Рішення

від 31.01.2023 по справі 911/2036/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/2036/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир - Волинський до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея-Центр» про стягнення 4 921,34грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир - Волинський звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея-Центр» (далі ТОВ «Ідея-Центр») про стягнення 4 921,34грн, що складається з: 4 278грн - основний борг; 293,24грн втрати від інфляції; 64грн 3% річних; 286,10грн - пеня.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором № 21 від 02.09.2019 про відшкодування вартості спожитої електричної енергії в частині здійснення відшкодування спожитої електричної енергії у вересні 2020 року, травні 2021 року у встановлений строк (а.с.1-2).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2022 відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.46-47).

Як вбачається з довідки від 11.11.2022, копія відповідної ухвали у паперовій формі сторонам не направлена у зв`язку із відсутністю фінансування (а.с.48); ухвала направлена електронною поштою на електронні адреси сторін: позивачу вказану в позові (а.с.50, 1), відповідачу зазначену в договорі (а.с.49, 32); відомостей про реєстрацію офіційної електронної адреси позивача та відповідача в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі суд на час прийняття відповідної ухвали не мав; копію ухвали відповідачу направлено поштою 29.11.2022 (а.с.51).

Поштове відправлення №0103281760193, у якому направлено копію відповідної ухвали відповідачу, повернуто з довідкою відділення зв`язку від 04.01.2023, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.52-56). Між тим адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає адресі відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у т.ч. станом на 17.01.2023 (а.с.57).

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

З урахуванням зазначеного, відповідна ухвала вважається врученою відповідачу 04.01.2023.

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У встановлений строк відзив на позов до суду не находив; клопотань про поновлення відповідного строку суд до прийняття рішення у справі не отримав.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у строк, визначений ч.7 ст.252 ГПК України, до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

02.09.2019 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинський та ТОВ «Ідея-Центр» укладено договір № 21 про відшкодування вартості спожитої електричної енергії, за умовами якого позивач зобов`язується забезпечити відповідачу через мережу, що належить позивачу, безперервне та якісне постачання електроенергії для виконання ремонтних робіт по їдальні № 2/40 м. Володимир - Волинський, а відповідач - відшкодувати вартість фактично спожитого обсягу електричної енергії на умовах, передбачених цим договором (далі договір) (а.с. 31-32).

Згідно п. 2.1 договору облік спожитої відповідачем електроенергії здійснюється згідно показів приладів обліку (за його відсутності - згідно розрахунку), що відображається в акті обстеження.

Пунктом 2.2 договору встановлено щомісячний розрахунковий період для оплати відповідачем переданої електроенергії.

Як визначено п. 2.3 договору, кількість фактично спожитої електроенергії визначається згідно показів електролічильника або розрахунково згідно кількості обладнання, потужності та годин роботи відповідача на останній день звітного місяця.

У відповідності з п. 2.4 договору нарахування для оплати спожитої енергії здійснюються відповідно до діючих на момент оплати тарифів, встановлених відповідно до чинного законодавства.

Сторонами п.п. 2.6, 2.7 договору погоджено, що розрахунки за договором здійснюються згідно наданих документів; періодом розрахунків по різного роду складених актах вважається один календарний місяць з дати підписання відповідного акта.

Відповідач, згідно п. 2.8 договору, здійснює оплату послуги надання позивачем електроенергії на умовах передплати, при цьому позивач своєчасно надає відповідачу для оплати послуг рахунки-фактури з розрахунками в розрізі кожного об`єкта та акти надання-приймання послуг по кожному об`єкту для підписання сторонами.

Факт оплати засвідчується двостороннім актом надання послуг; при остаточному розрахунку складається двосторонній акт (п.п. 2.5, 2.9 договору).

Відповідно до п.3.2 договору відповідач, зокрема, зобов`язаний відшкодовувати вартість спожитої електричної енергії згідно наданих рахунків, актів та роздрібних тарифів, які щомісячно встановлюються НКРЕКП України та здійснювати попередню оплату за електричну енергію.

За порушення термінів відшкодування вартості спожитої електричної енергії відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення за кожен день невідшкодування (п. 5.3 договору).

Згідно п. 8.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, проте у п.8.2 договору сторони погодили, що договір може бути пролонгований на кожен наступний рік, якщо від однієї сторони за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено.

Під час розгляду відповідної справи сторонами не надано доказів, що підтверджували б припинення дії відповідного договору за заявою будь-якої із сторін договору або відмову від продовження строку його дії після 31.12.2019.

Відповідний договір скріплений печатками та підписаний представниками сторін.

У акті обстеження № б/н, що є додатком до договору, при огляді схеми споживання електричної енергії, електромереж, електроустановок розрахункового об`єкту встановлено наступні групи електричного обладнання:

- болгарка у кількості 1 шт потужністю 2 кВт;

- болгарка у кількості 1 шт потужністю 1,2 кВт;

- перфоратор у кількості 2 шт потужністю 2,2кВт;

- міксер у кількості 1 шт потужністю 1,7 кВт;

- циркулярка у кількості 1 шт потужністю 1,5 кВт;

- бетономішалка у кількості 2 шт потужністю 2 кВт;

- дрель у кількості 1 шт потужністю 1,5 кВТ (зворот, а.с.32).

Позивачем надано рахунки для оплати спожитої відповідачем електроенергії:

- №506 від 19.10.2020 на суму 3 847,45грн за спожиту у вересні 2020 року електроенергію у кількості 1 434 кВт (а.с.33);

- № 281 від 25.06.2021 на суму 431,49 грн за спожиту у травні 2021 року електроенергію у кількості 242 кВт (а.с.34).

У попередженні № 24/500 від 17.03.2021, яке адресоване відповідачу та долучено до поданої позовної заяви, позивач повідомляє про наявність боргу за спожиту електричну енергію у сумі 3 847,45грн (а.с.39). Доказів направлення/вручення відповідного попередження відповідачу позивачем суду не надано, отже, факт його направлення суд вважає невстановленим.

Також, до поданої позовної заяви позивачем долучено претензію позивача від 27.06.2022 №21/849, у якій позивач повідомив про наявність боргу за спожиту електричну енергію та просив сплатити: 4 278,94грн основного боргу; 622,27грн нарахованих штрафних санкцій (а.с.35). У підтвердження факту направлення відповідачу вказаної претензії позивачем надано експрес-накладну ТОВ «Нова Пошта» №59000834519102, в якій одержувачем відправлення зазначено: «приватна особа ОСОБА_1 , м.Київ, відділення № 172, Київська обл.» (а.с.38). Доказів, на підтвердження того, що вказана особа є представником відповідача, позивачем не надано; адреса, за якою надіслано відправлення не відповідає адресі ТОВ «Ідея-Центр», вказаній в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за даними якого без довіреності вчиняє дії від імені відповідача лише Гридько В.П.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що у відповідача існує борг за спожиту електричну енергію

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити виставлені позивачем рахунки, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення взятих на себе зобов`язань.

Заявлені вимоги суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання, як унормовано ч.2 ст.538 ЦК України, сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Укладений сторонами договір передбачає виникнення зустрічних зобов`язань у його сторін і хоча строк виконання зобов`язання з оплати електричної енергії не встановлений сторонами у договорі, однак, таким договором визначений такий порядок виконання відповідних зобов`язань, в силу якого зобов`язання з оплати електричної енергії має бути виконано до виконання позивачем свого обов`язку забезпечити відповідача електричною енергією із здійсненням у подальшому остаточного розрахунку. Це фактично вбачається з п.2.8 договору, який передбачає передплату електричної енергії та здійснення остаточного розрахунку із складанням двостороннього акту (п.2.9 договору). Доказів зміни відповідного порядку шляхом внесення змін до укладеного сторонами договору не надано.

При цьому, оскільки розрахунки мають здійснюватись згідно наданих документів в силу п.2.6 договору, а для оплати позивач має надати відповідачу рахунки-фактури з відповідними розрахунками (п.2.8 договору), для виконання відповідного обов`язку з остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію відповідачем позивач мав надати відповідачу відповідні рахунки з розрахунком.

Разом з тим, під час розгляду даної справи позивачем не доведено направлення/вручення відповідачу в особі уповноваженої особи рахунків за спірні місяці.

Окрім того, у наданому акті обстеження відсутні дані щодо лічильника, яким здійснюється облік спожитої електричної енергії, хоча у позові позивач стверджує, що облік здійснюється лічильником, його показників на час укладення договору. Також не надані позивачем і акти обстеження за відповідні місяці, у які здійснювалось споживання електричної енергії відповідачем, на оплату якої виставлені рахунки, хоча, покази приладів обліку за змістом п.2.1 договору відображаються у акті обстеження. При цьому, відповідні акти обстеження не надані як підписані обома сторонами, так і підписані лише позивачем з доказами їх направлення відповідачу для підписання.

У новій редакції позовної заяви (а.с. 24-26) позивач зазначив, що представником відповідача Стуковим Михайлом Георгійовичем заборгованість визнана у повному обсязі, проте доказів на підтвердження вказаної обставини, як і того факту, що така особа уповноважена діяти від імені відповідача, позивачем не надано.

Також, не надано і інших доказів, які свідчили б про факт споживання відповідачем електричної енергії у спірні місяці, так і доводили обсяг спожитої електричної енергії, оплату якого вимагає позивач.

Між тим, у відповідності до ч.ч.1,3 ст. 74 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому, ч. 4 ст.74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

З урахуванням не доведення наявності обов`язку у відповідача оплатити в рахунок відшкодування вартості електричної енергії за договором 4 278грн, не підлягають задоволенню і додаткові вимоги в частині стягнення втрат від інфляції у розмірі 293,24грн, 64грн 3% річних, 286,10грн пені, які заявлені позивачем з посилання на порушення позивачем такого зобов`язання.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 2 481грн, понесені позивачем, підлягають покладенню на позивача, враховуючи відмову у задоволенні заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м.Володимир-Волинський (ідентифікаційний код 07516184; 44700, Волинська область, м.Володимир-Волинський, вул. Академіка Глушкова, 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея-Центр» (ідентифікаційний код 39531234; 08141, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Київська, 36) про стягнення 4 278грн - основного боргу, 293,24грн - втрат від інфляції, 64грн 3% річних, 286,10грн - пені.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова