Рішення

від 27.01.2023 по справі 910/10865/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2023Справа № 910/10865/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/10865/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОЗЕРА УКРАЇНА» (81110, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Зимна Вода(з), вул.Яворівська, будинок 30; ідентифікаційний код: 35621266)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРОС ПРОДУКТ» (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8; ідентифікаційний код: 35961755)

Про стягнення 269 090, 28 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «ЙОЗЕРА УКРАЇНА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «ЯРОС ПРОДУКТ» про стягнення 269 090, 28 грн, з яких основний борг складає 180 000, 00 грн., інфляційні втрати 72 993, 84 грн та 16 096, 44 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання з боку відповідача умов договору купівлі-продажу №0810-3 від 10.08.2017 в частині повної та своєчасної оплати поставлених товарів. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

25.10.2022 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 25.10.2022 для усунення недоліків позовної заяви шляхом:

01.11.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою він усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 25.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10865/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

10.08.2017 між позивачем (постачальником, продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено Договір купівлі-продажу №0810-3 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується продавати покупцю переміси для свиней та ВРХ (вітамінно-мінеральні добавки, кормові добавки), замінник цільного молока, біологічні засоби (консерванти) для силосування та сіна жування та ін., далі а текстом - товари, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити ці товари на умова, визначених у цьому договорі.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу згідно ВН №175 від 16.10.2018 товар - МастПро, вітамінно-мінеральна добавка для свиней 345 упак. по 25 кг вартістю 455 501, 50 грн з ПДВ.

З метою оплати прийнятого товару відповідачем, позивачем було виставлено рахунок на оплату №189 від 16.10.2018 на суму 455 501, 50 грн з ПДВ.

16.10.2018 між сторонами був підписаний Додаток №1 до Договору згідно якого покупець здійснює оплату товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 45 календарних днів, в період з жовтня 2018 по січень 2019 з моменту отримання товару згідно накладної.

Згідно банківської виписки, відповідач здійснив наступні платежі, що як стверджує позивач зараховані ним в якості оплати за ВН №175 від 16.10.2018:

- 12 грудня 2018 року - 55 503, 50 грн;

- 31 січня 2019 року - 50 000, 00 грн;

- 26 лютого 2019 року - 150 000, 00 грн;

- 21 жовтня 2019 року - 20 000, 00 грн.

Таким чином, загальна сума коштів, що була сплачена за дану поставку Відповідачем склала 275 503,50 грн, а отже - сума заборгованості склала 180 000, 00 грн.

Втім, станом на 13.10.2022 відповідач договірні зобов`язання не виконав та кошти за поставлений товар не сплатив.

За твердженням позивача, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 180 000, 00 грн, яку відповідач просить стягнути з відповідача у судовому порядку, а також 72 993, 84 грн інфляційних втрат та 16 096, 44 грн 3 % річних за період з 22.10.2019 по 14.10.2022.

II. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за несплату вартості отриманого товару в розмірі 180 000, 00 грн, 72 993, 84 грн інфляційних втрат та 16 096, 44 грн 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за ВН №175 від 16.10.2018.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань по оплаті за поставлений згідно умов Договору товар за ВН №175 від 16.10.2018.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 269 090, 28 грн (180 000, 00 грн основного боргу, 72 993, 84 грн інфляційних втрат, а також 16 096, 44 грн 3% річних).

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.11.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8.

Як вбачається з поштового повернення ухвала суду за поштовою накладною 0105492993839 не вручена відповідачу під час доставки з зазначенням «за закінченням терміну зберігання».

Згідно із частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, Суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 910/10865/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/10865/22, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- якими доказами підтверджений факт здійснення господарських операцій з поставки товару у спірні періоди та чи є такі докази належними?

- чи настав строк оплати вартості поставленого товару?

- чи вірно проведений позивачем розрахунок інфляції та 3 % річни, а відтак чи підлягають позовні вимоги задоволенню ти в якому розмірі?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами 10.08.2017 був укладений договір поставки який, згідно п. 12.2. діє до 31.12.2017. У разі коли за один місяць до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про його припинення, він вважатиметься пролонгованим на тих самих умовах та кожене подальший календарний рік, але не більше ніж на 3 роки від дати закінчення строку дії договору.

Спірні правовідносини стосуються постаки товару, що мала місце в жовтні 2018 року. Оскільки, матеріали справи не містять повідомлення сторін в порядку п. 12.2. Договору про його припинення в 2017 році, суд констатує, що договір поставки був пролонгований на 2018 рік, а відтак спірні правовідносини підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 1 статті 265 Господарського кодексу України зазначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України внормовано, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 16.10.2018 здійснив поставку товару -МастПро, вітамінно-мінеральна добавка для свиней 345 упак. по 25 кг вартістю 455 501, 50 грн з ПДВ, покупцю - ТОВ «ЯРОС ПРОДУКТ» за ВН №175.

Вказана ВН підписана постачальником та покупцем. Проте, суд зазначає, що зі сторони відповідача відсутні відомості щодо особи, яка прийняла товар.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Поряд з цим пункт 2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно з пунктом 2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) назву підприємства, від імені якого складено документ; 4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20.12.2018 у справі 910/19702/17 дійшов наступного правового висновку: «Відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на видатковій накладній є свідченням участі суб`єкта господарювання, як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною. Відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяли уповноважені особи відповідача при прийнятті товару) в накладній також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію».

З огляду на все вище зазначене, суд констатує, що Видаткова накладна ()ВН, яку надав позивач, хоча і не містить посади, ПІБ особи, яка прийняла товар від імені відповідача 16.10.2018, проте містить підпис та печатку відповідача, що не перешкоджає можливості ідентифікувати особу відповідача, яка брала участь у здійсненні господарської операції. До того ж ВН містить, окрім підпису сторін, відомості про дату складання документа; назви підприємств; зміст та обсяг господарської операції.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень того, що печатка відповідача станом на жовтень 2018 року була втрачена, або ж те, що відповідач не використовує печатку у своїй діяльності, або ж використовує іншу печатку.

Суд в тому числі констатує, що в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо факту та обсягу поставки товару по спірній накладній.

Окрім цього, позивач на підтвердження прийняття відповідачем товару та часткової оплати його вартості, надає суду банківську виписку по власному рахунку, з якої вбачається, що відповідач за призначенням платежу «оплата за товар зг. Дог№0810-3 від 10.08.2017., у т.ч. ПДВ 20 %...» здійснював наступні оплати:

- 12 грудня 2018 року - 55 503, 50 грн;

- 31 січня 2019 року - 50 000, 00 грн;

- 26 лютого 2019 року - 150 000, 00 грн;

- 21 жовтня 2019 року - 20 000, 00 грн.

Згідно п. 7.3. Договору - у разі наявності заборгованості за товари, сплачені кошти зараховуються як оплата заборгованості незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначенні платежу.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та умови Договору, наявну в матеріалах справи ВН та банківську виписку, суд дійшов висновку, що поставка товару є підтвердженою, товар був прийнятий відповідачем без зауважень та позивач правомірно врахував надходження грошових коштів на власний рахунок від відповідача в якості оплати товару за ВН №175 від 16.10.2018, у зв`язку з чим частково оплаченим є товар за вказаною накладною у розмірі 275 503, 50 грн.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно Додатку №1 від 16.10.2018 до Договору - покупець здійснює оплату товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 45 календарних днів, в період з жовтня 2018 по січень 2019 з моменту отримання товару згідно накладної.

Таким чином, відповідач повинен був повністю оплатити поставлений товар за ВН №175 від 16.10.2018 у строк до 30.11.2018 включно.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів вчасної оплати відповідачем вартості поставленого товару, заперечень відповідача щодо виникнення заборгованості за ВН №175 від 16.10.2018, суд з огляду на принцип вірогідності доказів вважає, що заборгованість відповідача у розмірі 180 000, 00 грн, що виникла станом на 22.10.2019 року є підтвердженою, доказів її погашення матеріали справи не містять, а відтак позивач правомірно нараховує на виниклу з 22.10.2019 заборгованість 3 % річних та інфляції, оскільки станом на вказану дату строк виконання грошового зобов`язання настав.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку 3 % річних та інфляції за визначений позивачем період з 22.10.2019 по 14.10.2022 суд дійшов висновку, що він визначений вірно.

Однак, проведений позивачем розрахунок 3 % річних є арифметично помилковим.

Провівши власний розрахунок 3 % річних за допомогою ІПС «Прецедент» суд встановив, що дійсний розмір 3% річних становить 16081, 64 грн, а не 16096, 44 грн як визначено позивачем, відтак, суд задовольняє вимоги в даній частині частково - в розмірі, що визначений судом.

Проведений позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, а відтак з відповідача підлягає стягненню сума інфляції, що становить 72 993, 84 грн.

VІ. Розподіл судових витрат.

Щодо судових витрат позивача, суд зазначає, що в позовній заяві при зазначенні попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивач повідомляє суд про те, що ним понесені витрати, в зв`язку з розглядом справи, у сумі сплаченого судового збору, тобто 4 036, 35 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу з розрахунку 90, 00 євро за 1 годину роботи адвоката.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволені частково, сума судового збору підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає, що в попередньому орієнтовному розрахунку, позивач не зазначає чіткої суми фактично понесених ним витрат при розгляд даної справи Господарським судом міста Києва, зазначені лише певні конкретні дії адвоката та суми за ту чи іншу здійснену дію.

Будь - яких інших доказів щодо понесених вище зазначених витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано.

Згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, в своєму позові позивач зазначив, що копії актів наданих послуг, рахунки та платіжні доручення будуть надані у ході розгляду справи, чого в строки розгляду справи зроблено не було.

Враховуючи те, що позивачем не надано будь - яких доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, хоча позивач міг і мав це зробити до прийняття рішення у справі з конкретизацією суми таких витрат та з детальним описом вконаних робіт, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення позивачем витрат за надані послуги адвокатом.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОЗЕРА УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРОС ПРОДУКТ» про стягнення 269 090, 28 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРОС ПРОДУКТ» (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8; ідентифікаційний код: 35961755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОЗЕРА УКРАЇНА» (81110, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Зимна Вода(з), вул.Яворівська, будинок 30; ідентифікаційний код: 35621266) 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн 00 коп. - основного боргу, 72 993 (сімдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 84 коп. - інфляційних втрат, 16 081 (шістнадцять тисяч вісімдесят одна) грн 64 коп. - 3 % річних, а також 4 036 (чотири тисячі тридцять шість) грн 00 коп. - судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних в розмірі 14 грн 80 коп. - відмовити.

4. В задоволенні заяви позивача про покладення витрат на професійну правничу допомогу адвоката на відповідача - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких