Постанова

від 24.01.2023 по справі 733/482/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 січня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 733/482/22

Головуючий у першій інстанції Овчарик В. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/279/23

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарем Шкарупою Ю.В.,

позивач: Приватне підприємство «Агро-Трейдер»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Агрофірма «Мета»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Ічнянська міська рада Чернігівської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агрофірма «Мета» на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2022 року у справі за позовом Приватного підприємства «Агро-Трейдер» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Агрофірма «Мета» про визнання недійсним договору оренди землі.

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року Приватне підприємство «Агро-Трейдер» (далі ПП «Агро-Трейдер») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Агрофірма «Мета» (далі ПП «Агрофірма «Мета»), в якому, уточнивши у подальшому позовні вимоги, просило визнати недійсним договір оренди землі № 144, укладений 21 грудня 2015 року між відповідачами щодо земельної ділянки площею 1,7465 га, кадастровий номер 7421787600:06:000:0532, розташованої на території Припутнівської сільської ради Прилуцького (колишнього Ічнянського) району Чернігівської області.

Мотивуючи заявлені вимоги, зазначало, що 01 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ПП «Агро-Трейдер» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,7465 га, який зареєстровано в Ічнянському РВ Чернігівської РФ ДП «Центр ДЗК» 30 липня 2009 року за № 040983400096. Відповідно до укладеного договору оренди земельну ділянку передано позивачу в користування строком на 20 років за актом приймання-передачі від 01 липня 2008 року. Після ОСОБА_2 новим власником зазначеної земельної ділянки стала ОСОБА_1 , яка 21 грудня 2015 року уклала з ПП «Агрофірма «Мета» договір оренди земельної ділянки площею 1,7465 га. Ураховуючи, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 21 грудня 2015 року відповідачами укладено до завершення строку дії попереднього договору оренди від 01 липня 2008 року, одна й та сама земельна ділянка не може бути об`єктом двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями, та не може бути передана в користування без припинення права попереднього користувача (орендаря), наявні підстави для визнання оспорюваного договору оренди недійсним.

Рішенням Ічнянського районного суду від 15 листопада 2022 року позов ПП «Агро-Трейдер» до ОСОБА_1 , ПП «Агрофірма «Мета» про визнання недійсним договору оренди землі задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 144 від 21 грудня 2015 року, укладений між відповідачами, щодо земельної ділянки площею 1,7465 га, кадастровий номер 7421787600:06:000:0532, розташованої на території Припутнівської сільської ради Прилуцького (колишнього Ічнянського) району Чернігівської області. Стягнуто з ОСОБА_1 , ПП «Агрофірма «Мета» на користь позивача по 1 240,50 грн судового збору та по 3 000 грн витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ПП «Агрофірма «Мета», посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповноту з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким застосувати строки позовної давності. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не перевірив дійсності виконання умов договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2008 року та існування самих орендних відносин, які мали б випливати з його змісту, зокрема, в частині використання земельної ділянки у встановлені договором строки.

Представник відповідача зазначає, що ПП «Агро-Трейдер» не могло не помітити порушення права користування та володіння земельною ділянкою, починаючи з літа 2016 року, коли ПП «Агрофірма «Мета» розпочало підготовку до засівання земельних ділянок. Саме відповідачем здійснювалися всі повноваження орендаря, встановлені ст. 25 ЗУ «Про оренду землі».

Указує на те, що попри твердження позивача про сплату ОСОБА_1 орендної плати, наявна заборгованість у розмірі 1 341,92 грн свідчить про невиконання ПП «Агро-Трейдер» обов`язку, передбаченого п. 4.2 договору оренди.

Вважає безпідставним висновок районного суду про звернення ПП «Агро-Трейдер» з позовом у межах строків позовної давності, оскільки інформація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є доступною, а отже позивач повинен був дізнатися про реєстрацію за відповідачем речового права у 2016 році, виявивши іншого користувача земельної ділянки. З 2016 року ПП «Агрофірма «Мета» обробляє орендовану земельну ділянку, що унеможливило користування землею позивачем. Ураховуючи, що перебіг позовної давності починається не лише тоді, коли особа довідалася, а й коли вона могла довідатися про порушення права, твердження позивача про обізнаність щодо порушеного права орендаря саме у 2021 році, є голослівним.

Зауважує, що стороною позивача не заявлялося клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

У наданому відзиві представник позивача адвокат Жидкий А.М., не погоджуючись з доводами апеляційної скарги та вважаючи їх необґрунтованими, а судове рішення законним, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи відзиву зводяться до того, що укладення та реєстрація договору оренди землі від 01 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ПП «Агро-Трейдер» було здійснено відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент проведення такої реєстрації, договір оренди фактично виконувався його сторонами, не скасований в судовому порядку та не втратив чинність іншим шляхом, а укладення оспорюваного договору від 21 грудня 2015 року є незаконним у момент вчинення, оскільки правочин укладено у період дії іншого (попереднього) договору оренди.

