Рішення

від 26.12.2022 по справі 910/1847/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2022Справа № 910/1847/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О., розглянув матеріали господарської справи

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Консалтінг ЛТД"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство дорожнього зв`язку, інформаційного

забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок"

про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

Представники учасників процесу:

від позивача Максюта Е.А.

від відповідача не з`явився

від третьої особи Циганок Г.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Консалтінг ЛТД" (далі - відповідач) про визнання незаконною бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Консалтінг ЛТД" щодо внесення відомостей по виготовлених технічних паспортах на об`єкти нерухомого майна, що входять до складу Єдиного майнового комплексу ДП "Укрдорзв`язок", до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та зобов`язання внести відомості по виготовлених технічних паспортах на об`єкти нерухомого майна, що входять до складу Єдиного майнового комплексу ДП "Укрдорзв`язок", до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва згідно з договором № 20 від 16.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 відкрито провадження у справі № 910/1847/22 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 10.03.2022; залучено до участі у даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок"; встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Підготовче засідання, призначене на 10.03.2022, не відбулось, у зв`язку з введенням на території України режиму воєнного стану, а також перебуванням судді Удалової О.Г. у відпустці.

Ухвалою суд від 03.05.2022 задоволено клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 5 159,04 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2022 призначено проведення підготовчого засідання на 02.06.2022, а також викликано представників учасників справи.

Ухвалою суд від 02.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 21.06.2022.

15.06.2022 відповідачем подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, а також клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, 15.06.2022 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суд від 21.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 07.07.2022.

07.07.2022 через електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, водночас вказаний документ не підписаний електронним підписом директора

Ухвалою суд від 07.07.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 19.07.2022.

08.07.2022 через електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який був підписаний електронним підписом директора відповідача, відповідно до якого відповідачем заперечуються заявлені позивачем вимоги з посиланням на те, що умови укладеного між позивачем та відповідачем договору повністю виконані, при цьому будь-яких зауважень при прийнятті робіт позивачем не заявлялось та такі роботи останнім оплачені в повному обсязі.

19.07.2022 позивачем подано відповідь на відзив, в якому позивачем заперечуються доводи відповідача, викладені у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 19.07.2022 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.08.2022.

Ухвалою суду від 11.08.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 25.08.2022.

Ухвалою суду від 25.08.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 08.09.2022.

07.09.2022 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

08.09.2022 через електронну пошту суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 08.09.2022 представники учасників справи не з`явились.

Ухвалою суду від 08.09.2022 розгляд справи відкладено на 22.09.2022.

22.09.2022 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Ухвалою суду від 22.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 13.10.2022.

Судове засідання, призначене на 13.10.2022, не відбулось.

Ухвалою суду від 19.10.2022 призначено проведення судового засідання на 03.11.2022.

Ухвалою суду від 03.11.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 01.12.2022. При цьому, представник позивача зазначив в ході судового засідання, що між сторонами ведуться переговори щодо мирного врегулювання даного спору.

У судове засідання 01.12.2022 представники учасників справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 01.12.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи 12.12.2022.

Ухвалою суду від 12.12.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, за усним клопотання позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено 26.12.2022.

У судовому засіданні 26.12.2022 представник позивача повідомив, що переговори між сторонами щодо мирного врегулювання спору не дали результатів. При цьому, представниками позивача та третьої особи позовні вимоги підтримані.

Відповідач в судове засідання не з`явився, в відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечував.

26.12.2022 зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

16.07.2021 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір № 20, згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконання послуг (додаток № 1): ДК 021:2015:79131000-1 Послуги з оформлення документів (надання послуг з виготовлення технічних паспортів на об`єкти нерухомого майна).

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець повинен виконати передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає вимогам чинних стандартів і нормативних документів України. У разі невідповідності якості виконаних послуг вимогам замовника, виконавець зобов`язується усунути дефекти за власний кошт.

Згідно з п. 3.1 договору, ціна останнього становить 578 225,40 грн без ПДВ.

Оплата проводиться згідно з затвердженою калькуляцією на підставі акту наданих послуг відповідно до додатку № 1 (п. 4.1 договору).

Як погоджено сторонами в п. 5.1 договору, термін виконання послуг - до 31.12.2021.

Відповідно до пп. 6.2.2 договору замовник має право контролювати виконання послуг, встановлених цим договором.

Згідно з п. 6.3 договору виконавцем зобов`язаний: забезпечити виконання послуг у строки встановлені цим договором та відповідно до технічних вимог тендерної документації; забезпечити виконання послуг, якість яких відповідає умовам, встановленим цим договором.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 включно (п. 11.2 договору).

Відповідно до п. 12.4 договору зміни та доповнення до договору вносяться шляхом укладення додаткової угоди, є його невід`ємною частиною, і мають силу, якщо вони підписані уповноваженими на те особами сторін.

У додатку № 1 сторонами погоджено дислокації об`єктів, за якими відповідачем мають бути надані послуги з виготовлення технічних паспортів на об`єкти нерухомого майна.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, між позивачем та відповідачем складено акти приймання-передачі робіт (надання послуг), а саме: № 1 від 04.08.2022, за яким відповідачем надано послуги згідно з п. 3 додатку № 1 до договору; № 2 від 04.08.2022, за яким надано послуги згідно з п. 4-6 додатку № 1 до договору, № 3 від 06.08.2021, за яким надано послуги згідно з п. 10 додатку № 1 до договору; № 4 від 09.08.2021, за яким надано послугу згідно з п. 1 додатку № 1 до договору; та № 5 від 09.09.2021, за яким надано послугу згідно з п. 2 додатку № 1 до договору. Загалом між позивачем та відповідачем складено акти, що підтверджують прийняття послуг на суму 337 034,93 грн.

При цьому, сторонами в актах зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Як вказується позивачем в позові, послуги на суму 337 034,93 грн оплачені ним в повному обсязі, а послуги на суму 241 190,47 грн відповідачем не надані.

Оплата позивачем послуг на суму 337 034,93 грн згідно з вказаними актами підтверджується платіжними дорученнями, долученими відповідачем до відзиву на позов.

Проте, позивач зазначає, що виготовлені відповідачем технічні паспорти не внесені відповідачем до Єдиної державної системи у сфері будівництва, у зв`язку з чим позивач не має можливості провести процедуру приватизації та такими об`єктами.

Також матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з листом від 23.10.2021 № 30-03/8355, в якому, зважаючи на невнесення технічних паспортів до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, запрошував директора відповідача прибути на нараду, призначену на 28.10.2021.

Вказаний лист отриманий відповідачем 28.10.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103269401013.

Крім того, позивач звертався до відповідача з листом від 10.12.2021 № 30-03/9715, в якому вимагав протягом 1 дня з моменту отримання листа внести виготовлені відповідачем технічні паспорти до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Відповідачем такий лист отримано 21.12.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103280523546.

Зважаючи, що відповідачем вимоги позивача не виконано, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд визнати незаконною бездіяльності відповідача щодо внесення відомостей по виготовлених технічних паспортах на об`єкти нерухомого майна, що входять до складу Єдиного майнового комплексу ДП "Укрдорзв`язок", до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та зобов`язати відповідача внести відомості по виготовлених технічних паспортах на об`єкти нерухомого майна, що входять до складу Єдиного майнового комплексу ДП "Укрдорзв`язок", до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, згідно з договором № 20 від 16.07.2021.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, одним з яких є примусове виконання обов`язку в натурі (присудження до виконання обов`язку в натурі).

Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), водночас відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що під таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Одночасно з цим, положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Суд зазначає, що укладений між позивачем та відповідачем договір № 20 від 16.07.2021 не є договором про надання послуг з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Водночас, згідно зі ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт (який є окремим видом договорів підряду) підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Таким чином, враховуючи, що предметом договору № 20 від 16.07.2021 було виготовлення технічних паспортів на об`єкти нерухомого майна, такий договір є саме договором на проведення проектних робіт.

Поряд з цим, суд зазначає, що сторонами при укладенні вказаного договору погоджено, що виконавець повинен виконати передбачені роботи, якість яких відповідає вимогам чинних стандартів і нормативних документів України.

Водночас, позивачем під час розгляду даної справи не надано доказів того, що роботи, які виконані відповідачем, не відповідають таким вимогам, оскільки роботи з виготовлення технічних паспортів передані відповідачем та прийняті позивачем за актами, в яких вказано, що сторони не мають претензій одна до одної.

При цьому, судом не приймаються посилання позивача про те, що обов`язок відповідача щодо реєстрації технічних паспортів на об`єкти був погоджений сторонами в договорі та в тендерній документації, що оприлюднена до укладення такого договору, з огляду на наступне.

Так, в тендерній документації позивачем, зокрема, встановлені наступні вимоги:

Пункт 1.2.3.2. Тендерної документації визначає, що за результатами проведеної інвентаризації з дотриманням вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітет будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, учасником складається технічний паспорт на об`єкт інвентаризації.

Пунктом 2.3 Тендерної документації погоджено, що надані послуги приймаються замовником в порядку виконання з виготовленими документами та оформляються актами прийому-передачі послуг та документів, виготовлених в результаті надання послуг. Виконавцем надаються такі документи: - технічні паспорти на паперовому носії.

Тобто ні умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору, ні умовами тендерної документації, оприлюдненої позивачем за посиланням (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-06-15-001176-a), не передбачено обов`язку відповідача щодо внесення відомостей по виготовленим технічним паспортам до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39-3 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна - це комплекс робіт з метою визначення складу, фактичної площі, об`єму, технічного стану та/або визначення змін зазначених характеристик за певний період часу з виготовленням відповідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) з використанням Реєстру будівельної діяльності.

Технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна проводиться фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, у складі якої працюють один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт із технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність" та визначено умови, за яких здійснюється технічна інвентаризація.

Також судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що відповідний обов`язок відповідача щодо внесення технічних паспортів до реєстру був передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 681 від 23.06.2021, з огляду на таке.

Відповідно до п. 9 вказаної постанови до введення в дію Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва в частині створення інвентаризаційних справ, матеріалів технічної інвентаризації, технічних паспортів закінчених будівництвом об`єктів та їх частин (житлових та нежитлових приміщень), об`єктів незавершеного будівництва, укладення електронних договорів про проведення технічної інвентаризації та вчинення інших дій щодо цих документів з 1 серпня 2021 р.:

фізичні особи - підприємці або юридичні особи, які відповідно до частини другої статті 39-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проводять технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна, вносять до електронного кабінету користувача Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомості про проведену технічну інвентаризацію об`єкта нерухомого майна;

суб`єкти державної реєстрації прав під час надання послуги у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень використовують дані про об`єкт нерухомості, право на який підлягає реєстрації, з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Водночас, договір укладено та погоджено його умови сторонами 16.07.2021 за результатами проведення публічної закупівлі оприлюдненої 15.06.2021, тобто до моменту ухвалення відповідної постанови уряду № 681 від 23.06.2021.

Отже, вказаною постановою не міг бути врегульований обов`язок відповідача щодо внесення технічних паспортів до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 559 від 01.07.2020 (в редакції на момент укладення між сторонами договору та його виконанням), урядом прийнято рішення погодитися з пропозицією Міністерства цифрової трансформації та Міністерства розвитку громад та територій стосовно реалізації у період з 6 липня 2020 року по 30 листопада 2021 року експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Тобто Єдина державна електронна система у сфері будівництва у період з 6 липня 2020 року по 30 листопада 2021 року лише запроваджувалась, відповідно, відповідач не був зобов`язаний вносити технічні паспорти до такої системи за відсутності погодженого обов`язку відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо внесення відомостей по виготовлених технічних паспортах на об`єкти нерухомого майна, що входять до складу Єдиного майнового комплексу ДП "Укрдорзв`язок", до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та зобов`язання відповідача внести відомості по виготовлених технічних паспортах на об`єкти нерухомого майна, що входять до складу Єдиного майнового комплексу ДП "Укрдорзв`язок", до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва згідно з договором № 20 від 16.07.2021 необґрунтованими та відмовляє в задоволенні позову.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 30.01.2023.

Суддя О.Г. Удалова