Рішення

від 25.01.2023 по справі 908/2124/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/138/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2023 Справа № 908/2124/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Дроздова С.С., розглянувши матеріали,

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код 19355964, електронна пошта: zaes@npp.zp.ua)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092 м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, ідентифікаційний код юридичної особи 04737111) в особі Енергодарської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (71503 Запорізька область, м. Енергодар, код ЄДРПОУ 34425580)

про стягнення 28 525 грн. 90 коп.

без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Енергодарської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" 23 606 грн. 91 коп. залишку невикористаного авансу, 504 грн. 48 коп. 3 % річних, 4 414 грн. 51 коп. інфляційних витрат за договором № 3/04-21/29-121-04-21-10211 від 31.03.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2124/22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 28 525 грн. 90 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 01.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі № 908/2124/22, номер провадження 27/138/22. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

21.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив, що позивач, у відповідності до ст. 73 ГПК України не довів належними та допустимими доказами наявність невикористаної ним суми передоплати по Договору а саме: не надання відповідачем послуг на цю суму, відповідач вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.

08.12.2022 від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що сума в розмірі 22019 грн. 42 коп., яка сплачена платіжним дорученням № 20421 від 29.11.2021 відповідачем не використана, залишок не використаної суми за платіжним дорученням № 20376 від 26.11.2021 склав 1587 грн. 49 коп., яка також не використана відповідачем, в зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача 23606 грн. 91 коп. залишку не використаного авансу, 504 грн. 48 коп. 3 % річних, 4414 грн. 51 коп. втрат від інфляції.

16.12.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до яких зазначив, що позивачем не подано жодного доказу того, що на суму стягуваної з відповідача передоплати в розмірі 23606 грн. 91 коп. останнім не було надано позивачу послуг за наведений в позові період в рамках дії Договору. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 25.01.2023.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що 31 березня 2021 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Замовник) та Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Енергодарської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (Виконавець), укладено Договір № 3/04-21/29-121-04-21-10211, підписаний сторонами 14.04.2021 року (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуги пов`язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом щодо надання яких виникає технологічна необхідність у Замовника (Послуги), а Замовник зобов`язується провести розрахунки за надані послуги на умовах цього Договору.

Приписами п. 4.1 Договору встановлено, що послуги надаються за умови попередньої оплати в розмірі 100% від суми вартості запланованих послуг. Одержані кошти Виконавець обліковує на особовому рахунку Замовника з дотриманням вимог даного Договору.

По мірі надання послуг Виконавець списує відповідні суми за послуги з особового рахунку Замовника на підставі «Відомостей плати за надані послуги» (п. 4.2 Договору).

Як вказував позивач, згідно з Випискою з регістру аналітичного обліку № 466 про стан розрахунків між ВП ЗАЕС та Енергодарською філією ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за Договором № 3/04-21/29-121-04-21-10211 за період з 01.04.2021 по 31.12.2021 ВП ЗАЕС сплатив на рахунок відповідача загальну суму 205 401 грн. 11 коп., проте відповідач використав тільки суму в розмірі 181 794 грн. 20 коп. надавши послуги за наступними Актами: № 31 від 30.04.2021 на суму 4 396 грн. 44 коп.; № 40 від 31.05.2021 на суму 17 660 грн. 41 коп.; № 33 від 31.05.2021 на суму 29 614 грн. 73 коп.; № 43 від 30.06.2021 на суму 9 271 грн. 32 коп.; № 38 від 30.06.2021 на суму 8 428 грн. 66 коп.; № 45 від 28.07.2021 на суму 13 494 грн. 82 коп.; № 56 від 31.08.2021 на суму 17 865 грн. 64 коп.; № 68 від 31.08.2021 на суму 1499 грн. 42 коп.; № 72 від 30.09.2021 на суму 11 146 грн. 13 коп.; № 84 від 31.10.2021 на суму 16 309 грн. 97 коп.; № 95 від 11.11.2021 на суму 4 498 грн. 27 коп.; № 88 від 30.11.2021 на суму 27 166 грн. 87 коп.; № 100 від 07.12.2021 на суму 2 249 грн.14 коп.; № 102 від 31.12.2021 на суму 18 192 грн. 38 коп.

Таким чином, на думку позивача, загальний залишок не використаної суми попередньої оплати на послуги з перевезення склав 23 606 грн. 91 коп.: за платіжним дорученням № 20376 від 26.11.2021 склав 1 587 грн. 49 коп., за платіжним дорученням № 20421 від 29.11.2021 не використана сума складає 22019 грн. 42 коп.

Згідно з приписами п. 11.7 Договору, строк дії Договору з 01.04.2021 по 31.12.2021 включно. У всіх випадках цей Договір діє до здійснення всіх розрахунків за надані послуги.

26.01.2022 на адресу Енергодарської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» був направлений лист № 75-46/1868 про повернення залишку авансового платежу в розмірі 23606 грн. 91 коп., який був залишений без відповіді та задоволення. Даний лист 27.01.2022 був нарочно вручений Енергодарській філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», про що свідчить штемпель підприємства відповідача.

19.04.2022 позивач на електронну адресу відповідача направив претензію № 28-22/6395 про повернення залишку авансу в розмірі 23606 грн. 91 коп. відповіді відповідача на вказану вище претензію матеріали справи не містять.

В зв`язку з неповерненням відповідачем суми залишку не використаного авансу, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом, позивач посилаючись на ст. 1212 ЦК України звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 23606 грн. 91 коп. не використаного авансу та в зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання нарахував суми 3% річних в розмірі 504 грн. 48 коп. та інфляційних втрат в сумі 4 414 грн. 51 коп.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Суд вказує, що посилання позивача на ст.ст. 1212 ЦК України є безпідставним, з огляду на наступне.

Статтями 1212, 1213 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжує такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, останній отримав як оплату послуг за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути стягнуті відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно.

Судом встановлено, що матеріали справи містять акти надання послуг: № 31 від 30.04.2021 на суму 4 396 грн. 44 коп.; № 40 від 31.05.2021 на суму 17 660 грн. 41 коп.; № 33 від 31.05.2021 на суму 29 614 грн. 73 коп.; № 43 від 30.06.2021 на суму 9 271 грн. 32 коп.; № 38 від 30.06.2021 на суму 8 428 грн. 66 коп.; № 45 від 28.07.2021 на суму 13 494 грн. 82 коп.; № 56 від 31.08.2021 на суму 17 865 грн. 64 коп.; № 68 від 31.08.2021 на суму 1499 грн. 42 коп.; № 72 від 30.09.2021 на суму 11 146 грн. 13 коп.; № 84 від 31.10.2021 на суму 16 309 грн. 97 коп.; № 95 від 11.11.2021 на суму 4 498 грн. 27 коп.; № 88 від 30.11.2021 на суму 27 166 грн. 87 коп.; № 100 від 07.12.2021 на суму 2 249 грн.14 коп.; № 102 від 31.12.2021 на суму 18 192 грн. 38 коп.; платіжні доручення на загальну суму 205 401 грн. 11 коп.: № 20376 від 26.11.2021 на суму 14980 грн. 58 коп., № 20421 від 29.11.2021 на суму 22019 грн. 42 коп.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що не рідше одного разу на квартал сторони проводять звірку розрахунків, результати якої оформлюються актом встановленої форми.

Відповідно до п. 6.1 Договору, облік наданих послуг проводиться Виконавцем у «Відомостях плати за надані послуги», які складаються Виконавцем на підставі натурних листів, які надаються залізницею, Пам`яток, Актів загальної форми ГУ-23 та фактично наданих послуг Виконавцем.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що «Відомості плати за надані послуги» підписуються уповноваженими представниками сторін.

Судом встановлено, що позивачем в обґрунтування своїх вимог не надано суду належних доказів, а саме: розрахунок суми, яка є різницею між сплаченими ним відповідачу коштів, та сумою фактично наданих відповідачем послуг по Договору за період наведений к позові. В свою чергу сума фактично наданих послуг складається з сум фактично наданих послуг, зазначених у «Відомостях плати за надані послуги» за період зазначений у позові; «Відомості плати за надані послуги» за період, зазначений у позові; Акт звіряння розрахунків за період, в якому стягується сума.

Платіжні доручення № 20376 від 26.11.2021 та № 20421 від 29.11.2021, на які посилається позивач підтверджують лише факт перерахування ним коштів, а не факт ненадання на цю суму послуг зі сторони відповідача.

Статтею 91 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частинами 3-4 ст. 74 ГПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених ст. 46 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача у справі 504 грн. 48 коп. 3 % річних, 4 414 грн. 51 коп. інфляційних витрат за договором, суд зазначає, що згідно статті 625 ч.2 ГПК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Але вданому випадку позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати на залишок не використаного авансу, що не є сумою боргу в розумінні ст.625 ГПК України, тому ці нарахування не підлягають задоволенню.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За вказаних обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Енергодарської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" відмовити.

Рішення оформлено та підписано 31.01.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.