Рішення

від 18.11.2022 по справі 757/28337/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28337/19-ц

Категорія 75

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва

головуючий суддя - Новак Р.В.

за участю секретаря судового засідання - Бурячок А.І.

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ТОВ «Альфа Енерджи»

предмет та підстави позову - зміну дати і формулювання причини (підстави) звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

розглянувши в порядку позовного (загального) провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Альфа Енерджи» про зміну дати і формулювання причини (підстави) звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовними вимогами до ТОВ «Альфа Енерджи» про зміну дати і формулювання причини (підстави) звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач розповідає наступні обставини.

23.11.2018 позивач був призначений на посаду директора ТОВ «Альфа Енерджи», на підставі наказу № 12-к від 23.11.2018.

19.04.2019 позивачу стало відомо, що його звільнили з посади директора рішенням № 16 одноосібного засновника ТОВ «Альфа Енерджи» від 18.04.2019 на підставі п.1 ст. 41 КЗпП.

Позивач вважає звільнення незаконним та протиправним виходячи з такого. Позивач неодноразово звертався до ОСОБА_2 з заявою про звільнення з посади директора ТОВ «Альфа Енерджи» та щоразу отримував відмову.

05.05.2019 позивачем, шляхом відправлення кореспонденції, була відправлена єдиному учаснику ТОВ «Альфа Енерджи» - ОСОБА_3 та на адресу ТОВ «Альфа Енерджи» заява на звільнення з посади директора за власним бажанням у зв`язку з необхідністю догляду за хворим членом родини на підставі ст. 38 КЗпП з 02.04.2019, що підтверджується описом вкладення зі штапелем. (копія міститься в матеріалах справи). Письмової відповіді позивач не отримав, разом з ти отримав усну відмову у звільненні.

Відповідач не надавав відповіді на заяви.

Пізніше позивачу стало відомо, що 03.04.2019 було прийнято нове Рішення №15 одноособового учасника ТОВ «АЛЬФА ЕНЕРДЖИ» та затверджена нова редакція Статуту товариства (копії додаються).

Даним рішенням був призначений новий директор, а саме комерційний директор - Депутатова Надія Сергіївна . Відповідно до статуту у новій редакції, затвердженого вище згаданим рішенням, на комерційного директора покладено такі ж функції як і на директора. Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Депутатова Надія Сергіївна є підписантом ТОВ «АЛЬФА ЕНЕРДЖИ».

Відповідно до п. 10.4 статуту ТОВ «АЛЬФА ЕНЕРДЖИ», у чинній редакції від 03.04.2019 виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу товариства є «директор». Згідно п. 10.9 статуту повноваження директора можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Також, новою редакцією статуту були встановлені посадові обмеження щодо посади директора, а саме відкривати поточні рахунки та вчиняти правочини на суму, що не перевищує 1000 (одну тисячу) гривень (п. 10.6 Статуту). Від так, існували суперечності щодо можливості виконання позивачем, як директором ТОВ «АЛЬФА ЕНЕРДЖИ», своїх посадових обов`язків. Крім того, статут товариства передбачає наявність одноособового виконавчого органу - директора, а у разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу договір із цією особою вважається припинений (Згідно п. 10.9 Статуту).

Разом з тим, з зазначеними рішеннями позивач не був ознайомлений в день їх прийняття та ці рішення не надавались позивачу для ознайомлення під підпис.

Відразу після того, як позивачу стало відомо про обрання комерційного директора та затвердження нової редакції статуту, ним було відправлено лист, засобом поштової кореспонденції, на адресу єдиного учасника відповідача ОСОБА_3 із повторним проханням звільнити позивача за власним бажання, так як виконання ним своїх посадових обов`язків стало неможливим (копія листа додається). Однак, жодної відповіді також не було надано.

19.04.2019 позивачу стало відомо, що було прийняте ще одне рішення №16 одноосібного засновника ТОВ «АЛЬФА ЕНЕРДЖИ» від 18.04.2019 року (копія додається).

Відповідно до тексту даного рішення ОСОБА_1 було звільнено з посади директора у зв`язку з вчиненням одноразового грубого порушення своїх трудових обов`язків, а саме проведення платежу на суму 14752 (чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн. 50 копійок, як оплати за договором оренди приміщення, яке орендує ТОВ «Альфа Енерджи» в якості офісу в АТ «АЛЬФА - БАНК» у м. Києві від 08.04.2019 на підставі п. 1 ст. 41 К3пП. Крім того, однією з підстав є акт про ненадання пояснень від 18.04.2019.

Однак, за твердженням позивача, він не проводив цього платежу.

Таким чином, позивача було звільнено з порушення чинного законодавства за ч.1 статті 41 КЗпП. При цьому підставою звільнення стало нібито здійснення директором (позивачем) платежу від ТОВ «Альфа Енерджи» через систему клієнт-банку. Разом з тим, за твердженням позивача, зазначеного платежу позивач не здійснював про, що невідкладно повідомив банк та заблокував рахунок ТОВ «Альфа Енерджи» з якого було здійснено платіж нібито ним за допомогою його електронного цифрового підпису.

Таким чином, на думку позивача, його було звільнено з посади в зв`язку з проведенням щомісячного платежу, за договором оренди приміщення в якому знаходиться офіс ТОВ «Альфа Енерджи», якого позивач не здійснював.

Позивач зазначає, що будь-якого дисциплінарного проступку позивачем не здійснювалось, трудові обов`язки, покладені на позивача трудовим договором та статутом товариства виконувались вчасно та в повному обсязі. Жодних зауважень, в тому числі доган, штрафів, інших засобів дисциплінарного чи громадського стягнення ніколи не застосовувались.

Відповідач не надавав позивачу жодного акту, який би свідчив про порушення позивачем умов трудового договору. Разом з тим, в рішенні № 16 було зазначено, що однією з підстав звільнення є акт про ненадання пояснень від 18.04.2019.

Відповідно до штатного розпису керівників, працівників та робітників ТОВ «Альфа Енерджи» позивачу, встановлена заробітна плата у розмірі 30000, 00 коп. на місяць. Однак всупереч нормам чинного законодавства, відповідач не нараховував заробітну плату позивачу з лютого 2019 по день незаконного звільнення. Причини невиплати позивачу невідомі. Незважаючи на численні звернення , будь-які пояснення відповідачем з цього приводу не надавались. Позивач вважає, що такі дії відповідача ставлять його у скрутне матеріальне становище.

Крім того, позивач зазначає, що трудова книжка досі знаходиться у відповідача.

У зв`язку із вчиненням відповідачем протиправних дій, невиконання умов трудових договорів, та безпідставно систематичного порушення прав позивача, йому завдано моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідно до ст.ст. 23, 216 ЦК України.

Ухвалою суду від 03.06.2019 у справі за вказаним позовом відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

26.11.2021 через канцелярію суду від представника позивача - адвоката Козій І.С. було подано заяву про зміну предмету позову, а саме, викласти предмет позову (прохальну частину) в наступній редакції: «Визнати формулювання причин звільнення неправильними або такими, що не відповідає чинному законодавству та змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Альфа Енерджи» із «за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків п. 1 ст. 41 КзП» на «Звільнення за власним бажанням» згідно ст. 38 КЗпП України, і дату звільнення з «18.04.2019» на «02.04.2019». Стягнути з ТОВ «Альфа Енерджи» на користь позивача невиплачену заробітну плату у розмірі 61400,00 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день прийняття рішення суду. Стягнути з ТОВ «Альфа Енерджи» на користь позивача моральну шкоду в сумі 15809,37 грн. Судові витрати по справі покласти на Відповідача. Витрати понесені за надання Позивачу правової допомоги стягнути із Відповідача.»

Відповідач відзив на позовну заяву не направив

Під час проведення підготовчого судового засідання судом з`ясовано всі питання, передбачені ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Ухвалою суду від 01.12.2021 у справі закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідачі про розгляд справи повідомлені, відзиву по суті позовних вимог до справи не надавали.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого порядку розгляду справи, про що подав через канцелярію суду відповідну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву не обґрунтованою і не підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував на посаді директора ТОВ «Альфа Енерджи», на підставі рішення ТОВ «Альфа-Енерджи» № 12-к від 23.11.2018.

19.04.2019 позивачу стало відомо, що його звільнили з посади директора рішенням № 16 одноосібного засновника ТОВ «Альфа-Енерджи» від 18.04.2019 на підставі п.1 ст. 41 КЗпП.

Дослідивши копії рішень ТОВ «Альфа Енерджи»,судом встановлено, що рішенням № 16 призначено ОСОБА_5 на посаду директора ТОВ «АЛЬФА ЕНЕРДЖИ» та звільнено ОСОБА_1 18.04.2019 за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Позивач зазначає, що відповідач порушив умови та порядок звільнення, безпідставно та необґрунтовано вніс запис до трудової книжки, чим фактично припинив трудові відносини з позивачем з порушенням норм чинного законодавства.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За загальновідомими правилами, встановленими ст. 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158, 04.02.1994 ратифікованої Верховною Радою України, яка набула чинності 16.05.1995, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного зі здібностями або поведінкою працівника, або викликаного виробничою необхідністю підприємства, установи або служби.

Згідно ч. 2 ст. 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Як неодноразово зазначалось судами під час розгляду аналогічних спорів, у наказі про звільнення, накладення дисциплінарного стягнення, відсторонення від роботи обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення закону, трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ, розпорядження про звільнення з роботи повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто відповідач повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого позивач звільняється чи притягується до дисциплінарної відповідальності.

Дійсно, за змістом заявлених позовних вимог позивач посилається на незаконність його звільнення з посади. Незаконність його звільнення обумовлена, на думку позивача, наступними обставинами: звільняти позивача згідно приписів п.1 ст. 41 КЗПП України неможливо, тому що він не проводив платіж на суму 14752,50 грн. як оплата за договором оренди приміщення, яке орендувало підприємство ТОВ «АЛЬФА ЕНЕРДЖИ», що було підставою для звільнення позивача.

Однак, на спростування такої інформації позивач не надає жодних доказів підтверджуючих дані обставини.

Тому, при вирішенні питання правомірності звільнення потрібно дослідити, чи були фактичні та правові підстави для проведення звільнення та чи є правова норма, яка містить підстави для такого звільнення.

Крім того, всупереч приписів ст. 12, 81 КЗПП України, позивачем не надано доказів для підтвердження того, що йому дійсно не була виплачена заробітна плата, оскільки крім штатного розпису ТОВ «Альфа Енерджи» від 22.11.2018 позивач інших доказів суду не надав.

Відтак, також не підлягають задоволенню, як похідні, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19 Конституції України). Ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність (ст. 60 Конституції України). Із наведених норм вбачається, що акти і норми, які суперечать Конституції, заборонено видавати та виконувати. При чому відповідальність настає як за видання, так і за виконання незаконного розпорядження.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване Відповідно до змісту ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з п. 5 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995, зі змінами, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів». Частиною першою статті 15 Цивільного Кодексу України кожній особі гарантується право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі й визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як вказав Європейський суд у рішенні від 09.01.2013 «Олександр Волков до України», № 21722/11, п. п. 165, 166, приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру» (див. рішення від 07.08.1996 у справі «С. проти Бельгії» (C. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-ІІІ). Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16.12.1992 у справі «Нємець проти Німеччини» (Niemietz v. Germany), п. 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. рішення у справах «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (Sidabras and Dziautas v. Lithuania), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004-VIII, та «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пп. 22-25, від 28.05.2009). Стаття 8 Конвенції охоплює питання захисту честі та репутації як частину захисту права на повагу до приватного життя (див. рішення у справах «Пфайфер проти Австрії» (Pfeifer v. Austria), заява № 12556/03, п. 35, від 15.11.2007, та «А. проти Норвегії» (A. v. Norway), заява №28070/06, пп. 63 та 64, від 09.04.2009); впливає на широке коло стосунків заявника з іншими людьми, включаючи стосунки професійного характеру, під впливом опиняється і професійна репутація заявника.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Позивач або інші особи повинні довести, що їх діями не було порушено їх права або права відповідача. Однак, належних доказів зазначеними особами до суду не надано.

Не може суд прийняти до уваги позицію сторони позивача стосовно наполягання на позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується. Суд вважає правомірними дії відповідача стосовно звільнення позивача з роботи позивача про порядок, який відповідачем був застосований при видачі розпоряджень, наказів та інш., оскільки вони знайшли своє підтвердження в судовому засіданні: порушення законодавства з боку відповідача і неправомірність дій по відношенню до позивача судом не встановлено.

Твердження позивача відносно протиправності дій самого відповідача є лише його оціночним судженням, що не може бути витлумачене, як таке, що містить фактичні дані. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів, які використовує в своєму позові позивач.

Судом не встановлено факту заподіяння позивачу моральної шкоди будь-якими діями відповідача, тому в задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування 15809,37 грн. моральної шкоди слід також відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 19, 43, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 21, 22, 36, 39-1, 40, 47, 48, 147, 149, 221, 232, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Альфа Енерджи» про зміну дати і формулювання причини (підстави) звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

відповідач: ТОВ «Альфа Енерджи», 03150, м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 13-Б, код ЄДРПОУ 41482642

Суддя: Р.В. Новак