Рішення

від 30.01.2023 по справі 922/2408/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2408/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промприбор", м. Харків про стягнення 40707,33 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА", м. Київ звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промприбор", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 40707,33 грн, з яких 14976,74 грн основної заборгованості за договором, 10997,60 грн інфляційних втрат, 9153,33 грн пені, 1086,64 грн 3% річних та 4493,02 грн штрафу. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору на витрати на професійну правову допомогу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2408/22 та ухвалено розгляд справи № 922/2408/22 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Від відповідача повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно частини 7статті 120 Господарського процесуального кодексу Україниу разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Відповідно достатті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно частини 1статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідностатті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

02 грудня .2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" (експедитором, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промприбор" (замовником, відповідачем) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №GС-017452.

Згідно пункту 1.1. договору експедитор за оплату та за рахунок замовника надає замовнику комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом.

Відповідно до пункту 1.4. договору асортимент, кількість/обсяг вантажів, маршрут перевезення, способи транспортування та види транспорту, перевалки, зберігання, їх особливі умови, що вимагають більш докладної регламентації, умови фрахтування (букінгу), необхідність стафірування/розстафірування, а також спосіб доставки вантажів до місця призначення можуть обговорюватися сторонами в письмових інструкціях замовника/заявках або в додаткових угодах, які є невід`ємними частинами цього договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що вартість, ставки та тарифи виконуваних експедитор послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів обговорюються сторонами в заявках та/або додаткових угодах до цього договору. У разі якщо за тонну/одиницю/куб.м вантажу виражена в іноземній валюті, оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України - гривні за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено сторонами в заявці та/або додатковій угоді до цього договору. При цьому курс гривні до іноземної валюти на розвантажувально-завантажувальні роботи може бути змінено експедитором згідно курсу відповідної лінії у випадку, якщо така лінія застосовує курс гривні до іноземної валюти відмінний від курсу НБУ, на момент виставлення відповідного рахунку експедитором.

При цьому замовник зобов`язується компенсувати експедитору курсову різницю вартості послуг з міжнародного перевезення, яка виникла між курсом НБУ станом на дату виставлення експедитором рахунку за надані замовнику послуги з міжнародного перевезення та курсом НБУ станом на дату сплати замовником даного рахунку експедитора. Сторони домовились, для визначення курсу НБУ сторони користуються курсом з офіційного веб-сайту www.bank.qov.ua.

Згідно пункту 4.2. договору перелік і вартість послуг, а також ставки/розміри витрат експедитора, що пов`язані з наданням послуг та підлягають компенсації замовником вказуються в рахунках експедитора. Сумою договору є сума всіх виставлених експедитором рахунків замовнику.

За згодою сторін вартість та перелік послуг можуть фіксуватися також у додаткових письмових угодах (додатках) до цього договору, які будуть невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 4.3. договору оплата послуг проводиться замовником протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у числі, за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим договором) на поточний рахунок останнього.

Згідно пункту 4.4. договору після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів і актів на виконані додаткові послуги, експедитором складається Акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження, виконання послуг їх кількості та вартості.

Пунктом 4.5. договору вказано, що зазначені вище Акти прийому-передачі надання послуг можуть передаватися експедитором замовнику або його представнику особисто під підпис або факсом, електронною поштою, за узгодженням сторін, із зазначенням на документах ПІБ і посади представника замовника, який отримав документи, або бути відправлені з використанням поштового зв`язку. У разі якщо Акти були відправлені замовнику поштою, датою вручення вважається дата отримання, зазначена на поштовому повідомленні. Замовник підписує Акт прийому-передачі наданих послуг, передає його експедитору протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди замовника з Актом прийому-передачі наданих послуг, останній зобов`язаний надати експедитору обґрунтовані заперечення в такий самий термін. У разі не підписання або не повернення Акту та відсутності обґрунтованих заперечень у зазначений в цьому пункті договору і Акт вважається підписаним замовником, а відповідні послуги вважаються належним наданими експедитором і прийнятими замовником.

Сторонами було погоджено умови перевезення та виконано перевезення за маршрутом Китай Україна, що підтверджується вантажною митною декларацією та коносаментом ТНІА 21100830.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" було виставлено на адресу відповідача рахунки на оплату: на суму 64583,15 грн; № 1371 від 20 лютого 2022 року на суму 5060,00 грн, а також акти приймання-передачі наданих послуг: № 21329 від 21 грудня 2021 року, № 2824 від 20 лютого 2022 року.

Натомність від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промприбор" було отримано оплати на суму 54666,41 грн (відповідно до платіжного доручення № 127 від 27 травня 2022 року) з призначенням «Оплата за послуги (транспорт, оформлення ВМД), за рахунок № UA00056456 від 17 грудня 2021 року». Тобто рахунок № НОМЕР_1 був оплачений частково (неоплачений залишок складає 9916,74 грн), а рахунок № 2824 не оплачений взагалі.

Таким чином заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Промприбор" перед позивачем складає суму у розмірі 14976,74 грн.

Відповідно до частини 1статті 174 Господарського кодексу Українигосподарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідностатті 626 Цивільного кодексу Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно достатті 6 Цивільного кодексу Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів частини 1статті 929 Цивільного Кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Такі ж положення щодо змісту та суті договорів транспортного експедируваннямістяться устатті 316 Господарського Кодексу України.

Устатті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", який є спеціальним правовим актом, що регулює відносини транспортно-експедиторської діяльності, надано визначення термінів згідно яких: транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником; учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Відповідно достатті 2 вказаного Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"його дія поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного.

ПоложенняЗакону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Устатті 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" зазначено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедируваннята визначено,що транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Згідностатті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Водночас, згідно приписівстатті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень частини 1статті 909 Цивільного кодексу Україниза договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). (частина 2, частина 3)

Господарський кодексом Українитакож врегульовані відносини пов`язані з перевезенням вантажів.

Так частиною 1статті 306 Господарського кодексу Українивстановлено, щоперевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. (частина 2, частина 4 даної статті).

Згідно приписів частини 1статті 307 Господарського кодексу Україниза договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.(частина 2статті 307 Господарського кодексу України).

Аналіз вищезазначених правових норм надає можливість зробити висновки, що законодавець розмежував в окремі інститути послуги "перевезення" та "транспортне експедирування". Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується надати таку послугу - доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а за договором про транспортне експедирування - виконати роботу, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

При цьому згідностатті 2 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевізник може виконувати функції експедитора і у таких випадках на його відносини з замовником послуг розповсюджується дія цьогоЗакону.

Змістовний аналіз вищевказаних правових норм у співвідношенні до умов укладеного між сторонами спору договору та фактичних дій, які повинен був виконувати та виконував (здійснював) позивач, як виконавець послуг, які (дії) підтверджуються наявними у справі належними та достатніми доказами, зокрема актом надання послуг, транспортними накладними та заявкою по договору, суду доходить до висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про транспортно-експедиційне обслуговування і позивач фактично надавав відповідачу послуги, від свого імені, проте за рахунок відповідача, тобто згідно визначеньЗакону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" , здійснював транспортно-експедиторську діяльність.

Відповідно достатті 526 Цивільного кодексу Українита частини 1статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2статті 193 Господарського кодексу, Україникожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей526та525 Цивільного кодексу Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 14976,74 грн заборгованості слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 9153,33 грн та штрафу у розмірі 4493,02 грн, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 5.22. договору за несвоєчасну оплату послуг експедитора, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення без обмеження в шість місяців та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9153,33 грн пені та 4493,02 грн штрафу задовольнити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 10997,60 грн інфляційних витрат та 1086,64 грн 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, період нарахування останнім вказаних сум інфляційних витрат та 3% річних дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірним, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі у розмірі 1086,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 10997,60 грн, є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промприбор" (61001, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 43/1, офіс 27, ідентифікаційний код 32760503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" (03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 7, літ. "Д", ідентифікаційний код 38857571) заборгованості в розмірі 40707,33 грн, із яких: сума основної заборгованості за договором у розмірі 14976,74 грн, інфляційні втрати в розмірі 10997,60 грн, пеня у розмірі 9153,33 грн, 3% річних у розмірі 1086,64 грн, штраф в розмірі 4493,02 грн та 2481,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "30" січня 2023 р.

СуддяП.В. Хотенець