Рішення від 31.01.2023 по справі 910/12794/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2023Справа № 910/12794/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про відшкодування коштів (в порядку суброгації) в розмірі 12 767,89 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування коштів (в порядку суброгації) в розмірі 12 767,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору добровільного комплексного страхування № АZ15-1225502 від 15.02.2020, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12794/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

27.12.2022 представником відповідача подано заяву про закриття провадження у справі, у якій відповідач зазначає, що на момент звернення позивача із позовом до суду предмет спору був відсутній, оскільки сума страхового відшкодування повністю відшкодована ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 11680 від 14.07.2020 на суму 8 496,38 грн.

20.01.2023 представником позивача подано заперечення на заяву про закриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (далі - страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник), укладено Договір добровільного комплексного страхування № AZ15-1225502, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 .

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено в ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

20.02.2020 о 12 год. 00 хв., в м. Сміла по вул. Кармелюка, 82, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 , який стояв позаду в нерухомому стані, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15.05.2020 у справі №703/737/20 встановлено порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 , визначена за допомогою розрахунку електронної системи «Аудатекс» та складає 8 419,05 грн.

Відповідно до п. 8.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика), для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Згідно з п. 8.5 Методики калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

Електронний розрахунок вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, складений за системою «Аудатекс», рекомендований переліком рекомендованих нормативних актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням, який прописаний у Методиці.

Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склав страховий акт № 04380/34/920 від 25.02.2020, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 8 419,05 грн.

На підставі складеного страхового акту № 04380/34/920 від 25.02.2020 Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 8 419,05 грн. на рахунок страхувальника (платіжне доручення № 82919 від 26.02.2020 на суму 8 419,05 грн.).

19.05.2020 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - відповідач) із Заявою № 00945/9220 від 15.05.2020 про виплату страхового відшкодування, яка отримана відповідачем 21.05.2020.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З урахуванням наведеного, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 , відшкодовується ним як володільцем цього транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/004139494.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_2 експлуатував автомобіль марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що ПрАТ «УПСК», як страхових за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до норм матеріального права, а саме: п. 12.1 ст. 12 п. 22.1, ст. 22, ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило розрахунок розміру страхового відшкодування та виплатило його на користь потерпілої ОСОБА_1 , а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із Заявою про страхове відшкодування.

14.07.2020 згідно платіжного доручення № 11680 від 14.07.2020 на суму 8 496,38 грн. відповідачем сплачено на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування.

Як зазначає відповідач, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Mazda» д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням ПДВ складає 8 496,38 грн.

Водночас, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 516 ЦК України унормовано, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, 21.05.2020, тобто до виплати відповідачем страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 , відповідачем отримано від позивача Заяву № 00945/9220 від 15.05.2020 про страхове відшкодування, яка містить інформацію про обставини ДТП, її учасників, транспортні засоби, номер полісу обов`язкового страхування.

В свою чергу, виплата відповідачем страхового відшкодування на користь безпосередньо ОСОБА_1 , здійснена відповідачем 14.07.2020.

Таким чином, оскільки на підставі складеного страхового акту № 04380/34/920 від 25.02.2020 Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 8 419,05 грн. на рахунок страхувальника - ОСОБА_1 (платіжне доручення № 82919 від 26.02.2020 на суму 8 419,05 грн.) та надіслало на адресу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» Заяву № 00945/9220 від 15.05.2020 про страхове відшкодування, яку відповідач отримав 21.05.2020, виконання відповідачем 14.07.2020 свого обов`язку за Полісом № АО/004139494 в частині сплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 не є належним виконанням зобов`язань, оскільки відповідач станом на дату сплати коштів ОСОБА_1 був обізнаний про необхідність виконання обов`язку за Полісом № АО/004139494 на користь позивача.

Відтак, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем обов`язку за Полісом № АО/004139494, оскільки у відповідача були відсутні підстави для виконання зобов`язань на користь ОСОБА_1 , права вимоги якої до відповідача, як особи у якої застрахована відповідальність внаслідок експлуатації автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , перейшло до позивача, внаслідок сплати позивачем страхового відшкодування ОСОБА_1 за Договором добровільного страхування, про що відповідач був належним чином повідомлений.

За таких обставин, враховуючи, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача на суму 8 419,05 грн., оскільки позивачем належним чином повідомлено відповідача про необхідність виконання обов`язку за Полісом № АО/004139494 саме на користь позивача, з огляду на що, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був відшкодувати позивачу витрати в розмірі 8 419,05 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 554,72 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 285,81 та пеню в розмірі 508,31 грн.

Відповідно до п. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно з п. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

19.05.2020 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» із Заявою № 00945/9220 від 15.05.2020 про виплату страхового відшкодування на суму 8 419,05 грн., яка отримана відповідачем 21.05.2020, однак залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 35.1-35.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.

Згідно з п. 37.1-37.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;

Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Незадовільне фінансове становище страховика (МТСБУ) не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, оскільки відповідачем отримано заяву позивача про виплату страхового відшкодування, доказів прийняття рішення матеріали справи не містять, як і не містять обставин щодо неможливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди на підставі наданих позивачем документів, відповідач є таким, що порушив зобов`язання з виплати страхового відшкодування.

За вказаних обставин, перевіривши нарахування, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 508,31 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

З огляду на вищенаведене, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням.

При цьому, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.

Оскільки правові відносини, що виникли між сторонами зі сплати страхового відшкодування є грошовим зобов`язанням, то позивачем правомірно заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні нарахування.

Відтак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з належного до сплати розміру страхового відшкодування судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 554,72 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 285,81 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; ідентифікаційний код: 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, м. Київ, проспект Перемоги, 65; ідентифікаційний код: 30115243) страхове відшкодування у розмірі 8 419 (вісім тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн. 05 коп., пеню у розмірі 508 (п`ятсот вісім) грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 554 (п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 285 (три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн. 81 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 31.01.2023

Суддя О.А. Грєхова