Постанова

від 25.01.2023 по справі 904/9795/16

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2023 року м.Дніпро Справа № 904/9795/16

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Кузнецов В.О.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Консалт" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021р. у справі №904/9795/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінхелпфарм", м.Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор", м.Дніпро

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та мотиви ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021р. (суддя - Примак С.А., м. Дніпро) у справі №904/9795/16 задоволено заяву ТОВ "Енерго-Консалт" про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торговельного центру. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу будівлі громадсько-торговельного центру, посвідчений 08.09.2015р. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за №695, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амстор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альматрикс", на підставі якого відчужена будівля громадсько-торговельного центру літ. Б, розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 20Б.

Задовольняючи заяву ТОВ "Енерго-Консалт" про визнання недійсним договору купівлі-продажу громадсько-торговельного центру, місцевий господарський суд виходив з того що довіреність від 07.09.2015р., на підставі якої Ніколаєвська Д.О. від імені ТОВ "Амстор" підписувала оспорюваний договір, видана Барановим О.В., який не мав права видавати довіреність, оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015р. у справі №805/1616/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015р. всі реєстраційні дії, вчинені відносно ТОВ "Амстор" у період з 29.12.2014р. по 14.05.2015р., в тому числі щодо зміни керівника ТОВ "Амстор" та перебування ТОВ "Амстор" в стані припинення в результаті ліквідації визнані протиправними та скасовані. Суд дійшов висновку, що оскільки оспорюваний правочин не відповідає критеріям розумності, не має на меті добросовісне виконання зобов`язань, а фактично направлений на зменшення розміру активів боржника (ліквідаційної маси), відтак сукупність встановлених судом порушень вказують на можливість визнання його недійсним з цивільно-правових підстав у відповідності до ч. 1 ст. 215, ст. 203 ЦК України, що відповідає завданню господарського судочинства.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Консалт" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021р. в мотивувальній частині, виклавши її в іншій редакції, з урахуванням доводів апеляційної скарги.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржувана ухвала по суті є правильною, але її мотивувальна частина не в повній мірі відповідає вимогам ст. 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що вказує на наявність обґрунтованих підстав для її зміни з урахуванням доводів даної апеляційної скарги;

- ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Фаркош Ю.А. від 30.01.2015р. у справі №757/2685/15-к в рамках кримінального провадження №12014100050011851 від 31.12.2014р. накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ "Амстор", в тому числі, будівлю громадсько-торговельного центру загальною площею 6 275,3 кв. м., адреса: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 20Б, власник ТОВ "Амстор" з часткою 1/1. Цією ж ухвалою заборонено розпорядження, продаж та передачу майнових прав щодо вказаного нерухомого майна. Також, ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Решетнік М.О. від 02.04.2015р. у справі №200/6669/15-к в рамках кримінального провадження №12015040000000109 від 03.02.2015р., яке об`єднано у провадження №12014100050011851 від 31.12.2014р., накладено арешт із забороною розпоряджатися об`єктом нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 20Б. Реєстрація обтяження об`єкта нерухомого майна арештами здійснена в установленому порядку, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи №8584350 від 02.02.2015р. та №9312980 від 07.04.2015р. На теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014100050011851 від 31.12.2014р. триває, накладені арешти не скасовані (докази протилежного в матеріалах справи відсутні). 08.09.2015р. всупереч арештам нерухомого майна між ТОВ "Амстор" та ТОВ "Альматрикс" укладений договір купівлі-продажу будівлі громадсько-торговельного центру, розташованої за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 20Б, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за №695;

- рішенням Господарського суду м. Києва від 31.01.2019р. та постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019р. у справі №910/12818/18 встановлено наведені обставини. Розгляд справи №910/12218/18 здійснений за участю ТОВ "Амстор" і ТОВ "Альматрикс", у зв`язку з чим встановлені у ній обставини відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді заяви ТОВ "Енерго-Консалт" про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торговельного центру у справі №904/9795/16, у якій беруть участь особи, стосовно яких встановлено ці обставини;

- наявність судового рішення про арешт нерухомого майна є обставиною, яка однозначно і беззаперечно унеможливлює відчуження такого нерухомого майна. Відчуження майна, здійснене за наявності чинного судового рішення про арешт (обтяження), є незаконним через суперечність вимогам законодавства щодо сутності арешту майна та обов`язковості судових рішень, незалежно від наявності відповідного запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В іншому випадку нівелюється юридична значимість такого рішення суду, що прямо суперечить положенням ст.ст. 55, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 533, 534 ГПК України, практиці Європейського суду з прав людини;

- навіть відсутність інформації про встановлені ухвалою слідчого судді обмеження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень в принципі про можливість вільного розпорядження майном;

- аналогічні за змістом висновки стосовно арешту майна як заходу забезпечення цивільного позову, сутність якого мало чим відрізняється від сутності арешту майна в кримінальному провадженні, містяться в постановах Верховного Суду, зокрема, від 30.05.2018р. у справі №639/3980/16-ц, від 13.06.2018р. у справі №644/2494/16-ц, а також постановах Верховного Суду України, зокрема, від 24.05.2017р. №6-640цс17, від 25.05.2016р. у справі №6-605цс16;

- оспорюваний договір щодо відчуження об`єкта нерухомого майна, обтяженого арештом суперечить вимогам законодавства та, відповідно, встановленим ч. 1 ст. 203 ЦК України вимогам до чинності правочину, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України;

- з матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація припинення обтяження (арештів) спірного нерухомого майна здійснена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно напередодні державної реєстрації прав на нерухоме майно (07.09.2015р.), за межами робочого часу (після 18 години), через раніше встановлене на комп`ютері приватного нотаріуса Бовбалан Н.Р. шкідливе програмне забезпечення. Наведені обставини вказують на відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про арешти спірного нерухомого майна виключно внаслідок неправомірних дій;