Представник зазначає, що, не встановивши відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами шляхом направлення запиту до компетентних органів про отримання необхідної інформації щодо наявності можливих зареєстрованих договорів за вказаною земельною ділянкою, не з`ясувавши необхідних обставин при проведенні державної реєстрації, державний реєстратор 14 червня 2016 року прийняв рішення про проведення державної реєстрації спірного договору оренди всупереч ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», чим порушив права ПП «Агро-Трейдер» як орендаря за укладеним 01 липня 2008 року і чинним на даний час договором оренди.

Вважає безпідставними твердження скаржника про пропуск позивачем строків позовної давності, оскільки порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Про наявність оспорюваного договору від 21 грудня 2015 року позивач дізнався у жовтні 2021 року з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. До 2021 року ПП «Агро-Трейдер» сплачувало ОСОБА_1 орендну плату за чинним договором оренди від 01 липня 2008 року та належним чином використовувало земельну ділянку, тому позов подано в межах передбаченого ст. 257 ЦК України строку.

Також просив вирішити питання про стягнення з ПП «Агрофірма «Мета» 5 000 грн у відшкодування понесених судових витрат за надання професійної (правничої) допомоги.

Відповідачкою ОСОБА_1 та Ічнянською міською радою відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Агро-Трейдер» про визнання недійсним договору оренди, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 21 грудня 2015 року не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки був укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2008 року, що призвело до порушення права позивача, як орендаря. При цьому земельна ділянка площею 1,7465 га на момент укладення іншого договору оренди знаходилася в законному користуванні позивача, договір оренди між позивачем та попереднім власником розірваний у встановленому порядку не був,

Районний суд зазначив, що оскільки про наявність укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Агрофірма «Мета» договору оренди земельної ділянки № 144 від 21 грудня 2015 року позивач дізнався у 2021 році, про що свідчать відомості з інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно, ПП «Агро-Трейдер» не пропустило строк для звернення з позовом, а посилання сторони відповідача на те, що позивач міг отримати інформацію з державного реєстру про об`єкти нерухомості, які перебувають у власності або користуванні будь-якої особи, є припущенням, не підтвердженим жодними належними доказами.

Питання відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції вирішив відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, пославшись на наявність документально підтверджених доказів фактичного здійснення таких витрат учасником справи та співмірність понесених витрат з урахуванням категорії справи, її значення для сторін та потраченого часу на підготовку матеріалів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що земельна ділянка площею 1,7465 га з кадастровим номером 7421787600:06:000:0532, що розташована на території Припутнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 12 січня 2006 року серії ЧН № 015731 (а.с. 11).

01 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ПП «Агро-Трейдер» укладено договір оренди земельної ділянки № 295 загальною площею 1,7465 га з кадастровим номером 7421787600:06:000:0532, який зареєстровано в Ічнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 30 липня 2009 року за № 040983400096 (а.с. 8-9). Згідно з п.п. 3.1, 4.1 договору його укладено на строком 20 років, починаючи з дати реєстрації. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 102,66 грн.

За умовами п.п. 5.1, 5.2 договору об`єкт оренди передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 12.4 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов договору або розірвання договору.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 11 жовтня 2021 року, державним реєстратором Бурімської сільської ради Ічнянського району Загребельним Я.М. 14 червня 2016 року внесено запис про державну реєстрацію права оренди за № 15023037 щодо оренди земельної ділянки площею 1,7465 га з кадастровим номером 7421787600:06:000:0532, розташованої на території Припутнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, вчинений на підставі договору оренди земельної ділянки № 144, укладеного 21 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ПП «Агрофірма «Мета» (а.с. 12). Підставою для державної реєстрації права власності на зазначену вище земельну ділянку за ОСОБА_1 став державний акт серії ЯМ № 352098 від 17 травня 2012 року, виданий Ічнянською РДА.

З довідки ПП «Агро-Трейдер» № 173 від 22 липня 2022 року вбачається, що згідно з договором оренди земельної ділянки від 01 липня 2008 року № 295, укладеним між ОСОБА_2 (новим власником якої є ОСОБА_1 ) та ПП «Агро-Трейдер» за період з 2013 року по 2017 рік здійснено нарахування/виплату орендної плати у розмірі: нараховано 1 627,30 грн, в тому числі, ПДФО 268,49 грн, військовий збір 16,89 грн, виплачено 0,00 грн, заборгованість 1 341,92 грн (а.с. 13).

26 серпня 2022 року керівник ПП «Агрофірма «Мета» Грищенко А.К. звернулася до Прилуцької окружної прокуратури із заявою про внесення відомостей до ЄРДР за фактом зникнення оригіналів договорів оренди землі, укладених підприємством з фізичними особами, з ймовірним їх викраденням військовими Російської Федерації під час окупації с. Вишнівка Прилуцького району (а.с. 69-70).

Звернувшись з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, ПП «Агро-Трейдер» зазначало, що оспорюваний правочин укладено між відповідачами до закінчення строку дії попереднього договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2008 року. Одна й та сама земельна ділянка не може бути об`єктом двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями, та не може бути передана в користування без припинення права попереднього користувача (орендаря).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ч. 1 ст. 792 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України та ЗУ «Про оренду землі».

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч. 2 ст. 124 ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 01 липня 2008 року).

