Рішення

від 31.01.2023 по справі 910/12352/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2023Справа № 910/12352/22За позовом Приватного акціонерного товариства «КАМЕТ-СТАЛЬ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО»

про стягнення 601 776, 00 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «КАМЕТ-СТАЛЬ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» (надалі-відповідач) про стягнення суми неустойки в розмірі 601 776, 00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 193, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором поставки №21/1697 від 26.07.2021, в частині повної та своєчасної поставки товару, в зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача неустойку в розмірі 601 776, 00 грн за період з 15.04.2022 по 29.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

22.12.2022 на електронну адресу суду (26.12.2022 оригінал) від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла заява, в якій зазначено, що між позивачем та відповідачем відсутній рух коштів, на підтвердження чого надав довідку банку за №КНО-52.5.2.1/434 від 16.12.2022 та письмове підтвердження, що станом на 21.12.2022 ціна позову не змінилась.

26.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що між ним та позивачем було укладено декілька договорів, предметом даного позову є виконання договору поставки № 21/1697, проте, додатком до позову є специфікація до іншого договору №20/2021/1697, що на його думку є неналежним та недопустимим доказом, а тому, так як строки поставки товару та ціна товару вказуються в специфікації, а до договору, який є предметом позов, сторонами специфікація не підписувалась, то позов, на думку відповідача, є безпідставним. Крім того, звертає увагу суду на те, що додаткова угода до договору поставки № 21/1697 від 26.07.2021, яка додана до позову є також неналежним доказом, так як у відповідача відсутній її оригінал. Також зазначає, що автомобіль, поставка якого є предметом спору, не виготовлений, через непогодження сторонами технічної специфікації до договору, а додана технічна специфікації до договору без номера та дати є неналежним доказом. Вказує, що через введення воєнного стану на підприємстві було оголошено простій з 02.03.2022 по 30.04.2022, існують проблеми з електропостачанням, увільненням працівників у зв`язку з призовом, логістикою та затримкою доставки комплектуючих, обладнання, а тому між позивачем та іншими особами було розірвано договори поставки обладнання, яке необхідне для виготовлення транспортного засобу передбаченого договором поставки укладеного з відповідачем. На його думку викладені обставини є форс-мажорними, на підтвердження чого надає лист Торгово-промислової палати України, в зв`язку з чим він звільняється від відповідальності за невиконання умов договору. Просив поновити пропущений строк для подання відзиву, посилаючись на відсутність електроенергії через ракетні обстріли, що обмежувало підготовку та вчасну відправку кореспонденції, в тому числі відзиву.

05.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві, зокрема, зазначає, що між сторони укладено лише один договір, всі узгоджені документи можуть стосуватись лише даного договору, так як інших правовідносин між сторонами не існує, а в специфікації від 26.07.2021 у номері договору допущено технічну описку. Водночас, вказує, що предметом даного спору не є розбіжності відносно технічних характеристик транспортного засобу, тому зміст технічної специфікації не має жодного значення для даного спору. Також зазначає, що відповідач не надав доказів звернення до Торгово-промислової палати України, відповідного сертифікату на підтвердження форс-мажорних обставин, саме за договором поставки №21/1697 від 26.07.2021 та не довів яким чином введення воєнного стану призвело до неможливості виконання останнім своїх зобов`язань за договором. Крім того, вказує, що відповідач посилається на настання форс-мажорні обставин та не виготовлення авто, проте на веб-сайті відповідача систематично публікується інформація про передачу транспортних засобів спеціального призначення на користь ДСНС України та на онлайн-платформі Prozorro відповідач зазначений як переможець закупівель, предметом яких була закупівля державою спецтехніки, серед яких є авто з технічними характеристика аналогічними предметом поставки відносно якого є даний спір.

Щодо клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд зазначає наступне.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено відповідачу строк для подачі відзиву - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі

Приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), зокрема, встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала про відкриття провадження була отримана відповідачем 02.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105493168270.

Відтак, останній день строку для подання відповідачем відзиву є саме 19.12.2022.

До господарського суду надійшов відзив відповідача, який зданий до відділення поштового зв`язку 20.12.2022, тобто після закінчення строку встановленого судом для його подання.

Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги обставини викладені відповідачем у обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання відзиву та оскільки останнім пропущено лише 1 день, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку для подання відзиву поважними та поновити відповідачу пропущений строк для подання відзиву.

Беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2021 між позивачем (далі - покупець) та відповідачем (далі - постачальник) укладено договір поставки № 21/1697, відповідно до п. 1.1. постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти транспортний засіб, який володіє індивідуальними ознаками, та його складові частини (надалі - «товар») на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. договору сторони визнають, що до укладення цього договору постачальник надав, а покупець отримав всю необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товар, яка міститься в керівництві з експлуатації транспортного засобу, в договорі поставки, зокрема в частині його основних характеристик. Цей договір укладено покупцем у повному розумінні обставин, які мають істотне значення, зокрема, щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, щодо відсутності властивостей і якостей товару, які значно знижують його цінність або можливість його використання за цільовим призначенням.

Згідно із п. 2.1. договору найменування, модель товару, комплектація, найменування додаткового обладнання, аксесуарів, кількість та ціна вказуються в специфікаціях (додатках) до цього договору, що є невід`ємною частиною договору (далі - «специфікації»).

Якість, комплектація та маркування товару повинні відповідати нормам, діючими стандартами (ТУ, ДСТУ, технічною документацією) для даного виду товару, а також спеціальними технічними вимогами, якщо такі встановлені угодою сторін, що відображені в специфікаціях. Допустимі відхилення показників якості товару від вищевказаних норм, можуть бути встановлені за згодою сторін та відображені в специфікаціях (п. 2.2. договору).

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця за адресою: 51901, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Колеусівська, буд. 1.

Відповідно до п. п. 3.2., 3.3. договору постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки, зазначених в специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року. Строки поставки товару вказуються в специфікаціях.

Згідно із п. 4.1. договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначених в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі та інші витрати постачальника пов`язані з постачанням товару.

Приймання-передача товару здійснюється представниками сторін шляхом підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі, що підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару на момент його приймання-передачі (п. 6.1. договору).

У пункті 7.3. договору встановлено, що у випадку порушення термінів або обсягів поставок товару більш ніж на 5 календарних днів, постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 0,05% від вартості не поставленого в строк товару, за кожен календарний день прострочення строків поставки товару, при цьому неустойка нараховується постачальнику починаючи з першого календарного дня порушення термінів або обсягів поставок товару.

Відповідно до 8.1. договору при настанні виняткових погодних умов або стихійних явищ природного характеру (землетруси, повені, урагани, торнадо, буреломи, снігові замети, ожеледь, град, руйнування в результаті блискавки, заморозки, замерзання моря, проток, портів перевалів, пожежі, посухи, просідання або зсув ґрунту тощо), лих техногенного та антропогенного походження (аварії, вибухи, пожежі, хімічне або радіаційне забруднення територій тощо), обставин соціального, політичного та міжнародного походження (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту , ворожі атаки, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, обурення, акти тероризму, диверсії, піратство, заворушення, вторгнення, революції, повстання, обмеження комендантської години, експропріації, примусові вилучення, захоплення підприємств, реквізиції, громадські демонстрації або хвилювання, протиправні дії третіх осіб, тривалі перерви в роботі транспорту епідемії, страйки, бойкоти, блокади, ембарго, закриття морських проток, заборони (обмеження) експорту/імпорту, інші, в т.ч. міжнародні санкції, рішення, акти або дії органів державної влади або місцевого самоврядування тощо), які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними і непереборними обставинами, наслідком яких є неможливість протягом певного часу частково або в повній мірі виконання зобов`язань за даним договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання тих своїх зобов`язань, виконання яких стало неможливим внаслідок дії форс-мажорних обставин (за винятком зобов`язань, термін виконання яких настав до дати виникнення таких обставин), відповідно до часу дії форс-мажорних обставин, при цьому, термін виконання всіх зобов`язань за цим договором збільшується пропорційно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Після припинення дії форс-мажорних обставин, всі перенесені зобов`язання підлягають виконанню в порядку, передбаченому цим договором з урахуванням пропорційності продовження терміну їх виконання на період дії форс-мажорних обставин.

Згідно із п. 8.2. договору сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок повідомити в письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 20 (двадцятого) календарного дня з дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, іншій стороні.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що у випадку якщо форс-мажорні обставини тривають більше 60 календарних днів. Сторони можуть виступати з ініціативною про розірвання договору.

Цей договір набуває чинності з дати підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог). Цей договір діє до 25 липня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань, в тому числі гарантійних, за цим договором (п. п. 10.4., 10.5. договору).

26.07.2021 сторонами погоджено специфікацію № 1 до договору (надалі - специфікація), відповідно до якої постачальник передає, а покупець приймає та оплачує наступний товар: пожежно-рятувальний автомобіль для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт (пожежна машина середнього класу) АЦ-4,5 -50 на базі MAN TGM 15.290 з потужністю двигуна 290 л.с. виробник - ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» кількістю 1 шт. загальною вартістю 7 164 000, 00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 8. специфікації датою поставки вважається дата приймання товару за фактичною кількістю і якістю на складі покупця з відміткою представника покупця в видатковій накладній, наданої постачальником. У разі підписання видаткової накладної представником покупця, останній надає постачальнику оригінал довіреності на право підписання відповідних документів та отримання товару.

Згідно із п. 4 специфікації, з урахуванням змін внесених до договору додатковою угодою № 1 до договору від 11.02.2022, строк поставки - 240 календарних днів (не пізніше 15.03.2022 включно), з можливістю відстрочення поставки до 30 календарних днів без застосування штрафних санкцій з боку покупця.

Також додатковою угодою № 1 до договору від 11.02.2022 змінено реквізити покупця, в зв`язку із зміною назви з ПрАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» на його правонаступника ПрАТ «КАМЕТ-ТСТАЛЬ».

Відповідач звернувся до позивача з листом від 16.03.2022 за вих. № 77/17-01, яким повідомив про настання форс-мажорних обставин у вигляді оголошення воєнного стану на території України, в наслідок яких виконання зобов`язань за договором протягом певного часу є неможливим, на підтвердження чого надав лист Торгово-промислової палати України № 2024/02-7.1 від 28.02.2022. Також відповідач повідомив, що продовжує працювати та в повній мірі виконає свої зобов`язання з поставки товару за першої можливості.

26.05.2022 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про порушення умов договору за вих. № 05/1-784 від 26.05.2022, у якому просив поставити товар до 31.05.2022 в іншому випадку попередив про можливість застосування штрафних санкцій до відповідача.

31.05.2022 відповідач звернувся до позивача з повідомленням про розірвання договору за вих. № 131/10-01 від 31.05.2022, у якому зазначив, що в зв`язку з введенням воєнного стану транспортний засіб, який готувався до передачі позивачу був затребуваний для потреб ДСНС України, а тому на підставі п. 8.3. договору просив підписати та укласти додаткову угоду про розірвання договору поставки, проект якої був долучений до повідомлення.

У відповідь на вказане вище повідомлення позивач надав відповідачу відповідь за вих. № 01/212 від 16.06.2022, у якій відмовився від розірвання договору та, зокрема, зазначив, що п. 8.3. договору не передбачено порядку розірвання договору в односторонньому порядку, також просив виконати взяті на себе зобов`язання відповідачем за договором у іншому випадку з останнього може бути стягнута неустойка.

27.06.2022 відповідач надав позивачу відповідь за вих. № 164/17-01 від 27.06.2022, у якій зазначив, що товар за договором виготовлено ще не було та існують проблеми з доставкою комплектуючих, а тому просив розірвати договір.

Листом за вих. № 01/252 від 18.07.2022 позивач повідомив відповідача, що останній не підтвердив настання форс-мажорних обставин. Також позивач відмовився від пропозиції розірвати договір, вимагав поставку товару та попередив, що зі збільшенням строку поставки товару збільшується розмір штрафних санкцій передбачених п. 7.3. договору.

Позивач звернуся до ДСНС України з адвокатським запитом від 18.07.2022, з проханням надати інформацію чи здійснювалась передача йому товару, який є предметом договору, відповідачем.

На вказаний вище адвокатський запит ДСНС України надало відповідь, у якій повідомило, що між ним та відповідачем відсутні договірні відносини та надало копію листа за вих. № 04-1091/211 від 01.06.2022, з яким зверталось до відповідача з проханням невідкладно повідомити про наявність у останнього виготовленої, переобладнаної, спеціалізованої техніки (пожежно-рятувальних автомобілів для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт), а якщо така техніка перебуває в процесі виготовлення, повідомити строки виготовлення.

Також позивач звернуся до Торгово-промислова палата України з адвокатським запитом за вих. № 017/МС-150 від 17.08.2022, з проханням надати інформацію чи звертався відповідач із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язань за договором та чи видавався відповідний сертифікат.

На вказаний вище адвокатський запит Торгово-промислової палати України надала відповідь за вих. № 1261/05-5 від 06.09.2022, у якій зазначено в Реєстрі сертифікатів відомості щодо видачі відповідачу сертифіката про форс-мажорні обставини за вказаними фактами відсутні.

Позивач звернувся до відповідача з претензією за № 5 від 30.09.2022 в якій зазначив, що станом на 29.09.2022 поставка товару не здійснена, а тому, в зв`язку з порушенням терміну поставки товару, просив виплатити неустойку за період з 15.03.2022 до 29.09.2022 в розмірі 705 654, 00 грн.

20.10.2022 відповідачем, у відповідь на вказану вище претензію, направлено позивачу відповідь за вих. 357/2-01-01 від 19.10.2022 у якій відмовив у виплаті неустойки та зазначив, що ведення воєнного стану унеможливлює виконання зобов`язань за договором, зокрема мобілізовано співробітників відповідача, наявні проблеми з електропостачанням та логістикою для поставки комплектуючих деталей. Також зазначає, що автомобіль, який є предметом договору не виготовлено, через не погодження додатку № 2 (технічної специфікації) до договору та іншим покупцям чи ДСНС України не передавався.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині своєчасної поставки товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 601 776, 00 грн за період з 15.04.2022 по 29.09.2022.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами в пункті 4 специфікації, з урахуванням змін внесених до договору додатковою угодою № 1 до договору від 11.02.2022, встановлено строк поставки - 240 календарних днів (не пізніше 15.03.2022 включно), з можливістю відстрочення поставки до 30 календарних днів без застосування штрафних санкцій з боку покупця.

Доказів поставки товару матеріали справи не містять. Непоставка товару підтверджується відповідачем.

У пункті 7.3. договору встановлено, що у випадку порушення термінів або обсягів поставок товару більш ніж на 5 календарних днів, постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 0,05% від вартості не поставленого в строк товару, за кожен календарний день прострочення строків поставки товару, при цьому неустойка нараховується постачальнику починаючи з першого календарного дня порушення термінів або обсягів поставок товару.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Також як встановлено судом вище, поставка товару мала бути здійснена 15.03.2022, з можливістю відстрочення поставки до 30 календарних днів без застосування штрафних санкцій з боку покупця.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно із п. 8.2. договору сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок повідомити в письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 20 (двадцятого) календарного дня з дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, іншій стороні.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що у випадку якщо форс-мажорні обставини тривають більше 60 календарних днів. Сторони можуть виступати з ініціативною про розірвання договору.

Так відповідач звернувся до позивача з листом від 16.03.2022 за вих. № 77/17-01, яким повідомив про настання форс-мажорних обставин у вигляді оголошення воєнного стану на території України, в наслідок яких виконання зобов`язань за договором протягом певного часу є неможливим, повідомив, що продовжує працювати та в повній мірі виконає свої зобов`язання з поставки товару за першої можливості.

У подальшому відповідач звернувся до позивача з повідомленням про розірвання договору за вих. № 131/10-01 від 31.05.2022, у якому зазначив, що в зв`язку з введенням воєнного стану транспортний засіб, який готувався до передачі позивачу був затребуваний для потреб ДСНС України, а тому на підставі п. 8.3. договору просив підписати та укласти додаткову угоду про розірвання договору поставки, проект якої був долучений до повідомлення.

20.10.2022 відповідачем направлено позивачу відповідь за вих. 357/2-01-01 від 19.10.2022 у якій зазначено, що ведення воєнного стану унеможливлює виконання зобов`язань за договором, зокрема мобілізовано співробітників відповідача, наявні проблеми з електропостачанням та логістикою для поставки комплектуючих деталей. Також зазначає, що автомобіль, який є предметом договору не виготовлено, через не погодження додатку № 2 (технічної специфікації) до договору та іншим покупцям чи ДСНС України не передавався.

Враховуючи наведене вище та те, що поставка товару за договором мала бути здійснена відповідачем не пізніше 15.03.2022, з можливістю відстрочення поставки до 30 календарних днів, то суд приходить до висновку, що на момент введення воєнного стану транспортний засіб вже мав бути виготовлений або бути на завершальних стадіях виготовлення.

Одночасно, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що автомобіль який є предметом договору не виготовлений, так як в свої листах до позивача, відповідач спочатку зобов`язувався виконати взяті на себе зобов`язання за договором, у подальшому зазначав, що авто, яке є предметом договору витребуване ДСНС, а в поданому відзиві зазначає, що авто не виготовлене.

Окрім того, щодо посилання відповідача на те, що специфікація додана до позову не відноситься до договору поставки № 21/1697 від 26.07.2021, а відноситься до іншого, суд зазначає, що до відзиву не надано іншого та/або інших договору/ів на які посилається відповідач. Одночасно, судом досліджено номер та умови специфікації, в зв`язку з чим, приходить до висновку, що вказана специфікація укладена саме до договору поставки № 21/1697 від 26.07.2021. Взагалі відповідачем не доведено в установленому законом порядку фактичну не можливість виконання останнім вимог визначених договором, а всі посилання відповідача за свою суттю є намаганням ухилитися від виконання своїх зобов`язань за договором поставки.

Також суд звертає увагу, що на онлайн-платформі Prozorro, що є загальнодоступною інформацією, відповідач зазначений як переможець закупівель у липні та жовтні 2022 року, предметом яких була закупівля державою спецтехніки, серед яких авто з технічними характеристика аналогічними предметом поставки якого є даний спір.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Положеннями п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено принципи свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.

Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду у справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що договір поставки № 21/1697 від 26.07.2021 є чинним, розірваний в установленому законом порядку не був, а тому є обов`язковим до виконання сторонами.

Підсумовуючи наведене вище, перевіривши розрахунок неустойки наданий позивачем у сумі 601 776,00 грн за період з 15.04.2022 по 29.09.2022 судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 601 776,00 грн підлягають задоволенню.

Що стосується посилань відповідача на те, що він звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, через введення воєнного стану в Україні, що є форс-мажорною обставиною, на підтвердження чого надав лист Торгово-промислової палати України, суд зазначає таке.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Суд звертає увагу, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (поставку транспортного засобу), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Відповідач не надав доказів на підтвердження наявності такого причинно-наслідкового зв`язку, зокрема, не підтверджено неможливості виконувати свої зобов`язання за договором в передбачені ним строки саме внаслідок дії воєнного стану, неможливості здійснювати господарську, підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, відсутності такого прибутку тощо.

Суд зауважує, що обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022, стосуються не лише відповідача, а також позивача та ставлять їх в однакові умови здійснення діяльності.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Разом з тим, суд враховує, що відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 601 776, 00 грн неустойки.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, ідентифікаційний код 38347611) на користь Приватного акціонерного товариства «КАМЕТ-СТАЛЬ» (51925, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Соборна, будинок 18б, ідентифікаційний код 05393085) 601 776 (шістсот одну тисячу сімсот сімдесят шість) грн 00 коп. неустойки та 9 026 (дев`ять тисяч двадцять шість) грн 64 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань