Ухвала

від 30.01.2023 по справі 927/241/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 927/241/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" (далі - ТОВ "Агропартнер")

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022

за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

(далі - Залізниця)

до ТОВ "Агропартнер"

про стягнення 51 600 грн.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Правобережне"

(далі - ТОВ "Правобережне");

товариство з обмеженою відповідальністю "РОК ТРЕЙД" (далі - ТОВ "Рок Трейд"),

ВСТАНОВИВ:

06.01.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ТОВ "Агропартнер" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №927/241/22, а рішення господарського суду Чернігівської області від 20.07.2022 залишити в силі.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01.01.2022 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 481 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення 51 600 грн., а, отже, ціна позову у справі № 927/241/22 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.

У касаційній скарзі заявник зазначає про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктом "а" частини третьої статті 287 ГПК України. Скаржник вказує, що є невизначені у поняттях "поштова адреса" і "юридична адреса" та його застосування в контексті статті 122 Статуту залізниць України. Вказана невизначеність створює конфліктну практику в судах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Залізниця звернулася до господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ "Агропартнер" про стягнення 51 600 грн. штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача у накладній від 19.09.2021 № 32318321.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.07.2022 у задоволенні позову про стягнення 51 600 грн. штрафу відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній адресу одержувача, оскільки товар за накладною від 19.09.2021 № 32318321 був доставлений на станцію Верхньодніпровськ Придніпровської залізниці, за адресою, за якою знаходився вантажоодержувач та відповідно отриманий останнім без жодних заперечень та претензій.

Місцевий господарський суд також вказав, що порядок заповнення графи 4 накладної не містить вимоги про зазначення у даній графі саме юридичної адреси особи одержувача, а тому складений позивачем акт загальної форми від 25.09.2021 не може бути підставою для стягнення штрафу відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Залізниця звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скарго, в якій просила скасувати рішення місцевого господарського суду та задовольнити позовні вимоги повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022: апеляційну скаргу Залізниці задоволено повністю; рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:

- ТОВ "Агропартнер" за накладною від 19.09.2021 № 32318321 здійснило відправку вагону № 62976279 зі станції Голубичі Південно-Західної залізниці на станцію Верхньодніпровськ Придніпровської залізниці;

- 25.09.2021 по прибутті вагону на станцію призначення Верхньодніпровськ Придніпровської залізниці було виявлено, що адреса одержувача, зазначена відправником у накладній, не відповідає адресі ТОВ "Рок Трейд"; за вказівкою

ТОВ "Агропартнер" зроблено виправлення та складено акт з розрахунком штрафу відповідно до пунктів 24, 118, 122 Статуту залізниці України;

- ТОВ "Агропартнер" та ТОВ "Правобережне" стверджують, що в накладній до виправлення була вказана поштова адреса одержувача - ТОВ "Рок Трейд", не пояснюючи при цьому джерело такої інформації;

- у матеріалах справи відсутні докази того, що Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський р-н, с. Правобережне, вул. Юдашкіна, 45 є поштовою адресою ТОВ "Рок Трейд". Навпаки, наявні у справі докази доводять, що зазначена адреса є адресою власника вантажу - ТОВ "Правобережне", а не одержувача вантажу -

ТОВ "Рок Трейд". Тобто матеріали справи не містять доказів на спростування зафіксованого в акті загальної форми від 25.09.2021 № 37 порушення оформлення перевізного документа, і тому вантажовідправник відповідно до пунктів 24, 122 Статуту залізниці України та пункту 5.5 Правил має нести відповідальність за неправильне зазначення в залізничній накладній адреси одержувача, а факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу підтверджується актом загальної форми від 25.09.2021 № 37.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агропартнер" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №927/241/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 927/241/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова