Рішення

від 24.01.2023 по справі 918/936/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/936/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури (вул. Кн. Ольги, 36, м. Здолбунів, 35705, код ЄДРПРОУ 02910077)

в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області (вул. 1 Травня, 3, м.Костопіль, Рівненський р-н, Рівненської обл., 35000, код ЄДРПОУ 04057669)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідіо-Буд" (вул. Сонячна, 15, с. Новожуків, Рівненський район, Рівненська обл., 35334, код ЄДРПОУ 42969108)

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 42 806,88 грн.

у судове засідання з`явилися:

- прокурор: Гіліс Ірина Володимирівна;

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача: не з`явився.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідіо-Буд" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 42 806,88 грн. за користування земельною ділянкою площею 0,1448га, кадастровий номер 5623410100:03:010:0337.

Ухвалою від 15.11.2022, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.12.2022.

Ухвалою від 13.12.2022, оголошено перерву та повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 28.12.2022.

Судове засідання 28.12.2022 року не відбулося з підстав зазначених в ухвалі суду від 28.12.2022, якою повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 24.01.2023.

24 січня 2023 року судом встановлено, що позивач та відповідач у справі не забезпечили явку повноважних представників у судове засідання, належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а саме ухвали від 28.12.2022) для Костопільської міської ради Рівненської області за трек-номером 3301312332320.

На адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідіо-Буд" (вул. Сонячна, 15, с. Новожуків, Рівненський район, Рівненська обл., 35334) надсилалася ухвала від 28.12.2022. Як вбачається із офіційного веб-сайту Укрпошти, поштове відправлення за трек-номером 3301312332311 (а саме - ухвала від 28.12.2022) вручена відповідачу 05.01.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, судом встановлено, що 12.12.2022 був останнім днем для подання відповідачем відзиву, позаяк Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідіо-Буд" 26.11.2022 отримало ухвалу про відкриття провадження у справі за трек-номером 3301312221056.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача, за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокурора, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що відповідач безпідставно користується земельною ділянкою з кадастровим номером 5623410100:03:010:0337 площею 0, 1448 га яка належить до комунальної власності, на якій розташована будівля розчинно-бетонного вузла по вул. Фабрична, 4, м. Костопіль.

Прокуратура зазначає, що договір оренди земельної ділянки з відповідачем не укладався, орендну плату та земельний податок останнім не сплачувався.

На переконання прокурора, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки - Костопільської міської ради Рівненської області зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти у розмірі 42 806,88 грн. (за період з 10.11.2019 по 31.10.2022) на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

За розрахунками прокуратури, розмір недоотриманих доходів за використання земельної ділянки становить:

- з 10.11.2019 по 31.12.2019 (338 697, 75 * 3 % :100): 365 дн. * 51) - 1 419 грн 75 коп.;

- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (473078,28 * 3 % :100): 14 192 грн 35 коп.;

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (473078,28 * 3 % :100): 14 192 грн 35 коп.;

- за період з 01.01.2022 по 31.10.2022 (520 382,24 * 3 % :100):365 дн. * 304 дн) - 13 002 грн 43 коп.

Підставою для проведення прокуратурою означеного розрахунку є: відомості з Державного земельного кадастру, з яких вбачається, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5623410100:03:010:0337 становить:

- станом на 01.01.2019 - 338 697 грн 75 коп.;

- станом на 01.01.2020 та 01.01.2021 - 473 078 грн 28 коп.;

- станом на 01.01.2020 - 520 382 грн 24 коп.

Здолбунівською окружною прокуратурою за результатами вивчення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин, встановлено факт порушення вимог законодавства під час використання земельної ділянки, розташованої на території Костопільської об`єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області (далі - Костопільської ОТГ).

Судом встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідіо-Буд" є власником об`єкта нерухомого майна - будівлі розчинно-бетонного вузла загальною площею 176,8 кв.м., що знаходиться на території Костопільської ОТГ за адресою: вул. Фабрична, 4, м. Костопіль, Костопільський район, Рівненська область.

17 травня 2019 року державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Ковальчук Л.С. зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за відповідачем на підставі акта приймання-передачі від 15.05.2019, підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідіо-Буд" з Коханевичем В.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 46994969 від 23.05.2019).

Будівля розчинно-бетонного вузла по вул. Фабрична, 4, м. Костопіль, розміщена на земельній ділянці комунальної власності площею 0,1448 га із кадастровим номером 5623410100:03:010:0337.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ- 5606212592019, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка кадастровий номер 5623410100:03:010:0337 є комунальною власністю територіальної громади м. Костопіль в особі Костопільської міської ради, код цільового призначення - 11.02, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування розчинно-бетонного вузла виробничої бази).

За змістом ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. З ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Зважаючи на ці положення, власник нерухомого майна не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, а також обов`язок по сплаті орендної плати за користування такою земельною ділянкою.

Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

У той же час, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про зареєстроване за відповідачем право користування означеною земельною ділянкою, на якій розміщено належний йому об`єкт нерухомого майна, відповідачем не укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

Оскільки попередній власник об`єкта нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці ( ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) належно не оформив право користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, не уклав договору оренди з Костопільською міською радою та не здійснив державну реєстрацію речового права, - при відчуженні нерухомості до нового власника - ТОВ "Мідіо-буд" не перейшло право користування земельною ділянкою, якого не існувало у попереднього власника на момент підписання сторонами акта приймання-передач і від 15.05.2019.

Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Рівненській області від 16.08.2022 за №4379/5/17-00-04-01-05, ТзОВ Мідіо-Буд (ЄДРПОУ 42969108) не перебуває на податковому обліку як платник плати за землю, не нараховує та не сплачує цей податок до бюджету.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 сформулював правовий висновок:

"За загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Крім цього, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень ст. 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості".

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, зобов`язаний платити за її користування з моменту набуття права власності на розміщений на ній об`єкт нерухомості (15.05.2019) та до 31.10.2022 (кінцева дата розрахунку розміру недоотриманих доходів за використання земельної ділянки, визначена прокурором у позові).

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому ст. 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст.13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на час розгляду спору судом) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у п. 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Як встановлено судом, за заявою власника об`єкта нерухомого майна, з метою викупу земельної ділянки комунальної власності ТзОВ Мідіо-Буд для обслуговування будівлі розчинно - бетонного вузла, рішенням Костопільської міської ради № 513 від 07.12.2021 дано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,1448 га з кадастровим номером 5623410100:03:010:0337, яка розташована по вул. Фабрична, 4/1 в м. Костопіль.

Вказане підтверджує фактичний розмір земельної ділянки по вул. Фабрична, 4/1 в м. Костопіль, яку використовує відповідач для обслуговування належного йому на праві власності об`єкта нерухомого майна - будівлі розчинно-бетонного вузла.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що ТОВ Мідіо-Буд з 17.05.2019 по даний час не оформлено документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою площею 0,1448 га з кадастровим номером 5623410100:03:010:0337, на якій розміщено належний йому об`єкт нерухомості, у зв`язку з чим місцевий бюджет упродовж тривалого часу недоотримав значних коштів у вигляді орендної плати за використання даною земельною ділянкою, чим заподіюється значна шкода інтересам територіальної громади.

А тому, відповідач зберіг у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 15.09.2022, згідно відомостей Державного земельного кадастру, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 56234 і 0100:03:010:0337 становить:

- станом на 01.01.2019 - 338697,75 грн;

- станом на 01.01.2020 та 01.01.2021 - 473078,28 грн.

- станом на 01.01.2022 - 520382,24 грн.

Як вбачається із витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативно-грошова оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5623410100:03:010:0337 станом на 15.09.2022 становить 520 382 грн 24 коп.

Господарський суд, перевіривши розрахунок розміру недоотриманих доходів за використання означеної земельної ділянки наданий прокурором, дійшов висновку про його обґрунтованість з огляду на наступне.

Суд зазначає, що при визначенні розміру безпідставно збережених відповідачем коштів за 2021- 2022 рік, слід виходити з розміру орендної плати за землю, що встановлений ст. ст. 277, 278 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно абз. 1 п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 14.1.147, п. 147 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Відповідно до п. 14.1.125 ст. 14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289 ПК України).

Згідно з п. 14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

У відповідності до п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Таким чином, ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

Положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

З огляду на викладене, суд зазначає, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Господарський суд погоджується із розрахунком, наданим прокурором, та вважає його обґрунтованим.

За таких обставин, належним є наступний розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідача у розмірі 42 806 грн 88 коп., а саме:

-за період з 10.11.2019 по 31.12.2019 - 1419,75 грн. (338 697,75 х3%: 100):365дн.х51 дн).

-за період з 01.01.2020 по 31.12.2020- 14192,35 гри. (473 078,28 х3%:100);

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 14192,35 грн. (473 078,28 х3%: 100);

-за період з 01.01.2022 по 31.10.2022 - 13002,43 грн. (520 382,24 х3%: 100):365дн.х304дн).

Отже, згідно проведеного розрахунку, загальний розмір недотриманого доходу за використання зазначеної земельної ділянки з 10.11.2019 по 31.10.2022 складає 42 806,88 грн, які відповідач зберіг у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

При цьому, як встановлено судом, відповідач безпідставно користується земельною ділянкою з 17.05.2019, а прокурор просить суд стягнути з нього безпідставно збережені кошти з 10.11.2019, що є процесуальним правом особи, яка звертається із позовом до суду.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у суді суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. З зазначеного рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Предметом даного судового спору є стягнення безпідставно утриманих коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності за кондикційним зобов`язанням.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. (ст. 79 ЗК України).

Таким чином, спірні правовідносини, пов`язані з користуванням земельною ділянкою комунальної власності без достатніх на те підстав, становлять суспільний, публічний інтерес, а невжиття Рівненською міською радою заходів щодо стягнення безпідставно утриманих коштів із відповідача порушують права Млинівської територіальної громади.

Суспільним, публічним інтересом звернення прокуратури до суду з вимогою про повернення земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - захисті суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.

Згідно з ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

Як вбачається із ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюю відповідні ради.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. (ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Частиною 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень, уповноваженим представляти інтереси держави у даних спірних правовідносинах, є Костопільська міська рада.

Як вбачається із матеріалів справи, Здолбунівською окружною прокуратурою направлено на адресу Костопільського міського голови Денисюка Є. лист № 54/4-626вих-22 від 05.08.2022 у якому повідомлено про факт тривалого користування ТОВ "Мідіо-Буд" земельною ділянкою за відсутності договору оренди. Прокурор просив у строк до 12.08.2022 надати інформацію щодо вжитих заходів для укладення з ТОВ "Мідіо-Буд" договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5623410100:03:010:0337.

Згідно з відповіддю Виконавчого комітету Костопільською міської ради вих. № 5587-22 від 30.08.2022 органом місцевого самоврядування вказано, що прокурором не вказано нормативно-правовий акт на підставі якого Здолбунівську окружну прокуратуру наділено здійснювати контроль при використанні та охороні земель, а також встановлювати строки для надання інформації. Додатково Виконавчий комітет Костопільською міської ради повідомив, що Костопільською міською радою було прийнято рішення № 513 від 07.12.2021 "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0, 1448 га ТОВ "Мідіо-Буд" в м. Костопіль по вул. Фабрична, що свідчить про наміри відповідача викупити у приватну власність зазначену у листі земельну ділянку комунальної власності. Виконавчий комітет Костопільською міської ради повідомив прокуратуру, що є самостійним суб`єктом у сфері роботи з інформацією, і кожного разу аналізує правові підстави та правомірність запиту.

У подальшому Здолбунівська окружна прокуратура звернулася до Костопільської міської ради із листом № 54/4-783вих-22 від 21.09.2022, у якому в порядку ст. 23 Закону України 2про прокуратуру" просила надати у строк до 26.09.2022 розрахунок безпідставно збережених коштів ТОВ "Мідіо-Буд" за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5623410100:03:010:0337 у період з 01.01.2020 по 30.09.2022 включно.

У відповідь на даний лист Виконавчий комітет Костопільською міської ради надіслав прокуратурі лист № 6750-22 від 11.10.2022, з якого вбачається, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними, серед іншого, виконавчими органами міських рад. Враховуючи, що Костопільською міською радою не створено комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, Костопільська міська рада не може провести розрахунок збитків за користування ТОВ "Мідіо-Буд" земельною ділянкою з кадастровим номером 5623410100:03:010:0337. Виконавчий комітет Костопільською міської ради повідомив, що ТОВ "Нива експерт" розроблено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5623410100:03:010:0337, який поданий ТОВ "Мідіо-Буд" 29.08.2022 до Костопільської міської ради для прийняття рішення про продажу вищезазначеної земельної ділянки.

Здолбунівська окружна прокуратура звернулася до Костопільської міської ради із листом № 54/4-974вих-22 від 09.11.2022, у якому надала розрахунок безпідставно збережених коштів за користування ТОВ "Мідіо-Буд" земельною ділянкою з кадастровим номером 5623410100:03:010:0337. при цьому, прокуратура повідомила Костопільську міську раду про те, що Здолбунівська окружна прокуратура вважає за необхідне захистити інтереси держави шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади м. Костопіль до ТОВ "Мідіо-Буд" про стягнення безпідставно збережених коштів, оскільки заходи щодо стягнення безпідставно збережених коштів не вживались у судовому порядку органом місцевого самоврядування.

Отже, як встановлено судом, незважаючи на те, що саме Костопільська міська рада зацікавлена в отриманні коштів за оренду землі, розпорядником якої вона є, з метою їх подальшого використання на потреби територіального громади, жодних заходів для стягнення вказаних коштів не вжито.

Таким чином, Костопільська міська рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала відповідні повноваження для їх захисту, пhоте ефективних заходів не вжила.

Однією з умов для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, судом встановлено, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відтак з огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Отже суд встановив наявність у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010 року в справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Де Куббер проти Бельгії (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

За результатами з`ясування обставин, на які прокурор посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 42 806,88 грн. безпідставно збережених коштів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, відтак судовий збір у розмірі 2 481 грн 00 коп. (сплачений згідно з платіжними дорученнями № 1710 від 07.11.2022 у розмірі 2 418 грн 01 коп. та № 1711 від 07.11.2022 у розмірі 62 грн 99 коп.) покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідіо-Буд" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 42 806,88 грн. задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідіо-Буд" (вул. Сонячна, 15, с. Новожуків, Рівненський район, Рівненська обл., 35334, код ЄДРПОУ 42969108) на користь Костопільської міської ради Рівненської області (вул. 1 Травня, 3, м.Костопіль, Рівненський р-н, Рівненської обл., 35000, код ЄДРПОУ 04057669) 42 806 (сорок дві тисячі вісімсот шість) грн 88 коп. безпідставно збережених коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідіо-Буд" (вул. Сонячна, 15, с. Новожуків, Рівненський район, Рівненська обл., 35334, код ЄДРПОУ 42969108) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано "30" січня 2023 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич