Ухвала

від 30.01.2023 по справі 161/5528/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

30 січня 2023 року

м. Київ

справа № 161/5528/19

провадження № 61-13054ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя при розірванні шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

03 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 із позовом про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя при розірванні шлюбу.

ОСОБА_1 просила визнати спільною сумісною власністю подружжя: квартиру АДРЕСА_1 , площа 42,9 кв. м; автомобіль марки «Mitsubishi Pajero 3.2 DID», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; земельну ділянку, площа 0,25 га, кадастровий номер - 0722880700:03:001:6260, розташовану у с. Новостав Луцького району для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку, площа 0,13 га, кадастровий номер - 0722881600:01:001:3735, у с. Гірка Полонка Луцького районі Волинської області для ведення особистого селянського господарства; тимчасову споруду на території Центрального парку культури та відпочинку ім. Лесі Українки у м. Луцьку - дитячий майданчик та кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; належну ОСОБА_2 до відчуження частку корпоративних прав Приватного підприємства «Зовнішпродторг»; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини майна: автомобіля марки «Mitsubishi Pajero 3.2 DID», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіля марки «Volkswagen Transporter», 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; належної ОСОБА_2 до відчуження частки корпоративних прав Приватного підприємства «Зовнішпродторг»; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину майна: земельної ділянки площею 0,13 га, кадастровий номер - 0722881600:01:001:3735, у с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області для ведення особистого селянського господарства, тимчасової споруди на території Центрального парку культури та відпочинку ім. Лесі Українки у м. Луцьку - дитячий майданчик та кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У травні 2019 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири, гаража та підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , та право власності на 1/2 частину автомобіля марки «KIACeed», державний номерний знак НОМЕР_3 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2022 року первісний та зустрічний позови задоволені частково.

Шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області 08 червня 1996 року, актовий запис №485 розірвано.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, гаражу та підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

В інших частинах первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2022 року залишено без змін.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення позивача до суду) встановлено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в частині поділу майна подружжя, рішення не оскаржуються в частині відмови у визнанні права власності на 1/2 земельної ділянки у АДРЕСА_3 земельної ділянки у с. Новостав Луцького району Волинської області та в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , а також відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 щодо визнання за ним права власності на 1/2 частину автомобіля марки «KIA Ceed», державний номерний знак НОМЕР_3 .

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру визначається зазначенням ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Суд не повинен визначати вартість майна.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, провадження № 12-36гс20, судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру.

У касаційній скарзі зазначено, що судовий збір, який підлягав сплаті у суді першої інстанції за вимогу про поділ майна становив 5 763,00 грн, за зустрічний позов - 5 763,00 грн, оскільки ОСОБА_1 оскаржує рішення судів в частині первісного та зустрічного позовів, то їй необхідно сплатити до суду касаційної інстанції судовий збір у розмірі 23 052,00 грн.

Верховний Суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунків судового збору у розмірі 23 052,00 грн, оскільки ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного майна, також не повідомила ціну позовів.

Зі змісту поданої касаційної скарги та копій судових рішень неможливо встановити ціну позовів, тому ОСОБА_1 необхідно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вартості спірного майна та повідомити ціну позову.

Крім того, заявниця просить відстрочити їй сплату судового збору.

Таке клопотання може бути вирішене після усунення недоліків щодо обгрунтування судового збору, який необхідно сплатити.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393, 394 ЦПК України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.

Надати для усунення зазначеного вище недоліку десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Олійник