Рішення

від 30.01.2023 по справі 910/3695/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2023Справа № 910/3695/22

Господарський суд міста Києва у складі судді головуючого Літвінової М.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК "МІСТ-БУД СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТБУД-2001"

про стягнення 844 892,75 грн.

Без виклику представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НБК «МІСТ-БУД СЕРВІС» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТБУД-2001» (далі - відповідач) про стягнення 844 892,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором субпідряду №26/04-2019 від 26.04.2019 щодо повернення гарантійного платежу, у зв`язку із чим позивачем заявлено до стягнення 376 270,53 грн заборгованості з повернення гарантійного платежу, за прострочення сплати якої нараховано пеню в сумі 376 270,53 грн, інфляційні втрати в сумі 76 007,09 грн, 3% річних в сумі 16 344,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю НБК "МІСТ-БУД СЕРВІС до Товариства з обмеженою відповідальністю МОНОЛІТБУД-2001 про стягнення заборгованості 844 892, 75 грн. залишено без руху.

15.06.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сучасників справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02183, місто Київ, вул.Кибальчича Миколи, будинок 13А, приміщення 7.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Монолітбуд-2001» (Генпідрядник), Товариством з обмеженою відповідальністю «НБК «МІСТ-БУД СЕРВІС» (Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВГО Груп» (Зацікавлена сторона) було укладено договір субпідряду № 26/04-2019 (далі - Договір), відповідно до положень п.2.1 якого Генпідрядник доручав, а Субпідрядник зобов`язувався власними силами та/чи залученими силами і засобами, відповідно до умов укладеного договору, виконати роботи на Об`єкті, згідно із Проектною Документацією, Кошторисами (Додаток № 1 до Договору), Графіками виконання робіт (Додаток № 2 до Договору), Графіками фінансування Робіт (Додаток №3 до Договору) та іншими вимогами чинного законодавства та Договору, а Генпідрядник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та сплатити їх вартість відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 1.1.11 Договору, Роботи - роботи направлені на будівництво Об`єкту відповідно до умов Договору, а саме: будівельно-монтажні роботи з влаштування пальового поля будівлі блоку «Б» Об`єкту. Перелік робіт, їх обсяги і характеристики, перелік та обсяги Матеріалів, необхідних для виконання Робіт визначаються у кошторисі, який узгоджується та підписується Сторонами разом із Договором.

Разом із підписанням Договору сторонами було погоджено Кошторис № 1 від 26 квітня 2019 року, згідно з яким загальна сума вартості використовуваних матеріалів та робіт із врахуванням ПДВ, становила 42 731 733,73 грн, Кошторис № 2 від 26 квітня 2019 року, згідно з яким загальна сума вартості використаних матеріалів та робіт, із врахуванням ПДВ, становила 2 688 780,93 грн, та Кошторис № 3 від 26 квітня 2019 року, згідно з яким загальна сума вартості використовуваних матеріалів та робіт, із врахуванням ПДВ, становила 66 603,32 грн.

Також, Сторонами було погоджено Графік виконання робіт № 1 від 26 квітня 2019 року (Додаток 2 до Договору), Графік фінансування робіт № 1 від 26 квітня 2019 року (Додаток 3 до Договору), Спільні заходи з охорони праці для організації безпечних умов робіт на Об`єкті (Додаток 4 до Договору) та Перелік документів з охорони праці, які необхідно надати Генпідряднику до початку виконання Робіт на Об`єкті (Додаток 5 до Договору).

Обов`язком Генпідрядника є своєчасне фінансування Робіт, що виконуються Субпідрядником за Договором та проведення розрахунків з Субпідрядником за належним чином виконані роботи, прийняті ним у порядку, передбаченому Договором (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 15.1 Договору, виконані роботи Субпідрядник передає, а Генпідрядник приймає шляхом підписання актів приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2-в, КБ-3 або інша погоджена Сторонами форма).

3 остаточного платежу за виконані роботи, що здійснюється на рахунок Субпідрядника, Генпідрядник притримує 4 (чотири) відсотки від загальної вартості робіт виконаних Субпідрядником та прийнятих Генпідрядником згідно з умовами цього Договору (без урахування вартості Матеріалів, використаних при виконанні таких робіт), в якості гарантійного платежу, який може бути використано Генпідрядником відповідно до п. 5.8 цього Договору. Гарантійний платіж повертається Генпідрядником Субпідряднику протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців з моменту підписання Сторонами останнього Акту приймання-передачі виконаних робіт, що свідчить про остаточне прийняття Генпідрядником (за погодженням із Зацікавленою Стороною) Робіт у відповідності до умов цього Договору, та за умови виконання Субпідрядником гарантійних зобов`язань, що виникли до моменту такого повернення, очищення Будівельного Майданчику та його приведення по належного стану у відповідності до умов цього Договору, передачі наявних інструкцій з експлуатації та документів з технічного та гарантійного обслуговування використаних матеріалів, передачі виконавчої документації та використання субпідрядником усіх інших зобов`язань, прямо передбачених умовами Договору (п. 5.3 Договору).

Генпідрядник або Зацікавлена Сторона мають право утримати із суми гарантійного платежу будь-які суми, які згідно з умовами Договору Субпідрядник зобов`язаний сплатити на користь Генпідрядника та/або Зацікавленої Сторони, в тому числі, але не виключно: суми, які підлягають сплаті Субпідрядником в розмірі згідно з умовами Договору в результаті будь-якого порушення Субпідрядником умов Договору, виявлення недоліків у виконаних Роботах, штрафні санкції, відшкодування збитків, упущеної вигоди тощо (п. 5.8 Договору).

У п. 5.8 Договору зазначено, що у випадках, коли Генпідрядник або Зацікавлена Сторона мають намір утримати із суми гарантійного платежу зобов`язані письмово повідомити про це Субпідрядника не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів до дати настання строку відповідного платежу. В повідомленні повинна бути зазначена сума, яка утримується, а також підстава для утримання та/або зарахування такої суми.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що з огляду на положення п.5.3 Договору, відповідачем було утримано 4 % від загальної суми виконання робіт, що становило 426 270,53 грн за весь період виконання робіт. Факт утримання гарантійного платежу підтверджується отриманими від відповідача на користь позивача оплатами згідно з умовами Договору, що підтверджується платіжними дорученнями.

Взяті на себе за договором зобов`язання позивач виконав, а відповідач прийняв по Договору роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних робіт (за примірною формою КБ-2в) № 1 за травень 2019 року від 31.05.2019 на загальну суму 478 443,59 грн, № 2 за червень 2019 року від 27.06.2019 на загальну суму 2 306 033,69 грн, № 3 за червень 2019 року від 27.06.2019 на загальну суму 5 059 049,64 грн, № 4 за серпень 2019 року від 30.08.2019 на загальну суму 5 160 186,73, № 5 за серпень 2019 року від 30.08.2019 на загальну суму 6 128 134,86 грн, № 6 за серпень 2019 року від 30.08.2019 на загальну суму 2 067 791,30 грн, № 7 за вересень 2019 року від 30.09.2019 на загальну суму 6 093 510,37 грн, № 8 за жовтень 2019 року від 31.10.2019 на загальну суму 875 992,85 грн, № 9 за жовтень 2019 року від 31.10.2019 року на загальну суму 68 028,02 грн, № 10 за листопад 2019 року від 29.11.2019 року на загальну суму 690 724,20 грн.

Отже, відповідач в строк до 29.11.2020 зобов`язаний був повернути позивачу гарантійний платіж у сумі 426 270,53 грн.

Позивач вказує, що з огляду на виявлені порушення умов Договору, позивачем було направлено 24.02.2021 лист (претензія) із вимогою сплатити належні позивачеві кошти у розмірі 426 270,53 грн.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем 07 квітня 2021 року було частково сплачено суму заборгованості та перераховано на поточний рахунок позивача грошові кошти у розмірі 50 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2268 від 07.04.2021.

За твердженнями позивача, в подальшому погашення залишку суми заборгованості так і не відбулося і, таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 376 270,53 грн. Також, починаючи від дати підписання сторонами останнього акту виконання робіт від 29.11.2019 та станом на дату звернення до суду з позовом, позивачеві не надходило жодного повідомлення про можливі виявленні порушення умов Договору та/або про утримання гарантійної суми або її частини.

Також, у зв`язку із порушенням строку повернення гарантійного платежу позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 376 270,53 грн, 76 007,09 грн інфляційних втрат, 16 344,60 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Змістом статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. (ст. 853 Цивільного кодексу України)

