Ухвала

від 30.01.2023 по справі 420/12016/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

30 січня 2023 року

м. Київ

справа № 420/12016/21

провадження № К/990/1836/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А.,

перевіривши касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 у справі №420/12016/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНТОР-К» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Заступника начальника управління - начальника інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Єфремова Вячеслава Юрійовича, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНТОР-К» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Заступника начальника управління - начальника інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Єфремова Вячеслава Юрійовича, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичної особи ОСОБА_1 , у якому, з урахуванням зміни підстав позову, просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.06.2021 №009/21/156-вих, якою позивача визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого абзацом другим пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено на нього штраф у сумі 839 900 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2022, яке було залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, справу №420/12016/21 передати для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) судом встановлено наступне.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено, зокрема, пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №822/716/16, від 05.02.2019 у справі №821/1157/16, від 05.02.2019 у справі №2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 у справі №807/242/14, від 23.01.2018 у справі №804/12558/14, від 21.05.2020 у справі №208/6557/16-а, від 26.02.2020 у справі №826/7847/17, які були застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Дослідивши доводи скаржника, Суд зазначає таке.

Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.

За змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

У пункті 70 рішення Європейського Суду з прав людини «Chapman v. the United Kingdom», (заява №27238/95), Суд вказав, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Відтак, оскільки скаржник належним чином не обґрунтував необхідності відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених у наведених постановах Верховного Суду, то колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від них.

Фактично ж доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування норм законодавства й незгоди із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є підставою касаційного оскарження судових рішень.

Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України.

Верховний Суд зауважує, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Верховний Суд зауважує, що пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу.

Тобто, при посиланні на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд.

Разом з тим, відповідачем не обґрунтовано заявлені підстави касаційного оскарження, а в прохальній частині касаційної скарги зазначено про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не обґрунтовані передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 у справі №420/12016/21 повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.

Суддя А.А. Єзеров