Постанова

від 30.01.2023 по справі 910/20173/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2023 р. Справа№ 910/20173/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля"

на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2022

у справі №910/20173/21 (суддя Демидов В.О.)

за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля"

про стягнення грошових коштів у розмірі 86 290, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 акціонерне товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНІНТЕРВУГІЛЛЯ" про стягнення 86 290,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у залізничній накладній №48772917 було вказано неправильні відомості про масу вантажу, про що було складено комерційний акт, тому позивачем було нараховано штраф у розмірі 86 290,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2022 позов задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф в розмірі 86 290 (вісімдесят шість тисяч двісті дев`яносто) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вантажовідправник неправильно зазначив масу вантажу у залізничній накладній, працівниками станції складено комерційний акт, який відповідає Правилам складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (далі по тексту - Правила складання актів). Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, покладає на порушника відповідальність, передбачену п.п. 118, 122 Статуту залізниць України, та стягується штраф з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. При цьому розмір штрафу відповідно до ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України складає п`ятикратну провізну плату за всю відстань перевезення, що становить 86 290,00 грн.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» (далі по тексту - апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/20173/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що розмір штрафу, що стягується, значно перевищує розмір провізної плати, а тому просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір штрафу на підставі ст. 233 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).

Як вказує апелянт відповідальність за ненавмисно добросовісні дії відправника з метою заподіяння шкоди залізниці не може мати наслідком стягнення ще п`яти провізних плат, понад одну, яку залізниця вже отримала. Застосування такого розміру штрафних санкцій не відповідає ступеню порушення та очевидно є надмірним тягарем для учасника у сфері перевезення залізничним транспортом, стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідатиме критерію співмірності. За твердженням апелянта розмір штрафу має бути зменшений та має становити не більше однієї провізної плати спірних вагонів та складає 17 258,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.10.2022 апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» у справі №910/20173/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий (суддя - доповідач) Руденко М.А,, судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/20173/21. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247 ГПК України.

08.12.2022 через канцелярію суду від представника АТ «Українська залізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на відсутність виняткових обставин, які мають значення для справи №910/20173/21 для зменшення розміру штрафу відповідно до приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в червні 2021 відповідно до накладної № 48772917 зі станції Кривий Торець Донецької залізниці ТОВ «Донінтервугілля» здійснило відправлення вагону №53514287 на станцію Бурштин Львівської залізниці. (а.с. 14).

При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (Статуту), залізницею було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з вагою, що зазначена у накладній №48772917 (а.с.14), та складно комерційний акт від 04.06.2021 №450003/606 (а.с.17), відповідно до якого, в накладній №48772917 у вагоні №53514287 вказана маса вантажу складає 68 600 кг., фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 71 350кг. Що більше ваги ніж вказано у накладній на 2 750 кг., перевищує вантажопідйомність на 2 350 кг. Про що в зазначеній накладній була зроблена відповідна відмітка.

Відповідно до накладної №48772917 (а.с.14) відправником вантажу є позивач. Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці, завантаження проводилося силами та засобами вантажовідправника, що підтверджується відповідними відмітками в графах 24, 26, 28 перевізних документів.

З урахування того, що відповідачем було невірно вказано в накладній масу вантажу, то позивачем нараховано штраф в розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення відповідно до вимог ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, у зв`язку із чим виник даний спір.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено що вантажовідправник неправильно зазначив масу вантажу у залізничній накладній, про що працівниками станції складено комерційний акт, який відповідає Правилам складання актів, який підписано з боку залізниці 3-ма уповноваженими на його складання особами, які особисто здійснювали перевірку. Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, покладає на порушника відповідальність, передбачену п.п. 118, 122 Статуту залізниць України, та стягується штраф з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138 (далі по тексту - Правила оформлення перевізних документів) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).

Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, п. 24 Додатку 3 до цих Правил, графа «Маса вантажу, визначена відправником» заповнюється відправником. Відправник повинен вказати точну масу вантажу.

Таким чином, саме на відправника покладено обов`язок з визначення та зазначення точної маси вантажу, переданого Залізниці для відправлення.

Статутом залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ст. 24 Статуту залізниць України).

Статтею 122 Статуту залізниць України визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін складаються акти загальної форми або комерційні акти (ст. 129 Статуту залізниць України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції і зазначене сторонами не спростовано, вантажовідправник неправильно зазначив масу вантажу в залізничній накладній №43772917 у вагоні № 53514287 (а.с.14), про що працівниками станції складено комерційний акт № 450003/606 від 04.06.2021.(а.с.17)

Згідно п. 1 Правил складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6) до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.1999 №113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458).

Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах (п. 2 Правил складання актів).

Комерційні акти складаються у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем (п. 4 Правил складання актів).

Пунктом 9 Правил складання актів визначено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. До першого примірника комерційного акта про псування вантажу при перевезенні в рефрижераторних вагонах з додержанням температурного режиму додається витяг із журналу реєстрації температури. Дані про температурний режим уносяться до комерційного акта. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

У розділі «Д» Комерційного акта №450003/606 від 04.06.2021 (а.с.17) зазначено, що при зважуванні вагону в статичному режимі , з повною зупинкою, у присутності заст. ДС Швеця, АРВ Кузьміч Т.І., прийомоздавальника Петренко Н.М., на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 30.09.2020р. виявилось: вага брутто-93550 кг, тара за документом -22200 грн., вага нетто - 71350 кг., що більша ваги зазначеної в документі на 2 750 кг, понад вантажопідйомність на 2350 кг. Навантаження вантажу рівномірне, нижче бортів на 20 см. вкатане катком, маркування три повздовжні смуги по всій довжині вагону. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки с обох сторін закриті. Течі вантажу немає. Виявлена різниця завантаження візків 2 150 кг., що перевищує половину вантажопідйомності на 2250 кг. В технічному відношенні завантаження візків 2 150 кг. що перевищує половину вантажопідйомності на 2250 кг. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вагон затриманий для відвантаження надлишку вантажу. Завідувача вантажним двором по штату немає.

Таким чином, при складенні Комерційного акта №450003/606 від 04.06.2021 було зазначено про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Комерційний акт №450003/606 від 04.06.2021 відповідає Правилам складання актів.

Допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем згідно ч.1 ст.77 ГПК України є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу. Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 22.10.2021 у справі № 905/191/21.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Статтею 122 Статуту залізниць України визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивачем нараховано відповідачу штраф по вагону №53514287, в якому визначено невідповідність маси вантажу, з урахуванням провізної плати та положень ст. 118 Статуту залізниць України. Розмір штрафу за розрахунком позивача, який перевірений судом першої та апеляційної інстанції складає 86 290,00 грн.

Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу, покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.

Доводи апелянта про те, що розмір штрафу, заявлений до стягнення, значно перевищує розмір провізної плати; зазначення у накладній маси (в частині зазначення у провізному документів більшого розміру, ніж фактично завантажено) (так зване недовантаження) та кількість місць, відносно від маси вантажу, ніяким чином не впливають на правильну та безпечну організацію руху залізничного транспорту; відповідальність за ненавмисно добросовісні дії відправника з метою заподіяння шкоди залізниці не може мати наслідком стягнення ще п`яти провізних плат; застосування такого розміру штрафних санкцій не відповідає ступеню порушення та очевидно є надмірним тягарем для учасника у сфері перевезення залізничним транспортом; стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідатиме критерію співмірності, що є підставою для зменшення розміру штрафу на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів зазначає, що визначена штрафна санкція випливає із положень Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає права, обов`язки і відповідальність, та не є договірною, при цьому Статутом залізниць України, зокрема п.п. 118, 122, не передбачено можливості зменшення розміру штрафу. Подібні за змістом правові висновки сформовано у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 27.03.2020 у справі №917/500/19.

Згідно ч. 3 ст. 13 ГПК України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/20173/21 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/20173/21 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/20173/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/20173/21.

4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти товариство з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля».

5. Матеріали справи № 910/20173/21 повернути до господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко