Рішення

від 31.01.2023 по справі 910/12160/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2023Справа № 910/12160/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго УА"

про стягнення 59 561,68 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго УА" (далі - відповідач) грошових коштів у загальному розмірі 59 561,68 грн., з яких: 43 359,41 грн. - основний борг, 5 307,89 грн. - пеня, 9 633,90 грн. - інфляційні втрати, 1 260,48 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами 04.01.2021 року договором поставки № 21/0002, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго УА" утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат у вищенаведених розмірах.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року відкрито провадження у справі № 910/12160/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 15.11.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/12160/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03134, місто Київ, проспект Відрадний, будинок 95, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105493048429.

Проте, зазначене відправлення з трек-номером 0105493048429 вручене відповідачу не було.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.11.2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго УА" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" (постачальник) було укладено договір поставки № 21/0002 (далі - Договір), за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупця товари виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити товар у строки і на умовах даного Договору.

Означена угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відбитками печаток цих контрагентів.

За умовами пункту 2.1 Договору поставка товару може здійснюватися партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка вказана у відповідній видатковій накладній в межах погодженого сторонами наданого покупцем замовлення та виставленого постачальником рахунку.

Асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару узгоджується сторонами та вказується у рахунках та видаткових накладних (пункт 2.2 Договору).

За змістом пункту 3.5 Договору постачальник надає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру та видаткову накладну.

Згідно з пунктом 4.1 цієї угоди поставка товару здійснюється на умовах DDP Україна, м. Київ (склад покупця) згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС" 2010 року, які застосовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних з внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, які випливають із умов цього Договору.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.3 наведеного правочину моментом поставки вважається дата приймання-передачі товару згідно умов даного Договору та чинного в Україні законодавства. Факт приймання-передачі по кількості та якості підтверджується відповідно накладними на товар та паспортом (іншим документом, що надається для товару даного виду).

Разом із тим, за умовами пункту 4.4 Договору підписуючи видаткову накладну, покупець підтверджує, що він отримав усі належні в розумінні пункту 2 статті 662 ЦК України документи, що стосуються товару.

У пункті 5.9 Договору сторони погодили, що право власності на товар та всі пов`язані ризики переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцю або перевізнику у відповідності до умов даного Договору.

За умовами пунктів 6.1-6.3 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, зафіксованими у рахунку на дату виставлення рахунку на кожну окрему партію товару на умовах, визначених в даному Договорі. Загальна сума кожної окремої поставки зазначається в рахунках та накладних документах. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку виключно в національній валюті України.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що оплата товарів покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100 % на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки кожної партії товару та підписання сторонами видаткових накладних. Термін остаточного розрахунку за товар не повинен перевищувати 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки кожної партії товару, вказаній у відповідній видатковій накладній.

Відповідно до пункту 11.2 Договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє по 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними представниками сторін видатковими накладними від 30.07.2021 року № 7264 на суму 36 876,88 грн., від 28.01.2022 року № 786 на суму 1 733,70 грн., від 03.02.2022 року № 994 на суму 18 289,87 грн. та від 14.02.2022 року № 1360 на суму 1 458,96 грн. поставив відповідачу погоджений між сторонами товар на загальну суму 58 359,41 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

Слід також зазначити, що на підтвердження пред`явлених позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" також було надано суду копії рахунків на оплату від 28.07.2021 року № 10561, від 27.01.2022 року № 1345, від 01.02.2022 року № 1635 та від 07.02.2022 року № 1975, в яких вказана вартість товару, що відповідає вартості цієї продукції, зазначеній у вищенаведених видаткових накладних.

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго УА" на час звернення позивача до суду з даним позовом оплату вартості поставленого йому товару здійснило не у повному обсязі, перерахувавши позивачу згідно з платіжними дорученнями від 11.11.2021 року № 239 на суму 5 000,00 грн. та від 22.12.2021 року № 1834 на суму 10 000,00 грн. лише частину вартості поставленого за видатковою накладною від 30.07.2021 року № 7264 товару на суму 15 000,00 грн., і заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" 43 359,41 грн.

