Постанова

від 18.01.2023 по справі 322/960/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.01.2023 Справа № 322/960/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 322/960/21 Головуючий у 1 інстанції: Губанов Р.О.

Провадження № 22-ц/807/2552/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Кочеткової І.В.

за участі секретаря: Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представник - адвоката Мариної Аліни Олексіївни на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Павел-Агро», третя особа - виконавчий комітет Новомиколаївської селищної ради, який виконує функції органу опіки та піклування, про визнання угоди недійсною, скасування державної реєстрації іншого речового права та усунення перешкоди в користуванні і розпорядженні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до неповнолітньої ОСОБА_2 , інтереси якої представляє законний представник ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Павел-Агро», третя особа - виконавчий комітет Новомиколаївської селищної ради, який виконує функції органу опіки та піклування, про визнання угоди недійсною, скасування державної реєстрації іншого речового права і усунення перешкоди в користуванні і розпорядженні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 01.04.2010р. між орендодавцем ОСОБА_4 та орендарем ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13,7924 гектари, кадастровий № 2323655100:09:018:0002, розташованої на території Новоми-колаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, строком на 7 років, який був зареєстрований у ЗРФ ДП "Центр ДЗК" (запис у Державному реєстрі земель від 11.10.2010 №041027400062). Термін дії договору сплив 11.10.2017. Починаючи з кінця 2017 року орендодавець ОСОБА_4 неодноразово зверталась в усній формі до орендаря ОСОБА_5 з вимогою про повернення їй земельної ділянки, так як сплив строк договору оренди, але ОСОБА_5 відмовлявся повертати земельну ділянку та далі продовжував нею користуватись, не пояснюючи свої дії.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Спадкоємцем за заповітом від 07.05.2018 є його не-

повнолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину після смерті батька, що підтверджується заявою від 11.02.2019 про видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області Моргунової Н.О., поданою її матур`ю ОСОБА_3 як законним представником неповнолітньої дитини.

Перед смертю орендар ОСОБА_5 повідомив орендодавця ОСОБА_4 , що начебто у 2016 році між ними як сторонами договору оренди було укладено додаткову угоду до основного договору оренди земельної ділянки від 01.04.2010, на підтвердження чого надав ОСОБА_4 копію додаткової угоди до основного договору від 27.09.2016, яка вже була зареєстрована у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" 11.10.2010 (запис в Держреєстрі від 11.10.2010 № 041027400062). Але про зазначену додаткову угоду ОСОБА_4 не було відомо до цього моменту, вона заперечувала вчинення та підписання такої угоди, вказуючи, що підпис на додатковій угоді від 27.09.2016 належав не їй, та вона не уповноважувала будь-яку іншу особу на вчинення від свого імені дій по підписанню документів.

Зважаючи на ці подіїґ, ОСОБА_4 напочатку 2019 року звернулась до Новоми-колаївського районного суду Запорізької області із позовом про визнання недійсною угоди від 27.09.2016 про зміну умов договору оренди землі від 01.04.2010 та скасування розділу про реєстрацію іншого речового права: 17118553 від 24.10.2016, а також щодо припинення користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 13,7924 гектари, кадастровий № 2323655100:09:018:0002, розташованою на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, та повернення їй як законному власнику. За вказаним позовом було відкрито провадження у цивільній справі № 322/583/19, у якій було призначено почеркознавчу експертизу.

29.10.2019 було надано суду висновок експерта від 23.10.2019 за вих. №685-19 Запорізьким відділенням Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, у якому експерт зазначив: встановити, чи виконано підпис в графі "Орендодавець" на додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки,від 01.04.2010, ОСОБА_4 чи іншою особою, не передбачається можливим, так як кількості вільних зразків недостатньо для будь-якого визначеного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, та після її смерті ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 13,7924 гектари, кадастровий № 2323655100:09:018:0002, розташовану на території Новоми-колаївської селищної ради, про що отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. 19.09.2021 представником позивачки було складено Акт виходу на земельну ділянку в присутності свідків, що на спірній земельній ділянці зростає культура соняшнику, а свідки пояснили, що оброблення та засадження цієї земельної ділянки здійснює Голова ФГ «Павел-Агро» ОСОБА_6 , починаючи з 2010 року.

