Постанова

від 13.12.2022 по справі 757/66309/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/66309/2021 Головуючий у І інстанції - Бусик О.Л.

апеляційне провадження №22-ц/824/11105/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Немудрої Ю.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року та на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр протидії корупції» про зобов`язання вчинити дії та спростування недостовірної інформації, -

установив:

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ГО «Центр протидії корупції» про зобов`язання вчинити дії та спростування недостовірної інформації, мотивуючи свої вимоги тим, що у мережі Інтернет у відкритому реєстрі національних публічних діячів України міститься інформація та створено досьє щодо нього, як національного публічного діяча, яке доступне за посиланням https://pep.org.ua/uk/person/27906.

Позивач зазначає, що вказана ГО «Центр протидії корупції» інформація внесена помилково, через неправильне зазначення організаційно-правової форми юридичної особи, де він працює директором - Центру менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю інституту геологічних досліджень Національної академії наук України, а саме зазначення її як «державне підприємство», замість правильного визначення «державна організація».

Зауважує, що 16 вересня 2021 року державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації виправлено помилку та визначено Центр менеджменту та маркетингу як державну організацію (установу, заклад), що відповідає його установчим документам.

Посилався на те, що Центр менеджменту та маркетингу не підпадає під критерії для визначення його державним підприємством, при цьому, керівники державних організацій (установ, закладів) не відносяться до категорії публічних діячів, тому внесення відомостей про нього до відкритого реєстру публічних осіб суперечить вимогам законодавства, а на його неодноразові звернення відповідач відмовляється внести відповідні відомості.

Просив суд, визнати неправомірною відмову ГО «Центр протидії корупції» у видаленні інформації з відкритого реєстру національних публічних діячів України щодо громадянина України ОСОБА_1 , який є директором державної організації Центр менеджменту та маркетингу.

Зобов`язати ГО «Центр протидії корупції» вилучити (видалити) всі дані щодо громадянина України ОСОБА_1 , який є директором державної організації Центр менеджменту та маркетинг, що розміщена за веб-адресою https://pep.org.ua/uk/person/27906, та будь-яких інших згадувань про ОСОБА_1 з відкритого реєстру національних публічних діячів України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГО «Центр протидії корупції», витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20500 грн.

Не погоджуючись з основним та додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва, ОСОБА_1 подав дві апеляційні скарги, в яких посилався на незаконність та необґрунтованість рішень суду першої інстанції, ухвалених з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на основне рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року зазначив, що він працює на посаді директора центру менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю інституту геологічних наук НАН України з моменту його створення.

Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю інституту геологічних наук НАН України був створений на підставі постанови Бюро Президії НАН України від 17 грудня 1999 року №373 для забезпечення установ Відділення наук про Землю НАН України інформацією в галузі геологічних наук, екології тощо та ефективного залучення інвестицій для організації наукових конференцій, семінарів на умовах повного госпрозрахунку.

Відповідно до рішення про створення Центру та статуту Центру, організаційно-правовою формою Центру менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю інституту геологічних наук НАН України є державна організація (установа, заклад).

Відповідно до довідки Інституту геологічних наук НАН України від 25 липня 2007 року №73-457-1/6, при створенні Центру менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю ІГН НАН України Інститут геологічних наук НАН України не робив внесок в статутний фонд Центру ні грошовими коштами, ні основними засобами.

Відповідно до вищезазначеного розмір державної частки в статутному фонді Центру складає 0%.

Підприємство діє не на основі державної власності.

Статутом Центру, який затверджений Віце-Президентом НАН України та зареєстрований Московською РДА від 06 травня 2000 року, жодним чином не називається Центр як державне підприємство, відповідно до Статуту Центр є науковою організацією.

Пунктом 1.6 Статуту Центру визначено, що економічну основу діяльності Центру складають кошти від робіт, що виконуються по угодах та договорах, безпосередньо пов`язаних з забезпеченням науково-дослідних робіт, за рахунок фінансування як з вітчизняних, так і з закордонних джерел, наукових і науково-технічних програм, проектів, тем та ініціативних розробок, кошти від виконання контрактів, госпдоговірних робіт та економічної, в тому числі зовнішньоекономічної діяльності за профілем Центру і інші надходження коштів, що не заборонені чинним законодавством.

Пунктом 7.2 Статуту Центру встановлено, що джерелами формування майна Центру є: доходи від реалізації власної наукової та науково-технічної продукції, послуг від господарської, зовнішньоекономічної та інших видів діяльності Центру, які не суперечать Статуту та чинному законодавству; доходи від проведення виставок, конференцій, симпозіумів, конгресів; доходи від організації міжнародного геотуризму; інноваційні надходження; кредити банків; безоплатні надходження, цільові внески та інші кошти не заборонені чинним законодавством.

Тобто, Статутом Центру не передбачено залучення державної власності чи державної частки в статутному фонді, чи будь-яких інших надходжень від держави.

Під час здійснення Московською районною державною адміністрацією м. Києва державної реєстрації Центру менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю інституту геологічних наук НАН України було допущено помилку представником заявника та помилково зазначено організаційно-правову форму Центру як державне підприємство.

З метою виправлення помилки у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Центру менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю інституту геологічних наук НАН України, код ЄДРПОУ 30967359, Національна академія наук України звернулась до Управління (Центру) надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про виправлення помилки у відомостях про організаційно-правову форму Центру, та просила змінити її на «Державну організацію (установу, заклад)».

16 вересня 2021 року державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, за результатом надання адміністративної послуги, виправлено помилку у визначенні організаційно-правової форми Центру менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю інституту геологічних наук НАН України, та визначено її як «Державну організацію (установу, заклад)».

Таким чином, було виправлено помилку, допущену під час визначення організаційно- правової форми, яка була допущена при реєстрації «Центру менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю інституту геологічних наук НАН України», та приведено її у відповідність до установчих документів.

Після того, як 16 вересня 2021 року державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, було виправлено помилку у визначенні організаційно-правової форми Центру менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю інституту геологічних наук НАН України, позивач звернувся із зверненням №4 від 21 вересня 2021 року, щодо видалення помилкової інформації із реєстру публічних діячів, направивши його із підтверджуючими документами на офіційну адресу Відповідача.

Незважаючи на неодноразові повідомлення Позивача через систему зворотнього зв`язку на сайті, звернення знаходилось в поштовому відділені Київ-10 у період з 23 вересня 2021 року по 07 жовтня 2021 року, але Відповідач його не отримав і воно було повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання.

Також, 21 вересня 2021 року представником Позивача, через форму зворотнього зв`язку було продубльовано текст звернення (за винятком доданих документів, оскільки прикріплення додатків не передбачено формою), повідомлено про направлення звернення поштою, разом із доданими документами, були зазначені повні контактні дані представника та проінформовано про готовність надати будь-які додаткові документи та пояснення.

28 вересня 2021 року на електронну адресу представника Позивача від Відповідача надійшло повідомлення, в якому було зазначено: «До профілів ДО «ЦММ» та ОСОБА_1 у Реєстрі будуть внесені зміни у зв`язку зі зміною організаційно-правової форми ДО «ЦММ» з «державного підприємства» на «державну організацію».

Разом з тим повідомляємо, що профіль ОСОБА_1 не було внесено до Реєстру «помилково», та не може бути видалено з Реєстру, оскільки до 16 вересня 2021 року ОСОБА_1 був керівником ДП «ЦММ».

Указана юридична особа мала організаційно-правову форму «підприємство».

Не погоджуючись із прийнятим Відповідачем рішенням, представником Позивача 30 вересня 2021 року було направлено повторне звернення, в якому було надано додаткову аргументацію, зокрема, зазначено, що для прийняття обґрунтованого рішення, необхідне вивчення документів (зокрема тих, що знаходились в поштовому відділенні і не отримувались Відповідачем) та запропоновано, у випадку необхідності отримання додаткових пояснень або документів, повідомити представника Позивача за зазначеними у зверненні контактними даними.

12 жовтня 2021 року із електронної адреси Відповідача на адресу Позивача надійшло повідомлення, з якому було зазначено: «Звертаємо увагу, що наведена у минулій відповіді інформація не є «хибним висновком», а є фактичною інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні».

Таким чином, підставою для звернення із цією позовною заявою стала неправомірна відмова ГО «Центр протидії корупції» у видаленні розміщеної у мережі Інтернет у відкритому Реєстрі національних публічних діячів України інформації та створеного досьє національного публічного діяча, відносно ОСОБА_1 .

Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю інституту геологічних наук НАН УКРАЇНИ, є державною науковою установою, оскільки не підпадає і не підпадав під законодавчо встановлені критерії, передбачені для створення Державних підприємств, зокрема: відсутнє державне майно, яке було б закріплене за Центром і належало йому на праві повного господарського відання; відсутній статутний фонд, який є обов`язковим для державного підприємства; в постанові Бюро Президії НАН України від 17 грудня 1999 року №373 відсутні жодні посилання, що Центр створюється як державне підприємство; відповідно до п.1.1 Статуту Центр є науковою організацією і являється основною ланкою науково-дослідної і організаційної структури НАН України.

Враховуючи правові наслідки, які пов`язані із наданням статусу національного публічного діяча, питання надання такого статусу чітко врегульоване законодавством України, як і питання обробки інформації про таких осіб.

Зазначає, що керівники державних організацій (установ, закладів) не відносяться до категорії національних публічних діячів, а тому внесення даних щодо Позивача до відкритого реєстру публічних осіб - не відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо посилань на включення Центру до плану приватизації, то обставини, на які посилається Відповідач мали місце до виправлення помилки у визначенні організаційно-правової форми.

Крім того, листом №9з/255-11 від 15 лютого 2021 року Національна академія наук України повідомила Фонд державного майна України про припинення приватизації та повернення Центру до сфери управління НАН України.

Наразі триває процедура виключення Центру з плану приватизації.

Внесення Позивача до Реєстру національних публічних діячів України не є оціночним судженням Відповідача, та Позивач просить вилучити (видалити) всі дані щодо нього з даного Реєстру не через те, що було змінено організаційно-правову форму Центру, де Позивач є керівником, чи через те, що Позивач перестав виконувати обов`язки керівника підприємства.

Дана справа не підпадає під існуючу сталу судову практику щодо спростування інформації та вилучення її з Реєстру, оскільки Позивач ніколи не був керівником державного підприємства, його внесення до Реєстру було помилковим.

Юридична особа, де Позивач є керівником, ніколи не відносилась до державного підприємства в розумінні п.37 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відповідач був належним чином повідомлений і знав про недостовірність даних які були зазначені в Єдиному державному реєстрі, а тому не міг їх використовувати та посилатися на них, а тому був зобов`язаний внести відповідні зміни до адмініструємого ним реєстру публічних осіб.

Просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року, ОСОБА_2 зазначив, що судом першої інстанції не було з`ясовано та враховано обставини, що мають істотне значення для справи.

Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди №1 від 21 грудня 2021 року до договору №01-2021-1 про надання правничої допомоги від 01 лютого 2021 року, укладеної між Адвокатським бюро «Олександра Литвина» та ГО «Центр протидії корупції», оплату правових послуг за даною Додатковою угодою до Договору про надання правничої допомоги №01-2021-1 від 01 лютого 2021 року Клієнт здійснює на підставі Акту приймання-передачі наданих правових послуг, у якому зазначаються понесені Адвокатським бюро витрати у зв`язку з наданням послуг, види та вартість наданих послуг, протягом трьох календарних днів після його підписання Сторонами у формі, передбаченій п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги №01-2021-1 від 01 лютого 2021 року: оплата здійснюється на вибір Клієнта готівкою або шляхом безготівкового переказу на поточний банківський рахунок Адвокатського бюро.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих правових послуг відповідно до Договору про надання правничої допомоги №01-2021-1 від 01 лютого 2021 року та Додаткової угоди №1 від 21 грудня 2021 року до договору про надання правничої допомоги №01-2021-1 від 01 лютого 2021 року, укладеного між Адвокатським бюро «Олександра Литвина» та ГО «Центр протидії корупції» 23 лютого 2022 року, вартість наданих послуг правничої допомоги складає 21500 грн., яку Клієнт зобов`язаний сплатити протягом трьох календарних днів з моменту підписання Сторонами цього Акту.

Тобто, до 26 лютого 2022 року включно Клієнт - ГО «Центр протидії корупції» повинен був оплатити послуги Адвокатського бюро «Олександра Литвина» згідно акту.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази оплати по Акту від 23 лютого 2022 року, строк оплати яких вже настав (відсутні банківські квитанції, чи прибутковий касовий ордер, а також вказівки яким способом здійснюється оплата тощо).

Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди №66309/1 від 15 серпня 2022 року до договору про надання правничої допомоги №06-1/22 від 06 червня 2022 року, укладеної між Адвокатським бюро «Олексія Бойка» та ГО «Центр протидії корупції», оплату правових послуг за даною Додатковою угодою до Договору про надання правничої допомоги №06-1/22 від 06 червня 2022 року Клієнт здійснює на підставі Акту приймання-передачі наданих правових послуг, у якому зазначаються понесені Адвокатським бюро витрати у зв`язку з наданням послуг, види та вартість наданих послуг, протягом десяти календарних днів після його підписання Сторонами у формі, передбаченій п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги №06-1/22 від 06 червня 2022 року: оплата здійснюється на вибір Клієнта готівкою або шляхом безготівкового переказу на поточний банківський рахунок Адвокатського бюро.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих правових послуг відповідно до Договору про надання правничої допомоги №06-1/22 від 06 червня 2022 року та Додаткової угоди №66309/1 від 15 серпня 2022 року до договору про надання правничої допомоги №06-1/22 від 06 червня 2022 року, укладеного між Адвокатським бюро «Олексія Бойка» та ГО «Центр протидії корупції» 22 серпня 2022 року, вартість наданих послуг правничої допомоги складає 16000 грн., яку Клієнт зобов`язаний сплатити протягом десяти календарних днів з моменту підписання Сторонами цього Акту.

Тобто, до 01 вересня 2022 року включно Клієнт - ГО «Центр протидії корупції» повинен був оплатити послуги Адвокатського бюро «Олександра Литвина» згідно акту.

Натомість як зазначено в оскаржуваному додатковому рішенні: «Крім того, 04 жовтня 2022 року адвокатом Бойком О.І. разом із клопотанням про розгляд справи за його відсутності, направлено копію платіжного доручення №2527 від 27 вересня 2022 року про оплату за послуги правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №06-1/22 від 06 червня 2022 року, додатковою угодою №66309/1 від 15 серпня 2022 року на суму 16000 грн.».

Таким чином, оплата по акту була здійснена з порушенням десятиденного строку, визначеного актом приймання-передачі наданих правових послуг відповідно до Договору про надання правничої допомоги №06-1/22 від 06 червня 2022 року та Додаткової угоди №66309/1 від 15 серпня 2022 року до договору про надання правничої допомоги №06-1/22 від 06 червня 2022 року.

Крім цього, з наданих представником Відповідача документів неможливо встановити час, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт.

Однакова послуга як то вивчення матеріалів справи, написання документів чи участь у судовому засіданні тарифікується різною вартістю.

Вивчення даних веб-порталу «Судова влада України» від 16 серпня 2022 року тарифікується як 2000 грн.

Тобто, зазначення прізвища Позивача в пошуку справ є такою вартісною послугою тощо.

Ціна позову у даній справі - 0 грн., оскільки позов немайнового характеру.

Для Відповідача подібні справи не є складними, а є типовими, оскільки вивчивши судові справи за участю Відповідача всі є з предметом позову про спростування недостовірної інформації тощо.

А тому Позивач вважає заявлену суму витрат на правничу допомогу не спів розмірною зі справою.

Просив скасувати додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

На вказані апеляційні скарги ГО «Центр протидії корупції» подано відзив, який обґрунтовано тим, що у Реєстрі національних публічних діячів містилась інформація про те, що ОСОБА_1 був керівником ДП «Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю ІГН НАНУ».

Зазначена інформація була отримана із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними.

Це повністю узгоджується з політикою відповідача щодо того, що інформація, викладена в реєстрі ґрунтується на доказах, зібраних із публічно-доступних достовірних джерел.

Після отримання від позивача інформації про зміну 16 вересня 2021 року організаційно-правової форми державного підприємства на «державну організацію, установу, заклад», було внесено відповідні зміни до Реєстру національних публічних діячів, власником якого є відповідач.

Твердження позивача про те, що юридична особа, керівником якої він є більше двадцяти років, ніколи не відносилася до державного підприємства у розумінні п.37 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а запис про організаційно-правову форму «державне підприємство» було внесено помилково, не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідачем належними та допустимими доказами було доведено що до 21 вересня 2021 року Центр менеджменту та маркетингу було визначено за своєю організаційно-правовою формою як «державне підприємство»; позивач протягом більше ніж 20 років виконував функції керівника ДП «Центр менеджменту та маркетингу», зокрема укладав від його імені як державного підприємства господарські договори; ДП «Центр менеджменту та маркетингу», як держане підприємство брало участь у тендерах; саме за організаційно-правовою формою «Державне підприємство» відповідно до наказу Фонду державного майна України від 06 січня 2021 року №5 Центр менеджменту та маркетингу, як єдиний майновий комплекс державного підприємства внесено до єдиного переліку об`єктів приватизації.

Таким чином, відповідачем було спростовано твердження позивача про нібито помилковість протягом 20 років зазначених у Єдиному державному реєстрі відомостей.

У свою чергу позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів.

Вважає, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено всі обставини справи, що мають значення для справи, правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та правомірно відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Щодо заперечень проти доводів апеляційної скарги позивача на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року, зазначив, що порушення строків оплати, встановлених Клієнтом та адвокатом, само по собі жодним чином не впливає на обов`язок позивача, якому було відмовлено у задоволенні позову, відшкодувати такі витрати.

Доводи представника позивача щодо нібито не співмірності судових витрат викладені лише в одному абзаці та полягають у тому, що із документів, наданих представником відповідача, неможливо встановити обсяг витраченого часу, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки представники відповідача надавали своєму клієнту правничу допомогу, виходячи із об`єкто-орієнтованого підходу.

Тобто, розмір оплати визначається за кожний конкретний вид правничої допомоги, безвідносно до того, скільки саме часу на цю дію/документ пішло часу у адвоката - для клієнта вартість залишається незмінною.

Заперечення з розміром судових витрат зводяться до формальної незгоди із необхідністю відшкодовувати понесені іншою стороною витрати на правничу допомогу.

Просив апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року та на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року залишити без задоволення, а вказані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що на Інтернет-сайті ГО «Центр протидії корупції» у відкритому Реєстрі національних публічних діячів України за веб-адресою: https://pep.org.ua/uk/person/27906 зазначена інформація: ОСОБА_1 ; Категорія: Національний публічний діяч; Остання посада: ДО «ЦММ» керівник.

Крім того, зазначено: Центр менеджменту та маркетингу: Категорія: Державна власність. Досьє: 16 вересня 2021 року змінено організаційно-правову форму з «державного підприємства» на «державну організацію».

Поряд із цим, державним реєстратором 16 вересня 2021 року внесено зміни до організаційно-правової форми Центру менеджменту та маркетингу та визначено його як «державна організація», яким з моменту створення (08 червня 2000 року) понад 20 років, значилося як «державне підприємство».

Вказані обставини сторонами не оспорювалися.

Позивачем вживались заходи для досудового врегулювання спору, зокрема на адресу, в тому числі, й електронну, ГО «Центр протидії корупції» ОСОБА_1 направлялися відповідні заяви, однак в добровільному порядку відповідачем вказані відомості щодо позивача із реєстру публічних діячів не видалено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання неправомірною відмови ГО «Центр протидії корупції» у видаленні інформації з відкритого реєстру національних публічних діячів України щодо ОСОБА_1 , оскільки інформація про позивача як публічного діяча є правдивою та в розумінні п.37 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» останній відноситься до публічних осіб, як особа, яка виконувала публічні функції - керівник державного підприємства, яким значився Центр менеджменту та маркетингу до 16 вересня 2021 року.

До таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі того, що до 21 вересня 2021 року Центр менеджменту та маркетингу було визначено за своєю організаційно-правовою формою як «державне підприємство» та позивач протягом тривалого часу (більше 20 років) виконував функції його керівника, зокрема: укладав від його імені як державного підприємства господарські договори; Центр менеджменту та маркетингу як державне підприємство брало участь у тендерах, а також за цією ж організаційно-правовою формою Центр менеджменту та маркетингу відповідно до наказу Фонду державного майна України від 06 січня 2021 року №5 Центр менеджменту та маркетингу як єдиний майновий комплекс державного підприємства внесено до єдиного переліку об`єктів приватизації, що тим самим спростовує посилання позивача на помилковість зазначених відомостей.

Крім того, на веб-сайті відповідача також розміщена щодо керівника ОСОБА_1 інформація (досьє): 16 вересня 2021 року змінено організаційно-правову форму з «державного підприємства» на «державну організацію», тобто інформація розміщена на сайті, що позивач є національним публічним діячем, стосується саме виконання ним визначних публічних функцій до моменту зміни організаційно-правової форми Центр менеджменту та маркетингу як керівником державного підприємства (з моменту реєстрації та продовжуючи до 15 вересня 2021 року включно).

Також, зміст позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ГО «Центр протидії корупції» вилучити (видалити) всі дані про позивача, що розміщені за веб-адресою https://pep.org.ua/uk/person/27906, та будь-яких інші згадування про нього з відкритого реєстру національних публічних діячів України, не містить жодних чітких посилань на те, яку саме конкретну інформацію, дані, чи згадування, поширені у реєстрі національних публічних діячів, слід зобов`язати відповідача вилучити (видалити).

Таким чином, ОСОБА_1 не доведено факту порушення його майнових чи немайнових прав відповідачем, яке полягало саме в поширені інформації, яка у відповідності до вимог закону може мати статус «недостовірної», такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим майновим чи немайновим правам і інтересам позивача.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Положенням статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У пункті 15 згаданої вище Постанови судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із ст.ст.297,299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.2 ст.30 ЗУ «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів.

Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідно до п.37 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» національними публічними діячами є фізичні особи, які виконують або виконували в Україні визначні публічні функції, зокрема керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких прямо чи опосередковано перевищує 50 відсотків.

Крім того, у статтях 3,4,6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схвалено 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, указується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.

При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Статтею ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.2. ч.1 ст.43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст.44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства.

Відповідно до п.2 та 4 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Законодавцем визначено, а саме ч.1 ст.79 ЦПК України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається в межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені.

Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Зазначення доказів - це інформація, повідомлення про конкретні засоби доказування, на підставі яких підтверджується наявність чи відсутність викладених обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, що було виконано стороною позивача.

Якість доказування забезпечується визначеним ЦПК процесуальним порядком і способом їх дослідження.

Особливість по доказуванню полягає в тому, що воно виступає як право і обов`язок осіб, які беруть участь у справі.

Вони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування.

Сторони, подаючи докази, реалізують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов`язок по доказуванню.

Обов`язок по доказуванню покладається на того, хто звернувся за допомогою до суду.

Право доказування виступає як можливість подання доказів, участь в їх дослідженні, попередній оцінці та гарантується сукупністю процесуальних засобів і реалізується по волі заінтересованих осіб особисто або за допомогою суду у відповідності з своїми інтересами та вибором способу поведінки.

Обов`язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов`язку по його доказуванню; якщо позивач не доведе підставу вимоги, то в позові належить відмовити.

Невиконання обов`язку по доказуванню для сторін й інших суб`єктів правового спору матиме матеріально-правові і процесуально-правові наслідки.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено факту порушення його майнових чи немайнових прав відповідачем, яке полягало саме в поширені інформації, яка у відповідності до вимог закону може мати статус «недостовірної», такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим майновим чи немайновим правам і інтересам позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Стягуючи додатковим рішенням з ОСОБА_1 на користь ГО «Центр протидії корупції» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20500 грн суд першої інстанції врахував складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, зменшивши їх розмір від початково визначеного відповідачем у розмірі 37500 грн.

Із визначеним судом першої інстанції розміром судових витрат погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Рішення судом ухвалено 17 серпня 2022 року за участі представника відповідача, при цьому 22 серпня 2022 року заявником направлено заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, до якої додано копії: договору про надання правничої допомоги №01-2021-1 від 01 лютого 2021 року, додаткової угоди №1 від 21 грудня 2021 року, акта приймання-передачі наданих правових послуг від 23 лютого 2022 року, договору про надання правничої допомоги №06-1/22 від 06 червня 2022 року, додаткової угоди №66309/1 від 15 серпня 2022 року, акта приймання-передачі наданих правових послуг від 22 серпня 2022 року.

Отже, представником відповідача - адвокатом Бойком О.І. дотримані вимоги ч.1 ст.134 та ч.8 ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з актом приймання-передачі наданих правових послуг від 23 лютого 2022 року, Адвокатське бюро «Олександра Литвина» надало ГО «Центр протидії корупції» наступні послуги: 28 грудня 2021 року ознайомлення з матеріалами справи №757/66309/21 (1000 грн), 28 грудня 2021 року - 12 січня 2022 року вивчення позовної заяви, доданих до неї документів, підготовка, складання, оформлення та направлення відзиву на позовну заяву (13000 грн), 04-05 січня 2022 року підготовка, оформлення та надіслання адвокатського запиту до Інституту телекомунікацій інформаційного простору Національної академії наук України (1500 грн), 18-21 лютого 2022 року ознайомлення і вивчення відповіді на відзив (2000 грн), 18-21 лютого 2022 року підготовка, складання та оформлення заперечення на відповідь на відзив (4000 грн).

Відповідно до акта приймання-передачі наданих правових послуг від 22 серпня 2022 року, відповідач прийняв від Адвокатського бюро «Олексія Бойка» наступні послуги: 15-16 серпня 2022 року вивчення позовної заяви, доданих до неї документів, підготовка для участі в судовому засіданні з розгляду вказаної справи (5000 грн), 16 серпня 2022 року вивчення даних веб-порталу «Судова влада України» та ЄДРСР, подача клопотання про зловживання позивачем процесуальними правами (2000 грн), 16 серпня 2022 року прибуття та участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті (4000 грн), 17 серпня 2022 року гонорар успіху (5000 грн).

В актах приймання-передачі наданих послуг не зазначено погодинної оплати послуг адвоката.

Отже, вирішуючи питання щодо співмірності розміру понесених ГО «Центр протидії корупції» витрат на правову допомогу із часом, витраченим адвокатом Адвокатського бюро «Олександра Литвина» на виконання робіт (надання послуг), і незначною складністю справи, суд першої інстанції погодився із співмірністю витрат адвоката із затраченим часом на ознайомлення з матеріалами справи №757/66309/21 (1000 грн), підготовку, оформлення та надіслання адвокатського запиту до Інституту телекомунікацій інформаційного простору Національної академії наук України (1500 грн).

Попри це, витрати в розмірі 13000 грн за вивчення позовної заяви, доданих до неї документів, підготовка, складання, оформлення та направлення відзиву на позовну заяву, 2000 грн за ознайомлення і вивчення відповіді на відзив, 4000 грн за підготовку, складання та оформлення заперечення на відповідь на відзив, на думку суду є не співмірними із затраченим адвокатом часом на їх виготовлення, враховуючи, при цьому, незначну складність справи та виконані роботи адвокатом.

Суд вважав розумним і співмірним на виконання опрацювання процесуальних документів, суму в розмірі 5500 грн.

Також, на думку суду першої інстанції, сума в розмірі 2500 грн є повністю співмірною із затраченим на виконання робіт часом, по вивченню відповіді на відзив та складанню заперечення на відповідь на відзив.

Окрім цього, сума в розмірі 3000 грн є цілком співмірною із затраченим адвокатом часом на виконання робіт з вивчення позовної заяви, доданих до неї документів, підготовкою для участі в судовому засіданні з розгляду вказаної справи і вивчення даних веб-порталу «Судова влада України» та ЄДРСР, подачею клопотання про зловживання позивачем процесуальними правами.

Розумною і спів мірною на думку суду першої інстанції є компенсація у розмірі 2000 грн. за прибуття та участь у судовому засіданні адвоката з розгляду справи по суті 16 серпня 2022 року.

Поряд із цим, суд погодився з співмірністю суми гонорару успіху в розмірі 5000 грн.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідача саме у розмірі 20500 грн, а не у розмірі 37500 грн, як того просив відповідач, що є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

При цьому, колегія суддів враховує те, що з таким розміром витрат на правову допомогу відповідач погодився, оскільки додаткове рішення до суду апеляційної інстанції не оскаржив.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду викладені в основному рішення та додатковому рішенні суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 30 січня 2023 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба