Ухвала

від 31.01.2023 по справі 220/71/23

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №220/71/23

Провадження № 2-з/220/3/23

У Х В А Л А

Іменем України

31 січня 2023 року Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Якішина О.М., розглянувши заяву Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Р. Авдан про забезпечення позову до подання позовної заяви по цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Р. Авдан, в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

31.01.2023 р. до подання позовної заяви Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Авдан Р.К. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Р. Авдан, в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

В обґрунтування заяви посилається на те, що 02.03.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Донецької області Попруженком А.В. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421286400:01:005:0462 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Шахтарської сільської ради за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 35780567). Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09.12.2019 р. № 6716-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 та, у тому числі ріллі площею 2,000 та (кадастровий номер 1421286400:01:005:0462) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Шахтарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, та який міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами - номером та датою - наказом №6716-СГ від 09.12.2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області. Тобто, зміст наказу №6716-СГ від 09.12.2019 року, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421286400:01:005:0462. Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-2285/2-22 від 22.12.2022, ОСОБА_2 звертався до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №2442 від 05.06.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради. Однак, із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області не звертався. Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421286400:01:005:0462, а остання вибула з державної власності поза її волею. 07.07.2020 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки з ОСОБА_1 (номер запису про державну реєстрацію права власності 37193262). Оскільки ОСОБА_2 не набував право власності на земельну ділянку, укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки є безпідставним. Оскільки земельна ділянка 1421286400:01:005:0462 вибула з власності держави поза її волею, вона може бути витребувана навіть від добросовісного набувача.

На даний час повноваження Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області здійснюються Великоновосілківською селищною військовою адміністрацією Волноваського району Донецької області. У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, утворенням військової адміністрації та надання їй повноважень відповідного органу місцевого самоврядування (Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області) саме Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області як представник власника (територіальної громади) мала би здійснити захист прав на земельні ділянки. Нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області не вжила будь-яких заходів до витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Так, прокуратурою проінформовано Великоновосілківську селищну військову адміністрацію Волноваського району Донецької області про виявлені порушення вимог земельного законодавства та безпідставність отримання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки. Однак, листом № 01-25/790 від 16.12.2022 начальник Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області повідомив про те, селищна рада не спроможна скасовувати накази Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та скасовувати відчуження земельних ділянок. Таким чином, Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області самоусунулась від вжиття заходів для захисту порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин. За таких обставин інтереси держави залишаються незахищеними та потребують захисту Волноваською окружною прокуратурою. Враховуючи викладене, Волноваською окружною прокуратурою підготовлено для пред`явлення позовну заяву в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що відповідач по справі ОСОБА_1 на даний час має реальну можливість вільно розпоряджатись спірною земельною ділянкою, що у свою чергу обумовлює високу вірогідність здійснення повторного її відчуження, зміни її конфігурації (об`єднання, поділу) тощо, з метою запобігання вчинення дій, які можуть утруднити або зробити неможливим його виконання, а саме витребування на користь держави, та для забезпечення належного захисту законних прав і охоронюваних інтересів держави, виникає необхідність у накладенні арешту на спірну земельну ділянку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 1421286400:01:005:0462, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2020 р., державний реєстратор: Приватний нотаріус Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Гуков О.В. Предметом позовної заяви, яка планується до подання прокурором, є витребування у ОСОБА_1 вказаної земльної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У своїй постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 911/1551/18.

Таким чином, враховуючи, що заявник просить застосувати такий вид забезпечення позову, як арешт спірної земельної ділянки, не обмежуючи відповідача ОСОБА_1 у користуванні нею, суд вважає такий захід забезпечення позову спів мірним майбутнім вимогам, як найменш обтяжливий. При цьому суд доходить висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Виходячи з наведеного, заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 60, 150, 151, 153, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Р. Авдан про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 1421286400:01:005:0462, що знаходиться за межами населених пунктів Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відомості про сторони:

Заявник - Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Р. Авдан інтересах держави (адреса: вул. Героїв 51 ОМБр, 4, м. Волноваха, Донецька область, 85700, адреса для листування: вул. Електрична, 5, м. Дніпро, 49020 е-mail: volnovaha@don.gp.gov.ua).

Боржник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає АДРЕСА_1 .

Виконавчий документ може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років, починаючи з 31.01.2023 року.

Копію ухвали направити для відома Першому заступнику керівника Волноваської окружної прокуратури Р. Авдан, відповідачу ОСОБА_1 , а також для виконання - державному реєстратору Великоновосілківської селищної ради Донецької області (уповноваженій особі, яка здійснює реєстрацію речових прав) та до Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня її проголошення .

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.М. Якішина