Постанова

від 26.01.2023 по справі 917/1268/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/1268/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ініціюючий кредитор - не з`явився,

боржник - Панасюк І.В.,

арбітражний керуючий - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультативно-правовий центр "Юрстандарт-2012"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 (колегія суддів у складі: Радіонова О.О. - головуюча, Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.)

у справі №917/1268/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультативно-правовий центр "Юрстандарт-2012"

до Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Обрій"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад вимог заяви ініціюючого кредитора

1. 09.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Консультативно-правовий центр "Юрстандарт-2012" (далі - ТОВ "КПЦ "Юрстандарт-2012") звернулось до Господарського суду Полтавської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Обрій" (далі - СП "Обрій").

2. Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "КПЦ Юрстандарт-2012" обґрунтована тим, що існує заборгованість в сумі 460000,00 грн на підставі договору №01-06/2017 про надання правової допомоги від 01.06.2017, акта приймання-передавання послуг від 31.07.2018, підписаних між ТОВ "КПЦ "Юрстандарт-2012" та СП "Обрій".

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.12.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство СП "Обрій". Визнано кредиторські вимоги ТОВ "КПЦ "Юрстандарт-2012" в розмірі 460000,00 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - СП "Обрій". Введено процедуру розпорядження майном боржника - СП "Обрій". Розпорядником майна СП "Обрій" призначено арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича.

4. Висновок господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство СП "Обрій" обґрунтовано з посиланням на наявність невиконаного грошового зобов`язання боржника перед ініціюючим кредитором за договором про надання правової допомоги №01-06/17 від 01.06.2017 у сумі 460000,00 грн, строк виконання якого настав. При цьому місцевий господарський суд зазначив, що боржник, стверджуючи про свою платоспроможність станом на момент підготовчого засідання, не надав доказів сплати наявної заборгованості, а ініціюючий кредитор при подачі до суду заяви про відкриття справи про банкрутство дотримався вимог ст.ст. 1, 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) в той час як відсутні передбачені ч. 6 ст. 39 КУзПБ підстави для відмови у відкритті провадження у справі і відкриття провадження у даній справі не порушує прав боржника.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.12.2021 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у відкритті провадження у справі про банкрутство СП "Обрій" відмовлено.

6. Ухвалюючи судове рішення господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що кредиторські вимоги ініціюючого кредитора свідчать про наявність спору про право.

7. На підтвердження такого висновку, на думку суду апеляційної інстанції свідчить, зокрема, відсутність судового рішення, вимоги не визнаються та заперечуються боржником, не підтверджено належними доказами наявність боргу та його розмір, як і не визнається боржником факт укладення цього договору, його виконання та наявність будь-яких договірних відносин з ініціюючим кредитором.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8. Заява ініціюючого кредитора ґрунтується на тому, що відповідно до договору №01-06/17 про надання правової допомоги від 01.06.2017, укладеного між ТОВ "КПЦ "Юрстандарт-2012" та СП "Обрій", у боржника наявна заборгованість у розмірі 460000,00 грн, яка не сплачена та у примусовому порядку не стягнута.

9. Заявник у заяві вказує на те, що ТОВ "КПЦ "Юрстандарт-2012" надавало юридичні послуги, а СП "Обрій" отримало та зобов`язувалося їх сплатити у визначений вказаним договором строк.

10. На підтвердження факту надання юридичних послуг ТОВ "КПЦ "Юрстандарт-2012" надало підписаний акт приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2018.

11. Як вказував заявник, боржник зобов`язувався сплатити згідно з актом вказану суму протягом 5 банківських днів, однак у визначений термін оплату не провів.

12. Боржник заперечив проти відкриття провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що заявник пропустив строк на звернення до суду в позовному порядку про стягнення заборгованості та зазначив, що існує спір про право між сторонами.

13. Учасники справи про банкрутство повідомили, що позови про оспорення договору чи заборгованості відсутні.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

14. ТОВ "КПЦ "Юрстандарт-2012" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.12.2021 залишити в силі.

15. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

16. Скаржник вказує, що судами не було враховано висновок Верховного Суду щодо застосування положення ст. 204 ЦК України, викладений у постанові від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-п, про презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

17. У касаційній скарзі вказано, що договір №01-06/17 про надання правової допомоги від 01.06.2017 підписано належними особами, в судовому порядку недійсний не визнавався і не визнається, а отже, є таким, що підтверджує виникнення обов`язку сплати кредиторських вимог і є належним доказом реальної заборгованості.

18. Скаржник зазначає, що відповідно до висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 03.09.2020 у справі №910/16413/19, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

19. Також скаржник з посиланням на положення ст.ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ та постанови Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, від 03.09.2020 у справі №910/4658/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20 зазначає, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство свідчить про наявність спору про право у розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ.

20. Скаржник вважає, що про наявність спору про право у розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ свідчать заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом розгляду якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора, та який подано боржником до подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/4918/21).

21. Скаржник зауважує на тому, що матеріали справи та встановлені фактичні обставини справи свідчать, що стосовно кредиторських вимог заявника не мається спору про право у розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ та зазначених висновків Верховного Суду (боржник до сьогодні не звернувся до суду про визнання договору недійсним, чи про його розірвання, зміни його умов чи фактів його виконання, тощо).

22. Також у додаткових поясненнях до касаційної скарги скаржник просить врахувати позицію Верховного Суду у постанові від 12.01.2023 у справі №926/2770-б/22, яка прийнята після подання касаційної скарги.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

23. СП "Обрій" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

24. СП "Обрій" вважає, що висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з практикою Верховного Суду, наведеною скаржником у касаційній скарзі та не суперечать цій практиці. Навпаки при з`ясуванні наявності спору про право суд апеляційної інстанції виходив з оцінки сукупності наявних в матеріалах справи доказів, наданих учасниками в обґрунтування своїх доводів щодо цього питання.

25. Отже, на думку СП "Обрій", доводи скаржника в касаційній скарзі щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

26. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час відкриття провадження у справі про банкрутство СП "Обрій".

27. Умови, порядок та підстави для здійснення провадження у справі з відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлює КУзПБ.

28. Банкрутство юридичних осіб (підстави, умови, порядок, особливості) регламентовано положеннями книги третьої цього Кодексу, положення розділу І якої містять норми щодо провадження у справі про банкрутство юридичної особи, зокрема підстави та порядок відкриття провадження у справі.

29. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.

30. Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (ст. 215 Господарського кодексу України, ст. 16617 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (ст. 219 Кримінального кодексу України).

31. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

32. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

33. Положення ст. 1 КУзПБ визначають, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

34. Частинами 1, 2 ст. 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

35. Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань.

36. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст. 39 КУзПБ.

37. Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

38. Системний аналіз ст.ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

39. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 22.09.021 у справі №911/2043/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 03.09.2020 у справі №910/16413/19, на які в тому числі посилається скаржник).

40. При цьому, якщо КУзПБ підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство прямо не визначені та з`ясовуються судом шляхом встановлення, на підставі доказів у справі, заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство, визначених Законом (прямих або непрямих, загальних або спеціальних, тимчасових або не обмежених в часі, умовних або безумовних), то підстави для відмови у відкритті провадження прямо визначені в ч. 6 ст. 39 КУзПБ.

41. Тож, важливим елементом судового контролю при відкритті провадження у справі про банкрутство є встановлення обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

42. Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

43. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

44. Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

45. Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).

46. Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

47. При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

48. Так, у цій справі заява ТОВ "КПЦ "Юрстандарт-2012" про відкриття провадження у справі про банкрутство обґрунтована неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за договором №01-06/17 про надання правової допомоги від 01.06.2017, підписаного між ТОВ КПЦ "Юрстандарт-2012" в особі директора Пушко Н.В., який діяв на підставі статуту та СП "Обрій" в особі голови комісії з припинення Гриценко І.І., який діяв на підставі рішення №1 власника СП "Обрій" від 19.04.2017, на загальну суму 460000,00 грн.

49. Господарський суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі про банкрутство СП "Обрій" за заявою ТОВ "КПЦ "Юрстандарт-2012", встановив, що боржник стверджував, що в матеріалах справи відсутнє рішення №1 власника СП "Обрій" від 19.04.2017 про уповноваження голови комісії з припинення Гриценка І.І. на підписання договору, а рішенням №14/08/18-1 власника СП "Обрій" від 14.08.2018 скасоване рішення власника СП "Обрій", оформлене протоколом від 17.04.2017, поновлено господарську діяльність, звільнено Гриценка І.І. від виконання обов`язків голови комісії з припинення СП "Обрій". Отже рішення №1 власника СП "Обрій" від 19.04.2017 (на яке міститься посилання у заяві ТОВ "КПЦ "Юрстандарт-2012" про відкриття провадження у справі про банкрутство) відсутнє.

50. Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 31.07.2018 за договором про надання послуг №01-06/17 від 01.06.2017 та додатковою угодою від 31.12.2017, укладеними між ТОВ "КПЦ "Юрстандарт-2012" та СП "Обрій", послуги (вартість яких становить 460000,00 грн.)надані в повному обсязі.

51. Щодо вказаних послуг господарський суд апеляційної інстанції правильно зауважив на тому, що такі послуги належать до безтоварних, а тому на підтвердження надання таких послуг мають бути надані документи, які доводять фактичне надання (отримання) послуг. Зокрема такі документи повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України". Отже, ініціюючий кредитор в тому числі мав надати такі докази, які розкривають суть та зміст господарської операції, необхідність її отримання, результати наданих послуг, їх якісні, кількісні показники та деталізовано їх зміст.

52. З огляду на відсутність вказаних документів господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що долучений кредитором до матеріалів справи акт прийому-передачі надання послуг не є достовірним доказом фактичного здійснення послуг.

53. Додатково господарський суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що за даними бухгалтерського обліку в довіднику контрагентів кредитор ТОВ "КПЦ "Юрстандарт-2012" відсутній, а також даний кредитор відсутній і на рахунку 63 бухгалтерського обліку "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", який призначений для обліку розрахунків з постачальниками (підрядниками) за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги.

54. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що при наявності відзиву боржника, поданого в порядку ст. 36 КУзПБ, на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з запереченнями щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, що не були предметом судового розгляду та щодо яких відсутнє судове рішення, з доданням доказів необґрунтованості вимог такого заявника (за наявності), господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), а на підставі положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право.

55. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, і яку Верховний Суд враховує під час вирішення справи, що розглядається.

56. Під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, боржник наголошував, що договір про надання послуг підписаний не уповноваженою особою, печатка на договорі не відповідає печатці, яка була затверджена на підприємстві в той час, в бухгалтерському обліку відсутній такий контрагент. Долучений кредитором до матеріалів справи акт прийому-передачі наданих послуг не є достовірним доказом фактичного здійснення послуг, так як не розкриває суть та зміст господарської операції, необхідність її отримання, результати наданих послуг, їх якісні, кількісні показники та не деталізовано їх зміст.

57. Крім того, суд апеляційної інстанції додатково встановив, що боржник зауважив на тому, що в заяві від 06.08.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство кредитор зазначав, що неодноразово звертався до СП "Обрій" про добровільне виконання своєї заборгованості у найкоротший термін, однак не надав належного та допустимого доказу про направлення претензії, вимоги.

58. Наведені обставини через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

59. Відсутність спору про право в розрізі процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язань, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури зобов`язання, а також строку виконання зобов`язання тощо.

60. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження ЄДРСР, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

61. Можливість подати відзив на заяву про відкриття провадження у справі та викласти свої заперечення щодо вимог заявника (заявників) надана боржникові положеннями ст. 36 КУзПБ.

62. Саме активна позиція боржника, яка полягає у запереченнях щодо грошових вимог кредитора, які не були предметом позовного провадження, свідчить про наявність спору про право.

63. Верховний Суд вважає, що зазначені вище обставини підтверджують існування між кредитором та боржником спору про право, який стосується підстав виникнення кредиторських вимог, оскільки боржник посилається як на відсутність договірних відносин (договір №01-06/17 від 01.06.2017), на якому ґрунтуються кредиторські вимоги, так і на відсутність доказів надання таких послуг фактично.

64. При цьому суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали, правильно врахував, що ч. 6 ст. 39 КУзПБ жодним чином не визначає підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство існування рішень, які набрали законної сили, отже наявність остаточного рішення у цьому спорі не є обов`язковою. В даному випадку достатнім є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора.

65. Верховний Суд зауважує, що правова категорія "спору про право" яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство може бути виражена, як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а отже відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.

66. Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін та диспозитивність, які при здійсненні провадження у справі про банкрутство проявляються у наданні учасниками справи відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника, а також інших кредиторів проти них.

67. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 36 КУзПБ боржник до дати проведення підготовчого засідання надає до господарського суду та заявнику відзив на заяву про відкриття провадження у справі. Крім відомостей, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, у відзиві боржника, зокрема зазначаються заперечення щодо вимог заявника (заявників) та докази необґрунтованості вимог заявника (за наявності).

68. З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі.

69. Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20, які Верховний Суд враховує під час ухвалення цієї постанови.

70. Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

71. Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.

72. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що про наявність спору про право у розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ свідчать заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом розгляду якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора, та який подано боржником до подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/4918/21), оскільки про такі обставини може свідчити як наявність поданого позову до відкриття провадження у справі про банкрутство так і інші юридичні факти, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, про наявність спору про право між ініціюючим кредитором і боржником.

73. Відповідно Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність у цій справі спору про право як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

74. Інші аргументи скаржника про відсутність спору між кредитором і боржником, спростовуються вищенаведеними висновками Верховного Суду щодо особливої, порівняно із позовним провадженням, ролі господарського суду у справах про банкрутство, яка полягає у судовому контролі таких проваджень з метою дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

75. Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про недотримання апеляційним судом правових висновків Верховного Суду викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 03.09.2020 у справі №910/16413/19, від 16.09.2020, від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, від 03.09.2020 у справі №910/4658/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 02.02.2022 у справі №910/4918/21 у подібних правовідносинах, оскільки висновки суду апеляційної інстанцій у цій справі не суперечать наведеним позиціям. Суд апеляційної інстанції при з`ясуванні наявності спору про право виходив з оцінки сукупності наявних в матеріалах справи доказів, наданих учасниками справи в обґрунтування своїх доводів щодо цього питання.

76. Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у додаткових поясненнях до касаційної скарги, в яких скаржник просить врахувати позицію Верховного Суду у постанові від 12.01.2023 у справі №926/2770-б/22, яка прийнята після подання касаційної скарги.

77. Так, у наведеній справі Верховний Суд виходив з того, що висновок господарських судів попередніх інстанцій про відсутність спору про право в розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ ґрунтується не тільки на тій обставині, що з позовом про визнання недійсними Контракту №04/14 і Контракту №35 Відповідач звернувся до господарського суду після звернення Кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, а також на дослідженні інших наявних документів, які подавали боржник та ініціюючий кредитор. У зв`язку з викладеним Верховний Суд погодився з висновком судів про наявність грошових вимог до боржника та відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки такий висновок підтверджується, зокрема, низкою доказів (зокрема, первинними документами, складеними на виконання Контракту №04/14 і Контракту №35).

78. Щодо посилань скаржника на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, то у цій частині Верховний Суд виходить з такого.

79. У наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення; у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду; це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек; договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек. Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Отже, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

80. Верховний Суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 вказано, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин.

81. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (п. 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (п. 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (п. 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (п. 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (п. 24); від 05.12.2018 у справах 522/2202/15-ц (п. 22) і №522/2110/15-ц (п. 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (п. 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

82. Отже, на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

83. У справі №643/17966/14-ц, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов, у якому банк просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу із наданням банку повноважень продавця.

84. Правовідносини у цій справі відрізняються від правовідносин в указаній вище справі, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду, викладених у наведеній скаржником в касаційній скарзі постанові. До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 уточнила правовий висновок, викладений судом касаційної інстанції у постанові від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, а тому доводи скаржника у цій частині не беруться до уваги.

85. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 для забезпечення єдності судової практики відступила шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц.

86. Посилання скаржника на презумпцію правомірності правочину також відхиляються Верховним Судом, оскільки у справі, що переглядається, боржник заперечує не лише обставини укладення договору про надання правової допомоги від 01.07.2017, але й факт його виконання, що унеможливлює на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство вирішити наявний спір між боржником та кредитором.

87. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженої постанови, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство СП "Обрій" обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

89. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

90. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін.

Судові витрати

91. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультативно-правовий центр "Юрстандарт-2012" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі №917/1268/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді О. Банасько

В. Пєсков