Зважаючи на те, що спірна сума боргу відповідачем у добровільному порядку погашена не була, а також враховуючи залишення Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго УА" адресованих йому постачальником претензій від 22.06.2022 року № 288-22 та від 07.10.2022 року № 457/22 без задоволення, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у загальному розмірі 43 359,41 грн. підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документів, які свідчать про погашення наведеної заборгованості перед позивачем, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго УА" про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго УА" своїх зобов`язань за Договором, позивач також просив суд стягнути з покупця 5 307,89 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ від прострочених сум основного боргу за кожною спірною видатковою накладною у період з 13.08.2021 року по 27.08.2022 року згідно з наданим позивачем розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем вимог щодо оплати вартості товару на умовах цього Договору та/або на умовах відповідної Специфікації, постачальник має право вимагати сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості заборгованості за кожен день прострочення платежу за весь період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведеної штрафної санкції, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення вказаної суми пені у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Суд також звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" на те, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, прострочення боржника починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають, пеня підлягає нарахуванню та обчисленню окремо стосовно кожного з таких строків.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на дійсні періоди прострочення відповідачем оплати товару за кожною спірною накладною (з урахуванням вихідних, святкових та інших неробочих днів), обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (беручи до уваги вказані самим позивачем періоди нарахування, тобто межі позовних вимог), є 5 287,33 грн., з яких: 1 867,03 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 21 876,88 грн. за видатковою накладною від 30.07.2021 року № 7264 на загальну суму 36 876,88 грн. (з урахуванням часткової оплати товару за цією накладною) у період з 14.08.2021 року по 08.02.2022 року; 266,94 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 28.01.2022 року № 786 у розмірі 1 733,70 грн. у період з 12.02.2022 року по 09.08.2022 року; 2 906,34 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 03.02.2022 року № 994 у розмірі 18 289,87 грн. у період з 18.02.2022 року по 15.08.2022 року; 247,02 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 14.02.2022 року № 1360 у розмірі 1 458,96 грн. у період з 01.03.2022 року по 27.08.2022 року.

Отже, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго УА" на користь позивача підлягає пеня в розмірі 5 287,33 грн., у той час як у задоволенні вимог постачальника про стягнення з покупця 20,56 грн. пені слід відмовити.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого за Договором товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" просило суд стягнути з відповідача 1 260,48 грн. 3 % річних та 9 633,90 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми заборгованості за Договором по кожній спірній накладній окремо у період з 13.08.2021 року по 02.11.2022 року, згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 1 260,48 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених аналогічних методологічних помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення суми вказаних компенсаційних виплат у завищеному розмірі.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго УА" на користь позивача за порушення умов Договору, за обрахунком суду є 1 257,04 грн., з яких: 801,95 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 21 876,88 грн. за видатковою накладною від 30.07.2021 року № 7264 на загальну суму 36 876,88 грн. (з урахуванням часткової оплати товару за цією накладною) у період з 14.08.2021 року по 02.11.2022 року; 37,62 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 28.01.2022 року № 786 у розмірі 1 733,70 грн. у період з 12.02.2022 року по 02.11.2022 року; 387,85 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 03.02.2022 року № 994 у розмірі 18 289,87 грн. у період з 18.02.2022 року по 02.11.2022 року; 29,62 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 14.02.2022 року № 1360 у розмірі 1 458,96 грн. у період з 01.03.2022 року по 02.11.2022 року.

Разом із тим, нарахована Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" сума інфляційних втрат у розмірі 9 633,90 грн. не перевищує розрахованої судом суми вказаних компенсаційних виплат за дійсний період прострочення.

Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум штрафних санкцій та компенсаційних виплат надано суду не було, як і не наведено обґрунтованих доводів щодо арифметичних дефектів наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго УА" на користь позивача підлягає 3 % річних за порушення умов Договору в розмірі 1 257,04 грн. та інфляційні втрати в сумі 9 633,90 грн., тоді як у задоволенні вимог постачальника про стягнення з покупця 3,44 грн. 3 % річних за цією угодою слід відмовити.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго УА" (03134, місто Київ, проспект Відрадний, будинок 95; код ЄДРПОУ 42611969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, корпус 91, офіс 512; код ЄДРПОУ 37625571) 43 359 (сорок три тисячі триста п`ятдесят дев`ять) грн. 41 коп. основного боргу, 5 287 (п`ять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 33 коп. пені, 1 257 (одну тисячу двісті п`ятдесят сім) грн. 04 коп. 3 % річних, 9 633 (дев`ять тисяч шістсот тридцять три) грн. 90 коп. інфляційних втрат, а також 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 31.01.2023 року.

Суддя В.С. Ломака