Рішення

від 10.01.2023 по справі 910/10264/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2023Справа №910/10264/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол"простягнення 556 519,52 грн.

Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників справи: від позивача:Бабенко А.С., Глухенький Л.А.;від відповідача:не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" про стягнення заборгованості у розмірі 556 519,52 грн.

В обґрунтування позовних Товариство з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" стверджує, що на виконання своїх зобов`язань як інвестора за Інвестиційним договором №0172/НВ/003О від 06.06.2019 ним було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" інвестиційний внесок у загальному розмірі 9 821 290,50 грн. для фінансування будівництва нежитлового приміщення, загальною площею 296,94 кв.м., однак згідно акту №1 приймання передачі від 17.08.2022 до Інвестиційного договору №0172/НВ/003О від 06.06.2019 Товариству з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" було передано нежитлове приміщення, загальною площею 285,60 кв.

Таким чином, на думку позивача, ним було надмірно сплачено відповідачу в якості інвестиційного внеску кошти у розмірі 375 070,50 грн. та такі кошти набуті Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" безпідставно, проте останнє ухиляється повернути їх Товариству з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна".

Крім того, у зв`язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" 03.07.2019 було надмірно сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" кошти у розмірі 375 070,50 грн., то позивач вважає, що відповідач також повинен сплатити 3% річних у розмірі 36 623,32 грн. та інфляційні втрати у розмірі 144 825,70 грн., нараховані за період з 03.07.2019 по 03.10.2022.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 32 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/10264/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для надання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 08.11.2022.

Оскільки судове засідання, призначене на 08.11.2022, не відбулося б у зв`язку з перебуванням судді Бойка Р.В. 08.11.2022 у відпустці, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 призначено підготовче засідання у справі №910/10264/22 на 22.11.2022.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов - 15 днів; відкладено підготовче засідання на 13.12.2022.

12.12.2022 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що оскільки позивач на виконання п. 7.9 договору №0172/НВ/003О від 06.06.2019 не повідомив банківський рахунок, то відповідач не несе відповідальності за неповернення таких коштів до надходження відповідного листа від інвестора.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 закрито підготовче провадження у справі; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; звернуто увагу сторін, що строки на подання відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив встановлені в ухвалі суду про відкриття провадження у справі; призначено розгляд справи по суті на 10.01.2023.

23.12.2022 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що він не зобов`язаний повідомляти банківські реквізити, які не змінювались з моменту підписання інвестиційного договору, оскільки п. 7.9 договору №0172/НВ/003О від 06.06.2019 не поширюється на спірні правовідносини, а стосуються лише того випадку коли повертаються кошти інвестору, який порушив строки оплати. Позивач вказує на те, що в даному випадку необхідно керуватись п. 4.6 договору №0172/НВ/003О від 06.06.2019 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" повертає інвестору надмірно сплачені кошти протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту передачі-приймання об`єкта.

В судове засідання 10.01.2023 представники позивача з`явились, надали усні пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" був повідомлений про призначене на 10.01.2023 судове засідання у засіданні 13.12.2022, що підтверджується його розпискою.

Зважаючи на наявність доказів належного повідомлення відповідача про розгляд справи №910/10264/22 та про призначене на 10.01.2023 судове засідання, суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол".

В судовому засіданні 13.01.2023 судом завершено розгляд справи №910/10264/22 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна", як інвестором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол", як товариством, було укладено Інвестиційний договір №0172/НВ/003О (надалі - Договір), предметом якого відповідно до п. 2.1 є інвестиційна участь інвестора у будівництві будинку (згідно з п. 1.1.1 Договору будинком є стилобат у складі проекту "Будівництво житлово-офісного комплексу з центром дозвілля та торгівлі, спортивно-оздоровчими приміщеннями та паркінгом у пров. Кленовому, 7, 7-А, 7-Б, на вул. Кіквідзе, 41-А, 41-43 у Печерському районі м. Києва").

Згідно з п. 2.2 Договору за цим Договором товариство зобов`язується забезпечити інвестування об`єкта (відповідно до п. 1.1.2 Договору об`єктом є нежитлове приміщення номер 3, поверх 2, загальна площа 296,94 кв.м.).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що розмір інвестиційних внесків за об`єкт на момент укладення цього Договору визначений товариством в сумі 8 184 408,75 грн.; податок на додану вартість складає 1 636 881,75 грн.; всього, разом з ПДВ 9 821 290,50 грн. та підлягає коригуванню на момент оплати.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що крім випадків коригування вартості об`єкта товариством, вартість об`єкта підлягає обов`язковому коригуванню до підписання Акту передачі-приймання об`єкта у випадку, якщо фактична загальна площа об`єкта за результатами проведення технічної інвентаризації об`єкта після завершення будівництва будинку та здачі його в експлуатацію, виявиться більшою або меншою від загальної проектної площі об`єкта, передбаченої цим Договором, більше ніж на 0,1 кв.м.

Відповідно до п. 4.6 Договору у разі якщо вартість об`єкта зменшується відповідно до умов п. 3.4 цього Договору, Товариство повертає інвестору надмірно сплачені грошові кошти протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту передачі-приймання об`єкта. Повернення коштів відбувається виключно в безготівковій формі.

Згідно з п. 7.9 Договору повернення коштів інвестору здійснюється виключно в безготівковій формі на банківський рахунок інвестора, про який інвестор зобов`язаний повідомити товариство письмово. Товариство не несе відповідальності за порушення строків повернення коштів у разі неповідомлення інвестором своїх банківських реквізитів.

Даний Договір діє з дати підписання його обома сторонами та до виконання сторонами взятих ними на себе обов`язків або до моменту розірвання цього Договору (п. 8.1 Договору).

08.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" із заявою, в якій просило останнього повернути надмірно сплачені коштів по Інвестиційному договору №0172/НВ/003О від 06.08.2019 у розмірі 375 070,50 грн., сплативши такі кошти на банківські реквізити інвестора, зазначені у вказаному листі.

17.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" підписали Акт приймання-передачі №1 від 17.08.2022 до Інвестиційного договору №0172/НВ/003О від 06.08.2022, відповідно до п. 1, якого замовник передав, а інвестор прийняв нежитлове приміщення №3 (№2002 після обмірів ЮТІ), загальною фактичною площею 285,60 кв.м., в будинку за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Михайла Бойчука, будинок 41-Б.

Пунктом 2 Акту приймання-передачі №1 від 17.08.2022 визначено, що загальна вартість переданого за цим актом офісного приміщення складає 9 446 220,00 грн. у урахуванням податку на додану вартість, в тому числі вартість без урахування ПДВ - 7 871 850,00 грн. без ПДВ, ПДВ складає 1 574 370,00 грн.

17.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" з претензією №1 про повернення інвестору надмірно сплачених грошових коштів по Інвестиційному договору №0172/НВ/003О від 06.08.2019 у розмірі 375 070,50 грн. шляхом перерахування таких коштів на банківські реквізити інвестора, зазначені у вказаній претензії.

Спір у справі виник, у зв`язку із твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань з повернення надмірно сплачених коштів за Договором, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" виник борг у розмірі 375 070,50 грн.

Крім того, позивач вважає, що відповідач також повинен сплатити 3% річних у розмірі 36 623,32 грн. та інфляційні втрати у розмірі 144 825,70 грн., нараховані за період з 03.07.2019 по 03.10.2022.

Укладений сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 625, 626 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було сплачено відповідачу кошти у загальному розмірі 9 821 290,50 грн., в якості інвестування об`єкта загальною площею 296,94 кв.м., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що крім випадків коригування вартості об`єкта товариством, вартість об`єкта підлягає обов`язковому коригуванню до підписання Акту передачі-приймання об`єкта у випадку, якщо фактична загальна площа об`єкта за результатами проведення технічної інвентаризації об`єкта після завершення будівництва будинку та здачі його в експлуатацію, виявиться більшою або меншою від загальної проектної площі об`єкта, передбаченої цим Договором, більше ніж на 0,1 кв.м.

Так, відповідно до п. 1 Акту приймання-передачі №1 від 17.08.2022 до Інвестиційного договору №0172/НВ/003О від 06.08.2022, укладеного між сторонами, замовник передав, а інвестор прийняв нежитлове приміщення №3 (№2002 після обмірів ЮТІ), загальною фактичною площею 285,60 кв.м., в будинку за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Михайла Бойчука, будинок 41-Б. Загальна вартість переданого за цим актом офісного приміщення складає 9 446 220,00 грн. у урахуванням податку на додану вартість, в тому числі вартість без урахування ПДВ - 7 871 850,00 грн. без ПДВ, ПДВ складає 1 574 370,00 грн.

З технічного паспорту на групу приміщень №2002 на вул. Михайла Бойчука (колишня назва - вул. Кіквідзе), 41-Б у Печерському районі м. Києва вбачається, що загальна площа об`єкта становить 285,6 кв.м.

Отже, матеріалами справи підтверджуються виконання позивачем обов`язку із забезпечення інвестування об`єкта загальною площею 296,94 кв.м. у розмірі 9 821 290,50 грн., в той час як фактична загальна площа об`єкта за результатами проведення технічної інвентаризації об`єкта після завершення будівництва будинку становить 285,6 кв.м., вартістю 9 446 220,00 грн.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" за Договором надмірно сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" кошти у розмірі 375 070,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.6 Договору у разі якщо вартість об`єкта зменшується відповідно до умов п. 3.4 цього Договору, Товариство повертає інвестору надмірно сплачені грошові кошти протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту передачі-приймання об`єкта. Повернення коштів відбувається виключно в безготівковій формі.

Згідно з п. 7.9 Договору повернення коштів інвестору здійснюється виключно в безготівковій формі на банківський рахунок інвестора, про який інвестор зобов`язаний повідомити товариство письмово. Товариство не несе відповідальності за порушення строків повернення коштів у разі неповідомлення інвестором своїх банківських реквізитів.

Отже, сторонами у п. 4.6 та п. 7.9 Договору було погоджено, що надмірно сплачені інвестором кошти повертаються протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту передачі-приймання об`єкта, однак інвестор зобов`язаний повідомити товариству письмово його банківські реквізити.

Відтак, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.6 Договору відповідач зобов`язаний був повернути позивачу надмірно сплачені кошти у розмірі 375 070,50 грн. у строк до 16.09.2023 включно.

Щодо тверджень відповідача, що ним не було прострочено виконання свого обов`язку з повернення коштів, оскільки позивачем не було йому письмово повідомлено банківські реквізити, то суд зазначає, що по-перше, пунктом. 4.6 Договору покладено обов`язок з повернення надмірно сплачених коштів саме на відповідача, а відтак саме він зобов`язаний був проявити розумну зацікавленість щодо банківських реквізитів позивача (якщо з якихось причин вважав вказані у договорі реквізити неактуальними), зокрема, під час зустрічі із повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" для підписання Акту приймання-передачі №1 від 17.08.2022.

Крім того, відповідач, як добросовісний суб`єкт господарювання, розуміючи, що у нього почав свій перебіг строк виконання грошового зобов`язання перед позивачем з 17.08.2022 міг та повинен був спробувати здійснити переказ на відомі йому (вказані у Договорі) банківські реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" (у такому випадку він би достеменно був би обізнаний про актуальність/неактуальність відомих йому банківських реквізитів позивача), а не пасивно ігнорувати свій обов`язок через власне припущення, що відомі йому банківські реквізити позивача є неактуальними.

