинена, що підтверджується квитанцією від 12.11.2020 р.; № 4 від 03.11.2020 р. до податкової накладної № 2 від 03.04.2020 р. на суму ПДВ 150000,00 грн. Опис (номенклатура) товарів/послуг - кукурудза 3 класу (за ціною 3250,00 грн. без ПДВ). Розрахунок коригування підписаний КЕП головними бухгалтерами відповідача і позивача, в ЄРПН не зареєстрований. Документ не прийнятий, що підтверджується квитанцією від 26.11.2020 р.

З огляду на зазначене, продавець частково виконав своє грошове зобов`язання з повернення коштів, передбачене умовами укладеного сторонами договору.

Оскільки відповідач повернув позивачу лише частково попередню оплату, останній і звернувся з даним позовом до суду про стягнення залишку 1875560,00 грн. попередньої оплати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з поставки оплаченого позивачем товару за договором купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020 р. та неповерненням у повному обсязі здійсненої позивачем попередньої оплати.

Як встановлено судом, договір купівлі-продажу укладений між сторонами шляхом обміну сканованими копіями договору.

Відповідач, у свою чергу, ставив під сумнів укладення договору купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020 р. через відсутність його оригіналу у підприємства.

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обставинам щодо укладення між сторонами договору купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Так, ч. 3 ст. 207 ЦК України передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Пунктом 12 договору передбачено, що підписані належним чином факсимільні та факсові копії договору мають повну юридичну силу до моменту наступного надання оригіналів.

Суд, при оцінці обставин цієї справи та доданих матеріалів, керується нормами Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", яким встановлено вимоги до електронних документів та їх достовірності.

У відповідності зі ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" адресат - фізична або юридична особа, якій адресується електронний документ; дані - інформація, яка подана у формі, придатній для її оброблення електронними засобами; посередник - фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку здійснює приймання, передавання (доставку), зберігання, перевірку цілісності електронних документів для задоволення власних потреб або надає відповідні послуги за дорученням інших суб`єктів електронного документообігу; обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили; автор електронного документа - фізична або юридична особа, яка створила електронний документ; суб`єкти електронного документообігу - автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов`язків у процесі електронного документообігу.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно з приписами ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

За змістом п. 12 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

З врахуванням вищевикладеного суд зауважує, що електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, повинен мати електронний цифровий підпис.

Згідно з частиною першою статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 ГПК України). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 ГПК України). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 ГПК України). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята статті 96 ГПК України).

Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 р. у справі № 922/51/20, здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 ГПК України, дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Сторонами не було надано у матеріали справи підписаного електронним цифровим підписом (з можливістю ідентифікувати підписантів договору) в розумінні вищенаведених приписів законодавства.

Водночас, слід зазначити, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина восьма статті 181 Господарського кодексу України).

З огляду на вказані приписи законодавства не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Зазначена позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 р. у справі № 923/831/18.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, сторони у даній справі шляхом електронного листування здійснили обмін сканованими примірниками договору купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020 р. (оригінал примірника договору з підписом і печаткою позивача було оглянуто судом).

Як встановлено судом, позивач згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи, на виконання умов договору здійснив на користь відповідача попередню оплату, що відповідачем не заперечується. При цьому, відповідач повернув частину вказаної попередньої оплати за договором з посиланням на договір у призначенні платежу відповідних платіжних доручень.

Зважаючи на встановлені обставини, а саме - виконання узгоджених умов договору (оплата за договором та повернення коштів з посиланням на договір), суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020 р. був укладений сторонами.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, доводів позивача не спростував, належними та допустимими доказами не довів факту здійснення поставки позивачеві товару на суму залишку здійсненої позивачем попередньої оплати або факту повернення вказаного залишку попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, позивачем належним чином було виконано умови договору купівлі-продажу № 12/20 від 24.03.2020 р. та перераховано відповідачу попередню оплату, однак відповідач в порушення умов договору та положень законодавства не здійснив поставку товару та не повернув позивачу у повному обсязі попередню оплату.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем договірного зобов`язання, а також відсутність доказів на спростування доводів позивача, та з огляду на часткове повернення суми попередньої оплати відповідачем, станом на дату ухвалення рішення попередня оплата в розмірі 1875560,00 грн. є такою, що підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Поряд з цим, витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного сільськогосподарського підприємства Головний селекційний центр України (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Новокиївське шосе, буд. 1-А, код 00699945) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА (16562, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Голінка, вул. Незалежності, буд. 57, код 03794911) 1875560 (один мільйон вісімсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. попередньої оплати, 28133 (двадцять вісім тисяч сто тридцять три) грн. 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30.01.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна