Постанова

від 23.01.2023 по справі 7/127

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року м. Харків Справа № 7/127

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Гребенюк Н.В.,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участі представників сторін:

ліквідатор: Іващук В.А.,

від апелянта: Сергієнко Т.Г.,

від інших: не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу особи, яка не приймала участь Курило В.П., за вх.№1110 П/1 на рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 (повний текст складено 20.11.19, суддя Іванко Л.А.) у справі № 7/127

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", Полтавська обл., Лубенський р-н, с.Остапівка,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум - Трейд АПК", м.Полтава,

про витребування майна

подану в межах справи про банкрутство № 7/127

за заявою Закритого акціонерного товариства «Лазірківський елеватор», с.Лазірки Оржицького району,

Приватного підприємця Михайлика Сергія Володимировича, м.Лубни

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», с.Остапівка Лубенського району

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

28.03.2019 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" в особі ліквідатора Боровика Р.Л. (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх.№ 674/19), в якій просило суд витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум-Трейд АПК" (ідент. код ЄДРПОУ 37863301, м.Полтава, вул.Коцюбинського, 8, кв.3) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (ідент. код 30380232, Полтавська область, Лубенський район, с.Остапівка) наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю критий тік №2, загальною площею 723,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище № 1, загальною площею 787,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ; нежитлову будівлю зерносховище току, загальною площею 363,8 кв.м, вимощення I, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.04.2019 року позовну заяву було залишено без руху, а позивача зобов`язано усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки.

Після усунення недоліків господарським судом Полтавської області 22.04.2019 р. постановлена ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкрито провадження у справі.

Справу ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження в межах справи № 7/127 про банкрутство СТОВ "Нива".

Господарським судом Полтавської області прийнято рішення по справі № 7/127 від 14.11.2019 р, яким позов задоволено повністю.

Витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум-Трейд АПК" (ідент. код ЄДРПОУ 37863301, м.Полтава, вул.Коцюбинського, 8, кв.3) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (ідент. код 30380232, Полтавська область, Лубенський район, с.Остапівка) наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю критий тік № 2, загальною площею 723,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище № 1, загальною площею 787,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище току, загальною площею 363,8 кв.м, вимощення I, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум - Трейд АПК" (36039, м.Полтава, вул. Коцюбинського, 8, кв. 3, ідент. код 37863301) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (37543, Полтавська обл., Лубенський р-н, с.Остапівка, ідент. код 30380232) 1921,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

До Східного апеляційного господарського суду звернулася фізична особа ОСОБА_1 з апеляційною скаргою та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається, що рішення по справі зачіпає її права, оскільки саме на підставі оскаржуваного рішення господарським судом Полтавської області було задоволено позовні вимоги та визнано недійсним свідоцтво про спадщину в рамках справи № 917/1862/21.

Наполягає, що на момент прийняття рішення по справі, ТОВ «Гранум -Трейд АПК» не було власником спірного майна. ТОВ «Гранум-Трейд АПК» отримало спірне майно, як внесок до статутного капіталу нового учасника ОСОБА_2 , спадкоємцем якого на цей час є ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів ТОВ «Гранум-Трейд АПК» від 26.03.2016 р. було прийнято до складу учасників ОСОБА_2 , який в рахунок своєї частки передав нерухоме майно: нежитлову будівлю критий тік № 2, загальною площею 723 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , зерносховище току загальною площею 363,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Всього передано до статутного капіталу нерухоме майно вартістю 95 000 грн.

В подальшому, рішенням від 05.06.2019 р. загальними зборами учасників ТОВ «Гранум- Трейд АПК» затверджено вихід ОСОБА_2 з числа учасників та повернуто йому вище зазначене майно у власність у зв`язку з чим було зменшено статутний капітал товариства.

Таким чином, на моменту прийняття рішення по справі № 7/127, ТОВ «Гранум Трейд АПК» не було власником спірного майна, а належного власника ОСОБА_2 взагалі не було залучено до розгляду справи.

Наполягає, що ОСОБА_2 був добросовісним набувачем спірного майна, що виключає можливість витребування цього майна у нього. Посилається, що у Державному реєстрі речових прав не було скасовано право власності на спірне майно за ОСОБА_2 , а він мав можливість повторно звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності на спірне майно чи скористатися іншим способом захисту.

ОСОБА_1 є дружиною та спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи, що оскаржуване рішення стало підставою для прийняття рішення по справі № 917/1862/21, в якій ОСОБА_1 є відповідачем наполягає, що рішення по справі зачіпає її права.

В якості доказів обставин, зазначених у апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги надав: копію протоколу № 2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум-Трейд АПК» від 26.03.2016 року. , копію протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум-Трейд АПК» від 05.06.2019 р., копію Свідоцтвом про смерть від 10.06.2019 р., копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.03.2021 р.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи визначено колегію суддів головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 р. поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Судова колегія також зазначає, що 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого Господарським процесуальним кодексом України для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 р. розгляд справи призначено на 15.12.2022

У судовому засіданні, яке відбулося 15.12.2022 р. оголошено перерву до 23.01.2023.

20.01.2023 р. на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача по справі надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просив суд відмовити у її задоволенні. Звертав увагу суду, що незаконність підстав та порядку для набуття права власності на спірні об`єкти за спадкодавцем заявника апеляційної скарги встановлено постановою Верховного Суду від 23.01.2018 р., якою скасовано ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2010 року у справі № 2-2544/10, а відтак право власності на майно правомірно належить саме СТОВ «НИВА». Ухвала Ленінського районного суду, щодо укладання мирової угоди взагалі суперечила діючому на той час законодавству з питань банкрутства.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.01.2023 року приймали участь в режимі відеоконференції представник позивача та представник заявника апеляційної скарги.

Представник заявника апеляційної скарги просив задовольнити вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у запереченнях на апеляційну скаргу.

Представники відповідача у судове засідання не з`явилися. Явка представників сторін у судове засідання судовою колегією не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі ( ч.1 ст.270 ГПК України).

Заслухавши доповідь головуючого по справі (суддю-доповідача) дослідивши апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

06.05.2008 Господарський суд Полтавської області прийняв постанову по справі №7/127 про визнання СТОВ «Нива» банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Боровика Р.Л.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2010 року у справі № 2-2544/10 визнано мирову угоду, укладену 06 серпня 2010 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нива» та ОСОБА_2 на наступних умовах: «З метою добровільного врегулювання спору, на виконання умов попереднього договору від 01 червня 2010 року та взаємних поступок сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» зобов`язується передати, а ОСОБА_2 погоджується прийняти у власність наступне нерухоме майно : нежитлову будівлю критий тік № 2, загальною площею 723,0 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище № 1, загальною площею 787,1 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище току, загальною площею 363,8 кв.м, вимощення І, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Залишкова вартість нерухомості для відчуження складає : приміщення критого току № 2 - 45 000,00 грн; приміщення зерносховища № 1 - 35 000,00 грн; приміщення зерносховища току - 15 000,00 грн. Договірною вартістю нерухомого майна, за згодою сторін, вважається 95 000,00 грн, які сплачені ОСОБА_3 в повному обсязі 29 липня 2010 року. ОСОБА_3 набуває право власності на зазначене нерухоме майно після затвердження Мирової угоди Ленінським районним судом м. Полтави та державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до норм чинного законодавства України».

Вказана ухвала набрала законної сили 17 серпня 2010 року.

Враховуючи повну оплату ОСОБА_2 вартості придбаного майна, про що було зазначено у мировій угоді, а також обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, СТОВ «Нива» передало ОСОБА_2 зазначене вище нерухоме майно.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 2- 2544/10 ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2010 року було скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

27 липня 2018 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області ухвалою по справі № 2-2544/10 залишив без розгляду позов ОСОБА_2 до СТОВ «Нива» про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу.

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідки №№ 159548164, 1595550534, 159553513 від 14 березня 2019 року), що власником спірного нерухомого майна на час розгляду справи судом першої інстанції, є відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Гранум-Трейд АПК».

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.03.2018 року поновлено провадження у справі №7/127 про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» на стадії ліквідаційної процедури. Зобов`язано ліквідатора СТОВ "Нива" арбітражного керуючого Боровика Руслана Леонідовича здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В ході ліквідаційної процедури банкрута на адресу господарського суду надійшла позовна заява від СТОВ "Нива" як власника спірних об`єктів нерухомості з вимогою про його витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум-Трейд АПК".

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

З огляду на наведене, Ліквідатор звернувся до господарського суду з відповідним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум-Трейд АПК» про витребування нерухомого майна: нежитлову будівлю критий тік № 2, загальною площею 723,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище № 1, загальною площею 787,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ; нежитлову будівлю зерносховище току, загальною площею 363,8 кв.м, вимощення I, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням по справі позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи № 7/127 було встановлено наступне.