З посиланням наположення ст.58 Конституції України ст.ст. 5, 11, 202, 203, 207, 627, 638 ЦК України, ст.ст. 14-16, 18, 33 Закону України «Про оренду землі», в позові зазначається, що орендар більш ніж як за один рік до закінчення строку дії договору вирішив питання про поновлення строку договору, але не здійснив направлення орендодавцю листа-повідомлення про укладення договору на новий строк, а сама ОСОБА_4 не давала згоди на будь-які зміни до умов договору щодо збільшення строку оренди.

Будь-яких додаткових угод до договору оренди ОСОБА_4 за життя не укладала та не підписувала. Тому, оскільки ОСОБА_4 не підписувала угоди від 27.09.2016 до договору оренди землі від 01.04.2010, то такий правочин є неукладеним, тобто є таким, що не відбу-

вся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Станом на час звернення з позовом земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_3 , яка, в свою чергу, на власний розсуд розпоряджається нею без установлених законом підстав та здає в суборенду без реєстрації цього права ФГ «Павел-Агро», тому в порядку усунення перешкод користування своїм майном ОСОБА_3 має повернути позивачці належну їй земельну ділянку.

В контексті необхідності скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) № 17118553 від 24.10.2016, представник позивачки посилалась на ст.ст. 2, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки вважала, що договір оренди між сторонами укладений не був, відтак сторони не набули за даним правочином відповідних прав та обов`язків, в тому числі, і щодо строку дії договору оренди землі, в зв`язку із чим не може бути офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття спадкоємцем орендаря права користування спірною земельною ділянкою.

Також в позові зазначено із посиланням на положення ст.ст.1269, 1270 ЦК України,що у заявівід 11.02.2019, яку оформлено ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , про видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області Моргунової Н.О., чітко зазначено, яку саме спадщину приймає спадкоємець, а саме: земельну ділянку площею 1,5000 га, кадастровий номер: 2323655100:08:001:0027, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради; житлову будівлю, гараж, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок АДРЕСА_2 . Речове право оренди спірної земельної ділянки не зазначено у заяві як об`єкт спадкування. Тобто ОСОБА_7 не виявила бажання успадковувати право оренди земельної ділянки згідно з договором від 01.04.2010 та додатковою угодою від 27.09.2016 про зміну умов договору, та станом на сьогоднішній день нею пропущені строки для успадкування цього права.

Посилаючись на положення ст. 141 Земельного Кодексу України, ст.ст. 525, 526 ЦК України і умови договору оренди земельної ділянки від 01.04.2010, позивач в особі адвоката Мариної А.О.,вказувала також про наявність підстав для розірвання договору у зв`язку з несплатою орендної плати у 2019, яку було сплачено лише у 2020 році.

Виходячи з наведеного, представник позивачки в остаточно уточненій редакції позову просила: скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) № 17118553 від 24.10.2016р.; усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном - земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 13,7924 гектари, кадастровий № 2323655100:09:018:0002, шляхом зобов`язання повернути власнику.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першоїі нстанції, ОСОБА_1 у особі представника - адвоката Мариної А.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом фактичних обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання апеляційного суду 18 січня 2022 року учасники справи, будучи

належним чином повідомлені, про що маються зворотні поштові повідомлення про от-

римання ними судових повісток, не з`явились.

Від адвоката Дерев`янко І.О. як представника ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, із проханням з урахуванням наданого відзиву залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Адвокат Марина А.О. особисто отримала судову повістку в судове засідання на 18.01.2023р., про що мається розписка від 30.11.2022р.в матеріалах справи ( т. 3 а.с. 61), але в судове засідання 18.01.2023р. не з`явилась.

Клопотань про відкладення розгляду справи від жодного учасника справи не надходило, тому справу відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України розглянуто апеляційним судом у відсутності всіх учасників.

Адвокатом Мариною А.О. 30.11.2022р. було подано письмове клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі у зв`язку з тим, що на її адвокатський запит з питання дії договору оренди землі від 01.04.2010р. та додаткової угоди до нього від 27.09.2016р. і наявності у ОСОБА_3 права користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою; щодо наявності між останніми додаткової угоди до вказаного договору оренди; інформації щодо виплати ОСОБА_7 орендної плати за вказаним договором та наявності заборгованості з орендної плати перед ОСОБА_4 та у теперішній час; щодо здійснення обстеження належної ОСОБА_1 земельної ділянки, від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшла відповідь про відсутність технічної можливості перевірити запитувану інформація з підстав припинен-ня доступу до п`яти районів Запорізької області в реєстрі Державного земельного кадастру у зв`язку з російською агресією проти України. Вважає, що без отримання інфо-

рмації на її запити остаточно вирішити справу не можна, тому просить зупинити провадження у справі до моменту поновлення роботи Державного земельного кадастру на території п`яти районів Запорізької області.

Колегія протокольною ухвалою відмовила у зупиненні провадження в цій справі за обставин, викладених у клопотанні, оскільки визнає їх необгрунтованими. Крім того, такі підстави для зупинення не передбачені статтями 251-252 ЦПК України, якими унормовано обов`язок та право суду на зупинення провадження у справі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускаєть-

ся лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Згідно зі ст.1, ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що1 квітня 2010 року між ОСОБА_4 (орендодавець) і ОСОБА_5 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13,7924 гектари, кадастровий номер № 2323655100:09:018:0002, зареєстрований в ЗРФ ДП «Центр ДКЗ», про що у Державному реєстрі вчинено запис від 11 жовтня 2010 року за №041027400062. Строк оренди визначено сторонами у 7 років (т.1 а.с.25-34).

27 вересня 2016 року між ОСОБА_4 (орендодавець) і ОСОБА_5 (орендар) було укладено угоду до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 11 жовтня 2010 року за номером 041027400062, якою внесено зміни до п.8 договору, у зв`язку з чим викладено його в новій редакції: «Договір оренди укладено строком на 14 років до 1 січня 2024 року з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію» (т.1 а.с.35).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 12 липня 2018 року Новомиколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (т.1 а.с.37).

Спадкоємицею ОСОБА_5 є ОСОБА_2 , яка від прийняття спадщини не відмовлялась, що підтверджується матеріалами спадкової справи 2/2019 (т.1 а.с.180-236).

16.05.2019 ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною та припинення права користування земельною ділянкою, справа № 322/583/19 (т.1 а.с.82).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 померла, після смерті якої право власності на згадану земельну ділянку в порядку спадкування набула ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 25 листопаді 2019 року Новомиколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області і свідоцтвом про права на спадщину за заповітомвід 21.09.2021 (спадкова справа № 107/2019), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.17-19).

Після смерті ОСОБА_4 провадження у цивільній справі № 322/583/19 було зупинено, а згодом поновлено і замінено позивачку ОСОБА_4 її правонаступником ОСОБА_1 .

Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької областівід 13.10.2020 у справі № 322/583/19 позовну заяву залишено без розгляду (т.1 а.с.50).

18.10.2021 ОСОБА_1 звернулась з власним позовом до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_3 , ФГ «Павел-Агро» про усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою та повернення її з незаконного користуванні відповідачів, скасування реєстрації речового права - оренди. Підставами своїх вимог зазначала: померла ОСОБА_4 за життя не укладала додаткову угоду від 27.09.2016р. та не підписувала її, тому вказана угода є неукладеною, і визначений нею строк оренди у 14 років не є узгодженим між сторонами договору; ОСОБА_3 на порушення умов договору здає спірну земельну ділянку в суборенду ФГ «Павел-Агро» без належного оформлення цих відносин, без згоди власника та реєстрації речового права; орендар ОСОБА_5 не був зареєстрований як фізична особа - підприємець на час укладення договору оренди земельної ділянки, що свідчить про те, що він не міг виступати орендарем землі сільськогосподарського призначення; неповнолітня ОСОБА_2 не набула речового права оренди після смерті батька ОСОБА_5 , оскільки про це не зазначено у заявах до нотаріуса про прийняття спадщини і отримання свідоцтва та самому свідоцтві про право на спадщину; дія договору оренди припинилась відповідно до приписів пункту «д» статті 141 ЗК України у зв`язку з систематичним невиконання орендарем умов договору зі своєчасної сплати орендної плати орендодавцю.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із недоведеності нею тих обставин, що угода від 27.09.2016 до договору оренди неуклада-

лась та не підписувалась орендодавцем ОСОБА_4 . При цьому, суд визнав, що за поясненнями свідків ці обставини неможливо достеменно встановити, оскільки джерелом їх повідомлення стали відомості, сповіщені їм самою ОСОБА_4 , яка особисто оспорю-

вала за життя в іншій цивільній справі факт підписання нею додаткової угоди до договору оренди. Тобто була об`єктивно зацікавлена у поширенні саме таких відомостей. Також судом зазначено, що позивач не довела, що її матір ОСОБА_4 як орендодавець виконала вимоги абз. 2 п. 8 договору оренди землі щодо письмового попередження орендаря ОСОБА_5 про свій намір не продовжувати з останнім орендні відносини, що могло б свідчити на користь тому, що вона не укладала угоду від 27.09.2016р. про збільшення строку оренди.

Суд вважав, що спадкоємиця ОСОБА_2 набула речове право оренди за договором між її померлим батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , хоча у свідоцтві про право на спадщину про таке право не зазначено, оскільки успадкування такого права передбачено як договором оренди, так і чинним законодавством.

Не встановлено також судом за зібраними у справі доказами передання ОСОБА_3 як законним представником ОСОБА_2 спірної земельної ділянки в суборенду ФГ «Павел-Агро», оскільки ОСОБА_6 як фізична особа деколи допомагав обробляти земельну ділянку відповідачу. Не встановлено судом й порушення умов договору щодо орендної плати, оскільки у 2020 році орендна плата була сплачена одразу за два роки 2019 та 2020.

Не встановивши порушень прав позивача відповідачами щодо здійснення ними перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою, оскільки строк оренди не сплив та підстав вважати договір припиненим не встановлено, суд першої інстанції визнав, що не мається й підстав для скасування реєстрації речового права оренди.

В апеляційній скарзі зазначено, що спадкоємець ОСОБА_2 не успадкувала речове право оренди спірної земельної ділянки, оскільки про це не зазначено в заяві про отримання свідоцтва про право на спадщину та у свідоцтві про право на спадщину. Отже, вимоги про скасування реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки законному власнику є обгрунтованими. Вважає, що на це додатково вказує той факт, що ані спадкодавець ОСОБА_5 , ані його спадкоємиця ОСОБА_2 та її законний представник ОСОБА_3 не зареєстровані як підприємці, що надавало б їм можливості набувати прав орендаря, тому не можуть господарювати на її земельній ділянці. Зазначає, що апелянт та її померла матір ОСОБА_4 не отримували будь-яких пропозицій від ОСОБА_3 про зміну умов договору в частині заміни в реєстрі речових прав особи орендаря, не підписували додаткових угод з останньою про заміну орендаря або орендодавця.

Дослідивши вказані доводи, колегія дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Положеннями ч.1 ст.781 ЦК України визначено, що договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно з положеннями ч.1 ст.7 Закону України «Про оренду землі», право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 93 Земельного кодексу України (в редакції закону, що діяв на момент укладання договору, його зміни і смерті ОСОБА_5 ) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам; право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі, продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

До особи, яка набула право власності на земельну ділянку у порядку спадкування, що перебуває у користуванні іншої особи переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки (ч. 1 ст. 148-1 ЗК).

Колегія вказує, що з аналізу зазначених норм слідує, що земельна ділянка, зокрема, належна на праві власності фізичній особі може передаватись в оренду як юридичній особі, будь-якому іншому суб`єкту господарювання, так і фізичній особі, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець. Земельна ділянка може надаватись в оренду орендареві як для здійснення підприємницької діяльності, так і для іншого виду

діяльності.

Вказаним спростовуються доводи позивача, що орендар обов`язкового має бути зареєстрований як суб`єкт господарської діяльності.

Що стосується доводів, що ОСОБА_2 не успадкувала права оренди її земельної ділянки, вони теж визнаються колегією неспроможними. По-перше, речове право оренди за вище наведеними нормами матеріального права, якими унормовані спірні правовідносини, є успадковуваним, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до положень пункту 41 договору оренди від 01.04.2010р., право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують земельну ділянку разом з орендарем.

Отже, як законодавчо, так і за умовами договору оренди право оренди переходить до спадкоємців померлого орендаря - фізичної особи. При цьому, не зазначення у заявах про прийняття спадщини та у заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину щодо певного речового права не вказує на неприйняття спадщини в цій частин, оскільки відповідно до приписів ч.ч. 1, 2, 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття.

Відтак, прийнявши спадщину на майно, спадкоємець вважається таким, що прийняв всю спадщину в цілому, зокрема, й всі майнові права, що належали померлому на час її відкриття.

Відносно того, що спадкоємицею не було зареєстроване успадковане речове право оренди, а тому використання належної позивачу земельної ділянки вчинюється від її імені її законним представником ОСОБА_3 безпідставно, то колегія зазначає таке.

Право оренди земельної ділянки є речовим правом, похідним від права власності (ст.4 Закону «Про держреєстрацію прав»).

У відповідності до ст. 66 Закону «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

До майна згідно зі ст.190 ЦКУ, окрім речей, відносяться і майнові права та обов`язки. При цьому майнові права визнаються речовими правами.

Отже, право оренди земельної ділянки як речове право входить до складу спадщини. Тож, на підставі ст.66 Закону «Про нотаріат» нотаріус на успадковане право оренди земельної ділянки повинен видавати свідоцтво про право на спадщину.Відповідно, саме таке свідоцтво буде документом, який підтверджує перехід відповідного речового права від спадкодавця до спадкоємців. Більше того, нотаріус, який його видав, і має зареєструвати право оренди земельної ділянки за спадкоємцями у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак на практиці нотаріуси нерідко не зазначають у свідоцтві про право на спадщину про успадковане речове право на землю. Відтак, ці обставини перебуваються у площині відносин між спадкоємцями та нотаріусом, але не свідчать про те, що спадкоємець фактично не набув у спадок наявного у спадкодавця права оренди землі. Тож для орендодавця такий спадкоємець все одно є належним орендарем, оскільки від такого права не відмовлявся.

У такому разі спадкоємці можуть оскаржити дії нотаріуса, або сторони можуть внести зміни у договір оренди в частині сторін за пропозиціями один до одного, а підписана додаткова угода в подальшому буде підставою для державної реєстрації права оренди спадкомця у Держреєстрі прав. Якщо погодження про такі зміни не досягнуто, то питання вирішується у судовому порядку.

Проте вбачається, що саме позивач взагалі не визнає права оренди за спадкоємцем ОСОБА_2 , а тому тільки в судовому порядку сторони можуть за бажання вирішити свої правовідносини.

У ч.1 ст. 31 Закону «Про оренду землі» передбачено, що у випадку смерті фізичної особи - орендаря договір оренди припиняється лише у разі відмови спадкоємців від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки. Тобто, якщо спадкоємці не відмовляються виконувати договір оренди землі, то він продовжує свою дію, є укладеним та обов`язковим для виконання ними. Вказане свідчить про те, що договір оренди не припиняється в цілому, а має місце заміна сторони у зобов`язанні. Спадкоємці набувають прав і обов`язків орендаря за договором оренди земельної ділянки в силу самого факту прийняття ними спадщини.Тож спадкоємці вправі користуватися такою землею на підставі договору, укладеного спадкодавцем, без будь-яких додаткових дій з їхнього боку, якщо особа, яка передала землю у користування, зокрема, приймає від них орендну плату.

Відповідно до пункту 11 договору оренди землі від 01.04.2010р., орендна плата вноситься у такі строки: один раз на рік кожного року з 01 жовтня до 31 грудня, за письмовою заявою орендодавця ( т. 1 а.с. 25).

Апелянт зазначає, що земельний податок сплачується за належну їй спірну земельну ділянку, яка перебуває в оренді, нею самою, а також ОСОБА_3 як законний представник ОСОБА_2 не сплачує їй орендну плату, що додатково свідчить про незаконність користування ними її земельною ділянкою та створює перешкоди позивачеві для самостійного господарювання на власній землі.

Однак матеріалами справи засвідчено, що після смерті орендодавця ОСОБА_4 її правонаступник ОСОБА_1 отримала від орендаря орендну плату за 2019 та 2020 рік, чого сама не заперечувала у письмових заявах та поясненнях, тобто після набуття позивачем прав орендодавця і до звернення до суду з цим позовом у жовтня 2021р. орендна плата їй була повністю сплачена, та остання її прийняла. Вказане доводить, що остання визнає право оренди відповідача ОСОБА_2 , приймаючи орендну плату. Тож і боргу станом на 18.10.2021р. (дата подання цього позову) з орендної плати не малось.

Позивач наголошує також на тому, що земельний податок сплачується за спірну зе-мельну ділянку нею, що також вважає підставою для припинення договору оренди, але у договорі оренди сторонами було узгоджено, що своєчасна сплата земельного податку є обов`зязком саме орендодавця ( п. 30 договору). Тож ОСОБА_1 просто належним чином виконує свій обов`язок, а не обов`язок відповідача, як помилково вважає.

Пунктом 37 договору оренди передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

В скарзі зазначається, що згідно статті 31 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди припиняється в разі смерті фізичної особи - орендаря. Зазначає, що, особа, яка набула права власності на орендовану земельну ділянку, зобов`язана повідомити про це орендаря протягом одного місяця з дня набуття права власності, але ОСОБА_3 не повідомила апелянта та її матір про смерть ОСОБА_5 , документів про отримання права оренди не надала, пропозицій про підписання додаткових угод не вносила, зокрема, щодо заміни сторін договору.

Між тим, ОСОБА_1 неправильно тлумачить вказану норму, оскільки цією нормою саме на нового власника покладається обов`язок сповістити орендаря, що він набув право власності на земельну ділянку, яка є предметом оренди, а не навпаки. Тому саме ОСОБА_1 мала виконати такий обов`язок та, серед іншого, запропонувати внести зміни до договору оренди в частині сторін.

Таким чином, з огляду на вище наведену мотивацію, колегія зазначає, що право оренди ОСОБА_2 є належним чином успадкованим, договір сторонами виконується, доказів про те, що додаткова угода про збільшення строку оренди не була укладена та підписана ОСОБА_4 в ході розгляду справи не здобуто, заборгованості з орендної платні станом на час звернення до суду із цим позовом ОСОБА_1 не було, податок за землю - це обов`язок самого орендодавця, земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_3 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 .

Відносно доводів позивача про те, що ОСОБА_8 здає спірну земельну ділянку в суборенду ФГ «Павел-Агро» без дотримання вимог закону про її згоду та без укладення відповідного договору та реєстрації відповідного речового права суборенди, то суд правильно виходив із того, що ці обставини не були доведені позивачем.

Суд обгрунтовано визнав, що показання свідків в цьому контексті не можуть виступати належними і допустимими доказами факту використання спірної земельної ділянки ФГ «Павел-Агро», оскільки ці свідки не були безпосередніми очевидцями використання земельної ділянки головою цього фермерського господарства ОСОБА_6 саме в порядку суборенди, а про те, що ОСОБА_6 начебто обробляє земельну ділянку, їм стало відомо з чужих слів, тому в силу вимог ч. 2 статті 90 ЦПК України показання цих свідків не можуть бути належними і допустити доказами. Те ж сааме стосується доказового значення акту від 19.09.2021, адже в ньому по суті зафіксовані ті самі показання свідків.

Також колегія зазначає, що такий акт не може засвідчувати встановлені ним обставини, оскільки він складений неналежним складом, а складання таких актів відбувається землевпорядним органом за зверненням власника земельної ділянки.

В ході розгляду справи стороною відповідача зазначалось, що ОСОБА_6 деколи допомагав обробляти спірну земельну ділянку орендарю, але не в порядку господарювання на ній його фермерського господарства. Вказані обставини позивачем належними і допустимими доказами не спростовані.

Крім того, пунктом 31 договору оренди передбачено право орендаря передавати орендовану ним земельну ділянку в суборенду без згоди орендодавця.

Зважаючи на все вище наведене, колегія визнає апеляційну скаргу в цілому необгрунтованою, тому відповідно до приписів статті 375 ЦПК України залишає її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника -

адвоката Мариної Аліни Олексіївни залишити без задоволення.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 липня 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 січня 2023 року.

Головуючий: С.В. Маловічко

Судді: М.С. Гончар

І.В. Кочеткова