Постанова

від 17.01.2023 по справі 529/759/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 529/759/21 Номер провадження 22-ц/814/363/23Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л. Є. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Чумак О.В.

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Владімірова Р.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 14 червня 2022 року, ухвалене суддею Петренко Л.Є., по справі за позовом ОСОБА_1 до Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - Стасівської сільської ради від 28.12.2011 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача

в с т а н о в и л а:

10.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з позовом до Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області, який подав засобами поштового зв`язку, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - Стасівської сільської ради від 28.12.2011.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Стасівської сільської ради від 13.03.1992 року йому виділено земельну ділянку розміром 0,15 га для будівництва індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 . В подальшому 27.10.1992 року Диканською РДА на його ім`я видано дозвіл на проведення робіт по будівництву за вказаною адресою та розпочато будівництво житлового будинку. 23.03.2010 року видано технічний паспорт на житловий будинок на користувача ОСОБА_1 та зазначено, що будинок не прийнятий в експлуатацію. З березня 2010 року він із родиною проживає у цьому будинку, сплачує комунальні послуги, користується земельною ділянкою, на якій він збудований. Проте його батько ОСОБА_2 , під час його відсутності в межах країни, незаконно, згідно рішення Стасівської сільської ради від 28.12.2011 року отримав державний акт від 06.07.2012 року на земельну ділянку площею 0,15 га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий № 5321084901:01:001:0424, будучи обізнаним про те, що на цій землі вже побудований житловий будинок. Також вказує, що про порушене право дізнався вже після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли почав збирати документи для оформлення спадщини. Вважає, що рішення Стасівської сільської ради від 28.12.2011 року є незаконним, оскільки не враховано рішення сільради від 13.03.1992 року, яким передано позивачу земельну ділянку, на якій ним збудований житловий будинок.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 14 червня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - Стасівської сільської ради від 28.12.2011 року.

З цим рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в призначенні судово-будівельної технічної та земельної експертизи, не допитав свідків зі сторони позивача.

Крім цього, зазначає, що Стасівська сільська рада не виконала ухвалу про витребування доказів та не надала проектно-кошторисну документацію землеустрою, а також оригінал рішення від 13.03.1992 р. № 12 на ОСОБА_1 .

Також вказує, що рішення від 28.12.2021 року Стасівської сільської ради сфальсифіковане, а суд першої інстанції не взяв до уваги ухвалу Диканського районного суду від 23.11.2021 р. по справі № 554/10628/21, провадження № 1-кс/554/1565/2021, якою зобов`язано внести відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 08.09.2021 р. по вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.

Позивач стверджує, що рішення від 13.03.1992 р. № 12 є основним та першорядним, має законну силу, не скасоване, тому всі наступні рішення є недійсними, в тому числі і рішення Стасівської сільської ради від 28.12.2021 р.

Позивач вважає, що його позовні вимоги підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

02.11.2022 р. від позивача надійшли письмові додаткові пояснення у справі, в яких він вказує, що у 2011 р. отримав землю 0,15 га, почав будувати на ній будинок, який обладнаний для проживання, має огорожі та господарські будівлі. Він особисто тривалий час сплачує за споживання електроенергії, за послуги телефонного зв`язку, також у будинку проживає його малолітній син ОСОБА_3 , 2012 року народження. Вважає. що всі докази вказують на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться побудований ним будинок, в якому проживає його сім`я.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Рижанкова М.М., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 виділено земельну ділянку під забудову індивідуального житлового будинку та надано дозвіл на індивідуальне житлове будівництво громадян сільської ради, що підтверджується належним чином завіреним Архівним витягом рішення виконавчого комітету № 12 від 13.03.1992 Стасівської сільської Ради народних депутатів (а.с.90)

Крім цього, рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 01.12.2010 року у справі № 2-1325/2010 встановлено, що рішенням виконавчого комітету Стасівської сільської ради № 12 від 13.03.1992 виділено земельні ділянки під забудову індивідуальних житлових будинків та надано дозвіл на таке ОСОБА_2 . Жодного іншого рішення під аналогічним номером від цього числа в архіві не міститься. Також рішенням встановлено, що в архівному відділі Диканської районної державної адміністрації відсутній оригінал будь-якого іншого рішення виконавчого комітету Стасівської сільської ради № 12 від 13.03.1992, яким би земельна ділянка виділялася позивачу ОСОБА_1 , згідно вказаного рішення земля під будівництво житлового будинку виділялася ОСОБА_2 .

Вказаним судовим рішенням визнано недійсним виписку з рішення виконавчого комітету Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області № 12 від 13.03.1992 про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,15 га для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 , як таку, що не відповідає оригіналу такого рішення.

Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області № 28 від 19.03.1997 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,22 на під обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Визнано недійсною виписку з рішення виконавчого комітету Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області № 130 від 28 листопада 1997 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,20 га під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , як таку що не відповідає оригіналу даного рішення.

Також рішенням суду визнано недійсним державний акт ЯЛ № 505600 на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , виданий Стасівською сільською радою на ім`я ОСОБА_2 та зареєстрований 01.06.2010 за № 011056400148.

Додана позивачем до позовної заяви виписка з рішення № 12 від 13.03.1992 визнана недійсним рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 01.12.2010, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07.02.2011.

Ухвалою апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_1 разом з іншими членами сім`ї, в тому числі і з ОСОБА_2 , також користувався цією земельною ділянкою при приїзді у відпустку з місця свого постійного проживання і приймав участь у будівництві нерухомого майна, яке на даний час на ній розташоване, одержавши у 1992 році дозвіл на її забудову на своє ім`я, на підставі наявної у нього копії рішення виконавчого комітету Стасівської сільської ради № 12 від 13.03.1992. Однак даних, які б підтверджували факт виділення йому цієї ділянки під забудову надано не було.

Наявна у ОСОБА_1 виписка рішення № 12 від 13.03.1992 з підписом посадової особи Стасівської сільської ради та відбитком мокрої печатки сільської ради не відповідає оригіналу, тому ця виписка не є дійсною. При цьому не вбачається підстав для визнання недійсним самого рішення виконавчого комітету Стасівської сільської ради від 13.03.1992 № 12 в частині виділення земельної ділянки ОСОБА_1 , так як вказаним рішенням земля йому не виділялася.

Крім того, посилання позивача на наявність рішення Стасівської сільської ради від 19.03.1997 № 28, яким передано у приватну власність саме позивачу земельну ділянки розміром 0,22 га в АДРЕСА_1 є безпідставним, оскільки рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 01.12.2010 таке рішення визнано недійсним, так як вказана земельна ділянка ОСОБА_1 у користування фактично не виділялась і рішення про передачу землі у приватну власність видано на підставі недійсної копії рішення про виділення землі у користування, яка не відповідає оригіналу.

Отже доводи позивача про те, що саме йому а не батьку ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка під будівництво житлового будинку в с.Стасі є безпідставною та спростовані матеріалами справи.

Згідно змісту позовної заяви та з доданих до неї письмових пояснень вбачається, що позивач в обґрунтування позову також посилається на те, що ОСОБА_2 двічі отримав одну і ту ж саму земельну ділянку у власність на підставі рішення сесії Стасівської сільської ради від 13.03.1992 та на підставі оспорюваного рішення Стасівської сільської ради від 28.12.2011, тому останнє рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення сесії Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області від 28.12.2011 винесено на підставі чинного на той час законодавства, в обсязі повноважень органу місцевого самоврядування, доказів порушення законодавства при його прийнятті суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

При вирішенні спору суд першої інстанції послався на те, що рішенням виконавчого комітету Стасівської сільської ради від 13.03.1992 № 12 ОСОБА_2 виділена земельна ділянка під забудову житлового будинку, що не прирівнюється до набуття права власності.

На момент прийняття вказаного рішення від 13.03.1992 діяв Земельний Кодекс України, який вступив в дію з 15.03.1991 р.

Статтею 22 ЗК України (в редакції станом на 13.03.1992) встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Статтею 23 ЗК України (станом на 13.03.1992) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 01.12.2010 р. встановлено, що ОСОБА_2 отримав державний акт на виділену йому земельну ділянку, який зареєстрований 01.06.2010, серія ЯЛ № 505600.

Зазначений державний акт визнано недійсним вказаним рішенням суду.

При цьому рішення виконавчого комітету Стасівської сільської ради від 13.03.1992 № 12, яким ОСОБА_2 виділено земельну ділянку судом не скасовано.

01.01.2002 набув чинності новий Земельний Кодекс України.

Статтею 116 ЗК України (станом на 05.10.2011, на час виникнення спірних правовідносин) встановлювалося, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК визначалося, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтями 125, 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням сесії Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області від 21.07.2011, розглянувши заяву ОСОБА_1 , позивача по справі, останньому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку розміром 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що вищевказана земельна ділянка йому не виділялася (а.с.76 т.1)

Рішенням 30 сесії 6 скликання Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області від 28.12.2011, розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку розміром 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_2 , керуючись ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування», статтями 12, 116, 118, 121 ЗК України вирішено: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 в межах АДРЕСА_1 на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області. Передати безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області. Посвідчити право власності на земельну ділянку державним актом (а.с.89 т.1).

У подальшому ОСОБА_2 , на підставі зазначеного рішення, отримав державний акт на право власності на земельну ділянку від 06.07.2012 ЯМ 097212, площею 0,15 га, кадастровий номер 5321084901:01:001:0424 та внесено відомості до Державного земельного кадастру (а.с. 161, 162).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкоємицею за заповітом є дочка померлого ОСОБА_4 .

Згідно ч. 4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права й обов`язки безпосередньо виникають, зокрема, з актів органів місцевого самоврядування. Отже, рішення цих органів можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , за рішенням сесії Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області від 28.12.2011, яким вона передана ОСОБА_2 безоплатно у власність. Тоді як рішенням виконавчого комітету № 12 від 13.03.1992 Стасівської сільської Ради народних депутатів ОСОБА_2 земельна ділянка була лише виділена.

Наявність у позивача дозволу на проведення будівельних робіт житлового будинку, який побудований на спірній земельній ділянці, будівельного паспорта, проєкту житлового будинку, технічного паспорта на ім`я ОСОБА_1 , не спростовує законність оспорюваного рішення сільської ради.

Враховуючи те, що рішення сесії Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області від 28.12.2011 винесено на підставі чинного на той час законодавства, в обсязі повноважень органу місцевого самоврядування, доказів порушення законодавства при його прийнятті позивачем не надано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання вказаного рішення недійсним та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які фактично дублюють обґрунтування позовних вимог, зводяться до незгоди з ухваленим місцевим судом рішенням, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається без задоволення, а рішення Диканського районного суду Полтавської області від 14 червня 2022 року без змін.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 14 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30.01.2023 р.

Головуюча суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук