Ухвала

від 27.01.2023 по справі 607/1547/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2023 Справа №607/1547/23

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022210000000106 від 20 травня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.4 ст.189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 за погодженням із прокурором Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді із клопотанням у кримінальному провадженні №12022210000000106 від 20 травня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.4 ст.189 КК України, про накладення арешту на нерухоме майно, яке на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_5 , 28.09.1986 року а саме: земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:12:006:0028 площею 0,0311 га, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1987684061101, 28.09.1986 року, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №320776079 від 20.01.2023 та частки будинку загальною площею 43,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:12:006:0028 площею 0,0311 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1855188561101.

В обґрунтування клопотання слідчим зазначено, що групою слідчих у складі слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022210000000106 від 20 травня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.4 ст.189 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у квітні 2022 року ОСОБА_5 , переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , направлену на вимагання грошових коштів у ОСОБА_9 , який, будучи керівником ТОВ «ФСК будівельна компанія», займався підприємницькою діяльністю у сфері надання будівельних послуг, достовірно знаючи, що з 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан на підставі Закону України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Реалізуючи свій злочинний намір, 30 квітня 2022 року ОСОБА_6 зателефонував до ОСОБА_9 та передав мобільний телефон ОСОБА_7 , який під час телефонної розмови із ОСОБА_9 , діючи умисно, з відома та за попередньою змовою із ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , висунув незаконну вимогу ОСОБА_9 про передачу ОСОБА_6 грошових коштів в розмірі 460 000 грн. в рахунок погашення неіснуючого боргу, погрожуючи при цьому погрозою насильства над потерпілим, зокрема, фізичною розправою.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, охоплену єдиним злочинним умислом, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_8 13 травня 2022 року на автомобілі марки «ТОYОТА», моделі «SEQUOIA» д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований на ОСОБА_7 , приїхали у АДРЕСА_2 , за місцем знаходження офісу ОСОБА_9 . Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_8 , переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, діючи умисно з відома та за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , висунули незаконну вимогу ОСОБА_9 про передачу грошових коштів неіснуючого боргу перед ОСОБА_6 в розмірі 900 000 грн., погрожуючи при цьому ОСОБА_9 фізичною розправою.

У подальшому, 18 травня 2022 року ОСОБА_5 , діючи умисно з відома та за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , зателефонував до ОСОБА_10 , який являється батьком ОСОБА_9 , та висловив йому погрози щодо фізичної розправи над ОСОБА_9 , якщо той не передасть на їх вимогу грошові кошти неіснуючого боргу ОСОБА_6 .

Надалі, 19 травня 2022 року ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_8 приїхали на автомобілі марки «ТОYОТА», моделі «SEQUOIA» д.н.з. НОМЕР_1 , у АДРЕСА_2 , де за попередньою домовленістю зустрілись із ОСОБА_9 .

Під час вказаної зустрічі ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , діючи з відома та за попередньою змовою Із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , висловили вимогу ОСОБА_9 про передачу грошових коштів неіснуючого боргу перед ОСОБА_6 в розмірі 900 000 грн., погрожуючи при цьому ОСОБА_9 фізичною розправою.

Цього ж дня, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_8 , діючи умисно з відома та за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , перебуваючи у АДРЕСА_2 , з метою залякування та схиляння до передачі їм грошових коштів, нанесли удари руками по обличчі та голові ОСОБА_9 , внаслідок чого спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді синців лобової ділянки голови справа, повік правого ока, що поширюється на виличну ділянку, садна носа, синця правої щічної і чисельні садна лівої привушної ділянок, дефект ріжучого краю перших верхнього і нижнього лівих зубів, крововиливи слизової оболонки верхньої губи у центральній частині і зліва, синець лівого передпліччя, садна 1-2-3-го пальців правої кисті, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.

Надалі, 01 червня 2022 року та 03 червня 2022 року ОСОБА_5 , діючи з відома ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , з метою отримання грошових коштів у ОСОБА_9 , які вони вимагали раніше, телефонував до його батька ОСОБА_10 та висловлював останньому вимоги про передачу ОСОБА_9 грошових коштів неіснуючого боргу ОСОБА_6 , погрожуючи при цьому фізичною розправою над ОСОБА_9 .

Окрім цього, 03 червня 2022 року та 26 липня 2022 року ОСОБА_5 , діючи з відома ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на вимагання грошових коштів у ОСОБА_9 , телефонував до останнього та висловлював вимоги про передачу грошових коштів неіснуючого боргу перед ОСОБА_6 .

У подальшому, 09 серпня 2022 року ОСОБА_8 , діючи з відома та за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , під час зустрічі із ОСОБА_9 біля спортивного комплексу «Колізей», що по вул. Соломії Крушельницької, 14, у м. Тернопіль, висловив вимогу про передачу грошових коштів неіснуючого боргу перед ОСОБА_6 , які вони вимагали у ОСОБА_9 раніше.

Також, 15 серпня 2022 року ОСОБА_5 , діючи з відома ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , під час зустрічі із ОСОБА_9 , яка відбулась на території АЗС «ОККО», що за адресою м. Тернопіль вул. С. Будного, 40, висловив вимогу про передачу ОСОБА_9 грошових коштів неіснуючого боргу перед ОСОБА_6 .

Після цього, 16 серпня 2022 року ОСОБА_7 , діючи з відома та за попередньою змовою із ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , з метою отримання грошових коштів, які вони вимагали раніше, зателефонував до ОСОБА_9 й під час вказаної розмови висловив останньому вимогу про передачу грошових коштів у сумі 500 000 грн. неіснуючого боргу перед ОСОБА_6 .

ОСОБА_9 сприйняв вищезазначені погрози фізичною розправою, які йому висловлювали як реальні, усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, був змушений погодитись на незаконну вимогу ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 передати їм грошові кошти у сумі 500 000 грн. неіснуючого боргу перед ОСОБА_6 .

17 серпня 2022 року ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_7 зателефонував до ОСОБА_5 та повідомив, що він зібрав обумовлену суму та готовий передати ці кошти ОСОБА_5 .

Цього ж дня, за місцем роботи ОСОБА_9 в приміщення офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за вказівкою ОСОБА_5 прийшов ОСОБА_11 , який не був обізнаний із злочинним умислом ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , направленим на вимагання грошових коштів у ОСОБА_9 , та повідомив ОСОБА_9 , що він прийшов по гроші для ОСОБА_5 .

ОСОБА_9 у той же час, перебуваючи у приміщенні свого офісу за вказаною адресою, відмовився передати грошові кошти ОСОБА_11 та повідомив про це ОСОБА_5 за допомогою мобільного телефону. Однак ОСОБА_5 під час телефонної розмови із ОСОБА_9 із застосуванням погроз та залякування наполягав на тому, щоб ОСОБА_9 передав грошові кошти ОСОБА_11 , оскільки той діяв за його вказівкою.

Надалі, цього ж дня, 17 серпня 2022 року, ОСОБА_7 , діючи з відома та за попередньою змовою із ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , з метою отримання грошових коштів, які вони вимагали раніше, під час телефонної розмови із ОСОБА_9 висловив останньому вимогу про передачу грошових коштів у сумі 500 000 грн., повідомивши, що ОСОБА_11 діє в їхніх інтересах, однак ОСОБА_9 також відмовився передавати кошти ОСОБА_11 , повідомивши ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про те, що він цього чоловіка не знає, а тому грошові кошти йому передавати не буде.

Окрім того, у невстановлений досудовим розслідуванням період часу, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на громадську безпеку, що супроводжувалось незаконним поводженням із вогнепальною зброєю, без передбаченого законом дозволу придбав за невстановлених досудовим розслідуванням обставин вогнепальну зброю, а саме шумовий сигнальний пістолет марки «STALKER» моделі «V906», калібру 9мм Р.А.К., після чого незаконно зберігав її в автомобілі марки «ТОYОТА», моделі «SEQUOIA», д.н.з. НОМЕР_2 , без передбаченого законом дозволу.

У період часу з 10 год. 55 хв. по 11 год. 10 хв. 21 вересня 2022 року у визначеному законом порядку, на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 вересня 2022 року, у автомобілі «ТОYОТА», моделі «SEQUOIA», д.н.з. НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_5 , проведено обшук, за результатами якого виявлено та вилучено шумовий сигнальний пістолет марки «STALKER» моделі «V906», калібру 9мм Р.А.К. промислового виготовлення, виробництва компанії «АТАК Аrms», країна Туреччина, із номером на затворі « НОМЕР_3 » та номером « НОМЕР_4 » на рамі, який є короткоствольною, гладкоствольною, вогнепальною зброєю, виготовленим шляхом переробки саморобним способом (демонтована втулка, яка перекриває ствол у передній частині, а також заглушений газовідвідний отвір), який приданий для стрільби, при цьому снаряди, вистрелені із нього, отримують енергію, достатню для враження цілі.

Своїми незаконними діями ОСОБА_5 порушив вимоги п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за № 901-VIII від 23 грудня 2015 року, Постанови Верховної ради України № 2471-XII від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему» № 576 від 12 жовтня 1992 року (із змінами та доповненнями) та Інструкції «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 459 від 16 червня 2020 року.

24 січня 2023 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст. 263 КК України.

Ініціатор клопотання зазначив, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №320776079 від 20.01.2023, ОСОБА_5 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:12:006:0028 площею 0,0311 га, за адресою АДРЕСА_1 .

Також, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №320776099 від 20.01.2023, ОСОБА_5 на праві приватної власності належить 1/2 будинку загальною площею 43,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:12:006:0028 площею 0,0311 га.

У клопотанні слідчий, посилаючись на положення ст.170 КПК України, а також санкцію ч. 4 ст. 189 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , яка передбачає покарання з конфіскацією майна, зазначає про наявність підстав для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, а тому просить клопотання задовольнити.

Також у клопотанні слідчого зазначено про наявність передбачених ч.2 ст.172 КПК України підстав для розгляду клопотання про арешт майна без повідомлення підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_12 , що є необхідним з метою забезпечення арешту майна та унеможливлення його відчуження.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

За таких обставин слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання слідчого про арешт майна без повідомлення власника майна ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 , оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав з викладених у ньому мотивів та просить задовольнити.

Відповідно до п.7 ч.2ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 3 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Положеннями ч.5ст. 170 КПК Українивизначено, що у такому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 11ст. 170 КПК Українизаборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 2 ст.173 КПК Україниповинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Тобто законодавець при вирішенні питання щодо доцільності арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, вимагає встановлення факту наявності підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

В судовому засіданні встановлено, що групою слідчих у складі слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022210000000106 від 20 травня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.4 ст.189 КК України.

24січня 2023року укримінальному провадженні№12022210000000106від 20травня 2022року ОСОБА_5 повідомлено проте,що вінпідозрюється увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4ст.189,ч.1ст.263КК України, тобто у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, а також у зберіганні, придбанні вогнепальної зброї без передбачуваного законом дозволу. Санкція ч. 4 ст. 189 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення воді на трок від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Санкція ч.1 ст. 263 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення воді на трок від 3 до 7 років позбавлення волі.

Як вбачається із матеріалів клопотання, зокрема долучених до нього інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №320776079 та №320776099 від 20.01.2023, ОСОБА_5 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:12:006:0028 площею 0,0311 га, за адресою АДРЕСА_1 та 1/2 будинку загальною площею 43,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:12:006:0028 площею 0,0311 га, на які слідчий просить накласти арешт.

З урахуванням викладеного, існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що належне підозрюваному ОСОБА_5 на праві приватної власності майно, може бути конфісковано за вироком суду, що передбачено санкцією ч. 4 ст. 189 КК України,як додаткове покарання (конфіскація майна).

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч.1 ст. 263 КК України, підтверджується долученими матеріалами у їх сукупності. При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

З урахуванням обставин справи є розумним та співрозмірним обмеження права власності підозрюваного ОСОБА_5 завданням кримінального провадження, запобіганню можливості відчуження майна.

На переконання слідчого судді, з огляду на санкцію кримінального закону, незастосування арешту майна може привести до його відчуження або передачі третім особам.

Також, при прийнятті рішення, слідчий суддя приймає до уваги, що арешт майна у даному випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки встановлює лише заборону відчужувати майно (тобто не забороняє користування, не припиняє права власності на нього, а лише є тимчасовим обмеженням права власності). При цьому слідчим суддею взято до уваги також те, що відповідно до ч.12ст.170 КПК Українине допускається заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні.

За такихобставин,слідчий суддя приходитьдо висновку пронаявність правових підставдля накладенняарешту шляхом заборони відчуження, намайно,яке на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_5 , у зв`язку з чим клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022210000000106 від 20 травня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.4 ст.189 КК України - задовольнити.

Накласти укримінальномупровадженні №12022210000000106від 20травня 2022року арештшляхом заборонивідчуження,на майно,яке направі приватноївласності належитьпідозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

-земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:12:006:0028 площею 0,0311 га, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1987684061101, 28.09.1986 року, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №320776079 від 20.01.2023;

- частки будинку загальною площею 43,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:12:006:0028 площею 0,0311 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1855188561101.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1