Рішення

від 18.01.2023 по справі 916/1203/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1203/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглядаючи справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи" (18021, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 61/1) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРАГРО" (вул. Індустріальна, 3, Миколаїв, 54038)

про стягнення 266488,12 грн.;

за участю представників:

від позивача: Гарбазей Д.О. - за довіреністю.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРАГРО" про стягнення 266 488,12грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії споживачу №04/21 від 08.07.2021

Разом із позовною заявою від Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи" до Господарського суду Одеської області надійшла заява про забезпечення позову (від 16.06.2022р. за № 2-441/22)

Ухвалою суду від 20.06.2023 у задоволенні заяви (вх. 2-441/22 від 16.06.2022р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи" про забезпечення позову по справі №916/1203/22 відмовлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2023 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/1203/22 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „адресат відсутній за вказаною адресою ". Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслані судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвали у справі були повернуті поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, оскільки ухвали суди направлені судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 18.01.2023р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

08 липня 2021 року між ТОВ «Люкс Енерджи» (далі - Постачальник) та ТОВ «ЕРАГРО» (далі - Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 04/21 (далі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що Цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник зобов`язується продавати активну електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов`язується приймати і оплачувати електричну енергію на умовах і в терміни, передбачені цим Договором, додатками до нього і чинними законодавчими і нормативними актами.

Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, вказана у заяві- приєднанні, що є Додатком № 1 до Договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно до Заяви-приєднання до Договору початком постачання визначено - 13 липня 2021 року.

Постачання електроенергії в розрахунковому періоді (календарний місяць з першого по останнє число включно) здійснюється відповідно до фактичних обсягів споживання електричної енергії Споживача. Загальний обсяг спожитої електричної енергії, що поставляється Споживачу, розраховується на основі показань приладів диференційованого погодинного обліку (п. 3.3. Договору).

Протягом липня 2021 року - січня 2022 року ТОВ «ЕРАГРО» зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії виконувались.

Проте, починаючи з 1 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року ТОВ «ЕРАГРО» не виконувало належним чином взяті на себе п/п. 1,4, 6 п. 6.2 Договору обов`язки.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються Сторонами в Додатку № 2 «Про порядок та строки оплати», який є невід`ємною частиною даного Договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, в тому числі у разі її зміни. Постачальник направляє вказані рахунки Споживачу на його електронну адресу та/або факсимільним зв`язком (п. 5.4. Договору). Згідно розділу 16 «Реквізити сторін» Договору електронною адресою ТОВ «ЕРАГРО» є infrastructure.mk@gmail.com.

Оплата вважається здійсненою після того, як з поточного рахунку Споживача списана вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору (п. 5.7. Договору).

Відповідно до п. 5.8. Договору оплата рахунку Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати, зазначеній у Додатку № 2 до Договору щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

Відповідно до Акту фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії № ЛЕ-0000047 від 28.02.2022 та рахунку-фактури № ЛЕ-0000123 від 17.03.2022 ТОВ «ЕРАГРО» спожито у лютому 2022 року 30 995 кВт год. електричної енергії на суму 98 314,90 гривень.

Підтвердженням наявності заборгованості є надіслані 17.03.2022 на електронну пошту Відповідача, визначену Договором, та адресу місцезнаходження Відповідача акт фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії № ЛЕ-0000047 від 28.02.2022, рахунок-фактура № ЛЕ-0000123 від 17.03.2022 та акт звірки розрахунків від 28.02.2022 за лютий 2022 року.

Строк оплати відповідно до п. 5.8. Договору становив до 24.03.2022 включно.

Відповідно до Акту фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії № ЛЕ-000084 від 31.03.2022 та рахунку-фактури № ЛЕ-0000169 від 18.04.2022 ТОВ «ЕРАГРО» спожито у березні 2022 року 21 776 кВт-год. електричної енергії на суму 93 358,94 гривень.

Підтвердженням наявності заборгованості є надіслані 18.04.2022 на електронну пошту Відповідача, визначену Договором, та адресу місцезнаходження Відповідача акт фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії № ЛЕ-000084 від 31.03.2022, рахунок-фактура на споживання електричної енергії № ЛЕ-0000169 від 18.04.2022 та акт звірки розрахунків від 31.03.2022 за березень 2022 року.

Строк оплати відповідно до п. 5.8. Договору становив до 25.04.2022 включно.

Відповідно до Акту фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії № ЛЕ-0000114 від 30.04.2022 та рахунку-фактури на споживання електричної енергії № ЛЕ- 0000233 від 23.05.2022 ТОВ «ЕРАГРО» в квітні 2022 року спожито 17 023 кВт год. електричної енергії на суму 62 167,32 гривень.

Підтвердженням наявності заборгованості є надіслані 24.05.2022 на електронну пошту Відповідача, визначену Договором, та адресу місцезнаходження Відповідача акт фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії № ЛЕ-0000114 від 30.04.2022, рахунок-фактура на споживання електричної енергії № ЛЕ-0000233 від 23.05.2022 та акт звірки розрахунків від 30.04.2022 за квітень 2022 року.

Строк оплати відповідно до п. 5.8. Договору становив до 31.05.2022 включно.

Позивач зазначає, що також підтвердженням належного виконання ТОВ «Люкс Енерджи» своїх обов`язків з постачання електричної енергії є лист AT «Миколаївобленерго» від 09.05.2022 № 01.01/26-1870 та Звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ «Люкс Енерджи», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу AT «Миколаївобленерго» за лютий-квітень 2022 року.

Таким чином, ТОВ «ЕРАГРО» не здійснив розрахунку за отриману електричну енергію. В наслідок цього у ТОВ «ЕРАГРО» утворилась перед ТОВ «Люкс Енерджи» заборгованість по договору № 09/21 від 10.08.2021 за період лютий-квітень 2022 в розмірі 253 841,16 гривень

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1034,36грн. - 3% річних, 3047,76грн. - інфляційні та пеню - 8564,84грн.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси ТОВ «Люкс Енерджи» позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «ЕРАГРО», про стягнення 266488,12 грн., з яких 253 841,16 грн. - основна заборгованість, 1034,36грн. - 3% річних, 3047,76грн. - інфляційні, пеня - 8564,84грн. та судовий збір.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Пунктом 4.21. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Відповідно до п. 3.2.7., 4.8. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та Додатку № 2 до Договору між Постачальником та Споживачем було визначено порядок та умови проведення оплати за поставлену електричну енергію.

Відповідно до п. 2.1.2, 8.6.1, 8.6.7.-8.6.11. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕП від 14.03.2018 № 311 та договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії не побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. А тому відповідно, в тому числі з врахуванням положень п. 5.8. Договору, Додатку № 2 до Договору, повинен був провести оплату у встановлений Договором термін.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ЕРАГРО» в порушення положень п/п. 1, 4, 7 п. 6.2 Договору, п/п.2 п. 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, п. 1 ч. З ст. 58, ч. 9 ст. 72 Закону України « Про ринок електричної енергії» не здійснив розрахунку за отриману електричну енергію.

В наслідок цього у ТОВ «ЕРАГРО» утворилась перед ТОВ «Люкс Енерджи» заборгованість по договору № 09/21 від 10.08.2021 в період лютий-квітень 2022 у розмірі 253841,16 грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8564,84 грн - пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.10 Договору, п. 4.17., п/п. 8 п. 5.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені.

Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.

Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати спожитої електричної енергії, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 8 564,84 грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 8564,84грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення оплати спожитої електричної енергії у розмірі 1034,36 грн. та інфляційних витрат у розмірі 3047,76грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення спожитої електричної енергії у розмірі 1034,36 грн. та інфляційних витрат у розмірі 3047,76грн., за неналежне виконання умов договору підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРАГРО" (вул. Індустріальна, 3, Миколаїв, 54038, код 43482430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи" (18021, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 61/1, код 42972351) 253 841,16грн основного боргу, 3 047,76 грн втрат від інфляції, 8 564,84 грн пені, 1 034,36 грн 3% річних та 3997,32грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 31 січня 2023 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов