Рішення

від 21.08.2007 по справі 48/290-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/290-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  48/290-А

21.08.07

За позовом     Заступник Прокурора Дарницького району м. Києва

до                     ТОВ " Позняки-Сервіс"

про                    стягнення 22 790,00 грн

Суддя  Сулім В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21.08.2007р.м.Київ№ 48/290-А

         17:23

За позовомЗаступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Сервіс»

Простягнення 22 790,00  грн.

          Суддя  Сулім В.В.

Секретар судового засідання Т.М.Мисник

Представники:

Від прокуратури: Від позивача:не з'явивсяПоліщук С.А. –пред. за довір., Дахова О.С. –пред. за довір.

Від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Дарницького району м. Києва звернувся до Господарського району м. Києва  в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Сервіс»22790,00 грн.

Ухвалою від 18.07.2007р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.49, 51 КАС України.

Крім цього, представникам позивача у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.45-46 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 45, 46 КАС України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до  ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХII для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 20 вказаного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Позивач зазначає, що у 2006 році відповідач у відповідності до наведених положень законодавства мав працевлаштувати 10 інвалідів, проте ним було  працевлаштовано лише п'ять осіб. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Позняки-Сервіс»становить 4558 грн.

З урахуванням наведеного, позивач стверджує, що відповідачем підлягала сплаті на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 22790 грн. Оскільки відповідачем у визначений законом термін цього зроблено не було, то за таких обставин позивач просить стягнути вказану суму у примусовому порядку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що  свідчить повідомлення про вручення поштового відділення.

Справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши  пояснення представників позивача та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності-інвалідів" (далі - Закон) передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Згідно частини 6 статті 20 Закону фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів, надання позик на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, забезпечення інвалідів технічними реабілітаційними засобами, оплата навчання та перекваліфікація здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.

Згідно ч.1 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. (ч. 2 ст. 19 Закону)

Статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання), де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Порядок і терміни сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 “Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 № 1767 (із змінами та доповненнями, далі –Порядок) суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком N 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком N 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно зі звітом про зайнятість інвалідів за 2006 рік, наданим відповідачем 15.03.2007 до Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (копія –матеріалах справи), середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2006 році становила 262 особи. Водночас у вказаному звіті вказано, що підприємством працевлаштовано лише 5 інвалідів, разом з цим вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати за нормативом, –10 осіб. При цьому у рядку 06 вказаного звіту підприємством самостійно визначено суму штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів у розмірі 22790, грн.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, у 2006 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Позняки-Сервіс»відповідно до наведених положень законодавства мало створити одне робоче місце і працевлаштувати одного інваліда, чого зроблено не було.

Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю «Позняки-Сервіс»не виконало норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню ще 5 інвалідів.

Відповідно до п. 5 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 № 314 (зі змінами та доповненнями, далі –Положення № 314), підприємства повинні розробляти заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" чітко та в імперативній формі встановлений законодавцем норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином незалежно від форми власності та господарювання на всі підприємства розповсюджується однаковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Якщо підприємство не спроможне створити робочі місця для інвалідів та ввести їх в дію шляхом працевлаштуванням інвалідів, вони сплачують штрафну санкцію до Державного бюджету України. Штрафна санкція за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів носить альтернативний характер, в тому підприємство (об'єднання), установа, організація або дотримується нормативу, або сплачує певну суму до Державного бюджету України.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Позняки-Сервіс»становить 4558,00 грн.

Відтак, наданий позивачем розрахунок розміру штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць із розрахунку середньої заробітної плати за рік обґрунтовано складає 22790,00  грн.

Відповідно до п. 11 Порядку контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, явку своїх представників у судове засідання не забезпечив.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 158-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Сервіс»(02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 15-а, код ЄДРПОУ 25202779) з будь-якого виявленого рахунку на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31214221800001 в УДК м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ УДК м. Києва 24262621, код призначення платежу 50070000) штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, за 2006 рік у сумі 5215,00 грн. (п'ять тисяч двісті п'ятнадцять гривень 00 коп.)

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                               В.В. Сулім