Постанова

від 29.10.2007 по справі 25/355-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/355-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29.10.2007р.м.Київ№ 25/355-А

Представники:

Від позивача           Кіндрась Я.І. (довіреність №26-10/3-1 від 06.09.2007р.)

від відповідача 1:   Савчук Г.П. (довіреність від 28.08.2007р.);

від відповідача 2:   не з'явились;

29.10.2007р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва (надалі ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, позивач) звернулась до суду з позовною заявою про визнання недійсним господарського зобов'язання вчинення якого підтверджується рахунком № 139 від 26.07.2004р., укладеного між Приватним підприємством «Рекламно-інформаційне агентство «Інфомейкер»(надалі ПП «Рекламно-інформаційне агентство «Інфомейкер», відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Митида»(надалі ТОВ «Митида», відповідач 2) на загальну суму 17 480 грн. з підстав передбачених ст. 207 ГК України. Також позивач просив суд застосувати наслідки недійсності договорів згідно ст. 208 ГК України, зобов'язати ТОВ «Компанія «Митида»повернути грошові кошти ПП «РІА «Інфомейкер»сплачені згідно платіжного доручення № 241 від 26.07.2004р. та № 249 від 05.08.2004р. в розмірі 17 480 грн., а з останнього вказану суму стягнути в доход Державного бюджету України.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

На думку позивача, умисел відповідача-2 на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується встановленими під час розгляду кримінальної справи обставинами щодо незаконної діяльності ТОВ «Компанія Митида». Вироком Голосіївського районного суду міста Києва у кримінальній справі № 1-720/3 від 31.10.2006р. підтверджено, що Ковтуненко Т.В., який є засновником ТОВ «Компанія «Митида»займався незаконною діяльністю пов'язаною з незаконною конвертацією грошових коштів, використовуючи в основному два підприємства ТОВ «Пелина-Т»та ТОВ «Компанія Митида». Створення та діяльність ТОВ «Компанія Митида»відбулося без мети займатися законною підприємницькою діяльністю та з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідачем 1 позов не визнано у письмових запереченнях до позову ПП «РІА «Інфомейкер» стверджує про безпідставність заявлених вимог до відповідачів. Вирок суду по кримінальній справі у відповідності до ч. 4 ст. 72 КАС України є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також, відповідач посилається на практику вирішення спорів про визнання недійсними угод судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України, Вищим адміністративним судом України, зазначає про  помилковість висновків органу податкової служби під час розгляду справ про визнання недійсними угод з підстав якими обгрунтовано позов ДПІ у Шевченківському районі міста Києва. Відсутніми також вважає відповідач підстави для застосування наслідків щодо стягнення в доход держави вартості виконаних за спірною угодою робіт, через пропущення строків застосування адміністративно-господарських санкцій, що встановлені ст. 250 ГК України.

Відповідач 2 заперечень на позов не надав, явку уповноважених представників сторін в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Провадження у справі зупинялось на строк встановлений судом за клопотанням позивача з метою надання до справи витребуваних доказів. В судовому засіданні постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі через закінчення встановленого строку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У липні  2004р. ПП «РІА «Інфомейкер»та ТОВ «Компанія «Митида»було укладено усну угоду, згідно якої останнє зобов'язувалось здійснити розміщення рекламного матеріалу у КМП в період з 04.10 по 17.10.2004р.. Згідно рахунку № 139 від 26.07.2004р. вартість робіт за договором становить 17 480 грн., в тому числі 2 901, 24 грн. податок на додану вартість.

Про укладення угоди свідчать податкові накладні № 143 від 27.07.2004р. (на загальну суму 12 950 грн., в тому числі ПДВ 2 149, 38 грн.), № 158 від 06.08.2004р. на загальну суму 4 530 грн. (в тому числі ПДВ 751, 86 грн.). Згідно акту № 141 здачі-прийняття робіт від 06.08.2004р. зазначено про виконання робіт на суму 17 480 грн., оплата за виконані роботи була здійснена згідно платіжних доручень № 241 від 26.07.2005р., № 249 від 05.08.2004р..

Відповідно до статті 4 Перехідних положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

Згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі по тексту –ЦК України), ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

В даному випадку підлягають застосуванню ст. 215, 203 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Для даної норми закону в частині доведення наявності умислу завідомо суперечного інтересам держави і суспільства при укладанні договору, характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно зі ст. 87 цього Кодексу юридична  особа  вважається  створеною  з дня її державної реєстрації.

Статтею 89 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична  особа  підлягає  державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються  до єдиного державного реєстру,    відкритого   для загального ознайомлення.

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин,  які здійснюють  господарську  діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за  своїми  зобов'язаннями  в  межах  цього майна,  крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські  організації  -  юридичні   особи,   створені відповідно до Цивільного кодексу України,  державні, комунальні  та  інші  підприємства,  створені  відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють  господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно  до закону як підприємці.

Суб'єкти  господарювання  реалізують   свою   господарську компетенцію   на  основі  права  власності,  права  господарського відання,  права  оперативного  управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа  здатна  мати  такі  ж  цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до  єдиного  державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 15.09.2007р. засновниками  ТОВ «Компанія Митида»(ідент. код 32705163) є фізичні особи Ковтуненко Тетяна Миколаївна та Ковтуненко Тарас Вікторович, підприємство зареєстровано Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 04.12.2003р. (довідка Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 12/1-7/2455 від 26.09.2007р.).

Матеріалами справи, зокрема вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 31.10.2006р. у кримінальній справі 1-720/3 по обвинуваченню Лой Лесі Сергіївни у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України встановлені наступні обставини. Згідно свідчень Ковтуненка Т.В. він займався незаконною діяльністю пов'язаною з обналічуванням грошових коштів, використовуючи в основному два підприємства –ТОВ «Перлина-Т»та ТОВ «Компанія Митида». З рахунків зазначених підприємств знімались грошові кошти по чекам, які він підписував як директор ТОВ «Перлина-Т»та згідно довіреності від директора  ТОВ «Компанія Митида»Ковтуненко Т.М.. Підприємствами перераховувались кошти начеб-то за виконання будівельних робіт, які знімались по чекам  в АКБ «Тас-Комерцбанк»з рахунків ТОВ «Перлина-Т»та ТОВ «Компанія Митида», після чого за відрахуванням 3% відсотків від знятої суми гроші віддавались службовим особам (або тим кого вони присилали) тих же підприємств, які перераховували гроші. За цією схемою обналічування грошових коштів з ТОВ «Перлина-Т»та ТОВ «Компанія Митида»Ковтуненко Т.В. працює приблизно рік.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковим  для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням наведеного суд визнає доведеним факт незаконної діяльності ТОВ «Компанія Митида»та відповідно приходить до висновку, що спірна угода була укладена саме шляхом обміну документами, що необхідні для відображення факту перерахування грошових коштів у бухгалтерському та податковому обліку.

          За період в якому, зокрема, укладено оспорювану угоду, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва проведено вибіркову позапланову документальну перевірку ТОВ «Компанія Митида»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства про що складено акт № 2424/2302/32705163 від 30.08.2006р.. За результатами перевірки згідно податкових повідомлень-рішень № 0004392302, № 0004382302 від 01.09.2006р. ТОВ «Компанія Митида»визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість загальною сумою 1 120 368, 79 грн., яка є узгодженою та має статус податкового боргу підприємства. Згідно відповіді ДПІ у Дарницькому районі міста Києва №52062/7/24-108 від 23.10.2007р. вказана сума податкового боргу стягнута з підприємства відповідно до судового рішення від 05.04.2007р. у справі 25/72-А, виконавчі листи передані на виконання до Відділу державної виконавчої служби Дарницького  районного управління юстиції у м. Києві.

          Наявні у справі докази (вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 31.10.2006р., протоколи допиту в якості свідків по кримінальній справі Ковтуненко Т.М., Ковтуненко Т.В., акт перевірки ДПІ у Дарницькому районі міста Києва від 30.08.2006р.) не дають підстав вважати спірну угоду такою, що відповідає чинному законодавству, оскільки ведення господарської діяльності ТОВ «Компанія Митида»здійснювалось в порушення вимог господарського, цивільного, податкового законодавства, угоди (в тому числі оспорювана) укладались вказаною юридичною особою з метою прикриття незаконної діяльності.

Позовні вимоги в цій частині судом визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначені наслідки недійсності договорів вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності наміру в обох чи однієї сторони договору.  

Зокрема, Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст.  ст.  238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірний договір укладено відповідачами  у липні 2004р..

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 20.07.2007р., тобто майже через три роки після вчинення  відповідачем 2, правопорушення, то за таких обставин суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідача-1 адміністративної санкції у вигляді конфіскації.

Враховуючи все вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним господарське зобов'язання по укладанню угоди шляхом обміну документами (податкові накладні № 158 від 06.08.2004р., № 143 від 27.07.2004р., рахунок № 139 від 26.07.2004р., платіжні доручення № 241 від 26.07.2004р., № 249 від 05.08.2004р.) між Приватним підприємством «Рекламно-інформаційне агентство «Інфомейкер»(код ЄДРПОУ 31410990) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Митида»(код ЄДРПОУ 32705163), з підстав передбачених ч. 1 ст. 207 ГК України.

3. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.М. Морозов

                                                                         дата складення постанови в повному обсязі 02.11.2007р.