На час розгляду апеляційної скарги рішення господарського суду Полтавської області по справі № 7/127 від 14.11.2019 не виконано, спірні об`єкти нерухомості позивачу не повернуто.

26.03.2016 року ОСОБА_2 вступив до числа учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум-Трейд АПК». В якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранм-Трейд АПК» ОСОБА_2 передав товариству нерухоме майно на суму 95 000 грн, що складає 98,96 % Статутного капіталу, а саме: нежитлову будівлю критий тік № 2, загальною площею 723,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище № 1, загальною площею 787,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ; нежитлову будівлю зерносховище току, загальною площею 363,8 кв.м, вимощення I, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується копією протоколу № 2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум-Трейд АПК» від 26.03.2016 року., копія якого надана до апеляційної скарги.

05.06.2019 р. ОСОБА_2 вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум-Трейд АПК», у зв`язку з чим було зменшено розмір статутного капіталу Товариства, перерозподілені частки у статутному капіталі та надано директору ТОВ «Гранум-Трейд АПК» повноваження на подачу документів для державної реєстрації змін, що підтверджується копією протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум-Трейд АПК» від 05.06.2019 р.

ОСОБА_1 , заявник апеляційної скарги, була дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 10.06.2019 р., копія якого надано до апеляційної скарги.

11.03.2021 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нежитлову будівлю критий тік № 2, загальною площею 723,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище № 1, загальною площею 787,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ; нежитлову будівлю зерносховище току, загальною площею 363,8 кв.м, вимощення I, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Копії Свідоцтва на спадщину додані до апеляційної скарги.

Відповідно до приписів частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи. ( ч. 3 ст.254 ГПК України)

Заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 не брала участь у розгляді справи № 7/127, про те наполягає, що зазначеним рішенням було вирішено питання про її інтереси, оскільки, витребувано майно, на час прийняття рішення по справі, належало її чоловіку ОСОБА_2 , спадкоємцем якого на цей час є вона.

З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 р. дійсно зачіпає інтереси ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_2 . Оскільки зазначене рішення приймалося судом без участі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і про це рішення ОСОБА_1 дізналася лише під час розгляду іншої справи, судом апеляційної інстанції було поновлено ОСОБА_1 строк на звернення з апеляційною скаргою.

За таких обставин, зазначена особа підлягає залученню до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача.

Як зазначалося вище, господарським судом Полтавської області рішенням від 14.11.2019 р. у справі №7/127 було витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Трейд АПК» нерухоме майно: нежитлову будівлю критий тік № 2, загальною площею 723,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище № 1, загальною площею 787,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ; нежитлову будівлю зерносховище току, загальною площею 363,8 кв.м, вимощення I, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача враховуючи нижче викладене.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. ( ч.1 ст.316 ЦК України)

Відповідно до приписів статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 статті 319 Цивільного кодексу України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до приписів статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 330 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до приписів статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Частиною 3 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. ( ч.4 ст.334 ЦК України)

Відповідно до приписів статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. ( стаття 392 ЦК України)

Як убачається з тексту постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року по справі № 2-2544/10 провадження № 61-1509св17 ( зазначена постанова міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень) у липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» (далі - СТОВ «Нива») про зобов`язання укласти договір, посилаючись на те, що 01 червня 2010 року між ним та товариством укладено попередній договір, за умовами якого відповідач зобов`язався не пізніше 20 липня 2010 року укласти із ним договір купівлі-продажу нерухомого майна: критого току № 2, який розташований за адресою АДРЕСА_1 ; зерносховища № 1 яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , зерносховища току за адресою АДРЕСА_1 . Разом з тим, у встановлений строк договір купівлі-продажу укладено не було.

Посилаючись на те, що внаслідок невиконання відповідачем обов`язку укласти з ним основний договір він позбавлений права на придбання вказаного нерухомого майна, позивач просив зобов`язати СТОВ «Нива» укласти з ним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна.

09 серпня 2010 року сторони звернулися до суду із спільною заявою про укладення мирової угоди.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2010 року спільну заяву ОСОБА_2 та СТОВ «Нива» про укладення мирової угоди задоволено. Визнано мирову угоду, укладену 06 серпня 2010 року між СТОВ «Нива» та ОСОБА_2 на наступних умовах : «З метою добровільного врегулювання спору, на виконання умов попереднього договору від 01 червня 2010 року та взаємних поступок сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» зобов`язується передати, а ОСОБА_2 погоджується прийняти у власність наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю критий тік № 2, загальною площею 723 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище № 1, загальною площею 787,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ; нежитлову будівлю зерносховище току, загальною площею 363,8 кв. м, вимощення І, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Згідно висновків про вартість майна від 26 липня 2010 року, виконаних НВКП «Тезіс», залишкова вартість нерухомості для відчуження складає : приміщення критого току № 2 45 тис. грн; приміщення зерносховища № 1 - 35 тис. грн; приміщення зерносховища току 15 тис. грн. Договірною вартістю нерухомого майна, зазначеного у пункті 1 цієї Мирової угоди, за згодою сторін, вважається 95 тис. грн, які сплачені ОСОБА_2 в повному обсязі, що підтверджується прибутковим касовим ордером № б/н від 29 липня 2010 року. ОСОБА_4 угодою сторони у справі остаточно вирішують спір ОСОБА_2 набуває право власності на зазначене в пункті 1 нерухоме майно після затвердження цієї Мирової угоди Ленінським районним судом м. Полтави та державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до норм чинного законодавства України.». Цією ж ухвалою провадження у справі було закрито.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порцелак-Агро» (далі - ТОВ «Порцелак-Агро») відхиллено, ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2010 року залишено без змін.

Проте , Верховним судом ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року було скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року Верховний суд зазначив наступне.

Судами встановлено, що 01 червня 2010 року між сторонами укладено попередній договір, за умовами якого відповідач зобов`язався не пізніше 20 липня 2010 року укласти із позивачем договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Положення частини другої статті 635 Цивільного кодексу України містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору. Цією нормою встановлено обов`язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями Цивільного кодексу України й інших актів цивільного законодавства, прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зазначеною нормою закріплено презумпцію законності набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду, а також встановлено відкритість переліку підстав набуття права власності з обмеженням їх виключно тими, що прямо передбачені в законодавстві.

Стаття 635 Цивільного кодексу України не передбачає такого правового наслідку порушення взятого на себе в попередньому договорі зобов`язання щодо укладення основного договору, як спонукання до його укладення в судовому порядку.

Зазначене узгоджується з вимогами частини третьої статті 635 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.

За таких обставин інша сторона попереднього договору може претендувати на відшкодування збитків відповідно до частини другої статті 635 Цивільного кодексу України.

Припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок не укладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-226цс14 від 02 вересня 2015 року.

Крім того, однією з умов застосування частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Суд першої інстанції затвердив мирову угоду у справі, в якій сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, що свідчить про відсутність перешкод нотаріально посвідчити правочин.

Таким чином, Верховний Суд в рамках справи № 2-2544/10 прийшов до висновку, що між сторонами взагалі відсутній спір щодо укладання договору купівлі-продажу та його подальшого нотаріального посвідчення, оскільки підписана між сторонами мирова угода містить усі істотні умови договору купівлі-продажу.

Судова колегія зазначає, що відповідно до приписів статті 657 Цивільного кодексу України Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Матеріали справи не містять доказів, що між СТОВ «Нива» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу спірного майна, який в подальшому було нотаріально посвідчено.

З матеріалів справи № 7/127 убачається, що підставою для реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_2 була саме мирова угода , яка була затверджена Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2010.

Про те, зазначена правова підстава відпала після скасування цієї ухвали Верховним Судом. При цьому, повертаючи справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що інша сторона попереднього договору може претендувати лише на відшкодування збитків відповідно до частини другої статті 635 Цивільного кодексу України. Припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок не укладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.

Як зазначалося вище, матеріали справи не містять жодних інших документів, які підтверджують перехід права власності на спірне майно від СТОВ «Нива» до ОСОБА_2 , зокрема укладеного та посвідченого нотаріально договору купівлі-продажу, або рішення суду про визнання такого договору укладеним відповідно до приписів статті 220 Цивільного кодексу України.

Сам лише факт наявності реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірне майно та відсутність подальшої її скасування у зв`язку зі скасуванням Верховним Судом ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2010, не свідчить про те, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне майно на підставах, встановлених законом, зокрема із правочинів або за рішенням суду.

Таким чином, твердження заявника апеляційної скарги, що її чоловік ОСОБА_2 набув право власності на спірне майно і, як наслідок, міг передати його до статутного капіталу ТОВ «Гранум-Трейд АПК» є безпідставним.

Що стосується твердження заявника апеляційної скарги про те, що спірне майно на час прийняття рішення по справі ( 14.11.2019 р.) належало на праві власності ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що рішенням загальних зборів ТОВ «Гранум-Трейд АПК» від 05.06.2019 було затверджено вихід ОСОБА_2 зі складу товариства та прийнято рішення про погодження передачі спірного майна пропорційне до розміру його частки у статутному капіталі.

Судова колегія дослідила текст протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Гранум-Трейд ЛТД» від 05.06.2019 , копію якого додав заявник апеляційної скарги, та встановила, що рішенням загальних зборів було вирішено надати повноваження директору ТОВ «Гранум-Трейд АПК» ОСОБА_5 на підписання акту приймання-передачі частки у статутному капіталі.

Про те, жодного документа, який підтверджує повернення спірного нерухомого майна ОСОБА_2 , зокрема акта прийома-передачі, заявником апеляційної скарги до апеляційної скарги надано не було, що підтверджується переліком додатків, зазначених у апеляційній скарзі. Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, що спірне майно було знову зареєстровано на праві власності саме за ОСОБА_2 .

З матеріалів справи убачається, що на час розгляду справи у суді , право власності на спірне майно було зареєстровано за ТОВ «Гранум-Трейд АПК». Іншого заявником апеляційної скарги не доведено.

Посилання заявника апеляційної скарги, що після передання спірного майна до статутного капіталу ТОВ «Гранум Трейд АПК» , ОСОБА_2 залишався фактичним власником цього майна, спростовується приписами статті 115 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що товариство є власником майна, яке було передано до статутного капіталу, а також фактом державної реєстрації права власності на спірне майно саме за ТОВ «Гранум-Трейд АПК».

З огляду на наведене, твердження заявника апеляційної скарги, що спірне майно на час прийняття рішення по справі ( 14.11.2019 р.) вже не належало на праві ТОВ «Гранум-Трейд АПК» не підтверджується матеріалами справи.

Посилання заявника апеляційної скарги на приписи статті 388 Цивільного кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, є безпідставним, оскільки, в даному випадку, відплатний договір між СТОВ «Нива» та ОСОБА_2 взагалі не укладався.

Укладений попередній договір, не є правовою підставою для виникнення у іншій сторони права власності та не є відплатним договором в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України, як і текст мирової угоди, ухвала про затвердження якої була скасована Верховним Судом.

Що стосується посилання заявника апеляційної скарги, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача за його волею, про що свідчить факт укладання мирової угоди в рамках справи № 2-2544/10, а тому це майно не може бути витребувано у наступних власників, які є добросовісними набувачами в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України.

Як зазначалося вище, при розгляді справи № 2-25644/10 Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року прийшов до висновку, зокрема, що між сторонами був відсутній предмет спору, а тому сторони не мають перешкод для укладання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірного майна. Про те, після скасування Верховним Судом ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2010 року, якою було затверджено мирову угоду, сторони, а саме СТОВ «Нива» та фізична особа ОСОБА_2 , нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірних об`єктів нерухомості так і не уклали.

Зазначене свідчить про те, що СТОВ «Нива» не мала наміру у добровільному порядку продавати спірне майно ОСОБА_2 після скасування мирової угоди. Дорече, саме відмова СТОВ «Нива» від укладання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірних об`єктів нерухомості стало підставою для звернення ОСОБА_2 до суду з відповідним позовом.

З огляду на наведене, твердження заявника апеляційної скарги, що спірне майно вибуло із володіння СТОВ «Нива» за її волею, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Як убачається з матеріалів справи ТОВ «Гранум-Трейд АПК» було обізнано про розгляд справи № 7/127 про витребування майна. Про те, відзив на позовну заяву до суду не надавало, своїх представників у судові засідання не направляло, а також не повідомляло суд першої інстанції, що воно вже не є власником спірного майна у зв`язку з поверненням його ОСОБА_2 .

Крім того, оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , залучення його до розгляду справи № 7/127 за позовом СТОВ «Нива» до ТОВ «Гранум Трейд АПК» взагалі було неможливо.

З огляду на наведене, твердження заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права, не відповідають дійсності.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. ( ч.4 ст.74 ГПК України)

Відповідно до приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. ( ч.5 ст.75 ГПК України)

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. ( ст.276 ГПК України)

Враховуючи вищевикладене судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції оскаржуване рішення прийняв з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Залучити до розгляду справи № 7/127, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , РНКОКПП НОМЕР_1 .

2.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення господарського суду Полтавської області по справі № 7/127 від 14.11.2019 залишити без задоволення.

3.Рішення господарського суду Полтавської області по справі № 7/127 від 14.11.2019 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.01.2023

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.В. Гребенюк