Згідно з ч. 2 ст. 125 ЗК України у вказаній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

За приписами ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом..

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» у редакції на час укладення оспорюваного договору оренди).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Проаналізувавши вищенаведені норми та вивчивши обставини справи, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ПП «Агро-Трейдер» ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

За матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка площею 1,7465 га з кадастровим номером 7421787600:06:000:0532, що розташована на території Припутнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку. Саме ОСОБА_2 01 липня 2008 року з ПП «Агро-Трейдер» укладено договір оренди належної йому земельної ділянки строком на 20 років.

14 червня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,7465 га з кадастровим номером 7421787600:06:000:0532, що розташована на території Припутнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, яка належала відповідачці на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 17 травня 2012 року.

ОСОБА_1 , як новий власник земельної ділянки площею 1,7465 га, 21 грудня 2015 року уклала з ПП «Агрофірма «Мета» договір оренди.

Пунктом 12.4 договору оренди земельної ділянки № 295 від 01 липня 2008 року передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції вірно указав на те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 21 грудня 2015 року не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2008 року, що призвело до порушення права позивача як орендаря. Земельна ділянка площею 1,7465 га на момент укладення договору № 144 від 01 липня 2008 року знаходилася в законному користуванні ПП «Агро-Трейдер», договір оренди між позивачем та попереднім власником землі у встановленому порядку розірвано не було.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невжиття районним судом заходів для перевірки належності виконання умов договору оренди земельної ділянки № 295 від 01 липня 2008 року та існування орендних відносин, які мали б випливати з його змісту, зокрема в частині сплати орендної плати, оскільки вони не впливають на правильність вирішення даного спору та не входять до предмету доказування.

Суд першої інстанції правильно послався у рішенні на те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, урахувавши, що про наявність укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Агрофірма «Мета» договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2015 року позивач дізнався у 2021 році, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 жовтня 2021 року.

Твердження скаржника про те, що ПП «Агро-Трейдер» мало можливість отримати з відкритих джерел інформацію щодо реєстрації речового права оренди за відповідачем, належними доказами не підтверджено, а отже є припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення.

ПП «Агрофірма «Мета» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги про обробіток та отримання продукції зі спірної земельної ділянки з 2016 року саме відповідачем. Отже, апеляційним судом відхиляються доводи ПП «Агрофірма «Мета» про те, що позивач мав довідатись про наявність порушеного права оренди у 2016 році через неможливість використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням через сільськогосподарську діяльність, що здійснювалась відповідачем.

Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Оскаржуваним рішенням з ПП «Агрофірма «Мета» на користь позивача стягнуто 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначаючи про необхідність скасування рішення суду, скаржник не наводить доводів, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість висновку суду щодо розподілу судових витрат, а відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи заявлене у відзиві клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу витрат між сторонами. Так, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 УЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представництво інтересів ПП «Агро-Трейдер» у суді апеляційної інстанції адвокат Жидкий А.М. здійснював на підставі договору про надання правової допомоги № 011221 від 01 грудня 2021 року (а.с. 162-163) та ордеру серії СВ № 1041891 від 14 грудня 2022 року (а.с. 167).

За змістом розділу 3 вказаного договору клієнт проводить оплату адвокату за надані ним послуги в розмірі, що визначається сторонами згідно з актом виконаних робіт або розрахунку оплати правової допомоги.

Згідно з Додатковою угодою № 11 від 13 грудня 2022 року до договору № 011221 про надання правової допомоги від 01 грудня 2021 року адвокат зобов`язався здійснити юридичний супровід справи за апеляційною скаргою ПП «Агрофірма «Мета» та надати ПП «Агро-Трейдер» послуги, зокрема, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу із розрахунку 1 000 грн за годину послуги загальною вартістю 5 000 грн (а.с. 164).

Згідно з актом про прийняття-передачу наданих послуг від 14 грудня 2022 року адвокатом надано клієнту правову допомогу, а замовником прийнято надані послуги, а саме, зі складання та подання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 5 000 грн (а.с. 165).

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу № 7211 від 15 грудня 2022 року ПП «Агро-Трейдер» сплатило адвокату Жидкому А.М. за адвокатські послуги згідно з договором № 011221 5 000 грн (а.с. 166).

Під час апеляційного розгляду стороною відповідача клопотання про необґрунтованість заявленого розміру витрат на правничу допомогу та його зменшення не заявлялось.

Виходячи з наведеного вище та беручи до уваги факт отримання позивачем послуг адвоката та документальне підтвердженння понесених ним витрат в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим задовольнити заявлене клопотання про відшкодування понесених ПП «Агро-Трейдер» у суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агрофірма «Мета» залишити без задоволення, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2022 року без змін.

Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Мета» (Чернігівська обл., Прилуцький район, с. Вишнівка, вул. Перемоги, буд. 28, код ЄДРПОУ 39660995) на користь Приватного підприємства «Агро-Трейдер» Чернігівська обл., м. Ічня, вул. Воскресінська (колишня Леніна), буд. 19, кв. 1, код ЄДРПОУ 33071597) 5 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 січня 2023 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова