Постанова

від 19.01.2023 по справі 753/2978/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Коренюк А.М.

Провадження №22-ц/824/620/2023 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Гуля В.В., Шебуєвої В.А.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2022 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського Сергія Станіславовича про примусове проникнення до житла боржника для проведення виконавчих дій, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2022 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. звернувся до суду з даним поданням, в якому просив надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 - квартири АДРЕСА_1 , яка належить боржнику на праві спільної сумісної власності (1/2 частка), з метою опису та арешту майна боржника для подальшої його реалізації в порядку примусового виконання рішень згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Обгрунтовуючи вимоги,заявник посилався на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. перебуває виконавчий лист, виданий 27.01.2021 року Дарницьким районним судом м.Києва на підставі рішення цього ж суду від 05.11.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 7 391 130 грн. 00 коп.

15 лютого 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка була вручена боржнику ОСОБА_1 19.02.2021 року.

Крім цього, 15 лютого 2021 року приватним виконавцем винесені постанови про арешт коштів та майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження на суму 8 138 570,00 грн.

Перевіркою наявності коштів на рахунках боржника в фінансових установах, виконавцем встановлено недостатність коштів для виконання судового рішення.

За поданням приватного виконавця ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2021 у справі № 753/19964/21 визначено частку боржника у спільному сумісному майні подружжя, а саме: визначено частку боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі 1/2 частини в спільному сумісному майні подружжя, а саме:

- 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером: 1423381100:05:000:0109, площею 0,1048 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частина дачного будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 в частці ОСОБА_2 в ТОВ «Торг-Альянс» (код ЄДРПОУ 30634134);

- 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 108,50 кв.м.

Станом на 14.02.2022 року виконавчий документ боржником не виконано

За неодноразовими виходами до квартири АДРЕСА_1 виконавцю двері ніхто не відчинив, здійснити перевірку майнового стану боржника для подальшого опису належного йому майна та накладення на майно арешту, конфіскації тощо, не виявилось можливим з причин, незалежних від виконавця, позаяк мешканці квартири не допускають виконавця до житла для проведення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», про що в присутності понятих складені відповідні акти виконавця.

Беручи до уваги те, що боржник ОСОБА_1 добровільно не виконує рішення і не надає приватному виконавцю доступу до житла, інше майно, на яке можна звернути стягнення, у нього відсутнє, зважаючи на те, що боржник не являється без поважних причин за викликом приватного виконавця, останній і звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2022 року подання приватного виконавця задоволено.

Надано дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Крайчинському С.С. на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 - квартири АДРЕСА_1 , частина якої належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, з метою проведення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з ухвалою,ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні подання приватного виконавця відмовити.

Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на те, що суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, зазначив, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Крайчинського С.С. перебуває зведене виконавче провадження № 64517077, яке включає в себе виконавчі провадження № 64516117 та 64515924. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.10.2021 року за поданням приватного виконавця визначено частку боржника ОСОБА_1 в спільній сумісній власності подружжя в розмірі частини, й у тому числі щодо квартири АДРЕСА_1 .

Згідно подання приватного виконавця, за неодноразовими виходами до вказаного житлового приміщення виконавцю двері ніхто не відчиняє, здійснити перевірку майнового стану боржника та встановити майно, яке належить останньому на праві власності для подальшого опису майна та накладення арешту, конфіскації тощо, не виявилось можливим з причин, незалежних від виконавця, оскільки мешканці квартири не допускають виконавця до житла для проведення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», про що в присутності понятих складені відповідні акти виконавця.

А тому суд першої інстанції прийшов до висновку про доцільність надання дозволу приватному виконавцю на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 .

В той же час приватний виконавець, подавши до суду подання про примусове проникнення до квартири, не повідомив суд, що ухвала Дарницького районного суду м.Києва від 15.10.2021 року в справі №753/19964/21, на підставі якої він вважає про наявність у боржника ОСОБА_1 частки у спільній сумісній власності подружжя, у тому числі й щодо квартири АДРЕСА_1 , не набрала законної сили і оскаржується в апеляційній інстанції боржником ОСОБА_1 .

Більш того, суд першої інстанції не викликав боржника для участі в суді та не перевірив обставини, чи дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, та не переконався, чи є правові підстави для надання дозволу виконавцю на проникнення до житла, яке належить колишній дружині боржника - ОСОБА_2 , що призвело до порушення права власності на майно особи, яка не має жодного відношення до виконавчого провадження, боржником у якому є ОСОБА_1 .

Крім того, як підставу для задоволення подання про примусове проникнення до житла приватний виконавець вказує, що за неодноразовими виходами до вказаного житлового приміщення виконавцю двері ніхто не відчиняє, здійснити перевірку майнового стану боржника та визначити майно, яке належить останньому на праві власності для подальшого опису майна та накладення арешту, конфіскації тощо, не виявилось можливим з причин, незалежних від виконавця, оскільки мешканці квартири не допускають виконавця до житла для проведення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», про що в присутності понятих складені відповідні акти виконавця.

В той же час в матеріалах справи відсутні докази про те, що сторона виконавчого провадження, а саме боржник, повідомлявся про здійснення цих виконавчих дій своєчасно, та вчиняв недопуск приватного виконавця до житла.

В судовому засіданні приватний виконавець Крайчинський С.С. проти задоволення апеляційної скарги боржника заперечив та просив залишити ухвалу суду без змін, як законну та обґрунтовану.

Інші учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення приватного виконавця, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги боржника, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 5 листопада 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та стягнуто з останнього заборгованість в розмірі 7 391 130 грн., а також 6 890 грн. судових витрат.

Постановою приватного виконавця Крайчинського С.С. від 15 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження № 64516117 (а.с.5-6). Вказана постанова отримана боржником 19 лютого 2021 року, що підтверджується зворотним повідомленням, наявним в матеріалах виконавчого провадження (а.с.6 зворот).

Загалом, сума боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження становить 8 138 570,00 грн.

Станом на день звернення з даним поданням до суду вимоги виконавчого листа не виконані.

Як вбачається із наявних у справі копій матеріалів виконавчого провадження, приватним виконавцем здійснено запити: до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА в м. Києві з вимогою надати інформацію про реєстрацію місця проживання боржника та будь-яких інших осіб в АДРЕСА_4 ; до БТІ з вимогою надати інформацію щодо реєстрації за боржником квартири за адресою: АДРЕСА_4 та надати копії правовстановлюючих документів та технічної документації на об`єкт нерухомості; до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві, Головного сервісного центру МВС України, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, Держспоживслужби, Морської адміністрації України з вимогою надати інформацію щодо реєстрації майна за боржником.

У відповідь на вказані запити приватним виконавцем встановлено, що: боржник на обліку в органах ДФС не перебуває; в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби; інформація щодо джерел отримання доходів боржником в ДРФО відсутня; квартира АДРЕСА_1 станом на 25 лютого 2021 року зареєстрована за ОСОБА_2 (дружина боржника).

За інформацією Міськрайонного управління у Мар`їнському районі та м. Вугледарі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, за особою, станом на 1 січня 2013 року зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером №1423381100:05:000:0109, площею 0,1048 га.

Право власності на дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстроване РКП «Мар`їнське БТІ» на підставі свідоцтва про право власності, виданого Галицинівською сільською радою 26 грудня 2012 року.

Перевіркою наявності коштів на рахунках боржника ОСОБА_1 в фінансових установах встановлено недостатність коштів для виконання судового рішення та задоволення вимог стягувача ОСОБА_3 .

Судом також встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2021 року у справі № 753/19964/21 задоволено подання приватного виконавця щодо визначення частки боржника у спільному сумісному майні подружжя та визначено частку боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі 1/2 частини в спільному сумісному майні подружжя, а саме:

- 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером: 1423381100:05:000:0109, площею 0,1048 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частина дачного будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 в частці ОСОБА_2 в ТОВ «Торг-Альянс» (код ЄДРІІОУ 30634134);

- 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 108,50 кв.м.

Крім того встановлено, що приватним виконавцем 24.01.2022 року на адресу боржника направлено вимогу щодо проведення 03.02.2022 року за адресою: АДРЕСА_4 , заходів з огляду, опису та арешту майна боржника, а саме: частини квартири та майна, виявленого виконавцем під час огляду квартири (а.с.22). Даною вимогою присутність боржника була визнана обов`язковою (вимога направлена рекомендованим листом).

03.02.2022 року о 14 годині за вказаною адресою приватним виконавцем Крайчинським С.С. за участю представника стягувача ОСОБА_4 , понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , здійснено спробу потрапити до помешкання боржника. Двері квартири відчинила бувша дружина боржника - ОСОБА_2 , яка відмовила приватному виконавцю та іншим учасникам в доступі до квартири, пояснивши це тим, що боржник за даною адресою не проживає і ця квартира належить виключно їй на праві власності. Вищенаведені обставини підтверджуються актом, складеним 03.02.2022 року приватним виконавцем (а.с.27).

Суд першої інстанції, задовольняючи подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, керувався наявністю передбачених до цього законом підстав. Зокрема, суд першої інстанції виходив з того, що надані суду матеріали містять достатньо доказів того, що боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та усвідомлює свій обов`язок виконати рішення суду, при цьому чинить перешкоди приватному виконавцю, направлені на виконання рішення, ухиляючись від надання доступу до житла у відведений для цього час вчинення виконавчих дій, чим перешкоджає проведенню приватним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З метою ефективної реалізації покладених на виконавця завдань щодо здійснення заходів примусового виконання рішень закон наділяє його широкими повноваженнями (правами), зокрема, правом примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника.

Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Стаття 30 Конституції України гарантує недоторканість житла, що полягає у забороні проникати до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Разом з тим, конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Згідно ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням виконавця.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. перебуває виконавчий лист, виданий 27.01.2021 року Дарницьким районним судом м.Києва на підставі рішення цього ж суду від 05.11.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 7 391 130 грн. 00 коп. Дане рішення боржник не виконує, при цьому на підставі судового рішення ОСОБА_1 являється власником частини квартири АДРЕСА_1 , від надання доступу до якої приватному виконавцю ухиляється, не виконуючи вимогу останнього про це. Факт проживання боржника у вищевказаній квартирі підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Також встановлено, що боржник достеменно знає про наявність виконавчого провадження, оскільки 19.02.2021 року отримав копію постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження за адресою, вказаною у виконавчому листі: АДРЕСА_4 , а також отримував за даною адресою протягом 2021 року поштову кореспонденцію приватного виконавця в межах вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню.

Вищенаведені обставини підтверджуються наявними у справі належними та допустимими доказами.

Враховуючи те, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення, не надає приватному виконавцю доступу до житла, власником частини якого він є, вимоги виконавця щодо повернення боргу добровільно не виконує, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав до задоволення подання та надання дозволу приватному виконавцю на примусове проникнення до житла боржника з метою проведення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги боржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неповідомлення його про час, день та місце розгляду справи, апеляційним судом відхиляються, оскільки ч. 2 ст. 439 ЦПК України передбачає, що подання державного (приватного) виконання про примусове проникнення до житла боржника розглядається без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця, тобто дана процесуальна норма не передбачає обов`язку суду викликати боржника для участі у розгляді даного питання.

Необгрунтованими є і доводи скарги про те, що боржник не повідомлявся про здійснення виконавчих дій та перешкоджав їх проведенню, оскільки в матеріалах справи наявні докази того, що приватний виконавець 24.01.2022 року на адресу боржника, яка зазначена у виконавчому листі, направив вимогу щодо проведення 03.02.2022 року за адресою: АДРЕСА_4 , заходів з огляду, опису та арешту майна боржника, а саме: частини квартири та майна, виявленого виконавцем під час огляду квартири (а.с.22). Даною вимогою присутність боржника була визнана обов`язковою (вимога направлена рекомендованим листом). 03.02.2022 року приватного виконавця, представника стягувача та двох понятих до квартири не допустила ОСОБА_2 , бувша дружина боржника та співвласник квартири, при цьому зі слів приватного виконавця консьєрж будинку повідомила йому, що ОСОБА_1 зранку пішов на роботу, що, на думку колегії, свідчить про його ухилення від участі у виконавчій дії, пов`язаній з оглядом, описом та арештом належних йому квартири та майна у ній.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин та фактично зводяться до критики ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 15 жовтня 2021 року про визначення частки боржника у спільному майні подружжя. Такі доводи підставою для скасування оскаржуваної ухвали не являються, оскільки суд першої інстанції при її постановленні повно та всебічно встановив усі обставини справи, дослідив матеріали виконавчого провадження та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про задоволення подання та надання приватному виконавцю дозволу на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 з метою проведення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». При цьому посилання суду в оскаржуваній ухвалі на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 15 жовтня 2021 року є спроможними та обґрунтованими, оскільки саме цією ухвалою, яка є чинною та ніким не скасованою, визначено частку ОСОБА_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , про надання дозволу на проникнення до якої і просив у своєму поданні приватний виконавець.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: