Рішення

від 17.11.2022 по справі 760/11389/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/8515/21

Справа № 760/11389/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) до Ізобільненської сільської ради /далі - Сільрада/ (код ЄДРПОУ 04367364; Автономна Республіка Крим, місто Алушта, вул. Центральна, буд. 1), третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області /далі - Держгеодкадастр/ (адреса: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3), про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

05.05.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом позивача, в якій позивач просив визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2473га, розташовану: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 0110390900:04:001:0112.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Коробенка С.В.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07.05.2021 вказану позовну заяву ОСОБА_1 до Київради було передано до Київського апеляційного суду для розгляду питання про визначення підсудності.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.06.2021 визначено Солом`янський районний суд міста Києва для забезпечення розгляду справи за даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 29.06.2021.

30.06.2021 до суду надійшли письмові уточнення позовних вимог за змістом яких позивач просить: визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2473 га, розташовану: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 0110390900:04:001:0112 з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, а саме: 11.08.2006.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02.07.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 28.10.2021.

У судовому засіданні 28.10.2021 за клопотанням представника позивача було вирішено відкласти підготовче засідання на 01.02.2022 у зв`язку з необхідністю додаткового часу для підготовки уточнень до позову.

14.01.2022 від Департаменту надійшов відзив на позовну заяву в якому, зокрема зазначається про те, що він вважає себе неналежним відповідачем у справі.

У судове засідання, призначене на 01.02.2022 з`явився лише представник позивача.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.02.2022 було вирішено:

-клопотання позивача задовольнити: замінити первісного відповідача - Київську міську раду в особі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на Ізобільненську сільську раду; залучити до участі у справі в статусі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області;

-відкласти підготовче засідання у справі на 22.03.2022.

У зв`язку з початком збройної агресії рф 22.03.2022 судове засідання не відбулось та було перенесено на 19.07.2022.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 17.11.2022.

17.11.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи позову

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, вказується, що 11.08.2006 позивач набула право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2473 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 0110390900:04:001:0112, цільове призначення: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, право власності на яку було оформлено державним актом серії ЯД № 580465.

В позові вказується, що позивачем було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права приватної власності на вказану земельну ділянку, за результатами розгляду якої, Рішенням державного реєстратора від 15.02.2021 № 56617056 у реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку було відмовлено у зв`язку з відсутністю в Державному земельному кадастрі відповідних відомостей.

Зазначається, що на звернення позивача від Головного Управління Держгеокадастру у Херсонській області надійшла відповідь, що до 01.01.2013, державна реєстрація земельних ділянок та правовстановлюючих документів на них здійснювалась територіальними органами Держземагентства України за місцем розташування земельної ділянки.

Звертається увага, що під час реорганізації територіальних органів Держгеокадастру, архів по АРК Крим до Міжрегіонального управління у м. Херсоні та АРК Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у паперовому вигляді не був переданий. У зв`язку з окупацією Криму, доступ до цих документів відсутній.

Наголошується, що через відсутність відомостей з місцевого фонду документації із землеустрою щодо земельних ділянок, розташованих на території АРК Крим, органи Держгеокадастру надати детальну інформацію щодо належної позивачці на праві власності земельної ділянки не мають можливості.

Крім того, в заяві про уточнення позовних вимог від 30.06.2021 вказується, що разом з державним актом про право власності на землю, позивачкою була отримана реєстраційна картка земельної ділянки серії АБГ № 421570, у якій вона зазначена як суб`єкт права власності.

Зауважується, що тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 02.07.2003, що діяв на час оформлення останньою права власності на земельну ділянку, передбачено, що реєстраційна картка земельної ділянки є складовою частиною поземельної книги та містить відомості, що вносяться до бази даних АС ДЗК. Вказане на думку позивачки, свідчить про те, що її право власності на земельну ділянку було зареєстроване належним чином відповідно до нормативних актів, чинних на момент набуття у власність земельної ділянки.

За таких обставин, просить захистити порушені права та інтереси, ухваливши рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо правової позиції відповідачів

Від відповідачів відзивів на позовну заяву не надійшло.

Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідачів на адресу суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити правову позицію останнього щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Представником позивача до позовної заяви долучено копію рішення № 56617056 від 15.02.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, винесеного за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 0110390900:04:001:0012 (далі - рішення державного реєстратора).

Зі змісту рішення державного реєстратора вбачається, що підставою відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 стала відсутність відомостей про набуття та оформлення права власності суб`єктом права на заявлену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Також, до позовної заяви долучено копію дубліката договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2006, укладеного між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 , зі змісту п. 1 якого вбачається, що продавець передає у власність, а покупець приймає земельну ділянку, розміром 0,2473га, що розташована: АДРЕСА_3 , надану для обслуговування та будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 0110390900:04:001:0012 і сплачує за неї грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим договором.

Щодо вказаної земельної ділянки видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 580465, виданий на ім`я ОСОБА_3 Ізобільненською сільською радою, копію якого долучено до позовної заяви.

Зі змісту витягу від 18.09.2020 з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0100776782020 за пошуковим запитом кадастрового номеру земельної ділянки (0110390900:04:001:0012) вбачається, що така розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; дата державної реєстрації земельної ділянки: 11.06.2013.

Також, до позовної заяви долучено копію відповіді ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 109.03.2021 за змістом якої зазначено, зокрема, наступне: «у зв`язку з відсутністю відомостей місцевого фонду документації із землеустрою про земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території АРК Крим, надати уточнюючу інформацію про земельну ділянку з кадастровим номером: 0110390900:04:001:0012 не вбачається за можливе. З 01.01.2013 державну реєстрацію права на земельні ділянки відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснюють суб`єкти державної реєстрації шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому з метою внесення інформації про власника земельної ділянки, необхідно подати оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку до реєстру речових прав на нерухоме майно».

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, одним із яких може бути визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно також враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відповідні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Іншими словами, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень до суду (правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.12.2022 у справі № 370/2626/20).

Суд звертає увагу, що право власності, за захистом якого позивачка звернулась до суду, відповідачами у справі не оспорюється. Тому, використання такого способу захисту як визнання права власності, скерованого до осіб, які здійснюють виключно реєстраційні дії та відповідного права не оспорюють, в даному випадку не є належним способом захисту.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 у справі № 395/853/19 (провадження № 61-8483св21) вказав, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 826/1906/17 (провадження № К/9901/14909/19) реєстраційні дії чи їх скасування не призводять до виникнення, зміни чи припинення правовідносин за участю державного реєстратора. Державний реєстратор не є учасником правовідносин, що винили на підставі реєстраційної дії, а тому й не може бути позивачем чи відповідачем у такій справі. Належними сторонами цих правовідносин є особи, права яких припиняються чи набуваються внаслідок реєстраційної дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 520/2834/17 (провадження № 14-307цс19) вказано, що спір предметом перевірки в якому є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно, а також внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, є адміністративним.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 820/3936/16 (11-803апп18) у разі, якщо на час звернення до суду із позовом спір про оскарження дій реєстратора право на предмет реєстрації вирішений рішеннями суду необхідність вирішення при розгляді цієї справи питань виконання/невиконання умов цивільно-правової угоди відсутня, натомість спір у такій справі стосується виключно оцінки правомірності дій (рішення) реєстратора, вчинених (прийнятого) ним під час (за результатами) розгляду заяви про державну реєстрацію за ним права власності на спірний об`єкт, що свідчить про публічно-правовий характер цього спору.

Проте у справі, що є предметом розгляду, позивач рішення № 56617056 від 15.02.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень не оскаржує.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

За наведених обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 142, 206, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ізобільненської сільської ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, про визнання права власності на земельну ділянку, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич