Постанова

від 25.10.2007 по справі 17/182-3244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/182-3244

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2007 р.Справа № 17/182-3244

 17:00

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області у  складі:

судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Грохольській В.В.

Розглянув справу:

за позовом  Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівка”, с. Тарасівка Збаразького району  Тернопільської області

За участю представників сторін:

позивача: Гафтко Н.Л.,  головний спеціаліст, доручення № 04-81/648 від 04.07.07 р.

відповідача:  Гусаковська М.Ф., довіреність № 130 від 18.09.2007р.

В процесі розгляду справи представникам сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені статтями 49, 51, 130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Позивач - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль 23.07.2007р. звернувся до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Тарасівка”, с. Тарасівка Збаразького району  Тернопільської області, про стягнення адміністративно-господарських санкцій на суму 10791,58 грн., в тому числі 200,56 грн. пені нарахованої за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Обґрунтовуючи позов, Позивач посилається на те, що підприємство не виконало  встановленого відповідно до статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що свідчать дані „Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік” (форма № 10-ПІ), що поданий підприємством.

Як стверджує позивач, норматив робочих місць на підприємстві складає 4 (чотири) робочих місця для працевлаштування інвалідів, однак Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Тарасівка”, с. Тарасівка Збаразького району  Тернопільської області у 2006 році було працевлаштовано лише два інваліди.

Спираючись на положення ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, пункт 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом  Держкомстату  від  28.09.2005 р. № 286 та Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, позивач просить стягнути штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом та пеню, нараховану за порушення строків їх сплати.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими, а отже розглядаються в порядку і за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі –КАС України), що набрав чинності з 01.09.2005р., у відповідності до п.6 Прикінцевих та перехідних положень якого, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України.

Ухвалою суду від 24.07.2007 р. відкрито провадження в порядку ст. 107 КАС України у справі із призначенням попереднього судового засідання на 18.09.07р.

В ході проведення попереднього судового засідання позивач не відмовився від позову, доказів примирення судом не здобуто.

Зважаючи на те, що сторонами не врегульовано спір, у порядку, визначеному частиною третьою статті 111 КАС України, судом проведені дії викладені у п. 4 ст. 111 КАС України, покликані забезпечити всебічне та об'єктивне вирішення справи протягом розумного строку, тому у відповідності до статті 121 КАС України, судом закінчено підготовче провадження та призначено справу № 17/182-3244 до судового розгляду на 04.10.2007р. В розгляді справи оголошувалася перерва з 04.10.2007 року до 11.10.2007 р., відтак, до 16-50 год. 25.10.2007 р.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги  в повному обсязі.

Представник відповідача, згідно поданого відзиву на позов б/н б/д, вважає доводи позивача безпідставними, просить в позові відмовити. Зазначає, що на підприємстві було створено чотири робочі місця для працевлаштування інвалідів, фактично у 2006 році у Товаристві працювало три особи з інвалідністю; повідомляє, що підприємство зверталося до державних органів працевлаштування з проханням направити на роботу в галузь сільського господарства інвалідів, що підтверджується листами-відповідями, котрі надано суду. Доказів створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та їх атестації у відповідності до приписів чинного законодавства України, не представлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

У відповідності до ч. 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів  при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

У відповідності до статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

У відповідності до вимог статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції Закону, що діяла протягом звітного періоду (періоду, за який заявлено до стягнення штрафні санкції), працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у  нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для  підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій  громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в  Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.  

Згідно даних Звіту про зайнятість інвалідів (Форма № 10-ПІ) за 2006 рік, поданого відповідачем до Фонду, середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 89 осіб, тобто відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівка”, с. Тарасівка становив 4 робочих місця. Відповідачем в судовому засіданні визнано, що даний норматив для підприємства складав 4 робочих місця.

На підставі поданого Звіту позивачем у справі визначено, що у 2006 році відповідач повинен був працевлаштувати чотирьох осіб (фактично, згідно поданого звіту було працевлаштовано трьох інвалідів). Однак, як видно з списку працюючих інвалідів на підприємстві відповідача у 2006 році інвалід Гудзик Т.І. відпрацював лише 1 календарний місяць. З урахуванням таких даних, позивачем нараховано штрафні санкції в сумі 10798,58 грн. за 2 робочих місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, виходячи з середньорічної заробітної плати на підприємстві в розмірі 5295,51 грн..

За порушення строків сплати санкцій на підставі ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”, позивачем нараховано пеню в розмірі 200,56 грн., котра обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати.

Проте, суд не погоджується з такими доводами позивача, виходячи з такого.

Згідно частини 5 статті 19 Закону, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Отже, статтею 19 Закону № 875-ІІІ спростовуються доводи позивача стосовно того, що факт виконання нормативу забезпечення працевлаштування інвалідів залежить від того, скільки часу відпрацював інвалід у відповідача в календарному році. Адже ця стаття не передбачає можливості встановлювати факт виконання вказаного нормативу через застосування інших нормативних актів. А стаття 20 даного Закону не передбачає застосування санкцій, встановлених цією статтею  в залежності від кількості часу, відпрацьованого інвалідом за рік.

Також пунктом 1.8 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом  Держкомстату  від  28.09.2005 р. № 286, визначено, що показник середньооблікової кількості  штатних  працівників  використовується  для  визначення  кількості  зайнятих  працівників за сферами економічної діяльності та ведення спостереження за змінами мобільності робочої  сили. Суть його визначення полягає у тому, що зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи), незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу.

Таким чином, для виконання нормативу враховуються тільки працевлаштовані інваліди,  для яких це місце роботи є основним, тобто із веденням трудової книжки.

Як встановлено судом, та вбачається з наданих суду виписок з наказів №117а від 17.11.2006р.; №3 від 01.03.2000р., копії посвідчення інваліда №373601 від 11.02.2003р., копій довідок до акту оглядів МСЕК №042486 від 24.05.2002р., №203/7 від 20.06.2006р., №117167 від 19.07.2006р. у 2006 році в Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Тарасівка»працювало за основним місцем роботи три інваліди –Гусаковський В.Л., Півцьо Д.Я. та Ґудзик Т.І.

Отже, поданими відповідачем додатково доказами спростовуються доводи позивача щодо непрацевлаштування відповідачем одного інваліда у 2006 році в межах встановленого законом нормативу, відтак, вимоги про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівка” штрафних санкцій у розмірі 5295,51 грн. за недотримання нормативу по створенню одного робочого місця для працевлаштування інваліда є безпідставними та необґрунтованими, відповідно неправомірними є вимоги щодо стягнення 100,28 грн. пені, нарахованої за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій, на суму недоїмки в розмірі 10591,02 грн.

Частиною 4 статті 20 Закону визначено, що адміністративно - господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами,  зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських  санкцій,  передбачених цим Законом, не застосовуються строки,  визначені  статтею  250  Господарського  кодексу України.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення” громадяни мають право на  працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального селянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця або до  державної  служби зайнятості.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 314 (надалі –Положення), визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3).

Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інваліда відповідно до висновків МСЕК.

Як видно з матеріалів справи, відповідач звертався до Збаразького районного центру зайнятості, Управління праці та соціальної політики Збаразької районної державної адміністрації з запитами про перебування в даних установах на обліку інвалідів, які бажають працевлаштуватися та проханням направити на роботу в Товариство інвалідів. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів №138 від 28.09.2007р. та №137 від 27.09.2007р. та відповідей на них за №04/704 від 03.10.2007р. Збаразького районного центру зайнятості та за №1268/01-5 від 01.10.2007р. Управління праці та соціальної політики Збаразької районної державної адміністрації, котрі також свідчать про те, що інваліди, які б виявили бажання працювати в галузі сільського господарства, в дані органи не зверталися.

Позатим, Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 встановлено обов'язок підприємств, установ й організацій, їх структурних підрозділів та філій незалежно від форми власності та господарювання, за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

При цьому, як зазначено в «Загальних положеннях»Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" ця форма звітності використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих в центрах зайнятості, як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб на ринку праці.

Порядок заповнення даної форми статистичної звітності передбачає інформування центри зайнятості про наявність вакансій, де в графі 15 під шифром 11 зазначаються дані про можливість працевлаштування на вільних робочих місцях інвалідів.

За твердженням відповідача, у Товаристві в 2006 році було створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, проте доказів створення та атестації таких місць у відповідності до приписів чинного законодавства України, матеріали справи не містять. Крім того, навіть при умові створення робочих місць для інвалідів, котрі (місця) не були зайняті інвалідами та введені в дію шляхом їх працевлаштування, відповідач зобов'язаний був подавати звітність до районного центру зайнятості за формою № 3-ПН. Проте така звітність, як досліджено судом, відповідачем не подавалася, що також випливає з матеріалів справи та не заперечено в судовому засіданні та у відзиві на позов представником відповідача.

Відповідачем також не включалися заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів в межах встановленого нормативу, до колективного договору, що випливає з представленого тексту колдоговору, зареєстрованого  04.05.2005 р. за № 9 в Управлінні праці та соціального захисту населення Збаразької райдержадміністрації.

З встановлених обставин справи та оцінки представлених документів, суд дійшов висновку, що Відповідачем не вживалися усі, передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому правомірним є покладення на останнього відповідальності, передбаченої ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 5295,51 грн. за не створення одного робочого місця для працевлаштування інвалідів, які підлягають стягненню на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, оскільки сільськогосподарським ТОВ „Тарасівка” самостійно штрафні санкції в строк до 15.04.2007 р. не сплачені.

В іншій частині позовних вимог господарський суд в задоволенні відмовляє за безпідставністю, необґрунтованістю та неправомірністю.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доказів на предмет встановлення їх належності та допустимості здійснюється господарським судом, що передбачено  положеннями  статей 70, 138 КАС України.

За несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції, позивачем нараховано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Тарасівка”, с. Тарасівка Збаразького району  Тернопільської області пеню в розмірі 200,56 грн. згідно ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”, за період з 17.04.2007 р. по 26.06.2007 р. (72 дні).

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120%  річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

Оскільки відповідачем порушено терміни сплати адміністративно-господарських санкцій за нестворення одного робочого місця для працевлаштування інвалідів у 2006 році на 72 дні, тому останній повинен сплатити пеню в розмірі 100,28 грн., виходячи із розміру застосованих до нього та несплачених адміністративно-господарських санкцій.

У відповідності до приписів ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 17, 49, 51, 59, 70, 94, 130, 138, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 8, 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні”, господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ :

1.    Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівка”, с. Тарасівка Збаразького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 30827906 –5295,51 грн. штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інвалідів та 100,28 грн. пені на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, ідентифікаційний код 14032334.

3.   В іншій частині позовних вимог –відмовити.

На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Постанова складена в повному обсязі  29 жовтня 2007 року.

Суддя