Ухвала

від 25.01.2023 по справі 385/75/23

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 385/75/23

1-кп/385/32/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2023 Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Гайвороні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021122050000009 від 31.03.2021, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайворон Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, працюючого інженером ПП «Гурьєво», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ч.2 ст. 54 Земельного кодексу України навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Відповідно до ч.1 ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно з частиною 3 цією статті право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель віднесено землі історико-культурного призначення.

Згідно з ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Згідно з пунктом «а» ч.1 ст. 112 Земельного кодексу України охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Окрім того, вказаною нормою законодавства визначено, що нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Положеннями частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що археологічні об`єкти культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Згідно з частиною 2 статті 13 «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу), переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-ІV об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до ч.6 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Згідно з ч.4 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Встановлено, що до Переліку пам`яток археології по Заваллівській селищній раді Голованівського району Кіровоградської області за обліковим № 1385 включено курган № 12 курганної групи І, який розташований на території с. Березівка на відстані 1,1 км в північно-західному напрямку від центру даного населеного пункту на орному полі, датований IV ІІ тис. до н.е. місцевого значення, виявлений (відкритий) у 1986 р. Курган № 12 курганної групи І має наступні розміри: довжина (північ-південь) 81 м, довжина (схід-захід) 86 м, висота 2,5 м, загальна площа кургану разом з охоронною зоною 0,4016 га. Вказаний об`єкт взято під охорону держави на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської обласної ради народних депутатів № 227 від 14 липня1988 року з визначенням охоронної зони 3 м від підніжжя кургану.

ТОВ «Гурьєво», код ЄДРПОУ 32954190, в особі директора ОСОБА_5 на підставі договору оренди землі від 22.04.2021 упродовж 2021 року та по даний час (точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування встановити не вдалося), займалося обробітком земельної ділянки з кадастровим номером 3521187600:02:000:0545, цільовим призначенням: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,00 га, розташованої на території с. Березівка Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.04.2021 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3521187600:02:000:0545 за ОСОБА_5 .

З 2007 року по даний час ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді інженера ПП «Гурьєво», до обов`язків якого віднесено організація та проведення сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, які перебували у власності та/або користуванні на умовах договорів оренди в даного сільськогосподарського підприємства, будучи ознайомлений особисто ОСОБА_5 , як власником земельної ділянки за кадастровим номером 3521187600:02:000:0545, про те, що в межах вказаної земельної ділянки знаходиться курган № 12 курганної групи І, із охоронною зоною 3 м. навколо, який взято під охорону держави, та відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Земельного кодексу України землі, на яких розташовані кургани є державною власністю і будь-яка діяльність на них забороняється, взяв на себе зобов`язання не руйнувати та не розорювати вказаний курган, включаючи його охоронну зону, в ході здійснення сільськогосподарських робіт.

Однак, в порушення вказаних вимог законодавства ОСОБА_3 в кінці квітня 2021 року в денний час доби, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, незважаючи на попередження з боку ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність на території земельної ділянки з кадастровим номером 3521187600:02:000:0545 об`єкту археології - кургану № 12 курганної групи із охоронною зоною 3 м навколо, а також про заборону ведення земельних робіт в межах охоронної зони та насипу кургану - об`єкта культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, особисто, з метою збільшення посівної території, здійснив обробіток шляхом культивації (подрібнення поверхневого шару ґрунту), розорювання із використанням сільськогосподарської техніки невстановленої моделі та оснащення, та в подальшому засівання даної земельної ділянки сільськогосподарського призначення сільськогосподарськими культурами (соняхом), тим самим самовільно зайняв земельну ділянку історико-культурного призначення в межах охоронної зони кургану та частково насипу кургану № 12 курганної групи І загальною площею 0,2623 га державної форми власності.

25.01.2023 директор ПП «Гурьєво» ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 47 КК України, з передачею його на поруки трудового колективу ПП «Гурьєво». Дане клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_3 з 2007 року працював у ПП «Гурьєво» на різних посадах, 01.04.2011 призначений на посаду головного інженера, яку обіймає і по даний час, має високий рівень професійної підготовки, до кримінальної відповідальності не притягувався, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, які обтяжують покарання, не встановлено, є членом трудового колективу, що у сукупності дає підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, з огляду на це трудовим колективом ПП «Гурьєво» прийнято рішення про взяття ОСОБА_3 на поруки.

В судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, просив звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв`язку з взяттям його на поруки трудового колективу ПП «Гурьєво».

Прокурор в судовому засіданні також просила задовольнити подане клопотання.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та клопотання, суд вважає, що клопотання є підставне та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 ч.3 ст. 314 КПК України передбачено, що в підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.4-8 ч.1 або ч.2 ст. 284 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

За приписами ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 47 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку.

Особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину, передавати на поруки не можна. Звільнення від кримінальної відповідальності за ст.47 КК України можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Звернення з клопотанням крім колективу можуть ініціювати сам обвинувачений. За наявності зазначених вище обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу.

Згідно п. 6 даної постанови звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України має умовний характер, а саме: ця особа протягом року з дня передачі на поруки повинна виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати громадський порядок.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є членом трудового колективу ПП «Гурьєво», бере активну участь у діяльності підприємства.

З протоколу загальних зборів трудового колективу ПП «Гурьєво» від 23.01.2023 вбачається, що рішення про взяття на поруки ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, та звернення із відповідним клопотанням до Гайворонського районного суду Кіровоградської області прийнято на засіданні загальних зборів трудового колективу ПП «Гурьєво» одноголосно усіма присутніми на зборах.

Ураховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, члени трудового колективу ПП «Гурьєво» просять передати його на поруки, а обвинувачений бажає виправити свою поведінку, суд приходить до висновку, що обвинувачений може бути звільнений від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки трудового колективу ПП «Гурьєво» за умови, що він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру членів трудового колективу ПП «Гурьєво», не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Судом встановлено, що наслідки порушення ОСОБА_3 умов передачі на поруки трудового колективу ПП «Гурьєво», йому роз`яснені та зрозумілі.

За вказаних обставин, суд вважає, що є всі підстави, передбачені ст. 47 КК України, для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки трудового колективу ПП «Гурьєво», а тому дане клопотання підлягає задоволенню.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст. 47 КК України, ст. 284-288, 314, 350, 369, 370-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

клопотання Приватного підприємства «Гурьєво» задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, у зв`язку з передачею його на поруки трудового колективу приватного підприємства «Гурьєво», якщо він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021122050000009 від 31.03.2021, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, - закрити.

Повідомити трудовий колектив приватного підприємства «Гурьєво» про передачу їм на поруки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , та направити копію ухвали до приватного підприємства «Гурьєво».

Роз`яснити ОСОБА_3 , що у разі порушення ним умов передачі на поруки, відповідно до ч.2 ст. 47 КК України, він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 197-1 КК України.

Роз`яснити членам трудового колективу приватного підприємства «Гурьєво», що відповідно до ч.1 ст. 289 КПК України, якщо протягом року з дня передачі ОСОБА_3 на поруки колективу, він не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальні збори колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Гайворонський районний суд Кіровоградської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1