По-друге, позивачем було повідомлено відповідачу банківські реквізити для повернення надмірно сплачених коштів у заяві від 08.08.2022 (як зазначає позивач, вказана заява була направлена відповідачу засобами електронної пошти 10.08.2022) та в претензії №1 від 17.09.2022 (на підтвердження направлення вказаної претензії позивачем надано опис вкладення у цінний лист №0421019231084 від 17.09.2022, накладну №0421019231084 від 17.09.2022 та фіскальний чек №0421019231084 від 17.09.2022). За інформацією із пошукової системи поштових відправлень АТ "Укрпошта" претензія №1 не була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" за адресою його місцезнаходження, у зв`язку з чим 19.09.2022 була перенаправлена відділенням поштового зв`язку до іншого відділення. 04.10.2022 поштове відправлення №0421019231084 було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Неотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" листа-претензії позивача, у зв`язку з чим останній був повернутий Товариству з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" "за закінченням встановленого терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" у формі бездіяльності щодо його належного отримання, а тому не може слугувати підставою для висновку про ненастання у відповідача обов`язку зі сплати коштів.

Окрім того, відповідачем не надано доказів самостійного ініціювання ним питання щодо встановлення банківських реквізитів позивача до звернення останнього із даним позовом до суду.

Також станом на дату ухвалення даного рішення Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" не надано доказів виконання свого грошового зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна", хоча у прохальній частині позовної заяви вказані банківські реквізити позивача, що дає суду підстави для висновку про спрямованість доводів відповідача в цій частині виключно на ухилення від виконання свого грошового зобов`язання та від відповідальності за його порушення.

По-третє, встановлений п. 4.6 Договору обов`язок з повернення надмірно сплачених коштів виник у відповідача після підписання Акту передачі-приймання об`єкта та перебіг строку на виконання такого обов`язку почав свій перебіг саме з підписання акту. Натомість надання банківських реквізитів не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як надання банківських реквізитів є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.

Отже, відповідачем не надано суду доказів повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 375 070,50 грн., як і не наведено спростування розміру даної заборгованості.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання своїх зобов`язань за Договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" не виконало в повному обсязі своїх грошових зобов`язань за Договором з повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 375 070,50 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" боргу у розмірі 375 070,50 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 36 623,32 грн., нараховані за період з 03.07.2019 по 03.10.2022, та інфляційні втратиу розмірі 144 825,70 грн., нараховані за період з липня 2019 року по вересень 2022 року.

Тобто, позивач нараховує 3% та інфляційні втрати з дати сплати коштів у розмірі 375 070,50 грн. - 03.07.2019, посилаючись на безпідставність набуття та збереження відповідачем таких коштів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Так, вказані кошти сплачені відповідачу 03.07.2019 на підставі Договору, в якості частини інвестиційних внесків за об`єкт, сума яких на момент укладення цього Договору складала 9 821 290,50 грн.

Відтак, дані кошти були підставно набуті Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" та відповідач правомірно ними користувався до 16.09.2022. Також обов`язок з повернення таких коштів виник на підставі Договору лише після підписання акту передачі-приймання об`єкта.

Договірний характер зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" з перерахунку Товариству з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" коштів у розмірі 375 070,50 грн. виключає можливість їх кваліфікації як безпідставно набутих з моменту набуття.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із даної норми цивільного закону вбачається, що така міра відповідальності як нарахування 3% річних і інфляційних втрат може бути застосована до боржника виключно у разі прострочення ним виконання грошового зобов`язання, в той час як судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" прострочило виконання свого обов`язку із повернення коштів у розмірі 375 070,50 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" лише з 17.09.2022, відтак відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційні втрати з 03.07.2019 (дати сплати коштів у розмірі 375 070,50 грн.) по 16.09.2022.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм законодавства, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Так, відповідач зобов`язаний був повернути позивачу надмірно сплачені кошти у розмірі 375 070,50 грн. у строк до 16.09.2022 включно, а отже правомірним є нарахування 3% річних та інфляційних витрат з 17.09.2022.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням визначеного судом дня, з якого відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання та визначеної позивачем кінцевої дати нарахування 3% річних), прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" 3% річних у розмірі 524,07 грн.

В іншій частині заявлені 3% річних у розмірі 36 099,25 грн. обраховані невірно, оскільки позивачем неправильно визначено дату, з якої є правомірним нарахування 3% річних, а відтак задоволенню не підлягають.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат у розмірі 144 825,70 грн. за період з липня 2019 року по вересень 2022 року, суд зазначає наступне.

З системного аналізу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та методики нарахування інфляційних втрат, вбачається, що останні підлягають нарахуванню, в разі якщо прострочення заборгованості тривало більше половини місяця.

Таким чином, враховуючи визначений судом день, з якого відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання - 17.09.2022, інфляційні втрати за вересень 2022 не нараховуються, в той час як для нарахування інфляційних втрат за попередній період відсутні підстави з огляду на відсутність порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" грошового зобов`язання.

Отже, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 144 825,70 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем неправильно визначено дату, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання та з урахуванням того, що інфляційні втрати, не підлягають нарахуванню, в разі якщо прострочення заборгованості тривало менше половини місяця.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" підлягають частковому задоволенню із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" боргу у розмірі 375 070,50 грн. та 3% річних у розмірі 524,07 грн.

В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах:

- майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" було заявлено одну майнову вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" коштів у розмірі 556 519,52 грн., за розгляд якої підлягав оплаті судовий збір у розмірі 6 678,23 грн. (556 519,52 грн.х0,015х0,8), з урахуванням того, що позов було подано в електронній формі.

В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення коштів сплачено судовий збір у розмірі 8 347,80 грн. (платіжне доручення №41605 від 03.10.2022).

Тобто, позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 1 669,57 грн.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору у сумі 1 669,57 грн.

В іншій частині судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" просить покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" у своєму позові наводило попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікував понести у зв`язку із розглядом даної справи, згідно якого позивач зазначав, що очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 32 000,00 грн.

При цьому, частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, подано копію Договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 14.09.2022 (надалі - Договір про надання правничої (правової) допомоги), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна", як замовником, та адвокатом Глухеньким Олександром Анатолійовичем.

На підтвердження виконання адвокатом зобов`язань за Договором про надання правничої (правової) допомоги позивачем надано Додаток №1 від 14.09.2022 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 14.09.2022 (надалі - Додаток до Договору про надання правничої (правової) допомоги).

Відповідно до п. 1 Додатку до Договору про надання правничої (правової) допомоги замовник сплачує виконавцю за усну консультацію та аналіз документів наданих замовником - 2 000,00 грн.

Згідно з п. 2 Додатку до Договору про надання правничої (правової) допомоги замовник сплачує виконавцю за підготовку та направлення вимоги про сплату боргу на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" - 5 000,00 грн.

Пунктом 3 Додатку до Договору про надання правничої (правової) допомоги визначено, що у разі відмови Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" добровільно сплатити заборгованість замовник сплачує виконавцю - 6 000,00 грн. за проведення правового аналізу документів, підготовку і подачу до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" щодо стягнення боргу по Інвестиційному договору №0172/НВ/003О від 06.06.2019 у сумі 375 070,50 грн.

Відповідно до п. 4 Додатку до Договору про надання правничої (правової) допомоги замовник сплачує виконавцю за участь адвоката у кожному судовому засіданні Господарського суду міста Києва по розгляду позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" щодо стягнення борг по Інвестиційному договору №0172/НВ/003О від 06.06.2019 у сумі 375 070,50 грн. - 3 000,00 грн.

Пунктом 5 Додатку до Договору про надання правничої (правової) допомоги передбачено, що у разі отримання позитивного судового рішення Господарського суду міста Києва у справі щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" на користь замовника боргу по Інвестиційному договору №0172/НВ/003О від 06.06.2019 у сумі 375 070,50 грн., замовник сплачує виконавцю гонорар успіху у розмірі 10 000,00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач, заперечуючи проти покладення нього на витрат позивача на правничу допомогу, зазначає, що підготовка та направлення претензії не є обов`язковим в даній справі та фактично є дією, яка свідчить про ініціативу добровільного врегулювання спору. Також відповідач зазначає, що позовна заява фактично відповідає змісту претензії, що виключає надмірне навантаження на адвоката при підготовці позовної заяви.

Суд вважає необґрунтованими заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати у визначеному розмірі з урахуванням наступного.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).

Так, з п. 2 Додатку до Договору про надання правничої (правової) допомоги вбачається, що адвокатом надано позивачу послуги з підготовки та направлення вимоги про сплату боргу на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" (вартістю 5 000,00 грн.).

Однак, з огляду на встановлення сторонами у Договорі строку виконання відповідачем грошового зобов`язання та відсутність обов`язковості досудового врегулювання спору в цій справі, для судового розгляду справи №910/10264/22 жодної необхідності у складенні та направлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" вимоги про сплату боргу не було, а отже суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат позивача у розмірі 5 000,00 грн. на оплату таких послуг.

Пунктом 5 Додатку до Договору про надання правничої (правової) допомоги передбачено, що у разі отримання позитивного судового рішення Господарського суду міста Києва у справі щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" на користь замовника боргу по Інвестиційному договору №0172/НВ/003О від 06.06.2019 у сумі 375 070,50 грн., замовник сплачує виконавцю гонорар успіху у розмірі 10 000,00 грн.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини", Суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд приходить до висновку про нерозумність судових витрат позивача в частині покладення на відповідача "гонорару успіху" в розмірі 10 000,00 грн., оскільки такі витрати не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Більш того, заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 32 000,00 грн. не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору у даній справі, яка хоч і розглядалась за правилами загального провадження, однак не відноситься до категорії складних, не потребувала значних витрат часу та великого обсягу роботи під час підготовки до розгляду:

1) між сторонами не було спору ні щодо розміру суми боргу, ні щодо існування обов`язку у відповідача сплатити такі кошти позивачу, а стосувався виключно встановлення дати, до якої такий обов`язок підлягав виконанню;

2) розрахунки суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат також були елементарними, оскільки мав місце лише один період заборгованості та одна сума боргу (при тому, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат здійснені адвокатом з неправильним зазначенням дати з якої відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання);

3) позивачем та адвокатом було погоджено більш ніж достатню для даної справи вартість послуг (зокрема, лише участь у одному засіданні погоджена сторонами за ціною 3 000,00 грн.), що виключає необхідність додаткових бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" відшкодування "гонорару успіху".

З огляду на викладене, правомірним є покладення на відповідача витрати позивача на оплату правничої допомоги на усну консультацію та аналіз документів наданих замовником (2 000,00 грн.); за проведення правового аналізу документів, підготовку і подачу до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" щодо стягнення боргу по Інвестиційному договору №0172/НВ/003О від 06.06.2019 у сумі 375 070,50 грн. (6 000,00 грн.); за участь адвоката у трьох судових засідань у Господарському суду міста Києва по розгляду позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" щодо стягнення боргу по Інвестиційному договору №0172/НВ/003О від 06.06.2019 у сумі 375 070,50 грн. (9 000,00 грн.)

Таким чином, здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а саме - у зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань з повернення надмірно сплачених коштів, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог частково, суд вважає обґрунтованим розмір витрат у сумі 11 473,29 грн., що є пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" (01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 12А; ідентифікаційний код 32109850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" (01010, м. Київ, вул. Суворова (після перейменування - вул. Омеляновича-Павленко, буд. 13, кв. 107; ідентифікаційний код 39390118) борг у розмірі 375 070 (триста сімдесят п`ять тисяч сімдесят) грн. 50 коп., 3% річних розмірі 524 (п`ятсот двадцять чотири) грн. 07 коп., судовий збір у розмірі 4 507 (чотири тисячі п`ятсот сім) грн. 13 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 473 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 29 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Терракот Україна" (01010, м. Київ, вул. Суворова (після перейменування - вул. Омеляновича-Павленко, буд. 13, кв. 107; ідентифікаційний код 39390118) з Державного бюджету України частину судового збору у розмірі 1 669 (одна тисяча шістсот шістдесят дев`ять) грн. 57 коп., сплаченого за платіжним дорученням №41605 від 03.10.2022. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.01.2023.

Суддя Р.В. Бойко