Рішення

від 23.01.2023 по справі 171/1604/22

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/1604/22

2/171/242/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 січня 2023 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Хоруженко Н.В.,

за участі секретаря - Перепеткевич Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного ДЕПО Придніпровської залізниці про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення,

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив: стягнути з відповідача на його користь 3 162 грн. 50 коп. Вимоги за позовом обґрунтовано тим, що він працює у структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на різних посадах. 13.02.2020 року працював помічником машиніста електровоза. У 2021 році перебував у щорічній відпустці, та користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення. Позивач є членом Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України Первинної профспілкової організації відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця». 13.08.2021 звернувся із заявою до Голови ППО Криворізького локомотивного депо Кулешова А.В. з проханням врегулювання питання щодо отримання недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення. Як надалі було повідомлено позивачу ОСОБА_3 , 04.09.2020 профспілка звернулася до Заступника Регіональної філії «Придніпровська залізниця» з управління персоналом та соціальної політики Литвинової І.Л. із вимогою вих. №109 щодо приведення у відповідність до чинного законодавства розміру матеріальної допомоги на оздоровлення до вказаних в діючих колективних договорах та щодо здійснення перерахунку матеріальної допомоги на оздоровлення з 01.04.2017 по теперішній час кожному працівнику та щодо повернення незаконно недоплаченої частки зазначеної частки зазначеної допомоги. Однак, Головою ППО Криворізького локомотивного депо Кулешовим А.В. додатково було повідомлено позивачу, що з алогічного питання у вересні 2019 року профспілка вже зверталася до Відповідача та отримала відповідь, що до даних правовідносин застосовується прийнята 31.03.201 року спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. №Н3220, П-4/5г від 31.03.2017 року про застосування з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом. Тобто, Відповідач допускає тривале порушення прав працівників.

В зв`язку з вищевикладеним, просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь позивача 3 162 грн. 50 коп. недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 02.11.2022 року у даній справі відкрито провадження, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження .

Представником відповідача АТ "Українська залізниця" О. Федорякою 20.12.2022 року надано відзив на позовну заяву, згідно якого просив у задоволенні позову відмовити,скільки колективний договір укладений між відокремленим структурним підрозділом» Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів, в особі їх виборного органу , зареєстрованого за №60/11 від24.10.2011 в частині виплати матеріальної допомоги у розмірі не менше мінімальної заробітної плати є недійсним. Оскільки прямо суперечить положенням п.п. 3,5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справ повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на різних посадах, а з 13.02.2020 року працював помічником машиніста електровоза у структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця», що не оспорювалося сторонами та підтверджено копією трудової книжки (а.с.13).

Відповідно наданих суду розрахунків заробітної плати позивачу була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення: за 2021рік у сумі 2 837,50 грн.(а.с. 15).

Згідно пункту 3.1.5 Колективного договору на 2011-2012 роки укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. В подальшому, відповідно до п.п.3, 5розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016встановлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, передбачених колективним договором усіх рівнів (а.с. 18- 19).

Голови первинної профспілкової організації Профспілки залізничників і транспортних будівельників України Криворізького локомотивного депо Кулешова А.В. та Голови первинної профспілкової організації Вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо Вервес В.В. звернулися до директора регіональної філії Придніпровська залізниця Кужановського М.С. та голови дорожньої профспілкової організації Букреєва О.В. з проханням у відповідності до чинного законодавства України привести розмір матеріальної допомоги на оздоровлення до вказаного в діючих колективних договорах до моменту його зміни встановленим порядком (а.с. 21).

На вищезазначене подання заступником директора регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Укрзалізниця з фінансово-економічних питань та заступником голови Дерпрофсожу - Лейко А.Є. додатково було повідомлено, що оскільки регіональна філія не є юридичною особою, а є відокремленим структурним підрозділом АТ «Українська залізниця», і здійснює свою діяльність у межах доведених контрольних завдань з основних фінансово-економічних показників, розпоряджень, вказівок тощо органів товариства відповідно до спільної вказівки голови правління ПАТ «Укрзалізниця» В.Бальчуна, члена правління ОСОБА_4 та Голови профспілки залізничників і транспортних будівельників України Бубняка В.М. від 29.03.2017 № Ц/6-25/713-17, прийнято спільну постанову керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» та президії Дерпрофсожу від 31.03.2017 № Н32/20, П-4-5г щодо застосування в діючому колективному договорі з 01.04.2017 замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункової величини 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (а.с. 22).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно ст.18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.1.5. Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, який є чинним станом на 2021 рік, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2021 року був встановлений на рівні 2 270,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 837,50 грн., мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6 000,00 грн.

Таким чином, прийняття 31.03.2017 спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а на конференції трудового депо, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення не підлягає застосуванню спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, яка погіршує становище працівників, а п. 3.1.5. Колективного договору.

Відповідно до ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагає судової процедури визнання їх недійсними.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.

Суд вважає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016 не створює юридичних наслідків щодо застосування п.3.1.5. Колективного договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» та спільним представницьким органом залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п.3.1.5. якого визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята 31.03.2017 спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», прийнята з порушенням вимог Колективного договору, отже, не підлягає застосуванню при визначні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами пунктів 1,2,3 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Стосовно посилання у відзиві на позовну заяву на правові висновки, Верховного Суду у справах №820/3145/17, №520/94/19 та №П/811/1009/17, судом не приймаються, так як ці рішення не стосуються норм права при виконанні умов Колективних договорів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідно до положень п.3.1.5. Колективного договору визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але неменше мінімальної заробітної плати по Україні саме на момент виплати допомоги,а виплата матеріальної допомоги позивачу відбувалася у відповідні роки, суд вважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини вказаної допомоги виходить із розміру мінімальної заробітної плати по Україні встановленої на 2019рік, 2020рік, 2021рік відповідно,тому суд приходить висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 роки та з відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в розмірі 3 162 грн. 50 коп. грн., що складається з: 3 162,50 грн. недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2021 рік (6000,00грн. 2 837,50 грн.= : 3 162,50).

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, на підставі статті 141 ЦПК України, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, в матеріалах цивільної справи при подані позову до суду було додано копію ордеру, договір про надання правової допомоги від 09.09.2022, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт № 1 про надання правової допомоги, оригінал квитанції про сплату витрат за правничу допомогу в сумі 1850,00 грн. та заявлено вимогу про розподіл судових витрат.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

В обґрунтування заперечень представником відповідача зазначено, що розмір заявлених представником позивача до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, необґрунтованим, неспівмірним з критеріями, визначеними ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи, що представником позивача адвокатом Товкун А.В. протягом 2021 року тільки до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області подано 60 аналогічних позовів. Обставини усіх справ є однаковими, позовні вимоги обґрунтовані одними і тими ж доказами, зазначено в тексті позову одні й ті ж аргументи, відмінність лише в ціні позову. Таким чином і час, витрачений адвокатом на вивчення документів на підготовку позовної заяви не може бути значним, оскільки цей шаблон використовується адвокатом по всім справам цієї категорії лише з незначними правками.

Разом з тим, суд вважає, що сума 1850,00 грн. не є значною порівняно з обсягом роботи та часом, витраченим адвокатом на складання даного позову. До того ж вказаний шаблон, на думку суду, розроблений самим адвокатом, що не спростовано відповідачем, а отже розмір гонорару цілком виправданий. При цьому проведення розрахунків недоплаченої допомоги на оздоровлення теж потребує часу та зусиль, як і виготовлення копій документів учасникам процесу, та є співмірним із заявленою сумою.

Враховуючи викладене та наявність доказів понесених витрат на сплату правничої допомоги, вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ), 3 162 (три тисячі сто шістдесят дві) гривні 50 коп. недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ), 1850,00 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот вісім) гривень 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.01.2023 року.

СуддяН. В. Хоруженко