- з огляду на правову позицію Верховного Суду, відсутність інформації при встановленні ухвалою слідчого судді обмеження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень в принципі і про можливість вільного розпорядження майном. Відчуження майна, здійснене за наявності чинного судового рішення про арешт (обтяження), є незаконним через суперечність вимогам законодавства щодо сутності арешту майна та обов`язковості судових рішень, незалежно від наявності відповідного запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- приватний нотаріус Іващенко Н.В., здійснюючи функції державного реєстратора, мала доступ до Державного реєстру речових прав та відомостей, які в ньому містяться, зокрема, до відомостей про: дату і час державної реєстрації припинення обтяження (яка проведена напередодні державної реєстрації права власності - 07.09.2015р. за межами робочого часу - після 18 години); назву, дату, номер і суб`єкта видачі документа, що є підставою для припинення обтяження (які в Державному реєстрі відсутні внаслідок того, що такий документ фізично та юридично не існує). З урахуванням важливості обтяження (арешту), яке накладено в рамках кримінального провадження, в умовах планування нотаріального посвідчення одразу двох договорів купівлі-продажу одного й того ж самого нерухомого майна в одну дату, приватний нотаріус Іващенко Н.В. мала проявити належну добросовісність, розсудливість та пропорційність щодо дотримання балансу між несприятливими наслідками і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія), внаслідок чого звернути увагу на дату і час державної реєстрації припинення обтяження, а також сумнівність підстави її проведення. За звичайних умов нотаріуси, які здійснюють свою професійну діяльність добросовісно, відповідно до принесеної присяги, з неухильним дотриманням правил професійної етики та вимог чинного законодавства, відмовляють у вчиненні нотаріальної дії та державної реєстрації прав за наявності найменшого сумніву у законності таких дій на підставі ст. 5 Закону України "Про нотаріат", п. 1 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мін`юсту України від 22.02.2012р. №296/5, в редакціях, чинних на дату проведення державної реєстрації прав (08.09.2015р.);

- оспорюваний договір, який не відповідає вимогам закону щодо сутності арешту майна та обов`язковості судових рішень, підлягає визнанню недійсним незалежно від обізнаності сторін договору на момент його вчинення про наявність арешту спірного нерухомого майна. Разом з тим, матеріали справи вказують на обізнаність сторін оспорюваного договору про наявність арешту;

- обставини, встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015р. у справі №805/1616/15-а щодо ТОВ "Амстор" про протиправність реєстраційних дій є преюдиціальними, а відповідно, - обов`язковими до врахування при вирішенні будь-яких спорів відносно ТОВ "Амстор";

- скасування державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в ЄДР, свідчить про недійсність таких змін з моменту їх вчинення та достовірність відомостей ЄДР про юридичну особу, які містилися в ЄДР до дати вчинення скасованих реєстраційних дій. Відповідно, протиправні реєстраційні дії, в тому числі щодо зміни керівника, складу учасників, перебування ТОВ "Амстор" у стані припинення та призначення комісії з припинення (ліквідатора), не породжують юридичних наслідків, а відомості, внесені до ЄДР в результаті таких реєстраційних дій, є недостовірними. За таких обставин, недостовірними в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 26.08.2015р. (дату прийняття рішення про відчуження), 07.09.2015р. (дату видачі довіреності ТОВ "Амстор" на представника Ніколаєвську Д.І.) і 08.09.2015р. (дату укладення оспорюваного договору) були відомості про склад учасників, керівника та голову комісії з припинення (ліквідатора) ТОВ "Амстор" Баранова О.В., а також відомості про перебування ТОВ "Амстор" у стані припинення;

- дійсність договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру, розташованої за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 20Б, вже була предметом розгляду в господарській справі №904/3282/16, в якій встановлені обставини, що мають значення для розгляду заяви ТОВ "Енерго-Консалт" про визнання оспорюваного договору недійсним в рамках справи №904/9795/16;

- обставини визнання протиправними та скасування судовим рішенням реєстраційних дій щодо зміни складу учасників та керівника юридичної особи є вагомими для встановлення судами дійсного складу учасників і керівника юридичної особи на момент вчинення правочину, та з огляду на вимоги Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо статусу внесених до Єдиного державного реєстру відомостей, в тому числі, щодо недостовірності цих відомостей, дають можливість встановити обставини дійсного складу учасників та керівника юридичної особи на дату вчинення правочину;

- недостовірними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 26.08.2015., 07.09.2015р. та 08.09.2015р. були відомості про керівника, голову комісії з припинення (ліквідатора) ТОВ "Амстор" Баранова О.В., відомості про склад учасників: Смарт Рітейл Груп ЛТД, Земолівіен Холдінгз ЛТД, Кредаста Сервісиз ЛТД, Мортанто Холдінгс ЛТД, а також відомості про перебування ТОВ "Амстор" у стані припинення;

- ТОВ "Амстор" на дату видачі довіреності (07.09.2015р.) та укладення оспорюваного договору (08.09.2015р.) було достеменно відомо про протиправність реєстраційних дій, на підставі вчинення яких інформація про Баранова О.В. як керівника ТОВ "Амстор" внесена до ЄДР, зокрема, з причин розгляду на цей час протягом вже кількох місяців адміністративної справи №805/1616/15-а про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, в рамках якої, зокрема, розглядалися обставини підроблення підписів та відбитків печаток учасників і директора ТОВ "Амстор". З ухвал Донецького окружного адміністративного суду вбачається, що представники ТОВ "Амстор" регулярно відвідували судові засідання, подавали процесуальні документи. Крім того, станом на 08.09.2015р. у зазначеній адміністративній справі вже була прийнята постанова Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015р. про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій. А в дату укладення договору (08.09.2015р.) відбулось судове засідання Донецького апеляційного адміністративного суду, за наслідками якого постанова суду першої інстанції від 12.06.2015р. залишена без змін. Тобто, судове рішення про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій набуло законної сили в дату укладення оспорюваного договору. Як вбачається з текстів постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015р. та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015р. у справі №805/1616-15-ц, представник ТОВ "Амстор" був присутній при ухваленні вказаних судових рішень. Таким чином, на дату укладення оспорюваного договору про недостовірність відомостей щодо керівника і ліквідатора ТОВ "Амстор" Баранова О.В., склад учасників ТОВ "Амстор", які містилися в ЄДР було відомо і ТОВ "Амстор" як продавцю, так і ТОВ "Альматрикс" як покупцю об`єкта нерухомого майна;

- в рамках справи №904/6152/16 судами були встановлені обставини фактичного не проведення 25.12.2014р. і 29.12.2014р. загальних зборів учасників ТОВ "Амстор" та обставини підроблення підписів й відтисків печаток учасників, голови й секретаря зборів, директора товариства у протоколах, якими оформлені рішення, реєстрах присутніх на загальних зборах учасників, що підтверджують правомочність прийняття рішень, статутів ТОВ "Амстор";

- оскільки за змістом ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа реалізує свою цивільну дієздатність через органи управління, у зв`язку з чим саме з діяльністю органів ототожнюється здійснення юридичною особою її прав та обов`язків, а згідно із ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, дії Баранова О.В., який не є органом управління ТОВ "Амстор", не можуть ототожнюватися з реалізацією ТОВ "Амстор" своєї цивільної дієздатності у правовідносинах з ТОВ "Альматрикс" з приводу відчуження об`єкта нерухомого майна, в тому числі щодо видачі довіреності на представництво інтересів ТОВ "Амстор". Довіреність на ім`я Ніколаєвської Д.І., посвідчена 07.08.2015р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. в реєстрі за №1854, яка підписана від імені ТОВ "Амстор" ліквідатором Барановим О.В., видана не органом управління ТОВ "Амстор" або іншою особою, уповноваженою на це його установчими документами, у зв`язку з чим не підтверджує наявності у Ніколаєвської Д.І. повноважень на представництво інтересів ТОВ "Амстор" у будь-яких правовідносинах. Дії Баранова О.В. щодо видачі довіреності та дії неуповноваженої особи (Ніколаєвської Д.І.) щодо укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від імені ТОВ "Амстор" не підтверджують вільного волевиявлення останнього як власника об`єкта нерухомого майна на його відчуження і укладення відповідного договору;

- станом на дату прийняття рішення про відчуження майна (26.08.2015р.) компанії Смарт Рітейл Груп ЛТД, Земолівіен Холдінгз ЛТД, Кредаста Сервісиз ЛТД, Маортанто Холдінгс ЛТД не мали статусу учасників ТОВ "Амстор". Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній станом на 26.08.2015р., правом брати участь в управлінні справами товариства наділені лише учасники товариства, рішення осіб, які не є вищим органом управління ТОВ "Амстор", оформлене протоколом від 26.08.2015р., не є актом волевиявлення загальних зборів учасників ТОВ "Амстор" щодо розпорядження спірним об`єктом нерухомого майна. Відсутнє рішення компетентного вищого органу управління ТОВ "Амстор" про відчуження нерухомого майна - будівлі громадсько-торговельного центру в м. Запоріжжя, по вул. Бородінській, буд. 20Б. Відповідно, відчуження спірного об`єкта нерухомого майна за оспорюваним договором здійснене за відсутності рішення щодо розпорядження майном ТОВ "Амстор", прийняття якого віднесено до виключної компетенції вищого органу управління товариства в особі його учасників;

- станом на 26.08.2015р. (дату прийняття рішення про відчуження), 07.09.2015р. (дату видачі довіреності ТОВ "Амстор" на представника Ніколаєвську Д.І.) і 08.09.2015р. (дату укладення оспорюваного договору) склад учасників та керівник ТОВ "Амстор" були нелегітимними, що свідчить про недотримання на момент укладення оспорюваного договору встановлених ч. ч. 1-3 ст. 203 ЦК України загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, оскільки договір про відчуження об`єкта нерухомого майна суперечить вимогам закону щодо представництва юридичної особи та укладений за відсутності необхідного обсягу дієздатності і вільного волевиявлення учасника правочину - ТОВ "Амстор", що є підставою його недійсності відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України;

- в матеріалах справи відсутні докази виконання ТОВ "Альматрикс" обов`язку з оплати придбаного майна;

- ТОВ "Альматрикс" здійснило продаж придбаного у ТОВ "Амстор" об`єкта нерухомого майна на користь ТОВ "Сіател Груп" в дату придбання - 08.09.2015р. (подвійний продаж в один день);

- державна реєстрація новоутвореної юридичної особи ТОВ "Альматрикс" з розміром статутного капіталу 100 грн. проведена 07.08.2015р. (за місяць до укладення спірного договору), про що свідчать відомості ЄДР;

- з кінця 2015р. ТОВ "Альматрикс" не звітувало до контролюючих органів, фактично не здійснювало господарську діяльність, а керівник ТОВ "Альматрикс" майже постійно перебував за межами території України, що підтверджується відповідними доказами;

- таким чином, ТОВ "Альматрикс" створювалось спеціально під конкретні цілі, без мети здійснення господарської діяльності. Наведене свідчить про формальний характер залучення ТОВ "Альматрикс" до участі в укладенні договору з метою подальшого відчуження об`єкта нерухомого майна;

- прийняття ТОВ "Амстор" оспорюваного договору до виконання шляхом підписання акту приймання-передачі об`єкта нерухомого майна не є схваленням оспорюваного договору з причин вчинення зазначених дій представником (Ніколаєвською Д.О.) без відповідних повноважень;

- докази здійснення та прийняття оплати за договором в матеріалах справи відсутні;

- матеріалами справи підтверджується, що станом на дату подвійного продажу спірного об`єкта нерухомого майна ТОВ "Амстор" перебувало в процедурі самоліквідації за рішенням власника. Щонайменше станом на 03.09.2015р. (за 5 днів до дати подвійного продажу майна) ТОВ "Амстор" було обізнане про наявність у нього невиконаних грошових зобов`язань перед кредиторами на суму, що вдвічі перевищує вартість майна товариства. Крім того, 04.09.2015р. (за 4 дні до дати подвійного продажу майна) було прийняте рішення про звернення ТОВ "Амстор" до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за недостатністю майна ТОВ "Амстор" для задоволення вимог кредиторів. Таким чином, ТОВ "Амстор" передбачало настання для себе невідворотних негативних наслідків у вигляді продажу в ліквідаційній процедурі спірного об`єкта нерухомого майна та спрямування отриманих від його продажу коштів на задоволення вимог кредиторів;

- в інвентаризаційному описі №1 основних засобів ТОВ "Амстор" від 03.09.2015р., покладеному в основу проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Амстор" станом на 03.09.2015р. та поданого головою ліквідаційної комісії до господарського суду разом із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Амстор", серед основних засобів (об`єктів нерухомого майна) ТОВ "Амстор" об`єкт нерухомого майна за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 20Б вже не значився, хоча його відчуження здійснене ТОВ "Амстор" тільки через 5 днів (08.09.2015р.) з дати складання інвентаризаційного опису і проміжного ліквідаційного балансу (03.09.2015р.);

- ТОВ "Амстор" передбачало настання для себе невідворотних негативних наслідків у вигляді виплати виключеним учасникам частини вартості майна товариства з урахуванням вартості спірного об`єкта нерухомого майна;

- матеріалами справи підтверджується, що подвійний продаж в одну дату (08.09.2015р.) спірного об`єкту нерухомого майна здійснений між особами, пов`язаними відносинами контролю, вирішальний вплив на управління та господарську діяльність яких здійснює одна й та сама особа (контролер), та які є єдиним суб`єктом господарювання в розумінні ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Зокрема, у період з 29.12.2014р. по 14.05.2015р. відносно ТОВ "Амстор" проведена низка реєстраційних дій щодо неодноразової зміни складу учасників та керівника товариства, в результаті якої кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Амстор" став народний депутат ОСОБА_1 ;

- крім того, ТОВ "Альматрикс" (по 31.08.2015р. включно) і ТОВ "Сіател Груп" (по 02.09.2015р. включно) мали один і той самий склад учасників. Зміна складу засновників (учасників) ТОВ "Альматрикс" та ТОВ "Сіател Груп" відбулась за кілька днів до дати подвійного продажу спірного нерухомого майна;

- незалежна оцінка вартості спірного нерухомого майна для обох правочинів виконана одним і тим самим суб`єктом оціночної діяльності, а договори купівлі-продажу посвідчені одним і тим самим нотаріусом;

- матеріалами справи підтверджуються обставини здійснення подвійного продажу спірного нерухомого майна між особами, пов`язаними відносинами контролю, вирішальний вплив на управління та господарську діяльність яких здійснює одна й та сама особа (контролер), та які є єдиним суб`єктом господарювання в розумінні ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції". В результаті подвійного продажу спірний об`єкт нерухомого майна, не зважаючи на юридичну зміну власника, залишився у фактичному володінні тієї ж групи осіб та продовжує використовуватися нею;

- всі наведені обставини свідчать, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений лише для виду, задля досягнення такої протизаконної мети, як умисне виведення спірного об`єкта нерухомого майна з власності ТОВ "Амстор" та недопущення його продажу у складі ліквідаційної маси банкрута і впливу його вартості на вартість майна товариства, на частину якої мали право виключені учасники, тобто правова мета спірного договору є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином купівлі-продажу, а тому цей правочин є фіктивним;

- здійснення ТОВ "Амстор" розпорядження належним йому спірним об`єктом нерухомого майна шляхом його продажу з метою унеможливити задоволення вимог інших осіб, в тому числі ТОВ "Енерго-Консалт", за рахунок цього майна та з урахуванням його вартості є недобросовісною поведінкою та зловживанням ТОВ "Амстор" своїм правом власності, оскільки ТОВ "Амстор" використало правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам інших осіб;

- укладення оспорюваного договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. ст. 215, 234 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Крім того, спірний договір підлягає визнанню недійсним як такий, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства щодо добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України);

- наведені вище обставини, відповідні їм спірні правовідносини та правове регулювання, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, були викладені ТОВ "Енерго-Консалт" у заяві про визнання договору недійсним від 07.09.2018р., поясненнях від 22.07.2019р., 19.02.2020р., 17.06.2020р., 20.07.2020р., надані відповідні докази. Разом з тим, судом першої інстанції не з`ясовані обставини, які підтверджуються матеріалами справи, а саме: обставини наявності на момент здійснення подвійного продажу спірного об`єкта нерухомого майна чинних арештів нерухомого майна, накладених ухвалами слідчих суддів в рамках кримінальних проваджень, обставини вилучення записів про обтяження нерухомого майна арештом з Реєстру речових прав на нерухоме майно внаслідок протиправних дій невстановлених осіб, обставини визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Амстор" щодо зміни керівника, складу учасників, призначення голови ліквідаційної комісії, обставини формального залучення ТОВ "Альматрикс" до участі в укладенні договору, обставини пов`язаності всіх учасників подвійного продажу відносинами контролю, обставини наявності у ТОВ "Амстор" на момент продажу нерухомого майна невиконаних грошових зобов`язань перед кредиторами на суму, що вдвічі перевищує вартість майна товариства, обставини відсутності в Інвентаризаційному описі №1 основних засобів ТОВ "Амстор" від 03.09.2015р. серед основних засобів спірного об`єкта нерухомого майна та інші описані в апеляційній скарзі обставини, які свідчать про укладення оспорюваного договору купівлі-продажу не тільки неуповноваженою особою, але й всупереч арешту нерухомого майна, лише для виду, з метою виведення спірного об`єкта нерухомого майна з власності ТОВ "Амстор" та унеможливлення задоволення за рахунок цього майна законних вимог інших осіб, які мають значення для справи та в сукупності свідчать про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним;

- в порушення вимог ст. 86 ГПК України судом першої інстанції не надано оцінки основній частині доказів, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів в їх сукупності, не мотивовано відхилення або врахування основної частини доказів з урахуванням аргументів учасників справи;

- в порушення вимог ч. 4 ст. 238 ГПК України в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали судом не наведено: повного переліку обставин, які є предметом доказування; повного переліку доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування; висновків суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів щодо кожної обставини, які є предметом доказування; мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; норм права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;

- судом першої інстанції не застосовані норми матеріального права, на які посилалося ТОВ "Енерго-Консалт" та які підлягали застосуванню, зокрема, стосовно правової природи арешту майна та обов`язковості судового рішення, стосовно засад добросовісності та недопустимості зловживання правом на шкоду правам і законним інтересам інших осіб тощо;

- судом не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права;

- оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України до законності й обґрунтованості судового рішення, хоча допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права в цілому не призвели до прийняття по суті невірного рішення. Водночас, закріплені процесуальним законом повноваження дають суду апеляційної інстанції можливість змінити мотивувальну частину без скасування по суті правильного рішення;

- оскільки мотивувальна частина оскаржуваної ухвали не в повній мірі відповідає вимогам ст. 236 ГПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, наявні обґрунтовані підстави для зміни мотивувальної частини ухвали з викладенням її в іншій редакції з урахуванням доводів, викладених в цій апеляційній скарзі.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

ТОВ "ФК "Авуар-Сервіс" у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Посилається на те, що розглядаючи заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції, мав встановити (на підставі належних доказів) наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним. Тобто предметом доказування є невідповідність оскаржуваного договору вимогам ст. 203 ЦК України. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що мотивувальна частина оскаржуваної ухвали не в повній мірі відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, натомість вимоги до змісту мотивувальної частини рішення суду містяться в ст. 238 ГПК України. Суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення, яке за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 238 ГПК України. Доводи і обставини, наведені в п. 1.1 апеляційної скарги не мають жодного відношення до змісту оспорюваного договору купівлі-продажу, а відображають позицію скаржника щодо порядку укладення (нотаріального посвідчення) договору і наявності порушень у цьому порядку. Скаржник вказує на наявність арешту спірного нерухомого майна, однак на момент укладення (нотаріального посвідчення) оспорюваного договору купівлі-продажу спірне нерухоме майно, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав, не перебувало під арештом (докази цього містяться в матеріалах справи). В п. 1.2 апеляційної скарги скаржник вказує на обставини, які свідчать про відсутність у ОСОБА_2 повноважень на підписання оспорюваного договору від імені ТОВ "Амстор". З мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції дослідив обставини, наведені скаржником у п. 1.2 апеляційної скарги, і надав оцінку доказам, які підтверджують ці обставини. На виконання оспорюваного договору купівлі-продажу ТОВ "Амстор" передало ТОВ "Альматрикс" нерухоме майно, таким чином оспорюваний договір не є фіктивним. Усі доводи апеляційної скарги щодо фіктивності оспорюваного договору базуються на припущеннях і домислах скаржника. Доводи п. 1.3 апеляційної скарги щодо зловживання правом, щодо пов`язаності відносинами контролю ТОВ "Амстор", ТОВ "Альматрикс", ТОВ "Сіател Груп", щодо дати державної реєстрації ТОВ "Альматрикс" не мають відношення до предмету доказування при розгляді заяви про визнання недійсним оспорюваного договору. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала є по суті правильною, оскільки визнає недійсним з моменту укладення оспорюваний договір купівлі-продажу. Прийняттям оскаржуваної ухвали суд першої інстанції здійснив завдання господарського судочинства: суд першої інстанції справедливо вирішив спір, здійснивши ефективний захист порушених прав кредиторів, в тому числі ТОВ "Енерго-Консалт", - спірне нерухоме майно повернене до ліквідаційної маси банкрута ТОВ "Амстор", й надалі кошти, отримані від продажу цього майна, будуть спрямовані на задоволення вимог кредиторів. В умовах значного навантаження на судову владу ТОВ "Енерго-Консалт" зловживає своїм правом на подання апеляційної скарги, маючи на меті досягнення інших цілей, не пов`язаних ані з поверненням нерухомого майна до ліквідаційної маси, ані з захистом своїх інтересів, як кредитора. З аналізу норм ГПК України вбачається, що суд для ухвалення обґрунтованого рішення зобов`язаний повно і всебічно з`ясувати обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Проте суд не зобов`язаний наводити у мотивувальній частині рішення висновки щодо усіх без винятку обставин, на які посилаються сторони. Також суд не зобов`язаний наводити у мотивувальній частині рішення результати оцінки усіх без винятку доказів, наданих сторонами. В мотивувальній частині рішення суд робить висновки тільки щодо обставин і доказів, що мають відношення до предмету доказування. Враховуючи доводи, наведені у цьому відзиві, оскаржувана ухвала, в тому числі її мотивувальна частина, повністю відповідає вимогам ст. ст. 236, 238 ГПК України, а тому не підлягає зміні.

Ліквідатор ТОВ "Амстор" арбітражний керуючий Черпак А.Ю. в письмових поясненнях на апеляційну скаргу посилається на те, що оскаржувана ухвала є законним судовим рішенням в розумінні ст. 236 ГПК України, і є підставою для витребування ліквідатором нерухомого майна та включення його до ліквідаційної маси з метою задоволення вимог кредиторів.

Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не направили суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2022р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 09.03.2022р.

Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 09.03.2022р. не відбувся у зв`язку з наявністю обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Оскільки частина учасників провадження у справі знаходилась на окупованій території України або в районі проведення воєнних (бойових) дій, справа до розгляду не призначалась.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2022р. розгляд справи призначено в судовому засіданні на 15.11.2022р.

В судовому засіданні 15.11.2022р. Смарт Рітейл Груп ЛТД, ТОВ "ФК "Фінхелпфарм" та ТОВ "ФК "Авуар-Сервіс" надали пояснення по апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 15.11.2022р. оголошувалась перерва до 14.12.2022р.

В засіданні суду 14.12.2022р. представник ТОВ "Енерго-Консалт" надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

14.12.2022р. в судовому засіданні оголошено перерву до 25.01.2023р.

У судовому засіданні 25.01.2023р. представник АТ "Укрексімбанк" та ліквідатор ТОВ "Амстор" арбітражний керуючий Черпак А.Ю. надали пояснення у справі.

25.01.2023р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Провадження у даній справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

10.09.2018р. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ТОВ "Енерго-Консалт" про визнання договору недійсним, в якому кредитор просив визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу будівлі громадсько-торговельного центру, посвідчений 08.09.2015р. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі №695, укладений між ТОВ "Амстор" та ТОВ "Альматрикс", на підставі якого відчужена будівля громадсько-торговельного центру, літ. Б. розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 20Б.

Розгляд заяви неодноразово відкладався.

14.04.2020р. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли заперечення ліквідатора №02-03/88 від 14.04.2020р.

В судовому засіданні 07.12.2021р. місцевий господарський суд, розглянувши заяву ТОВ "Енерго-Консалт" , дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників учасників провадження у справі, постановив оскаржувану ухвалу.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.

Предметом розгляду у даній справі є заява ТОВ "Енерго-Консалт" про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що предметом апеляційного перегляду є мотивувальна частина ухвали місцевого господарського суду від 07.12.2021р. у даній справі.

Заява кредитора про визнання недійсним договору мотивована наступним.

08.09.2015р. відбувся подвійний продаж об`єкта нерухомого майна, а саме на користь ТОВ "Альматрикс" на підставі договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру, посвідченого 08.09.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за №695 та на користь ТОВ "Сіател Груп" на підставі договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру, посвідченого 08.09.2015р. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за №698.

Кредитор зазначає, що оспорюваний договір було укладено під час дії арештів, накладених ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Фаркош Ю.А. від 30.01.2015р. та ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Решетнік М.О. від 02.04.2015р.

Також ТОВ "Енерго-Консалт" посилається на невідповідність договору ст. ст. 203, 215 ЦК України, а саме: за змістом оспорюваного договору від імені ТОВ "Амстор" під час його укладення діяв представник Ніколаєвська Д.І. на підставі довіреності, посвідченої 07.08.2015р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. в реєстрі за №1854, підписаної від імені ТОВ "Амстор" Барановим О.В.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015р. у справі №805/1616/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015р. всі реєстраційні дії, вчинені відносно ТОВ "Амстор" у період з 29.12.2014р. по 14.05.2015р., в тому числі щодо зміни керівника ТОВ "Амстор" та перебування ТОВ "Амстор" в стані припинення в результаті ліквідації визнані протиправними та скасовані.

В письмових поясненнях від 23.07.2019р. ТОВ "Енерго-Консалт" зазначило про пов`язаність учасників правочинів відносинами контролю.

В письмових поясненнях ТОВ "Енерго-Консалт" від 17.06.2020р. зазначило, що з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2018р. у справі №757/11147/18-к вбачається, що об`єкти нерухомого майна, захоплені новим керівним складом ТОВ "Амстор", серед яких будівля громадсько-торговельного центру, літ. Б загальною площею 6275,3 кв. м. за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 20б, є об`єктами злочинного посягання. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно посвідчення даного договору та його реєстрація в зазначеному реєстрі за №698 від 08.09.2015р. були здійснені о 14 год. 52 хв. 14 сек. тим же приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. Таким чином, фактично за півдня 08.09.2015р. з вищезазначеним спірним об`єктом нерухомості, за наявності нескасованого його арешту, було проведено відразу два правочини купівлі-продажу, посвідчені та зареєстровані одним і тим же приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В.

Як зазначає ТОВ "Енерго-Консалт" у письмових поясненнях, на момент укладення оспорюваного Договору не дотримані встановлені ч. ч. 1-3 ст. 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, оскільки оспорюваний договір суперечить вимогам закону щодо правового статусу арештованого майна, представництва юридичної особи та укладений за відсутності необхідного обсягу дієздатності і вільного волевиявлення учасника правочину - ТОВ "Амстор", що є підставою його недійсності відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

В письмових поясненнях від 21.07.2020р. ТОВ "Енерго-Консалт" зазначив, що приватний нотаріус Іващенко Н.В., здійснюючи функції державного реєстратора, мав доступ до Державного реєстру речових прав та відомостей, які в ньому містяться, зокрема до відомостей про: дату і час державної реєстрації припинення обтяження - 07.09.2015р. за межами робочого часу - після 18 години; назву, дату, номер і суб`єкта видачі документа, що є підставою для припинення обтяження (які в Державному реєстрі відсутні внаслідок того, що такий документ не існує). Крім того, ТОВ "Енерго-Консалт" зазначає, що на дату укладення оспорюваного договору про недостовірність відомостей щодо керівника і ліквідатора ТОВ "Амстор" Баранова О.В., складу учасників ТОВ "Амстор", які містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, було відомо і Баранову О.В., який діяв від імені ТОВ "Амстор" як ліквідатор і ТОВ "Альматрикс" як покупцю об`єкта нерухомого майна.

В письмових поясненнях від 02.10.2020р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. зазначено, що при посвідченні Договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 20б було здійснено перевірки наявності обтяжень, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №43436593, дата і час формування довідки: 08.09.2015; 10:33:51. Підстави для відмови у здійсненні реєстраційних дій були відсутні.

В письмових поясненнях від 22.02.2021р. ТОВ "Енерго-Консалт" зазначило про невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства щодо представництва, необхідного обсягу дієздатності та вільного волевиявлення учасників правочину; щодо спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, вимогам щодо добросовісності та недопустимості зловживання правом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення заяви ТОВ "Енерго-Консалт" про визнання договору недійсним, з огляду на наступне.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Недійсність правочину зумовлена наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефект волі - невідповідність волі та волевиявлення.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно із ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

З тексту оспорюваного договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру від 08.09.2015р. вбачається, що договір від імені ТОВ "Амстор" підписано Ніколаєвською Д.О., яка діяла на підставі довіреності, посвідченої 07.09.2015р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. за реєстровим номером 1854.

Водночас, матеріали справи містять копію постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015р. у справі №805/1616/15-а, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015р., згідно з якою всі реєстраційні дії, вчинені відносно ТОВ "Амстор" у період з 29.12.2014р. по 14.05.2015р., в тому числі щодо зміни керівника ТОВ "Амстор" та перебування ТОВ "Амстор" в стані припинення в результаті ліквідації визнані протиправними та скасовані.

З текстів постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015р. у справі №805/1616/15-а та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015р. вбачається, що представник ТОВ "Амстор" був присутній при винесенні вказаних судових рішень, тобто станом на дату укладення оспорюваного правочину, був обізнаний про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, вчинених відносно ТОВ "Амстор" у період з 29.12.2014р. по 14.05.2015р., в тому числі щодо зміни керівника ТОВ "Амстор" та перебування ТОВ "Амстор" в стані припинення в результаті ліквідації.

Як підтверджується матеріалами справи, довіреність від 07.09.2015р., на підставі якої Ніколаєвська Д.О. від імені ТОВ "Амстор" підписувала оспорюваний договір, видана Барановим О.В., який не мав права видавати довіреність, оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015р. у справі №805/1616/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015р. всі реєстраційні дії, вчинені відносно ТОВ "Амстор" у період з 29.12.2014р. по 14.05.2015р., в тому числі щодо зміни керівника ТОВ "Амстор" та перебування ТОВ "Амстор" в стані припинення в результаті ліквідації визнані протиправними та скасовані.

Також, матеріали справи свідчать, що 08.09.2015р. відбувся подвійний продаж об`єкта нерухомого майна, а саме на користь ТОВ "Альматрикс" на підставі Договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру, посвідченого 08.09.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за №695 та на користь ТОВ "Сіател Груп" на підставі Договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру, посвідченого 08.09.2015р. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за №698.

Такий подвійний продаж протягом одного дня оспорюваного об`єкта нерухомості може свідчити про вчинення ТОВ "Амстор" протиправних дій з метою зменшення майнових активів та унеможливлення їх повернення боржнику.

Матеріалами справи також підтверджуються доводи ТОВ "Енерго-Консалт" щодо формального залучення новоутвореної юридичної особи - ТОВ "Альматрикс" до участі в укладенні договору з метою подальшого відчуження нерухомого майна.

Враховуючи, що оспорюваний правочин не відповідає критеріям розумності, не має на меті добросовісне виконання зобов`язань, а фактично направлений на зменшення розміру активів боржника (ліквідаційної маси), місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що сукупність встановлених порушень вказує на можливість визнання його недійсним з цивільно-правових підстав у відповідності до ч. 1 ст. 215, ст. 203 ЦК України, що відповідає завданню господарського судочинства.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в порушення вимог ст. 86 ГПК України судом першої інстанції не надано оцінки основній частині доказів, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів в їх сукупності, не мотивовано відхилення або врахування основної частини доказів з урахуванням аргументів учасників справи - апеляційний господарський суд враховує наступне.

Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за ст. 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний та спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому. що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.12.2022р. у справі №903/34/22).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів на встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надання доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2021р. у справі №927/645/19.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказами в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17,від 23.10.2019р. у справі №917/107/18, від 18.11.2019р. №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц зроблені правові висновки в частині стандарту доказування та оцінки доказів судом. Зокрема, відзначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростовує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У постанові Верховного Суду від 25.06.2020р. у справі №924/233/18 зазначено, що обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

У частині 3 ст. 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитор в заяві про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торговельного центру наголошував на тому, що оспорюваний договір було укладено під час дії арештів, накладених ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Фаркош Ю.А. від 30.01.2015р. та ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Решетнік М.О. від 02.04.2015р.

Разом з тим, суд першої інстанції залишив вказаний аргумент поза увагою та в оскаржуваному судовому рішенні на надав правовий аналіз такого доводу кредитора.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч.ч. 1, 2 ст. 236 ГПК України).

Частиною 5 ст. 236 ГПК України унормовано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У п. п. 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2015р. у справі №757/2685/15-к в рамках кримінального провадження №12014100050011851 від 31.12.2014р. накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ТОВ "Амстор" на праві власності, в тому числі будівлю громадсько-торговельного центру загальною площею 6275,3 кв. м., адреса: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 20Б. Вказаною ухвалою заборонено розпорядження, продаж та передачу майнових прав щодо вказаного нерухомого майна.

Крім того, ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2015р. у справі №200/6669/15-к в рамках кримінального провадження №12015040000000109 від 03.02.2015р., яке 31.10.2017р. об`єднано у провадження №12014100050011851 від 31.12.2014р., накладено арешт із забороною розпорядження об`єктом нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 20Б.

Реєстрація обтяження об`єкта нерухомого майна арештами здійснена в установленому порядку, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи №8584350 від 02.02.2015р. та №9312980 від 07.04.2015р., що підтверджується інформаційною довідкою №43309608 від 04.09.2015р.

На час розгляду даної справи досудове розслідування у кримінальному провадженні №1214100050011851 від 31.12.2014р. тривало. Матеріали справи не містять докази скасування арештів на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 20Б.

Разом з тим, 08.09.2015р. всупереч наявності арештів на зазначене нерухоме майно, накладених ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2015р. у справі №757/2685/15-к та Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2015р. у справі №200/6669/15-к, між ТОВ "Амстор" і ТОВ "Альматрикс" було укладено договір купівлі-продажу будівлі громадсько-торговельного центру, посвідчений 08.09.2015р. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі №695, на підставі якого відчужена будівля громадсько-торговельного центру, літ. Б. розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 20Б.

Згідно із п. 5 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Обтяженнями відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону є заборона відчуження на арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ст. 170 КПК України).

Відповідно до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно.

За змістом ст. 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 534 КПК України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.

Частиною 1 ст. 55, п. 9 ч. 2 ст. 129, ч. 1 ст. 129-1 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання; до основних засад судочинства відноситься обов`язковість судового рішення.

Наявність судових рішень про арешт нерухомого майна є обставиною, яка унеможливлює відчуження нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується із доводами ТОВ "Енерго-Консалт" про те, що відчуження майна, здійснене за наявності чинних судових рішень про арешт (обтяження), є незаконним у зв`язку із суперечністю вимогам законодавства щодо сутності арешту майна та обов`язковості судових рішень, незалежно від наявності відповідного запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оспорюваний договір щодо відчуження об`єкта нерухомого майна, обтяженого арештом, суперечить вимогам законодавства та відповідно, встановленим ч. 1 ст. 203 ЦК України вимогам до чинності правочину, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

В письмових запереченнях на заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу ТОВ "Амстор" посилалось на те, що під час посвідчення оспорюваного договору приватним нотаріусом Іващенко Н.В. було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного об`єкту нерухомого майна, яка підтверджувала відсутність арешту станом на 08.09.2015р. (дату укладання оспорюваного договору). Вказана довідка містила інформацію про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (будівля громадсько-торговельного центру, літ. Б., розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 20Б) внесено відомості про припинення обтяжень (арештів), які виникли на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2015р. у справі №757/2685/15-к та ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2015р. у справі №200/6669/15-к.

Із змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2015р. у справі №761/38678/15-к слідчим суддею встановлено, що на адвокатський запит приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. надала відповідь, що 01.09.2015р. їй стало відомо про несанкціоноване втручання в роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно невстановлених осіб, які під її логіном та паролем, використовуючи посилений сертифікат цифрового ключа на її ім`я як нотаріуса, здійснили ряд реєстраційних дій щодо зняття обтяжень та арештів з майна фізичних та юридичних осіб. Не зважаючи на вжиті нею заходи щодо заміни 01.09.2015р. паролю та скасування посиленого сертифікату цифрового ключа, а також на отримання 03.09.2015р. нового сертифікату, зміну ноутбука для роботи в нотаріальній конторі, 07.09.2015р. від її імені знову відбулось несанкціоноване втручання у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та вчинено ряд реєстраційних дій, в тому числі щодо зняття арешту з будівлі громадсько-торговельного центру загальною площею 6275,3 кв. м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 20Б, хоча насправді особисто вона таких дій не вчиняла і з таким проханням до неї ніхто не звертався.

Наведене також підтверджується копіями листів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. №150/01-16 від 25.11.2015р., №126/01-16 від 08.09.2015р., та листом від 15.03.2021р. на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2021р. у даній справі. Вказані листи містяться в матеріалах цієї справи.

В листі Апеляційного суду м. Києва від 01.12.2015р. №1703/0512/15 зазначено, що в автоматизованій системі документообігу суду відсутні відомості про прийняття 01.09.2015р. Апеляційним судом м. Києва рішення у справі №761/38678/15-к, а в автоматизованій системі "апеляція" відсутні відомості щодо оскарження ухвали слідчого судді у даній справі.

Із висновку експертного дослідження від 28.09.2015р. №2КТ, проведеного ТОВ "Лабораторія комп`ютерної криміналістики" на запит приватного нотаріуса Бовбалан Н.Р. щодо проведення комп`ютерно-технічного дослідження вбачається, що на ноутбук приватного нотаріуса Бовбалан Н.Р. було встановлене шкідливе програмне забезпечення LiteManager, основними функціями якого є віддалене управління комп`ютером та передача файлів на сервер в мережі Інтернет. З використанням цього програмного забезпечення було викрадено файли електронних ключів доступу до Державного реєстру та встановлено програму Punto Switehtr, за допомогою якої було викрадено пароль доступу. В період часу з 17.08.2015р. по 07.09.2015р. від імені приватного нотаріуса Бовбалан Н.Р. з використанням викрадених облікових даних було здійснено реєстрацію заяв.

Матеріали даної справи свідчать, що державна реєстрація припинення обтяження (арештів) спірного нерухомого майна була здійснена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.09.2015р. за межами робочого часу (після 18:00 год.), через раніше встановлене на комп`ютері приватного нотаріуса Бовбалан Н.Р. шкідливе програмне забезпечення.

Наведені обставини свідчать про те, що відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про арешти спірного нерухомого майна відбулась внаслідок неправомірних дій.

Разом з тим, той факт, що на момент укладення оспорюваного правочину встановлені ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2015р. у справі №757/2685/15-к та Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2015р. у справі №200/6669/15-к обмеження щодо розпорядження спірним нерухомим майном не містились у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що власник нерухомого майна - ТОВ "Амстор" мав право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судами заборону відчужувати майно йому достеменно було відомо.

У справі №462/4611/13-ц Верховний Суд постановою від 04.07.2018 навів правовий висновок про те, що правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом на підставі судового рішення, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на час його укладення, якщо про встановлену судом заборону сторонам правочину було відомо.

ТОВ "Амстор" не спростовано, що йому було відомо про наявність арештів на оспорюване нерухоме майно.

Крім того, із змісту ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2015р. у справі №200/6669/15-к вбачається, що арешт майна ініційований представником ТОВ "Амстор" в рамках кримінального провадження №12015040000000109 від 03.02.2015р., який зазначав у відповідному клопотанні про існування реальної можливості розпорядження невстановленими особами нерухомим майном підприємства.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції під час розгляду заяви кредитора про визнання недійсним договору купівлі-продажу не було з`ясовано окремі обставини, а саме - обставини наявності на момент здійснення відчуження спірного об`єкту нерухомого майна чинних арештів нерухомого майна, накладених ухвалами судів в рамках кримінального провадження. обставини вилучення записів про обтяження нерухомого майна арештом з Реєстру речових прав на нерухоме майно внаслідок протиправних дій невстановлених осіб, тобто обставини, які свідчать про укладення оспорюваного договору купівлі-продажу не тільки неуповноваженою особою, але й всупереч арешту нерухомого майна з метою виведення спірного об`єкта нерухомого майна з власності ТОВ "Амстор" та унеможливлення задоволення за рахунок цього майна законних вимог інших осіб, які мають значення для справи та в сукупності свідчать про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Крім цього, пославшись на те, що оспорюваний правочин не відповідає критеріям розумності, не має на меті виконання зобов`язань, а фактично направлений на зменшення активів боржника, місцевий господарський суд у своєму рішенні не зазначив про наявність в матеріалах справи доказів протиправності дій ТОВ "Амстор" поданих на підтвердження відповідних доводів ТОВ "Енерго-Консалт".

Однак, вказане не вплинуло на правильність висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви про визнання недійсним з моменту укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в порушення вимог ст. 86 ГПК України судом першої інстанції не надано оцінки основній частині доказів, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів в їх сукупності, не мотивовано відхилення або врахування основної частини доказів з урахуванням аргументів учасників справи - апеляційний господарський суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р.). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, наведені в п. 2.1 даної постанови, частково визнаються обґрунтованими.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не було в повному обсязі враховано всі обставини справи, порушено норми процесуального права: ст.ст. 86, 236, 237 ГПК України, у зв`язку з чим вказане судове рішення місцевого господарського суду підлягає зміні шляхом викладення його мотивів в редакції даної постанови, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Консалт" - задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021р. у справі №904/9795/16 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021р. у справі №904/9795/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.01.2023р.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

СуддяТ.А. Верхогляд

СуддяВ.О. Кузнецов