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 28 927 895,25 грн, які прийнятті відповідачем без заперечень та зауважень, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками Актами приймання виконаних робіт (за примірною формою КБ-2в) № 1 за травень 2019 року від 31.05.2019 на загальну суму 478 443,59 грн, № 2 за червень 2019 року від 27.06.2019 на загальну суму 2 306 033,69 грн, № 3 за червень 2019 року від 27.06.2019 на загальну суму 5 059 049,64 грн, № 4 за серпень 2019 року від 30.08.2019 на загальну суму 5 160 186,73, № 5 за серпень 2019 року від 30.08.2019 на загальну суму 6 128 134,86 грн, № 6 за серпень 2019 року від 30.08.2019 на загальну суму 2 067 791,30 грн, № 7 за вересень 2019 року від 30.09.2019 на загальну суму 6 093 510,37 грн, № 8 за жовтень 2019 року від 31.10.2019 на загальну суму 875 992,85 грн, № 9 за жовтень 2019 року від 31.10.2019 року на загальну суму 68 028,02 грн, № 10 за листопад 2019 року від 29.11.2019 року на загальну суму 690 724,20 грн.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував факту підписання з його боку вказаних актів, як і належного виконання позивачем робіт згідно вказаних актів та довідок.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідач здійснив часткову оплату виконаних робіт у сумі 28 501 624,72 грн, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень, наявними в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, решта суми вартості виконаних робіт в розмірі 426 270,53 була утримана відповідачем в порядку п. 5.3. договору як гарантійний платіж.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що гарантійний платіж повертається Генпідрядником Субпідряднику протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців з моменту підписання Сторонами останнього Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, відповідач прийняв роботи за договором без жодних заперечень чи зауважень. Також, матеріали справи не містять доказів наявності таких заперечень чи зауважень і протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців з моменту підписання Сторонами останнього Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Враховуючи, що останній Акту приймання-передачі виконаних робіт був підписаний сторонами 29.11.2019, відповідач повинен був повернути суму гарантійного платежу в строк до 29.11.2020 включно.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач здійснив повернення суми гарантійного платежу частково з порушенням строку, а саме 07.04.2021 в розмірі 50 000,00 грн.

Отже, неповернутою залишилась сума гарантійного платежу в розмірі 376 270,53 грн.

Відповідач жодними належними та допустимими доками наведених обставин не спростував.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення 376 270,53 грн гарантійного платежу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із порушенням строку повернення гарантійного платежу позивачем заявлено до стягнення 376 270,53 грн пені, нарахованої за період з 30.11.2020 по 10.05.2022.

Пунктом 17.1 Договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов та/або строків, визначених чинним законодавством та Договором.

У випадку прострочення Генпідрядником сплати платежів згідно з Договором, Генпідрядник сплачує Субпідряднику на його вимогу пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (п. 17.3 Договору).

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Також, судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.В водночас судом встановлено, що у п. 17.10. договору сторони погодились, що нарахування штрафних санкцій (неустойок, пені) не обмежуються будь-яким строком. Разом із цим, Сторони погодились, що для стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) застосовується трирічний строк позовної давності.

Суд, перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок пені, встановив, що він є невірним та таким, що не відповідає вимогам закону, розмір пені за прострочення платежу перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, а також невірно визначено періоди прострочення платежу.

За перерахунок суду (наведеним нижче), розмір пені становить 89 174,11 грн, а саме:

борг - 426 270,53 грн, період на який нараховується пеня - з 30.11.2020 (перший день прострочення грошового зобов`язання з повернення гарантійного платежу) по 06.04.2021 (до дня часткової оплати, яка відбулась 07.04.2021 на суму 50 000,00 грн), пеня - 18 311,54 грн (з урахуванням обмежень щодо подвійної облікової ставки Національного банку України);

борг - 376 270,53 грн, період на який нараховується пеня - з 07.04.2021 (з дня часткової оплати, яка відбулась 07.04.2021 на суму 50 000,00 грн) по 10.05.2022 (кінцева дата нарахування пені, визначена позивачем), пеня - 70 862,57 грн (з урахуванням обмежень щодо подвійної облікової ставки Національного банку України).

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 89 174,11 грн.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 16 344,60 грн за період з 30.11.2020 по 10.05.2022 та інфляційні втрати в розмірі 76 007,09 грн за період з грудня 2020 року по березень 2022 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 16 344,60 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його вірність та обґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення 76 007,09 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НБК «МІСТ-БУД СЕРВІС» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «МОНОЛІТБУД-2001» (Код ЄДРПОУ 38912642, місцезнаходження юридичної особи: 02183, місто Київ, вул. Кибальчича Миколи, будинок 13А, приміщення 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НБК «МІСТ-БУД СКРВІС» (Код ЄДРПОУ 41214579, місцезнаходження юридичної особи: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47, оф. 10) основний борг в сумі 376 270 (триста сімдесят шість тисяч двісті сімдесят) грн 53 грн., пеню в сумі 89 174 (вісімдесят дев`ять тисяч сто сімдесят чотири) грн 11 коп., інфляційні втрати в сумі 76 007 (сімдесят шість тисяч сім) грн 09 коп., 3 % річних в сумі 16 344 (шістнадцять тисяч триста сорок чотири) грн 60 коп. та судовий збір у розмірі 7 426 (сім тисяч чотириста двадцять шість) грн 47 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.01.2023.

СуддяМ.Є. Літвінова